"Голодуючі" Поволжя: "Потрібно годувати сім'ю". Що говорили українські футболісти, які переїхали в Росію після окупації Криму і початку війни на Донбасі
"Футбол 24", не даючи оцінок, і не роблячи висновків, зібрав фрази наших співвітчизників, за допомогою яких вони пояснювали рішення перейти в чемпіонат Росії.
Євген Селезньов "поїхав працювати".
Для чистоти експерименту ми взяли тільки переходи, що відбулися з кінця лютого 2014 року. І тільки гравців, максимально наближених до національної збірної України. Їх слова - до вашої уваги.
Євген Селезньов, "Кубань" (Краснодар)
Інтерв'ю екс-форварда дніпропетровського "Дніпра", а нині - нападника краснодарської "Кубані" Євгена Селезньова наробило багато галасу.
Гравець збірної України (46 матчів, 11 м'ячів) не вважає, що зробив щось варте осуду.
Ви зможете мені знайти таку команду? Пошукайте мені команду, зарплату я вам потім на вушко скажу. Я ці гроші навіть не буду брати, просто перераховуйте їх моїй родині.
Олег Міщенко, "Амкар" (Перм)
Півзахисник полтавської "Ворскли", який раніше виступав за юнацьку збірну України (U-19), не продовжив контракт з клубом з обопільної згоди. І взимку в статусі вільного агента працевлаштувався у "Амкар".
Моя позиція така: я люблю свою країну і пишаюся нею. Я - українець. Але так склалася доля, що мені довелося шукати варіанти для того, щоб годувати свою сім'ю. Нам, спортсменам, нічого ділити - ми їмо один хліб на футбольному полі. Але я ніколи не буду говорити, що я зрадник чи ще щось, я люблю свою країну і планую жити в ній й надалі.
Андрій Пилявський, "Рубін" (Казань)
Екс-гравець луганської "Зорі" (1 матч за збірну України) перебрався у Поволжя минулої зими.
Я оцінював цей трансфер тільки з футбольної точки зору, а не політики. Зрозуміло, що припускав і можливий тиск на мою адресу. Але я, в першу чергу, думав про свою сім'ю. Я хочу підкреслити, що я як був українцем, так ним і залишаюся, люблю свою країну і буду в ній жити завжди. Але зараз для мене на першому місці моя сім'я, яку потрібно годувати, а крім мене це ніхто зробити не зможе. Тому я прийняв таке рішення. І мої близькі мене підтримали.
Богдан Бутко, "Амкар" (Перм)
Бутко досить болісно сприймає критику на свою адресу.
В Україні всіх більше цікавить, чому я поїхав грати в Росію - країну, яку у нас називають агресором. Деякі навіть всерйоз пропонують позбавляти таких гравців, як я, права коли-небудь грати на Батьківщині. Слухати таке дуже прикро. Я не лізу в політику, і коли мене запрошують в сильніший чемпіонат, чому я не можу там виступати? Якщо комусь хочеться назвати мене зрадником, то Бог йому суддя. Я ж просто продовжуватиму робити те, що вмію - грати в футбол. Ніяк не можу зрозуміти, чому в Україні всі озлобились на Донбас і на тих, хто переїжджає в Росію. Тут подібного негативу в ставленні до українців я не помічав.
У чомусь Богдан Бутко прав. Справа в тому, що в Пермі екс-захисник збірної України (15 матчів) виступає на правах оренди. А контракт його, як і раніше, належить "Шахтарю". Так що це не тільки його рішення.
Олександр Зінченко, "Уфа"
19-річний півзахисник збірної України (1 матч) перебрався в столицю Башкирії в 2015 році на правах вільного агента. З чуток, йому пропонували змінити громадянство на російське, але вихід на заміну в матчі відбору до Євро-2016 Україна - Іспанія (0:1) зняв усі питання. Що ж стосується переїзду саме в Росію, то нічого крамольного в цьому юний футболіст не бачить.
Я вважаю, що футбол поза політикою. Не розумію, навіщо люди пхають цю політику в футбол? Це зовсім інше. Футбол - це міжнародна мова, що об'єднує людей.
Марко Девіч, "Рубін" (Казань)
Формально до натуралізованого українця претензій немає з двох причин. По-перше, він - легіонер, а з них попит менший. По-друге, контракт з "Рубіном" Девіч підписав 27 лютого 2014 року, коли "зелені чоловічки" тільки почали проникати в Крим, і навіть в Україні далеко не всім було все зрозуміло. Так, і, врешті-решт, переговори з "Рубіном" він почав вести задовго до окупації Криму.
"У Казані про політику ніхто нічого не говорить. Війна тут не відчувається. Розмови тільки про спорт та футбол. Іноді, коли є час, обов'язково заїжджаю до Харкова. На жаль, зараз дуже мало часу. А то, що сумую за Україною - це безперечно", - розповідав Марко Девіч в інтерв'ю football24.ua
А мотиви переходу саме в чемпіонат Росії у екс-форварда збірної України (35 матчів, 7 м'ячів) були такими:
Я хотів поміняти обстановку, не дивлячись на те, що в Харкові мене люблять і нічого не заважали робити. Чесно кажучи, мені просто хотілося десь ще пограти. Чемпіонат Росії - новий виклик, нові емоції. Дуже неприємно було читати висловлювання вболівальників, які пишуть, що я пішов через кризу - це неправда.
Руслан Меженський, Футбол 24
