Арена диво-камбеку Реброва, Мудрика та Циганкова занепадає – як виглядає реальність македонського футболу
Спецкор "Футбол 24" Марк Головченко опинився на рядовому матчі чемпіонату Македонії і зробив кілька цікавих відкриттів.
Національна арена Тоше Проескі / Фото Марка Головченка
Останніми роками українські вболівальники неодноразово стикалися з македонським футболом. Наша збірна тричі перемагала: одного разу на Євро-2020 та двічі у відборі до Євро-2024. Гадаю, всі пам’ятають неймовірний камбек у Скоп’є, коли команда Реброва "горіла" 0:2 після першого тайму, але потім завдяки голам Забарного, Коноплі та Циганкова вирвала перемогу.
За роки повномасштабної війни рівень нашого чемпіонату впав, і це факт. На цьому фоні клуби з Балкан тепер виглядають солідніше за українські команди в єврокубках. До прикладу, словенський Целє, македонська Шкендія, косоварська Дріта та боснійський Зріньскі потрапили до плей-офф Ліги конференцій, а Динамо – ні.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Заплющте очі й уявіть, що опиняєтеся на матчі аутсайдерів македонського чемпіонату. А мені й уявляти не треба. Якщо без жартів, я зробив це свідомо й отримав купу емоцій.
Дізнався, що у день мого приїзду до Скоп’є на Національному стадіоні відбудеться матч між Работнічкі та Арсімі. На жаль, квитків онлайн купити неможливо – їх просто нема. Але виявилося, що тікетів у такому форматі не існує в принципі. У Північній Македонії все по-олдовому – чоловік на вході до однієї з трибун продає паперові перепустки. Ціна – 200 денарів (160 гривень). А біля нього стоїть його колега зі снеками та напоями. Місцеве пиво – 100 денарів (80 гривень), на смак – як "Львівське".
Квиток на Работнічкі – Арсімі / Фото Марка Головченка
Атмосферу на матчі передати важко, бо загалом було 20 людей. Ну а що ви хотіли – поєдинок відбувався о другій годині дня у вівторок. Хоча прямо під стадіоном є декілька закладів харчування, продуктова крамниця, магазин електроніки, а неподалік – готель і парк.
Як пише Transfermarkt, середня відвідуваність матчів Работнічкі у цьому сезоні – 264 людини. А місткість Національної арени Тоше Проескі – 33460 глядачів. ФК Работнічкі заснований 1937 року, чотири рази ставав чемпіоном, у цьому сезоні грав у єврокубках. Але в цієї команди навіть нема ультрас! До прикладу, на головний клуб столиці, Вардар, ходить у середньому 1100 людей.
"Аншлаг" / Фото Марка Головченка
Перед стартовим свистком я пройшовся стадіоном та достатньо здивувався. Він увесь брудний, по периметру блукають бездомні собаки. Багато голубиного посліду, а стільці на трибунах – у пилюці.
Футбольна академія ФК ПАРК / Фото Марка Головченка
Перейдімо до самого матчу. Господарі, Работнічкі, минулого сезону взяли бронзу, але на сьогоднішній день йдуть передостанніми за одинадцять турів до кінця. Капітан команди, Бесір Демірі, колись пограв за Маріуполь (33 матчі). Найдорожчий гравець – воротар Фабріс Ондоа. Він із Камеруну, пройшов академію Барселони, пограв в Іспанії, Бельгії, Латвії й взимку перебрався до Скоп’є.
У цьому сезоні за Работнічкі встиг побігати гравець житомирського Полісся Дімітар Трайков. У першій частині він виступав на правах оренди, зігравши 13 матчів (2 голи). Transfermarkt зазначає, що Работнічкі – п’ятий клуб ліги за загальною вартістю (2,59 млн євро). Щодо їхніх суперників, Арсімі, то це новачки елітного дивізіону із села Чегране.
Події на футбольному полі нагадували мені типовий матч Першої ліги України. Багато боротьби, браку та поспішних рішень. Немає ніякого пресингу: обидві команди грали середній-низький блок у захисті, а атаки переважно намагалися проводити лонгболами. У першому таймі Арсімі мав два хороші моменти, але двічі кіпер Работнічкі врятував свою команду. У другій половині фортуна усміхнулася господарям, яким перемогу приніс Нікола Манойлов.
Якщо футбол був таким собі, то ось прогулянка містом мені сподобалася. Я б назвав Скоп’є "містом Сола Гудмана та пам’ятників". За два дні побачив десятки нотаріусів і меморіалів Філіпу II та Олександру Македонському.
Марк Головченко, спеціально для Футбол 24
