"Футбол 24" розбирає тактику та стратегію у матчі 2-го туру Ліги чемпіонів Шахтар – Інтер (0:0). Аналіз від Сергія Костенюка.
Після сенсаційної виїзної перемоги над Реалом цей матч мав особливе стратегічне значення для чемпіонів України. Враховуючи потенціал суперника, було зрозуміло, що головне завдання "гірників" – не програти. Судячи з реакції гравців та тренерського штабу після фінального свистка, нічия з Інтером сприймається, як позитивний результат. Шахтар після двох турів в одній з найсильніших груп ЛЧ має у своєму активі 4 очки, які надають статус одноосібного лідера квартету В.
У цілому, безумовно, Шахтар – великі молодці. Не дивлячись на те, що Інтер з великим запасом міцності знову переграв команду Луїша Каштру, цього разу донецька команда зуміла не програти. Як і в матчі з Реалом, "помаранчево-чорні" виклалися по повній програмі, гравці зробили все, що могли на даний момент, та здобули цілком прийнятний результат. У плані самовіддачі, ігрової дисципліни та плану на гру нарікань бути не може. Але це, якщо оцінювати ситуацію об'єктивно, відкинувши усі понти, з урахуванням та визнанням інтегрального рівня – як свого, так і суперника. Радість Шахтаря нічиїй нагадала про гучні висловлювання Даріо Срни, коли він цитував президента клубу Ріната Ахметова після поразки від київського Динамо у Суперкубку України: "Президент сказав, що краще програвати, показуючи такий футбол, як у нас, ніж перемагати з таким футболом, який показувало Динамо".
Шахтар – Інтер – 0:0 – відеоогляд матчу
Керівництво Шахтаря критикувало молоду команду з новим тренерським штабом за максимальну обережність та раціоналізм. А що вони хотіли? Щоб сира команда почала грати з більш успішним у всьому чемпіоном у відкритий футбол? Чому ж Шахтар сам у протистоянні з більш сильним суперником не цурається відвертого катеначчо, чи, як зараз модно казати, "автобуса" біля своїх воріт?
Після нічиєї у крайньому турі УПЛ з Ворсклою, яка практично весь ігровий час діяла у глибокій позиційній обороні, головний тренер Шахтаря також відзначив, що оцінювати матч потрібно не за результатом, а за грою та статистичними показниками, за якими Шахтар був на голову вище суперника, який майже увесь другий тайм грав у меншості. Ну, якщо оцінювати матч Шахтар – Інтер за критеріями донецького клубу, то це однозначно була провальна гра, яку навіть соромно буде згадувати. Мабуть, краще мати в активі 2 очки, та грати, як Інтер, ніж – 4, з рівнем гри "гірників". Але – ні. У стані чемпіонів України чомусь всі задоволені. Виявляється, одне очко у груповому турнірі Ліги чемпіонів переважує важливість своїх принципів гри.
Для власного професійного розвитку дуже важливо об'єктивно оцінювати свій рівень та чітко усвідомлювати чесноти і недоліки. Також потрібно розуміти, що всі ми живемо у світі відносності. Шахтарю потрібно навчитися програвати і поважати суперників, які за ресурсами значно їм поступаються. Це помітно покращить авторитет та карму клубу. В іншому випадку – це подвійні стандарти та самообман, які гальмують розвиток.
Сьогодні ти возиш команду УПЛ, розповідаючи, що відсоток володіння м'ячем і кількість ударів по воротах мають більшу вагу, ніж рахунок на табло, а завтра у Лізі чемпіонів опиняєшся у ролі жертви, яка не в змозі створити жодного гольового моменту та насолоджується ендорфіном після того, як відверто відбилася на 0:0. Хоча Ворскла у протистоянні з Шахтарем була значно ефективнішою, ніж команда Каштру у грі з Інтером.
Але ми не будемо оцінювати дії "помаранчево-чорних" за їхньою метрикою. Ще до матчу було зрозуміло, що стилістично Інтер – найбільш незручний опонент Шахтаря у групі. Враховуючи ще й різницю у класі, яка явно не на користь донеччан, план на гру від штабу Луїша Каштру був оптимальним. Його виконання виявилося не ідеальним. Якщо у фазі гри без м'яча Шахтар діяв на досить високому рівні, то зі швидкими атаками явно не зрослося. Інтер переважно у другій третині поля з'їдав усі намагання господарів поля. Це інший рівень, інша ліга.
Луїш Каштру знову довірився тому складу, який зробив сенсацію у Мадриді. Все ж таки досвідчені гравці після карантину ще не набрали оптимальних кондицій. Мабуть, єдина позиція, яка викликала сумніви – центр оборони, але результативна помилка Бондаря у грі з Ворсклою не позначилася на його місці у старті. Такий варіант складу проводив четвертий матч поспіль. Звичайно, це не могло не позначитись на фізичному стані гравців. Шахтар перебував у складному становищі. З одного боку – досвідчені виконавці з резерву ще не набрали форму, з іншого – серія складних і відповідальних матчів відібрала багато сил у молоді. Наприклад, Інтер, у порівнянні з матчем першого туру ЛЧ, провів п'ять замін!
На скріншоті вище – червоним виділені нові гравці, білим – футболісти, які поступилися місцем у старті. Цього разу у заявці не було Алексіса Санчеса, який грав в основі з Борусією.
Гравці Шахтаря робили все, що в їхніх силах. Здається, та обойма, яка виходить у стартовому складі останні тижні, діє вже на межі. Дві травми та вимушені заміни Дентінью і Хочолави тому підтвердження. У такому напруженому графіку грати без ротації дуже важко. Не дивлячись на складні умови, Шахтар ще знайшов у собі сили додати у кінці матчу.
Команди зіграли за звичних базових схем. Шахтар будував гру, тримаючись структури 4-1-4-1 (4-3-3 з м'ячем), а Інтер грав за своєю фірмовою формацією 3-5-2, або 5-3-2, кому як більше подобається.
Але традиційність полягала лише у базових схемах, які практично нічого не можуть сказати про систему гри команд. З тактичної точки зору, цей матч нагадував партію у шахи. Обидва тренерські штаби чудово підготувалися до зустрічі і безпосередньо до свого суперника. Проблема Каштру полягала лише у якості матеріалу, тобто у початковій наявності фігур. У Конте умовно їх було більше, і саме він відразу зайняв стратегічно-важливу зону – центр дошки.
У різних фазах гри тренери відзначалися цікавими ходами. Антоніо Конте вдалося практично все, крім забитих м'ячів. У Каштру, як би Шахтар не намагався, зовсім не виходили швидкі атаки. Як і в півфіналі Ліги Європи, пресинг Інтера грав ключову роль у протистоянні. Цей варіант складу Шахтаря значно краще виходить з-під тиску, але 0,08 xG у матчі – це занадто мало. Господарі покладали великі сподівання на позиційну гру в обороні середнім та низьким блоком, та на швидкі атаки, які нещодавно знищили пасивну оборону Реала. Гості ж гасили усю контргру донеччан і системно бомбардували їхню лінію оборони закиданнями за спини захисникам та кросами. Шахтар втримався, але моментів у Інтера було достатньо для перемоги з переконливим рахунком. На мій погляд, найкращим гравцем матчу в обох командах є Трубін. Анатолій відіграв дуже впевнено та кілька разів відверто врятував свою команду.
Це мапа ударів по воротах. За цими важливими діями рахунок 12:4 на користь гостей. Та 3 дальні постріли Шахтаря не повинні ввести в оману. "Помаранчево-чорні" завдали лише одного удару з меж штрафного.
Зверніть увагу на мапу передач:
Шахтар володів м'ячем 41% ігрового часу, але переважна більшість дій "гірників" була на власній половині поля. Це були намагання приборкати злагоджену систему пресингу суперника та організувати ефективну позиційну атаку.
Наскільки це вдавалося? Найкраща відповідь – мапа передач у фінальну третину поля. На цих схемах можна помітити, що обидві команди переважно атакували своїм правим флангом.
Інтер будував свою гру у позиційному наступі саме через цей напрямок. З трьох вертикальних зон 47% атак гостей проходили саме правим флангом та півфлангом. Шахтар намагався відповідати через зону діяльності Тете і Додо.
"Гірникам" дуже складно було переводити гру у третину поля суперника. Лише 13% дій з м'ячем у третій зоні – це дуже мало для оптимізму. Наприклад, Борусія у Мілані награла на 26%. Це удвічі більше, ще й на виїзді.
Відзначимо основні нюанси у системі гри обох команд. Почнемо з позиційної атаки Інтера:
Команда Конте завжди починала атаку розіграшем від своїх воріт. Шахтар за традицією не використовував високого пресингу. Коли італійці переходили у другу третину поля, правий вінгер Хакімі зміщувався у ближній півпростір, а на його позицію підіймався центральний правий захисник Д'Амброзіо, який має чудові навички флангового гравця. Саме він із Янгом відповідали за ширину атак.
Інколи Д'Амброзіо з Хакімі мінялися позиціями, але структура зберігалася. При цьому Інтер продовжував грати у три центральні захисники. На місце правого центрального зміщувався опорник Брозовіч.
Якщо Д'Амброзіо не йшов уперед, на бровці попереду залишався Хакімі, а у півфланг пересувався Барелла. Конте усвідомлено навантажував правий фланг та півпростір. Хакімі, Барелла та Д'Амброзіо створювали трикутник, до якого постійно зміщувалися Брозовіч та Лукаку.
Дуже небезпечними були постійні закидання на Лукаку та Мартінеса, передачі за спини нашим захисникам. Хлопці трималися, але боротися з Лукаку у таких ситуаціях дуже складно. Періодично такі методи призводили до небезпечних моментів біля воріт Трубіна.
Ще однією зброєю масового ураження в Інтера був високий пресинг та контрпресинг.
Удар Мартінеса по порожніх воротах у другому таймі – це наслідок саме пресингу від гостей.
Хочеться згадати цікавий епізод з оригінальною дією Маркоса Антоніо. Відразу помітно, як досконало тренерський штаб Шахтаря готувався до стандартів Інтера. Бразилець мав завдання контролювати простір під стінкою.
Як і у матчі з Реалом, команда Каштру чудово діяла у позиційній обороні. У середньому блоці Шахтар зустрічав суперника формацією 4-1-4-1. Коли м'яч підходив ближче до фінальної третини поля, Соломон сідав на позицію флангового захисника і Шахтар переходив на гру за схемою 5-4-1. Наступним кроком було зміщення Тете.
Фінальною формацією у позиційній обороні була 6-3-1. Вона створювала складності гостям у завершальній стадії атак.
У другому таймі було помітно, як ліворуч Бастоні інколи підключався в атаку, на його місце сідав Відаль. Але цей маневр не був таким популярним, як у їхніх колег із протилежного півфлангу.
Якщо підсумовувати, то гра Шахтар була далекою від ідеалу, на належному рівні були лише морально-вольові якості та організація у позиційній обороні. Сподіваюсь, що до протистояння із Борусією досвідчені гравці встигнуть набрати кращу форму і у розпорядженні Каштру з'явиться більше варіантів для ведення гри. Звичайно, чекаємо на прогрес в атакувальних діях. Бо наступного разу може не пощастити.
Сергій Костенюк, спеціально для Футбол 24