"Грати за Польщу я ніколи не збирався": чому Клозе відшив "Кадру", працював теслею, а в ЛЧ забив менше, ніж на Мундіалі
"Футбол 24" розповідає про одного з найкрутіших центрфорвардів двох попередніх десятиліть.
Мірослав Клозе з дружиною / Instagram
Хочеш бачити наші футбольні новини частіше?
Днями світ згадав про нього, але лише в контексті Ліонеля Мессі. Два голи аргентинця у ворота Австрії явили світу нового найкращого бомбардира в історії Мундіалів. А рекорд цього пана, який тримався 12 років, безповоротно канув у минуле.
Ще 15 років тому Мірослава Клозе боялися захисники всіх найтоповіших команд планети. Потужний і при цьому спритний центрфорвард, король повітря та чужих штрафних майданчиків. Профайл Кейна і Лєвандовскі – колись такі нападники були буденністю. Хоча Клозе, звісно, виділявся з-поміж усіх.
НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я
Професійним футболістом Міро став доволі пізно, але спорт супроводжував його зі самого дитинства. Батько Йозеф був нападником польського клубу Одра Ополє, а наприкінці 70-х навіть вирушив в Осер – допоміг бургундцям пробитись в елітний дивізіон. Непогано, чи не так? Але мама Мірослава – Барбара – досягнула успіхів навіть більших, ніж її чоловік. Вона виступала за збірну Польщі з гандболу, їздила на Олімпійські ігри та чемпіонати світу.
Награвшись за кордоном, Йозеф повернувся, але Польща у порівнянні з його етнічною батьківщиною нагадувала бідного родича. Саме час пригадати про своє коріння, подумав він. І невдовзі перевіз сім’ю в Німеччину.
З батьками / Instagram
Нове середовище змінило життя малого Мірослава. Якщо в Польщі він займався гімнастикою і подавав великі надії, то в Німеччині її довелося закинути. Хлопчак записався у футбольну школу, де одразу проявив себе. "Це допомогло мені скоріше адаптуватися серед німецьких ровесників, – пригадує він. – Я грав найкраще з них усіх. Мабуть, успадкував це від батька. І хлопці одразу мене заповажали".
Але в тій глибинці, де мешкали Клозе, важко було вийти на серйозний рівень – скаути туди заїжджали вкрай нечасто. Про всяк випадок, Міро здобув фах теслі і пішов працювати на меблеву фабрику. Паралельно бігав за місцеву любительську команду. Там його все ж помітив Гомбург із Оберліги. А далі – step by step.
Якось проти Гомбурга грав Кайзерслаутерн, який тільки-но повернувся до Бундесліги і одразу захопив лідерство в чемпіонаті. Очолював "червоних чортів" легендарний Отто Рехагель – той, який через кілька років зробить маленьку Грецію сенсаційним чемпіоном Європи. Досвідчене око одразу вихопило з-поміж аматорів високого лівого хавбека. Так Клозе потрапив у дубль Лаутерна.
Рехагель постійно слідкував за новачком і щоразу залишався задоволений тим, як він себе проявляє. Саме гер Отто запропонував перевести Міро з півзахисту на вістря атаки – і мав абсолютну рацію. Клозе почав забивати ще більше. Контракт із першою командою не змусив на себе чекати.
Тренер не прорахувався. У своєму першому сезоні новачок наколотив 9 голів, причому більшість із них – головою. Після цього за ним одразу закріпилося реноме "короля повітря". Заметушилися в одній федерації. І невдовзі Клозе отримав запрошення до збірної від… Польщі.
Більше того, тодішній наставник "Кадри" Єжи Енгель особисто приїхав до форварда і вмовляв його прийняти пропозицію. Негоже, мовляв, синові такої знаменитої матері, яка зіграла за польську збірну 82 матчі, виступати за якусь іншу команду. Поляки якраз збиралися втілити найамбіційніші плани – пробитися на ЧС-2002, випередивши Україну, Норвегію та Уельс. Їм це таки вдалося, але без Клозе. "Дякую, та я почекаю, поки мене запросить Руді Феллер", – відрубав Енгелю.
"Я дуже люблю Польщу – я там народився, виріс і прожив 12 років. Але грати за збірну Польщі я ніколи не збирався. Коли відчув, що можу грати в збірній, одразу зробив свій вибір на користь Німеччини", – безапеляційно підсумував Міро.
"Ви почуваєтесь більше німцем чи поляком?" – запитали його через кілька років. "Складно відповісти однозначно. Раніше мені простіше було розмовляти польською, я думав польською. Але поступово німецькі гени взяли своє", – не став приховувати бомбардир.
У формі Бундесманшафт все почало вдаватися з першого матчу. Клозе забив Албанії, потім Греції, а далі видав розкішну серію із трьох хет-триків – Ізраїлю, Австрії та Саудівській Аравії. Останнім забивав уже на ЧС-2002 у тому пам’ятному матчі, який завершився 8:0.
Є приказка: всі гравці Бундесліги діляться на дві категорії – тих, які вже грають за Баварію, і тих, які мріють грати за Баварію. Міро міг переходити в Мюнхен ще після срібла Мундіалю у Японії та Кореї, але до останку залишався в збитковому Кайзерслаутерні. Коли ж справи клубу пішли зовсім кепсько, форвард, наче знущаючись, оминув Баварію і зупинився у Вердері. Лише влітку 2007-го Мюнхен поставив крапку в цих перегонах, виклавши на стіл 15 мільйонів євро.
Та цікавий нюанс: у Лізі чемпіонів Клозе забив менше, ніж на чемпіонатах світу – 14 голів проти 16. Баварія тих років не вражала: лише раз дійшла до фіналу, але безславно програла Інтеру Жозе Моурінью. Міро залишався незворушним.
"Я не проти пограти в солідному іноземному клубі. Але цілі потрапити за кордон будь-якою ціною ніколи перед собою не ставив. Вважаю Бундеслігу цілком самодостатнім турніром. Щодо зарплати, не можу сказати, що в німецьких клубах платять мало. Можливо, десь більше, але мені цілком достатньо того, що я отримую у Баварії".
Зараз Клозе утверджується в роботі головним тренером. Останні два сезони він відпрацював із Нюрнбергом у другій Бундеслізі, де круто повівся з Артемом Степановим. Але це вже зовсім інша історія.
