Збірна України і натуралізація бразильського десанту Шахтаря – варто чи ні?
Сергій Тищенко ставить крапку у дискусійній темі останніх днів.
Шахтар талантами багатий / Getty Images
У ЗМІ почали обговорювати можливу натуралізацію двох бразильських легіонерів Шахтаря – Педрінью та Педро Енріке.
до речі
Ще до повномасштабного вторгнення тема натуралізації для збірної України була актуальною. Я, власне, сам писав про те, що Тете міг би стати корисним для "жовто-синіх". Але реалії війни все змінили у цьому плані. Достроковий від'їзд бразильця із Шахтаря не тільки поховав таку тему, але й не дозволив вінгеру прогресувати.
Процес натуралізації у сучасному глобальному світі не є чимось надзвичайним. Якщо існує можливість у збірної посилитися якісним гравцем, то чому б цього не робити? Вже давно минув час, коли на рівні національних команд між собою грали італійці проти англійців, французи проти бельгійців чи нідерландці проти португальців за національністю. Інститут збірних все дужче розмивається. Більшою є прив'язка до країни, ніж до національності футболіста.
Для збірної України тема натуралізації також не є новою. З останніх прикладів – Марлос та Жуніор Мораєс із Шахтаря. Я вважаю, що перший суттєво посилив збірну. Його внесок в успіхи України у Лізі націй та кваліфікації Євро виявився немалим. А Мораєс дав більше глибини в атаці, де з форвардів був тільки Роман Яремчук.
Раніше виступали Марко Девіч, Едмар. Кількість натуралізованих гравців доволі обмежена не тому, що збірна України не має в цьому потреби. Просто вибір таких гравців невеликий. Дійсно, якісний легіонер може приїхати до України тільки в Шахтар, можливо – у Динамо. Зараз вже Полісся, Металіст 1925 спроможні мати у перспективі такі кадри.
Відмовлятися від можливості стати кращим та сильнішим – це апріорі неправильно. Ми бачимо, що зараз, під час війни, є багато зворотних тенденцій. Українські спортсмени отримують паспорти інших держав і будуть на Олімпіаді, чемпіонатах Європи чи світу представляти чужі країни. У футболі це також буде з гравцями, які поїхали ще дітьми у європейські академії. Чотири роки війни, а у п'ять вже можна отримувати громадянство іншої країни. Це не стане проблемою, якщо ти там навчався у школі, знаєш мову.
Повірте, коли стоятиме вибір між Україною та Німеччиною, Італією чи Португалією, далеко не завжди обиратимуть етнічну батьківщину. Я не впевнений навіть щодо випадків, коли будуть пропозиції із Польщі або Угорщини...
Чи потрібні Педрінью та Педро Енріке збірній України? Педрінью – так, Педро Енріке – під питанням. Коли почалася війна, було сподівання, що у Європі опиниться велика кількість гравців з України, що призведе до підвищення рівня національної команди. Але в реальності вийшло так, що збірна своїм класом поки не вражає. Група легіонерів у Європі не така велика, щоб збірна України вийшла на новий рівень. Динамо за час війни переживає вже другу серйозну кризу. Шахтар робить ставку на молодих бразильців. Потрібно працювати із гравцями інших українських клубів.
На жаль, покоління молодіжної збірної України дуже слабке. Там вже активно залучаються футболісти 2006 та 2007 року народження. Із покоління 2004-2005 зовсім мало виконавців із перспективою національної команди – Тарас Михавко, Геннадій Синчук, Владислав Крапивцов, можливо Данило Кревсун та Олександр Пищур. У перспективі – Богдан Попов, Артем Степанов.
до речі
Суть у тому, що у найближчі 2-3 роки буде дуже важко чекати на поповнення із молодіжки. І це поповнення не буде значним. Повторення часів, коли Трубін, Судаков, Мудрик, Ванат, Бражко перейшли у збірну, поки не передбачається.
Педрінью – універсальний футболіст. Він може зіграти як на позиції форварда (згадайте часи Роберто Де Дзербі у Шахтарі), так і на фланзі атаки чи атакувального півзахисника. На вістрі маємо Ваната, Довбика, Яремчука. Можливо, у Данила Сікана піде в Андерлехті та Матвій Пономаренко заграє у Динамо. Плюс – є ще Ігор Краснопір у Поліссі. На позиції атакувального хава також немає суттєвих проблем – Судаков, Шапаренко, Очеретько, свого останнього слова ще не сказали Зінченко та Маліновський. Плюс – Олександр Піхальонок здатен конкурувати за виклик у збірну України.
А от на флангах не все добре. Циганков схильний до травм. Зубкову навесні вже буде 30 років. Гуцуляку – 28 і немає визначеності із майбутнім. З молоді тільки Назар Волошин та Олександр Назаренко. Плюс – тримаємо в пам'яті Велетня і Брагару. Тож у збірній так буває, що на флангах бракує гравців. Педрінью тут міг би дуже серйозно допомогти. Зараз в Арди Турана він є ключовим гравцем, лідером. Одним із найкращих футболістів чемпіонату України.
до речі
Щодо Педро Енріке я б не був такий впевнений. На позиції лівого захисника є Віталій Миколенко та Олександр Зінченко. Плюс – Богдан Михайліченко. У перспективі – Артем Смоляков, Костянтин Вівчаренко, можливо Владислав Дубінчак. Не факт, що за своїм класом Енріке переважає Миколенка чи Зінченка. Немає сенсу брати гравця, коли на цій позиції є свої футболісти.
Власне, історія із натуралізацією буде дуже вигідна Шахтарю, як свого часу із Мораєсом та Марлосом. Чи як було у Металісті з Едмаром та Девічем. Усе дуже просто – ліміт на легіонерів. Шахтар останнім часом достатньо напідписував молодих бразильців. Питання ліміту залишається дуже актуальним. Особливо, якщо не продовжать контракт із Юхимом Коноплею. Воротар Різник, два центральних захисники – Матвієнко та Бондар. У середині поля Олег Очеретько. Плюс гравці ротації – Криськів, Бондаренко, Назарина. Цього відверто мало для глибини ліміту. Шахтар однозначно буде зацікавлений у тому, щоб два легіонери отримали українські паспорти та звільнили місця для інших.
Тут найголовніше питання: чи мають вони юридичні права виступати за збірну України? Якщо я правильно пам'ятаю, для того, аби отримати український паспорт, потрібно тут прожити чи виступати в українських клубах п'ять років.
до речі
Педрінью приєднався до Шахтаря влітку 2021 року із Бенфіки за 18 млн євро. Влітку 2026-го буде п'ять років із того часу. Але проблема в тому, що після початку війни у 2022-му він поїхав та повернувся тільки влітку 2024-го. Відтак лише три роки виповниться влітку, як він мешкає в Україні. Якось потрібно юридично доводити, що весь цей час перебував тут. Виступав у Бразилії, але певну кількість днів проводив в Україні...
Педро Енріке приєднався до Шахтаря 2023-го. Влітку буде тільки три повноцінних роки його виступів за "гірників". А потрібно п'ять.
Розумієте, тут ще й питання тренера. Контракт Реброва з УАФ діє до 1 липня 2026 року. Яким буде майбутнє – ніхто не знає. Якщо Сергій Станіславович не продовжить працювати зі збірною, то важко зрозуміти, як новий наставник буде ставитися до натуралізації.
Коли приходили до національної команди Девіч, Марлос, Мораєс, вони доповнювали її, були точковим посиленням, давали глибину, конкуренцію. У часи Девіча наша збірна приймала Євро-2012 та мала сильний чемпіонат. У часи Мораєса та Марлоса на піку перебували Маліновський, Зінченко, приносили немало користі Степаненко, Ярмоленко. В обох випадках кадровий рівень національної команди був високим. Натуралізовували, щоб стати ще кращими, вийти на новий рівень. А зараз збірна близька до перебудови, зміни поколінь. Ймовірна натуралізація Педрінью та Педро Енріке глобально нічого не змінить, якщо навіть на те будуть юридичні можливості.
Педрінью скоро 28 років. На високому рівні навряд чи він зможе грати довго. Це короткострокова перспектива. Краще вже розвивати умовного Очеретька, якому тільки 23 і вся кар'єра ще попереду.
