Сергій Тищенко аналізує процеси, які підкосили флагмана нашого футболу.
Новий сезон складається невдало для чинного чемпіона України. "Гірники" явно пробуксовують. У дев'яти матчах чемпіонату тричі зіграли внічию і зазнали поразки від Ворскли. У ЛЧ нічого не змогли протиставити не найсильнішому супернику – Порту. Є таке відчуття, що Шахтар ходить по краю прірви, бо в команди немає ніякої гри. Причин одразу кілька.
Брак зіграності
Позаминулого літа Шахтар активно повертав українців додому: Михайліченко, Петряк, Швед + гравець із системи клубу Криськів + виконавці з інших клубів – Джурасек, Назарина, Тотовицький. Взимку було не менш масштабно: Різник, Ракицький, Келсі, Гочолейшвілі, Тоїров. Влітку 2023-го ніхто навіть не планував зупинятися – Кастільйо, В'юнник, Азаров, Кащук, Лемкін, Рудько, Чигринський, Педрінью, Невертон, Міроші та Егіналду. За рік підписали цілу команду ще й із запасом.
Хтось себе зміг проявити та відразу закріпитися у складі, у когось нічого не вийшло. Але якщо за календарний рік така велика кількість новачків, то потрібен час, щоб зігратися.
Захист потребує стабільності. Сьогодні не йде мова про основну пару центральних оборонців. Уся лінія захисту перебуває у повній невизначеності. Хтось травмований, хтось має проблеми з картками або спадом форми. У кожному новому матчі в обороні грають нові захисники. У такій системі координат нереально сподіватися, що біля воріт не буде проблем.
Раніше Шахтар теж купував, але не так часто і не так багато. Проглядався системний підхід. Тете і Соломона придбали як заміну Тайсону та Марлосу, які ще були на той момент у команді. Ніхто не вимагав від новачків всього й відразу. Зараз же від них чекають результату з перших матчів. З молодими бразильцями таке точно не проходить. Їм потрібен час.
Різкий перехід від Йовічевіча до ван Леувена
Ще з часів роботи Луческу у Шахтарі була створена система, яка передбачала стиль гри, трансферну політику. Головний тренер у цій системі координат міг змінювати дуже мало. Мав бути наставник, який розмовляє португальською мовою, атакувальний стиль гри, швидкі футболісти та ставка на молодих бразильців.
Фонсека трохи пробував щось змінювати після Луческу, але дуже швидко повернувся до того, що приносило результат. Каштру назагал дотримувався тих же принципів. Обидва португальські тренери мали свій погляд на певні речі, але глобально це нічого не міняло.
Революція відбулася при Де Дзербі, який змінив дуже багато та відійшов від більшості принципів Луческу. Шахтар почав не тільки дорого продавати, але й дорого купувати вже сформованих гравців. Щоправда, важко оцінити, наскільки глибоко італійський тренер щось змінив, бо у команді він працював лише повноцінних сім місяців.
Йовічевічу після втрати іноземців довелося будувати команду з того, що було під рукою. Ігор працював дуже раціонально, роблячи ставку на результат. Шахтар не був видовищним за грою, але він перемагав. Зокрема, на міжнародній арені.
Зараз Патрік перекреслив усе, що збудував Йові, почавши ліпити по-своєму. Це не дуже раціонально, коли в тебе обмаль часу. Одна справа, коли на перебудову дають 50 млн євро і купують вже готових гравців, а зовсім інша – йти на ризик, маючи недорогих новачків, ноунеймів та власних вихованців.
Шахтар поки не планує звільняти ван Леувена – Ахметов сумнівається у перспективах наставника
При Йовічевічу Шахтар був заточений на результат. При Патріку хоче грати більш видовищно. Відбулися не тільки кадрові зміни, але й структура гри стала іншою. Один гравець в опорній зоні – не завжди правильне рішення. Порту вибігав у контратаки, як хотів.
Складається враження, що гравці поки не до кінця розуміють ідеї Патріка. Старі механізми зруйновано, а нові ще не працюють. У новий футбол ван Леувена грати може не кожен. Зараз виникли проблеми у Степаненка, Бондаренка, Судакова. А це ключові виконавці середини поля.
Фізика
Зоря була непереконливою на старті минулого сезону. Вилетіла з єврокубків від посереднього суперника. Та й у чемпіонаті справи йшли не дуже успішно. А от під кінець осені та вже весною Зоря виявилась однією із найкращих команд УПЛ.
Зараз схожі процеси відбуваються із новою командою ван Леувена. Не секрет, що влітку "гірники" активно працювали над закладенням фізичної форми. Наскільки розумію, її пік планувався під ЛЧ.
Ймовірно, гравці Шахтаря не готові до таких фізичних навантажень, адже дуже багато травмованих уже на старті сезону. Випадають ключові фігури, які на власному класі могли приносити результат. Я не пригадаю, щоб у Шахтарі було скільки травм. Випала основна пара захисників Матвієнко – Бондар. Тривалий час не гратиме основний форвард Траоре. Проблеми зі здоров'ям Шведа і Петряка тягнуться ще з минулої кампанії. Судакова прихопив апендицит. Навряд чи він може сподіватися набрати форму у першій частині сезону.
Не менш неприємна історія із червоними картками. Я не пригадаю, щоб у Шахтаря було скільки вилучень. І не скажеш, що "гірники" грають грубо. Скоріше – не встигають. Можливо, це через втому.
Йовічевіч виявився поблажливішим у цьому плані. Хорватський тренер робив ставку на інші речі у підготовці команди. Ігор радше був другом для кожного гравця, об'єднував футболістів навколо себе. Натомість Патрік – віддалена фігура, яка нікого близько не підпускає.
Відсутність вектора розвитку
Отож, повторимо, загинаючи пальці. При Луческу Шахтар брав молодих бразильців та через певний час намагався їх вигідно продавати. Ліга чемпіонів слугувала вітриною для таких перлин.
При Де Дзербі брали вже готових футболістів, які мали б дати результат відразу. Шахтар хотів себе проявити у головному клубному турнірі Європи.
Йовічевічу довелося бути кризовим менеджером. Він створив колектив на основі українських гравців. У тій ситуації, яка була влітку 2022 року, головне завдання полягало в тому, щоб не впасти боляче.
А ось куди Шахтар рухається та чого хоче зараз – збагнути дуже важко. Два захисники, які ще понад 10 років тому грали за команду, стали новачками. Ізраїльтянин, африканець, молоді бразильці, грузин, непотрібний Динамо воротар. Це все більше схоже на якийсь некерований хаос, ніж на якусь системність.
Місцями доходить до абсурду – влітку відпустили запасного воротаря, а під кінець трансферного вікна взяли голкіпера приблизно такого ж рівня та статусу. Троє чи навіть четверо лівих захисників. У центрі захисту – мінімум шестеро. Перерахувати всіх вінгерів дуже непросто, іноді виходить по три гравці на одну позицію. Не уявляю, як можна тренувати відразу 30 осіб. Не всі потрапляють до заявки. Тож природно, що дехто виявляє невдоволення.
Шахтар має проблеми з новими зірками: "Чому Мудрика продали, а нас не продають?"
На мою думку, однією з головних причин невдач Шахтаря є відсутність колективу, роздягальні. Команда настільки різношерста, що знайти щось спільне між ними не так просто. Припускаю, що є поділ на групи: молоді українці – окремо, старожили – окремо, бразильці та грузини – окремо.
Мабуть, певний час на виправлення ситуації у Патріка ще буде. Останнім тренером, якого звільнили посеред сезону у Шахтарі, був Бернд Шустер. Це трапилося так давно, що не кожен взагалі може щось пригадати про німецького спеціаліста. Навіть коли була страшна криза у Каштру, йому дали допрацювати сезон. У Луческу теж не завжди все виходило. Ситуація має бути максимально критичною, щоб Рінат Ахметов вдався до зміни наставника у розпал кампанії.
На жаль для Патріка, ризики у нього серйозні. Попереду матчі проти Барселони, яка може проїхатися котком. Якщо ще й Динамо виходитиме з кризи, а відрив на користь киян буде збільшуватися (зараз команда Луческу за втраченими очками випереджає Шахтар на шість пунктів), то ван Леувену взагалі не позаздриш.
Без Динамо – не те кіно: Геллер прорахувався, хоча причин падіння Зорі значно більше