Рома протягом двох днів попрощалась з головним тренером Еусебіо Ді Франческо та спортивним директором Рамоном Мончі. "Футбол 24" спробував розібратись, чому чергова спроба революції в римському клубі зазнала фіаско.
Після вильоту від Порту в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів у Ромі відбулись суттєві кадрові зміни. Спочатку команду покинув Еусебіо Ді Франческо, а буквально за добу його шлях повторив і спортивний директор Рамон Родрігес Вердехо, більш відомий як Мончі. Обоє пропрацювали у Вічному місті менше двох років.
Чергова спроба керівництва Роми в особі Джеймса Паллотти провести революцію в клубі провалилась. Не впорався навіть Мончі, якого називають одним із найкращих футбольних функціонерів сучасності. Еусебіо Ді Франческо також вважається одним із топових італійських алленаторе, проте і він не зумів стати своїм у столиці Італії в ролі тренера.
Синдром всевладдя і тіньове керівництво: чому Челсі пожирає своїх тренерів
Рим – дуже специфічне місто, а тіффозі Роми вимагають від команди виконання найвищих завдань. При цьому очікування вболівальників від виступів "джалороссі" можна назвати необгрунтовано завищеними, як для клубу з лише трьома виграними Скудетто та не найкращою фінансовою ситуацією. Вболівальникам підіграють і ЗМІ – при перших же невдачах команди на тренера, гравців та керівництво починає литись гігантська порція бруду.
З року в рік Рома змушена продавати своїх лідерів, щоб залишатися на плаву. Міралем П'яніч, Мохамед Салах, Аліссон, Раджа Наінгголан, Кевін Стротман – це лише основні імена, які покинули Стадіо Олімпіко останніми роками. Не так легко працювати в умовах суттєво обмежених фінансових можливостей, коли від тебе вимагають результат тут і зараз.
Як не парадоксально, але однією із головних причин звільнення як Ді Франческо, так і Мончі, можна назвати успішний сезон 2017/18. Рома завдяки феєричному камбеку з Барселоною змогла вийти у півфінал Ліги чемпіонів, де у протистоянні з Ліверпулем римлянам для виходу у фінал забракло зовсім трохи. При цьому "джалороссі" фінішували у трійці Серії А, пробившись у Лігу чемпіонів 2018/19. Цей успіх змусив президента клубу Джеймса Паллотту повірити, що клуб увійшов до числа європейських грандів.
Феноменальний як для Роми минулий сезон спричинив серйозний інтерес до лідерів команди. Вічне місто покинули Аліссон, Раджа Наінгголан та Кевін Стротман. Цікаво, що двоє останніх пізніше зізнались, що пішли з команди не за власною волею. Проте у Римі можливість заробити поставили вище ігрових інтересів. "Ми не супермаркет", – фанати ще довго згадували Мончі фразу, яку іспанець мав необережність сказати ще до вказаних трансферів.
За вказане тріо клуб отримав більше 100 млн євро, а склад Роми поповнили Джастін Клюйверт, Бріан Крістанте, Робін Ольсен, Стівен Н'Зонзі, Хав'єр Пасторе, Анте Чоріч, Ніколо Дзаньйоло, Давіде Сантон, Іван Маркано, Даніеле Фузато та Антоніо Міранте. Справжня революція.
З них заграли хіба що Дзаньйоло та Ольсен, досить часто з'являються на полі Н'Зонзі, Клюйверт та Крістанте, але їх не можна вважати основними виконавцями. Решта – хіба для кількості, ніхто з них при Ді Франческо не отримав шансів проявити себе у складі Роми (за винятком Пасторе, який більше перебуває в лазареті, ніж на полі).
Римляни зразка сезону 2018/19 втратили те, що було найсильнішою ланкою команди минулого року – шикарний центр поля та останній рубіж. Крістанте, Н'Зонзі та Пасторе не змогли замінити Стротмана та Наінгголана, а Ольсен, хоч і є непоганим голкіпером, проте і близько не дотягує до рівня Аліссона. Рома за 26 турів у поточному сезоні вже пропустила більше, ніж за весь минулий – 36 проти 28.
Варіанти два – або Ді Франческо не зумів адаптувати новачків до гри команди (що теж частково правда), або ж Мончі підписав не тих виконавців, які підходили під схему тренера (і тут раціональне зерно також присутнє). Окрема історія з переходом Хав'єра Пасторе. За інформацією італійських ЗМІ, Паллотта серйозно посварився з Мончі через цей перехід, адже іспанець фактично самостійно прийняв рішення про підписання аргентинського півзахисника, віддавши за нього 25 млн євро. Емоційний американець пригадав і не надто вдалі транфери Жезуса, Шика, Морено, Гоналона, Карсдорпа та Дефреля. Не сприяв нормалізації напружених взаємостосунків і зірваний в останню мить трансфер Малкома, якого перехопила Барселона.
Звісно, роботу як Ді Франческо, так і Мончі, не можна назвати ідеальною. Перший не зумів адаптувати в команді численних новачків, за яких клуб виклав пристойні як для себе гроші. Другий підписував футболістів пачками (22 новачки за неповних 2 роки), а деякі з них, зокрема, ті ж Маркано, Фузато та Морено відверто не відповідали рівню команди.
Проте у першому ж своєму сезоні цей дует, хай і не без долі везіння, привів Рому до півфіналу Ліги чемпіонів. По суті, перший же серйозний провал призвів до звільнення спеціалістів (перед вильотом від Порту Рома ще й ганебно програла римське дербі). Вимагати від нинішньої Роми регулярного входження до числа найкращих команд Європи – безглуздо, враховуючи перебудову команди. Попри всі недоліки роботи Мончі в Італії, він підписав і непоганих виконавців – Фасіо, Дзаньйоло, Коларова, Ундера, які змогли закріпитись у Римі та вийти на доволі пристойний рівень.
Надмірні амбіції – не завжди доречні. Саме їх можна назвати однією з основних причин чергових змін у стані римського клубу. Як і брак терпіння президента Джеймса Паллотти та загалом не надто сприятлива атмосфера для роботи в столиці Італії. Чутки про відставку Ді Франческо активно розгулювали Італією ще до поєдинків з Порту. Як думаєте, комфортно працювати в умовах, коли над тобою висить "Дамоклів меч"?
Невдача у протистоянні з Порту стала фатальною для обох. Першим пішов Ді Франческо, а буквально за добу – Мончі. Іспанець завжди відстоював тренера перед керівництвом, а після його відходу вирішив і сам покинути клуб, відчувши, що вже не має необхідного впливу. Цікаво, що Мончі до останнього віддавався роботі – за чутками, спортдир хотів підписати Руслана Маліновського у літнє трансферне вікно.
На тренерський місток Роми вже повернувся Клаудіо Раньєрі, який з "джалороссі" брав друге місце у Серії А та вилітав з Ліги чемпіонів від Шахтаря. "Двічі в одну річку не ввійдеш", – йдеться у одній відомій пісні. Сеньйор Раньєрі, який є уродженцем Риму, спробує спростувати дане твердження.