Збірна України на виїзді здолала фінів (2:1) у кваліфікації на Мундіаль. Огляд матчу Фінляндія – Україна читайте на "Футбол 24".
Олександр Петраков скопіював склад з матчу проти Франції, зробивши одну вимушену заміну – замість травмованого Миколенка вийшов Соболь. У тренера не було дилеми, як вбудовувати у свій вертикальний футбол Зінченка та Маліновського – перший травмований, а другого просто не викликали через вересневий конфлікт.
У фінів втрат було не менше. Спарв, Шюллер, О'Шонессі та Уронен зіграти не могли, тому стартова одинадцятка суомі вгадувалася дуже просто. Маркку Канерва зберіг схему з трьома центрбеками, наситив центр поля та готувався до в'язкої гри. Через стиль двох тренерів був ризик побачити дуже закритий футбол.
Фінляндія – Україна – відео голів і огляд матчу
А вийшло навпаки. Команди з перших хвилин увімкнули хороші швидкості. Фіни запропонували високий пресинг, який явно здивував нашу збірну. Українці від несподіванки почали під тиском помилятися. Перший момент виник у господарів – удар Пуккі заблокували, а добивання Лода потягнув Пятов.
Пощастило біля власних воріт, а через дві хвилини – біля чужих. Ярмоленко знайшов простір перед штрафним майданчиком, хитнув суперника та ідеально поклав правою під стійку. Краса! Пропустивши необов'язковий гол, фіни з новою силою пішли вперед. Україна грамотно розмістилася в середньому блоці та отримала комфортні умови для контратак.
Наші хлопці будували швидкі випади. Перехід від оборони до атаки був на висоті: тільки перехопили – відразу передача вперед. Ярмоленко та Циганков постійно давали варіанти для пасів на хід, Яремчук класно чіплявся за м'яч, а Шапаренко відрізав опонентів розумними передачами та ривками. Були якісні атаки, тільки в завершальній стадії бракувало влучності.
Все складалося добре, але помилки в простих ситуаціях продовжували переслідувати "синьо-жовтих". Одна з таких призвела до неприємного кутового. Удар головою від Пох'янпало потягнув Пятов, стійка, Матвієнко в паніці вибиває м'яч і влучає в Пуккі – 1:1. Однак ми відразу вийшли вперед, коли Яремчук ідеально розібрався в штрафному після корявого удару Циганкова!
Україна старалася використовувати навіть найменші можливості для ударів. Перша-ліпша нагода – стріляємо. І хоча якість ударів у Яремчука, Циганкова та Ярмоленка (за виключенням того шедевру) страждала, зберігався постійний тиск на фінську оборону. Підопічні Петракова не дозволяли супернику відчути спокій і на кожну атаку відповідали власним контрвипадом.
Така картина зберігалася до хвилини 60-ї. А потім українці підсіли. Відчувалася втома, яка впливала і на швидкість, і на рівень концентрації. "Синьо-жовті" помилялися в обороні, залишаючи вільні зони між лініями та на флангах. Доводилося фолити. Фіни отримали шанси на стандартах. Пятов потягнув удар Лода, але українці знову програли підбирання – Араюурі не влучив у порожній кут.
Водночас зникли контратаки: передачі були вже не такими точними, а форварди – не такими швидкими. Кінцівка зустрічі пройшла за ініціативою Фінляндії. Олександр Петраков освіжив команду замінами, але це не заспокоїло гру. Українці дозволяли суперникам бити. Щастя, що Лод і Пуккі погано приклалися до м'яча. Останні хвилини змусили нервувати...
Але збірна України вистояла! Перша перемога у відборі до чемпіонату світу! Кінець нічийному синдрому! "Синьо-жовті" набрали 8 пунктів і піднялися на друге місце в групі. Попереду два вирішальні матчі з Боснією та Герцеговиною, яка йде третьою з двома очками відставання та грою в запасі. Фінляндія, маючи 5 балів, відстала на четвертій сходинці.
Збірна Петракова – це емоції та нерви
Неможливо бути байдужим до сучасної збірної України, неможливо спокійно дивитися футбол, неможливо не мати думки про дуель Петракова і Маліновського. Конфлікти, публічне поливання брудом, образи. Драма за драмою. Але дуже важливо, що матчі не є фоном для цієї істерії. Безпосередньо гра команди ідеально вписується в загальну картину.
Під керівництвом Петракова збірна ніколи не забезпечить нам спокій. Амплітуда емоцій в кожному поєдинку буде величезною – від ейфорії до грогі. Пропустили гостру атаку на власні ворота, ледь відбилися, а вже через хвилину самі відкрили рахунок. Подарували дурний гол, а через хвилину самі коряво забили. Вибігли в шикарну атаку 3 в 2, не пробили, а через 20 секунд Пятов мусить рятувати.
Для вболівальників, мабуть, ідеально. Мінімум снодійних перепасовок, максимум видовища. Але стабільності так досягти дуже важко. Збірна України не контролює матчі. Зокрема ті, в яких виступає фаворитом. "Синьо-жовті" за класом переважають казахів і фінів, але перемогти на класі не можуть. Бо для цього потрібні "зайві перепасовки", вміння взяти м'яч під контроль, мистецтво гри в позиційній атаці.
Втім, в Олександра Петракова інша філософія, яка не передбачає перемог на класі. Будь-якого суперника треба перебігати, задушити в боротьбі, переважити в інтенсивності. Такий підхід не є злочинним, так теж можна досягати успіху. Але є одне важливе "але" – команда має бути готова до цього функціонально. Збірна України не готова.
Футболістів не вистачає на 90 хвилин. Поки були сили – все чудово. Швидкі контратаки, Шапаренко тягнув м'яч, фланги працювали, йшли точні закидання в останню третину, форварди відкривалися і нав'язували боротьбу за відскоки. Сили закінчилися – і все. Швидкість впала, точність погіршилася. А команда продовжувала грати так само, постійно втрачаючи м'яч і наражаючи себе на небезпеку.
З Фінляндією (а перед тим з Францією та Казахстаном) українці просіли в останній третині матчу. Заміни допомогли, але через 3 дні основа повернеться на поле, щоб знову перебігати Боснію. Сподіваємося, лідери встигнуть відновитися. За Ярмоленка (догравав з пошкодженням) та Степаненка (нещодавні проблеми з формою) боязно.
Без критики на адресу головного тренера, до якої він дуже чутливий, просто варто зазначити: збірна України має потенціал, щоб обігрувати Фінляндію завдяки таланту, класу та роботі з м'ячем, а не набіганому кілометражу.
Оцінюємо Україну за результатом... і не тільки
Олександр Петраков привчає нас до чорно-білої збірної, де все залежить від цифр на табло. Приймаємо правила гри. Україна перемогла у Фінляндії – підсвічуємо позитив. Його сьогодні було достатньо. Відразу скажемо про пресинг, завдяки якому виник перший гол. Інтенсивність пресингу була на чудовому рівні (8.1 PPDA).
Найприємніше – швидкий перехід з оборони в атаку. Збірна України сильно додала у цьому компоненті. Наші футболісти до 60-ї хвилини прекрасно вибігали в атаку. Україна за 2-3 передачі долала півполя і створювала моменти. Окремо потрібно відзначити Миколу Шапаренка та Романа Яремчука – завдяки його націленості на ворота "синьо-жовті" завершували більшість контратак ударами.
У порівнянні з періодом Шевченка гра стала вертикальнішою та простішою. Спрощувати значно легше, ніж будувати, Петракову дуже допомагає база, закладена попереднім штабом, але не потрібно ігнорувати роботу нового тренера. Різкий вертикальний футбол проти Фінляндії був продуманим. Гравці розуміли, як хто відкривається та куди потрібно пасувати. Це не були бездумні виноси в сторону Яремчука.
Головний тренер розіп'яв Караваєва за мотивами матчу з Казахстаном перед всією країною і відтоді довіряє бровку лише Тимчику. До гри це виглядало сумнівно, але після матчу можна впевнено сказати, що Петраков не прогадав. Тимчик був на висоті: постійно підтримував атаки, найбільше в команді сприяв загостренню (лідер за xThreat) та віддав передгольовий пас у другій результативній атаці. Україна провела через його фланг 48% атак.
Ярмоленко – маестро. А що з Маліновським?
Як же розцвітає Ярмоленко в збірній. Одне задоволення дивитися за його грою. І з м'ячем, і без м'яча. Андрій самотужки створив перший гол. Мова не лише про розкішний удар неробочою ногою – ключовим став його пресинг і відбір м'яча перед штрафним майданчиком. З ударом десь пощастило, але тут треба хвалити саме рішення пробити правою. Ніхто такого не чекав – Лам контролював ліву ногу.
Ярмоленко чудово підіграв Тимчику перед другим голом, а загалом за весь матч віддав 10 передач з просуванням! Ще й виграв 62% єдиноборств, що для гравця атаки – супер. І це все з болем у спині після неприємного зіткнення в дебюті матчу. Андрій настільки важливий, що тренерський штаб тримав його на полі до кінця основного часу.
А тепер згадаємо про Маліновського. Збірна України грає за схожою схемою, як Аталанта. У цій формації Руслан може вийти на двох позиціях – замість Ярмоленка та Циганкова. Віктор у Гельсінкі показав, наскільки корисна його швидкість, а Ярмола закріпився в статусі найкращого гравця команди. Петраков не готовий ними жертвувати.
Безумовно, Маліновський – гравець височенного класу. Руслан здатен приносити користь навіть у некомфортних умовах (що підтвердив в останньому матчі за Аталанту). Відмовлятися від нього дивно. Знайти йому роль в команді – обов'язок тренера. Однак Руслан не вписується у стартовий склад збірної Петракова. А чекати своєї черги в запасі Маліновський не хоче, бо під футболіста його рівня тренер міг би перебудувати систему гри. Петраков вирішив не перебудовувати. Переміг – має рацію. Пам'ятаємо головне правило.
"Вітаю. Забули. Боснія", – Петраков розтанув після перемоги збірної України над Фінляндією