Сергій Тищенко окреслює нові маршрути у кар'єрі українського спеціаліста, який тимчасово залишився без роботи.
В останній день літа Юрій Вернидуб покинув солігорський Шахтар. Офіційна причина – сімейні обставини. Неофіційна – конфлікт з одним із керівників клубу Олександром Рехвіашвілі.
У Білорусі клуби належать державі, фінансуються із державного бюджету. Команди прив’язують до підприємств. Шахтарю пощастило: ним опікується одне із найбільших підприємств Білорусі, виробник мінеральних добрив Білоруськалій. Фінансування та всі умови в Солігорську на найвищому рівні. Формально керівниками клубу є люди, які очолюють підприємства (або їхні заступники). Але всі розуміють, що у них просто немає часу на футбол. За футбол у Солігорську відповідає такий собі Олександр Рехвіашвілі, колишній гравець та агент.
Минулого сезону Шахтар виграв Кубок Білорусі, мав шанси боротися за друге місце. Але росіянина Сергія Ташуєва (відомого в Україні за роботою із Металургом Донецьк) прибрали за кілька турів до фінішу, коли команда ще перебувала у перегонах за срібло, та призначили Вернидуба, серйозно потрусивши склад і відмовившись від окремих гравців.
Колеги з Білорусі відкрито кажуть, що Рехвіашвілі впливає на формування складу команди. Тобто, він хоче, щоб грали його гравці на чолі з австрійським форвардом Дарко Бодулом. Якщо тренер не погоджується із цим, то покидає клуб.
У матчі першого раунду Ліги Європи Шахтар сенсаційно програв удома представнику Молдови. Два гравці основи – Яхшибоєв та Юліус Сзоке – опинилися на лаві запасних. У старті вийшов Бодул та інші. У підсумку представник Білорусі, починаючи з першого тайму, грав у меншості і таки програв серію пенальті молдовському Сфинтул Георге. Схоже, Вернидуб просто не витримав, йому набридло шукати компроміси і за все відповідати.
Вернидуб прокоментував свій несподіваний відхід із солігорського Шахтаря
Потрібно віддати належне Юрію Миколайовичу, який ризикнув піти працювати у не найсильний чемпіонат, у не найчистішу команду. Попри кепський старт сезону, "гірники" змогли розібратися та видати серію із 17 матчів без поразок. Влітку Шахтар випереджав БАТЕ на 6 очок. Була перевага не тільки в турнірній таблиці, але й за грою. У Шахтаря з'явилася легкість, відчуття успіху. Команда грала у швидкий, атакувальний футбол. Для того, щоб цьогоріч стати чемпіоном, всього лише не потрібно було перешкоджати Вернидубу працювати. До завершення сезону залишалося 9 турів та домашня гра проти БАТЕ.
Не менш важливо, що Шахтар не тільки лідирував у чемпіонаті, але й заробив на продажу футболіста. "Гірники" поклали в кишеню 1,1-1,2 млн євро за 22-річного півзахисника Віталія Лісаковича, який перебрався в московський Локомотив. До Вернидуба про Лісаковича не так багато знали, він був гравцем молодіжної збірної Білорусі. Дуже добре проявив себе й інший гравець атаки – Дмитро Подстрєлов. Думаю, в обох випадках заслуга Вернидуба – очевидна.
Мене дивує, що шанований мною Роман Йосипович Григорчук погодився замінити Вернидуба в Солігорську. Григорчук не схожий на тренера, якому щось можна диктувати. Одна з перших його вимог – щоб гравці із Мінська (більшість "гірників" мешкають саме в столиці Білорусі і долають відстань до Солігорська у 130 км) їздили автобусом з командою. Чи приймуть ці виклики зірки на чолі із Бодулом? Напевно, від цього багато в чому залежатиме доля Григорчука у Шахтарі.
Вернидуб оцінив Григорчука для солігорського Шахтаря
Але повернімося до Вернидуба. Останні два сезони у Зорі були для нього відверто слабкими в плані результату. Команді не вдавалося здобути бронзові медалі та пряму путівку в ЛЄ – поступалися Ворсклі та Олександрії відповідно. Кожного сезону Юрію Миколайовичу належало будувати фактично нову команду. Провідні гравці йшли, а на їхнє місце бралися нові. Поки зігралися – знову потрібно продавати. Про колишні заслуги Вернидуба почали забувати. Належало розпочинати ледь не з нуля.
Приємно, бо він довів, що може бути успішним не тільки в Зорі. Відрізок у Білорусі показав, що це тренер, який вміє досягати успіху в інших країнах та чемпіонатах. Вернидуб зумів підняти Шахтар на вершину турнірної таблиці чемпіонату Білорусі. До чемпіонства залишалося зовсім трохи. Крім того, вдалося вигідно продати Лісаковича і заробити гроші для клубу.
На сьогодні Юрій Вернидуб має дуже хорошу тренерську репутацію та може розраховувати на серйозні виклики у своїй кар’єрі. Думаю, ніяких проблем із пропозиціями не виникне. Можна очікувати інтересу зі Східної Європи, пострадянського простору та, власне, з України.
Виділю 4 найбільш цікаві варіанти подальшої кар’єри для Юрія Миколайовича.
1. Астана
Вже з'явилися розмови про можливий інтерес від чемпіона Казахстану. Астана – команда казахського уряду, яка, так би мовити, є обличчям країни на міжнародній арені. Зараз вона вже вилетіла із Ліги чемпіонів, розгромно поступившись чемпіону Білорусі – Динамо Брест.
В Астани є гроші, склад, але не вистачає вмілої тренерської руки. З цього всього потрібно зробити команду. Тільки не варто забувати, що керівників у клубу вистачає. Кожен хоче "рулити" і мати вплив. Працювати у такій атмосфері зможе далеко не кожен тренер.
2. ФК Рига
Найсильніша команда Латвії залишилася без тренера. Колишній наставник Карпат, Севастополя та Спартака Олег Кононов покинув клуб за сімейними обставинами, повернувшись до Москви, де й мешкає. Тренер та команда призупинили співпрацю. За повідомленнями ЗМІ, у Кононова дійсно виникли серйозні сімейні проблеми, які змусили тренера повернутися в Росію.
Важко сказати, наскільки це затягнеться і чи планує Кононов працювати в Латвії надалі. Не виключаю, що він може повернутися до російської ліги. Власне, потрібно шукати альтернативу. Тут Вернидуб міг би знадобитися.
3. Лех Познань
Це дуже цікава польська команда, яка має серйозні амбіції. Але на початку нового сезону Лех набрав лише 2 очки у трьох матчах. Схоже, команді потрібен якісний тренер, який поставить гру.
Особливість Леха в тому, що там багато молодих гравців. Вони вміють виховувати таланти і вдало їх продавати. Саме з Познані до Києва приїхали Лукаш Теодорчик та Томаш Кендзьора. Зараз багато розмов про талант правого хава Якуба Камінскі, центрального півзахисника Якуба Модера, "десятки" Філіпа Мархвінскі. За цими футболістами вже тепер слідкують команди з провідних чемпіонатів Європи.
Вернидуб уміє працювати із молодими гравцями. Крім того, Леху вже давно не на словах, а на ділі потрібно поборотися за чемпіонство. Легія, Лехія та Ягеллонія не такі вже й сильні суперники.
4. СК Дніпро-1
Дніпряни дуже слабко провели минулий сезон. Маючи доволі серйозний склад, команда не змогла пробитися у топ-6 чи в єврокубки. Гравці приходять, гроші витрачаються, але в плані гри та результату – все без змін. Назріває відставка Дмитра Михайленка.
На мій погляд, дуже цікавим варіантом було б призначення Ігора Йовічевіча новим наставником дніпрян. Команда просто продовжила б курс Михайленка, але з новим тренером. Хто, як не Йові, вміє працювати з молодими гравцями?
Не менш реальним варіантом є Юрій Вернидуб. Він добре знає український чемпіонат. З наявного складу міг би зліпити дуже серйозну команду – не гіршу від тієї, що була в Зорі. Тим паче, від Запоріжжя до Дніпра – всього 84 кілометри. У Юрія Миколайовича буде можливість жити вдома зі своєю родиною, що немаловажливо.