Артем Кравець: Не хотілося досиджувати, висіти вантажем на Динамо

13 березня 18:02 5846 Читать на русском
Артем Кравець: Не хотілося досиджувати, висіти вантажем на Динамо
Артем Кравець / ФК Кайсеріспор

Форвард Кайсеріспора Артем Кравець в інтерв'ю Футбол 24 розповів, чому не захотів залишатися в Динамо, визнав, що важко рости в УПЛ й пояснив, як українським гравцям адаптуватися до Європи.

"В Кайсеріспорі не втратив у фінансовому плані, якщо порівняти з Динамо"

– Чому ви перейшли саме в Кайсеріспор?

– В першу чергу був дуже сильний інтерес зі сторони цієї команди протягом довгого часу. По-друге, я детально слідкував за чемпіонатом Туреччини весь рік. Збільшення рівня цього чемпіонату й загальний розвиток ідуть великими темпами, а Кайсеріспор – команда, яка ставить перед собою високі завдання.

У мене були варіанти з топ-чемпіонатів, але не хотілося йти в команду, яка постійно боротиметься за виживання. Було бажання перейти в команду, яка ставить перед собою високі цілі. Всі ці фактори зійшлися.

Чому краще грати в команді, яка ставить перед собою високі завдання в чемпіонаті Туреччини, а не в команді, яка бореться за виживання, але в топ-чемпіонаті?

Я тут вже кілька місяців і можу порівняти чемпіонат Туреччини з Іспанією, Німеччиною, Україною. Звісно, тут є різниця з топ-чемпіонатами, але вона не катастрофічна.

Я двічі їздив в оренду і непросто знаходитися в ситуації, коли ти постійно борешся за виживання і єдина ціль – залишитися в лізі. Це дуже важко психологічно. І я не хотів продовжувати кар’єру в такому дусі, навіть у топ-чемпіонаті.

Ви могли залишитися в Динамо до літа – в рідному клубі з хорошими фінансовими умовами. Чому переїхали в Туреччину зараз, а не через півроку?

Повторюся – був дуже сильний інтерес, щоб перейти саме зараз. Залишалося півроку контракту з Динамо й не хотілося досиджувати, висіти вантажем на клубі та втрачати півроку кар’єри. Хотілося продовжувати грати й розвиватися. І я, і моя сім’я задоволені цим рішенням.

Наскільки сильно у вашому переході зіграло фінансове питання і чи втратили порівняно з періодом в Динамо?

Не буду брехати. Кожен футболіст в своїй кар’єрі хоче заробити на подальше життя й забезпечити сім’ю. Не буду кривити душею – між тим, що я міг перейти в Європу, і Туреччиною велика різниця в плані фінансів. Це навіть не описати словами. Тому фінансове питання тут зіграла свою роль. Але було й багато інших факторів, які допомогли мені прийняти це рішення.

Якщо говорити про Динамо, то не називатиму конкретні цифри. Просто скажу, що не втратив у фінансовому плані.

Що в чемпіонаті Туреччини є такого, чого нема в Україні?

Боротьби, вболівальників, інтересу до чемпіонату й футболу. Всі розуміють, що в Україні важка ситуація – простим людям не до футболу. Не до того, щоб вболівати, переживати, вкладати якісь гроші, а до того, як би страшно не звучало, щоб вижити. Це все пояснює.

В Туреччині все розвивається. Майже у всіх команд нові стадіони та бази, вкладаються великі гроші, дуже багато людей ходять на стадіони, інтерес величезний. Навіть нема чого порівнювати.

Чемпіонат Туреччини за рівнем ближчий до топ-чемпіонатів чи до України?

– Не буду говорити, що він відповідає рівню Німеччини и Іспанії. Але на мою думку турецький чемпіонат на порядок вищий за український.

Тут є схожості зі всіма чемпіонатами. Досить жорсткий футбол, менш тактично грамотний, а більш емоційний. Такі вже турки люди – і футболісти, і вболівальники. Вони постійно женуть команди вперед.

Чому турецьких вболівальників вважають божевільними?

– Турки – дуже імпульсивні люди. Тут у всьому так – не тільки в футболі. Навіть коли вів переговори з керівниками цієї команди, дивувався емоціям, які були присутні. Всі дуже емоційно реагують на все – як в футболі, так і в житті.

"Мене ніколи не лякала пристойна конкуренція"

Перші матчі після переходу в Кайсеріспор ви пропускали, бо набирали форму. Були проблеми з функціональною готовністю?

– Перед тим, як приїхати сюди, не грав близько трьох місяців. Практично місяць з чимось я пропустив, практично нічим на займаючись. Розумів, що треба привести себе в порядок функціонально й відчути всю внутрішню кухню. Все ж нове для мене, треба було звикнути.

Час пройшов і я вже розумію, як тут будується гра і який тут футбол. Прекрасно почуваю себе на полі й відчуваю впевненість.

Що потрібно, щоб виграти конкуренцію в Кайсеріспорі?

– Пристойна конкуренція є в кожній команді, яка ставить перед собою завдання. Вона нікому ніколи не заважала. Я стикався з нею багато разів з різними форвардами, тому мене це ніколи не лякало.

Якщо будеш показувати хороший рівень і забивати, то тренерський штаб собі не ворог і буде знаходити для тебе місце на полі. От зараз ми перебудовуємося на гру в два нападники.

Дивлячись на перелік прізвищ гравців Кайсеріспора, здалося, що Асамоа Г’ян – основний форвард. Але він далеко не завжди виходить на поле. Чому?

– Я слідкував за Кайсеріспором півроку, дивився всю статистику й був на зв’язку з Кучером. Тому знав, що тут грає такий футболіст. Г’ян – нападник високої кваліфікації. Приїхавши сюди, переконався в цьому.

В Г’яна було багато пошкоджень і травм. Як тільки він набирав форму, то щось траплялося. Він каже, що це якесь невезіння і зараз приводить себе в порядок. Думаю, ганець ще допоможе команді.

Чому добре, що в Кайсеріспорі є ще один українець – Олександр Кучер? Чим він вам допомагає?

– Спочатку помагав у побутових питаннях, розповідав, в кого що можна запитати. Людина вже півроку тут – може щось і підказати. З ним не так скучно – є спілкування, разом літаємо в Україну. Завжди приємно знаходитися разом з співвітчизником.

Кому присвятили дубль в грі з Карабюкспором?

Сім’ї, дружині, дітям. Вони народилися три місяці назад. Всі голи для них – моїх малюків.

– Премія від клубу була?

– Преміальні прописані за кожен матч. Вони є і за досягнення цілей. В цьому плані тут все на високому рівні. Нема ніяких питань.

Рибка після матчу не ображався на вас?

– Нам вдалося зустрітися перед матчем в готелі й поспілкуватися. Рибка – прекрасна людина і якісний воротар. Проблем нема – він розуміє, що так стається. Я налаштовувався серйозно, бо вже пройшов період адаптації й хотілося добиватися особистих і командних результатів.

Так само, як і міг не забити. Не ображатися ж мені за те, що він повідбивав мої удари. Все в порядку.

Ви повністю адаптувалися в Кайсеріспорі чи тренерський штаб ще має до вас претензії?

– Претензій нема. Але повністю адаптуватися за два місяці важко. Не так швидко напрацьовуються моменти, куди той чи інший гравець віддасть передачу. Звісно, є нюанси, які прийдуть з часом. Деякі футболісти грають разом по 5 років і до кінця один одного не розуміють.

А в плані тактичних схем і вимог тренера все доволі просто. Сподіваюся, що виконуватиму все в майбутньому.

В Динамо в мене не було великої кількості ігрового часу. Надіюся, що тут вона буде і я буду в формі.

"Нашим легіонерам заважають думки про те, що в будь-який момент можна повернутися в Україну"

Тренерський штаб Динамо пояснював, чому ви не граєте?

– Насправді ніхто нічого не пояснював за ці півроку. Це було рішення тренерів, вони вирішили, що на даний момент хтось сильніший. Їм відповідати за результат і звітувати перед вболівальниками і президентом. Це їхнє рішення.

Я ні на кого не ображаюся і зробив наступний крок. Навпаки – десь вдячний Динамо, що відпустили й домовилися з Кайсеріспором. Я пішов на півроку швидше і в мене зараз нова країна і новий клуб. Думки лише про це.

Наскільки важко було налаштовувати себе на матчі чемпіонату України, коли вболівальники не ходять на стадіон й нема футбольної атмосфери? Не було проблем з мотивацією?

В мене ніколи не було проблеми недоналаштуватися чи виходити на поле з прохолодою. Не знаю, як в інших, але в мене завжди була мотивація. Бо я виходив у футболці Динамо і завжди хотів показати гру, яка б відповідала рівню цього клубу.

Звичайно, видно, що рівень нашого футболу впав. Але кожен футболіст-професіонал повинен робити свою роботу незалежно від того, чи ходять люди на стадіон. Інколи це грає роль, але якщо кожен футболіст буде повністю викладатися на полі, то це й викличе симпатію людей.

Гравець, який грав в чемпіонаті України 4 роки тому, має досвід матчів в єврокубках та збірній може рости в цьому конкурентному середовищі?

Так, ріст футболіста – це все-таки проблема. Футболісту важкувато рости в теперішньому чемпіонаті України. Навіть якщо гравець буде повністю налаштовуватися на кожен матч, то важко рости.

Але в цій ситуації бачу й плюси. Українські футболісти матимуть можливість не лише потрапляти в команди УПЛ, а їхати в Європу, прагнути до більшого й заявляти про себе там. Надіюсь, відношення до українців в Європі зміниться. Їм будуть довіряти, вони будуть більше грати. Для збірної України це буде черговим великим кроком.

Це не перший ваш закордонний клуб. Дайте лайфхак, як бути успішним футболістом закордоном.

Справа навіть не в тому, що закордоном. Щоб добиватися якихось цілей, треба розуміти, що кожне тренування й кожна гра – це черговий шанс показати свій рівень. Не буває такого, що ти десь даш собі слабинку й тренуєшся на 20-30 відсотків, а гру зіграєш на 100 відсотків. Так не буває. Як футболіст тренується, так він і грає. З такими думками й треба їхати в Європу.

Багато українців, які грають закордоном, кажуть, що там дуже важко – є проблеми з мовою, побутом. Чому настільки важко адаптуватися і чи взагалі існує ця проблема?

Десь ця проблема є. Мова – важливий фактор. В першу чергу – англійська. Її знання для початку має вистачати. А далі треба вивчати мову країни, в яку ти приїхав.

Деяким футболістам також важко психологічно. Вони не розуміють, як це все буде. В першу чергу заважають думки про те, що в будь-який момент можна повернутися, що в Україні тебе кудись візьмуть. Якщо ти вже вирішив їхати в Європу, то ціль має бути одна – залишитися там, грати й показувати, що в Україні є хороші гравці. Бо ще десь є фактор впливу того, що в Європі мало хто з українців грав. В нас не особливо вірять. В першу чергу треба змінювати оце відношення до українців в Європі.

Футболісти, які звикли грати в Україні на хороших умовах, в зоні комфорту. Чому важливо виходити з неї і їхати в Європу?

Ця справа стосується не лише футболу. Такі речі трапляються і в житті, і в бізнесі. Кожен, хто прагне до чогось більшого, повинен виходити з цієї зони комфорту.

Мені здається, зараз українським футболістам доведеться виїжджати закордон. Бо всі наші клуби потрапили під зменшення фінансування і зарплат. Щоб заробляти хороші гроші, треба їхати в Європу й там показувати рівень. Там вже більше платитимуть, ніж в Україні.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
2
год
:
11
хв
Атлетік
22:00
Жирона
Вгадай результат матчу
Залиште відгук