В'ячеслав Грозний був відвертим у розмові з Футбол 24. Фахівець сказав чимало про жовтневі матчі збірної України проти фінів і боснійців, шанси Динамо і Шахтаря у Лізі чемпіонів та феномен Шерифа.
"Ярмоленко – лідер навіть на лавці, коли його міняють"
– Нічия з Боснією і Герцеговиною у Львові – це позитивний результат, бо ми здобули очко, а у другому таймі суперник переважав, чи все ж трохи негативний, адже нас більше влаштовувала б перемога?
– Я б хотів, щоб наша футбольна свідомість була переключена на позитив. Всі чомусь шукають негатив. Збірна у другому таймі там… Ми гнали боснійців перші 30 хвилин. Це означає, що тактика і стартовий склад були дуже правильними і давали реальну можливість вирішити поєдинок. На жаль, не все реалізували. Зіграли агресивно, швидко, не було передач назад, був пресинг, який давав результат. Чомусь усі говорять про не ті заміни, але Боснія була ж свіжіша. Чому? У нас майже всі грають в Лізі чемпіонів, перенавантажені психологічно, проводять матчі чи не кожні два-три дні. І так кілька місяців. Коли вони приходять у збірну, то не мають тих емоцій. Вони ж не роботи, вони люди.
Всі хочуть, щоб футболісти грали 365 днів на рік, але є чимало нюансів. У тренерів збірної немає тих можливостей, які є у наставників клубів, які і готують гравці для головної команди. Наші хлопці перенавантажені, а боснійці – ні. Там лише Едін Джеко на найвищому рівні грає, тому, звичайно, вони свіжіші. Ще й кількох не впустили на поєдинок з Казахстаном. Проте, ми мали закривати гру в перші 30 хвилин. Згадаймо, хто тренував збірну з фінами і казахами, коли вони вдома зіграли внічию. Але чомусь всіх собак вішають на Петракова, він не тих гравців взяв, вважають журналісти і ми, експерти. У нас немає права критикувати його за це, але ми можемо мати свою думку. Поважати треба Олександра Петракова, адже він відповідає за результат.
– В України не від солодкого життя була не найсильніша лавка запасних, а гравці, що вийшли, не надто підсилили гру. Можливо, Маліновський все ж міг би стати помічником?
– Я не знаю. Може, Маліновський вийшов би ображений, може, він хоче грати зі старту. Гадаю, не треба думати гіпотетично. Чому, коли Сікан забив в Астані, усі мовчали? А тут не забив. Хіба він повинен у кожному матчі забивати? Усім треба об’єднатись і сказати, що в України є шанс посісти друге місце, обіграти Боснію, яка буде втомленою за два дні після матчу з Фінляндією. Закінчиться цикл, тоді будемо все аналізувати. Оцінку може давати лише Виконком УАФ, який бере тренера на роботу. Нам з вами – журналістам і експертам – добре говорити, на нас не тиснуть. А уявіть, як гравцям складно психологічно, коли вони читають лише про тих, кого не викликали, а не про тих, хто у збірній.
– Петраков видозмінив гру збірної України після свого приходу. Як вона вам?
– У Петракова зовсім інша тактика гри, ніж була у Шевченка, інша філософія. Усі тренери бачать футбол по-різному. Хіба Гвардіола і Моурінью однаково тренують? Ні, але обоє вигравали Лігу чемпіонів, дають результат. Петраков бачить футбол по-своєму. Йому не потрібні чотири захисники і крайні захисники. Багато хто не помічає, що Тимчик і Соболь – не оборонці у його системі, а флангові нападники, коли ми володіємо м’ячем. І Едуард, і Олександр часто віддають гострі паси. Тимчик з фінами навіть міг забити, це не випадково.
Натомість Циганков і Ярмоленко на флангах не грають – вони виконують роль інсайдів під Яремчуком. Саме тому Андрій і забив. Петраков так бачить гру. У нас гравці досить високої кваліфікації, незалежно від того, кого запрошують у збірну. Побачив, що футболісти викладались, хотіли виграти, але акумулятор був трохи розряджений. А якщо ще й підливати масла у вогонь… Ніхто ж не знає, що було. Знають лише Петраков і Маліновський. Давати поради – легко, але чи вони потрібні Олександру Васильовичу? Ні, не потрібні. Все ж нічия – справедливий результат, Боснію хитає трохи. Їм грати з фінами, не впевнений, що вони виграють. І нас це влаштує.
– Виділіть найпозитивніші моменти, що ви побачили у грі збірної України, можливо, у тактиці Петракова в жовтні.
– Перше. Я побачив відкритість і чесність, як Петракова, так і збірної. Всі спілкуються відкрито. Хтось каже, що його не влаштовує поле. Не кожен може це заявити, треба набратись мужності. Це відкритість і чесність. Ніхто не повинен ображатись, треба зробити, щоб такого не було. Друге – характер. Україна хоче досягти результату, б’ється. Третє – вертикальність і швидке переведення м’яча в зони для ударів, ми почали створювати більше гольових моментів, стало менше пасів заради пасу. До атак залучають Соболя, Миколенка, Тимчика і Караваєва.
Побачив ще те, що Ярмоленко – лідер на полі, навіть на лавці, коли його міняють. Важливо, що Пятов, Матвієнко, Степаненко, Кривцов – всі ці досвідчені хлопці – створюють таку атмосферу, що додає впевненості. Так можна досягати результату. Проте, мені не подобається реалізація. Я це можу одразу сказати, це є протягом всього циклу. Нам пощастило лише раз – у Парижі з Францією, адже мали програти. Я бачу можливості та потенціал. Тренер не боїться брати відповідальність на себе. Все одно вірю, що зможемо посісти друге місце у групі.
"Шахтарю треба зіграти, як Манчестер Сіті Гвардіоли"
– Попереду у Шахтаря – два матчі з Реалом. Як "гірникам" зіграти без номінального форварда Лассіни Траоре, який вилетів до кінця сезону?
– Так само, як грає Гвардіола у Манчестер Сіті, як грав у Барселоні – із фальшивою дев’яткою. Жодних проблем немає, Педрінью вже грав. Минулого розіграшу Реал був битий Шахтарем, чому б це не повторити знову? Мені подобається, що Шахтар вніс корективи після невдалої гри в Тирасполі: оборона грає надійніше, центральні захисники чітко контролюють свою зону, стало менше втрат м’яча і більше командної гри без нього. Можна грати з ними зараз успішно. Реал – це не Баварія, за всієї поваги. Нинішніх мадридців можна обігрувати, у них дуже великі проблеми, щоматчу вони пропускають, на одному Бензема не витягнеш. У донеччан є шанси повторити минулорічний успіх.
– У Королівського клубу зараз ще й дві поразки поспіль – проти Шерифа й Еспаньйола.
– Це плюс для Шахтаря, адже Реал втратив свою впевненість. Вони не можуть нікого обіграти просто так, їх ніхто вже не боїться. Недарма вони програли Шерифу, мають проблеми на внутрішній першості. Шахтар зараз виглядає краще. Після Шерифа Де Дзербі змінив підхід – він будує гру, відштовхуючись від гравців, які є, а не від своїх бажань. Молодець, браво. У Шахтаря є шанс, вони ж нічим не поступались Інтеру.
– На Динамо чекає Барселона. Багато експертів кажуть, що кияни мають перемагати, адже "блаугранас" зараз на спаді. Ви погоджуєтесь із такими твердженнями?
– Динамо хоче і має можливості, щоб перегравати Барселону. Чому? Ми в історії вже обігрували їх. Минулого сезону динамівці у гостях виглядали краще, ніж господарі. Зараз у Барси пішла низка гравців, а головне – Мессі. Команда без Лео – зовсім не та. Мессі ніхто не замінить, а Мемфіс Депай ніколи не стане Ліонелем. "Блаугранас" – команда технічна, але погано працює без м’яча, не відбирає його. Проти них треба грати щільно, командно – блок у середній зоні, інколи пресинг біля їхніх воріт та швидкі контратаки. Луческу це все добре знає. З оптимізмом і надіями на перемогу дивлюсь на матчі Шахтаря з Реалом і Динамо з Барселоною. Подивіться, українські гранди протистоять іспанським.
– Шанси на євровесну є в обох команд?
– Буде непросто, навіть складно до останнього туру, але шанси будуть в обох. Так, Динамо не зможе змагатись із Баварією, яка є не лише найкращою командою Європи, але й світу. Мюнхенці будуть першими, а за друге місце кияни можуть боротись. Такі шанси і в Шахтаря. Сергій Бубка каже: "Якщо в тебе в запасі ще є одна спроба, то ти не програв". Треба використовувати будь-яку можливість. Вона завжди є. Зрештою, хто думав, що Шериф обіграє Шахтар і Реал, що молдовани гратимуть у Лізі чемпіонів. Але факт залишається фактом. "Не ищите логики в футболе", – сказав один класик. Треба розуміти, що шанс завжди є. Я – більший оптиміст, ніж потрібно, вболіваваю за українські клуби, але можу критикувати зарубіжні. Так, я підтримую наших тренерів за кордоном. Підтримую Маліновського, вважаю, що він – топовий гравець з тонким баченням футболу. Підтримую Петракова, він виграв чемпіонат світу.
"Шериф Вернидуба отримав ін'єкцію переможців"
– Ви згадали про Юрія Вернидуба. Виступи Шерифа – казка як для українця, так і для молдовського футболу. Наступним суперником в ЛЧ буде Інтер, який точно обережно готуватиметься до матчу.
– Інтеру нічого не залишається, окрім як успішно зіграти з Шерифом. Інакше буде так, як із Конте минулого року – четверте місце. Шериф може брати очки, вони отримали ін'єкцію переможців і нікого не бояться. У них чудові футболісти різної національності, яких недооцінюють. Вернидубу і його тренерському штабу вдалось побудувати незручну для суперників гру – вони обороняються, вміють відбирати м’яч, швидко переходять з оборони в атаки. Їм потрібен простір. Не здивуюсь, якщо Шериф успішно зіграє з Інтером. І бажаю Вернидубу цього. Чомусь до Юрія ніхто не зміг вивести Шериф в ЛЧ. Наші українські фахівці – дуже сильні.
– Футбол 24 наприкінці вересня сформував десятку найкращих українських тренерів. Ребров був першим, Шевченко – другим, а Вернидуб – третім. Зараз ви б назвали Юрія Миколайовича найтоповішим сучасним вітчизняним наставником?
– Це суб'єктивно. Ми, тренери, усіх українських фахівців вважаємо високого рівня. Якщо я когось виділю, на мене образяться всі інші. Все ж переконаний, що українська тренерська школа чудова.