Півзахисник збірної Італії Сандро Тоналі став гравцем Мілана. "Футбол 24" розповідає про шлях до мрії новачка "россонері".
Майбутній гравець Мілана побачив світ 8 травня 2000 року в Лоді – столиці однойменної провінції, що за 30 кілометрів від головного центру Ломбардії. Зростав Сандро у невеличкому (близько 12 тисяч населення) містечку Сант'Анджело-Лодіджано у сім'ї робітників. Маріяроса та Джандоменіко Тоналі мають трьох дітей – у чинного гравця збірної Італії є старша сестра Матильда і брат Енріко. Для італійців звична справа, коли хлопчики дуже прив'язані до сім'ї, особливо – до матерів. У Сандро (до речі, ім'я отримав на честь дідуся по лінії матері) дуже теплі стосунки з бабусею Джиною.
Тоналі офіційно став гравцем Мілана
Тоналі змалку почав займатися футболом. Цікаво, що його сім'я фанатіє від Інтера, але Сандро вже з перших кроків був ближчим до Мілана. У семирічному віці він дебютував за команду Уно Ломбардія, яка тісно співпрацює з "россонері" ще з 1994 року. Її вихованці регулярно їздять на перегляд у школу Мілана, і найвправніші залишаються у юнацькому секторі клубу. Тоналі теж отримував свій шанс, але двічі перегляд завершувався нічим: "Я не можу сказати, що вони списали мене, але мене справді не помітили. Можливо, я був занадто маленьким". Однак у його першого тренера своя версія. Давіде Гатті пояснює, що у тому віці селекціонери більше звертають увагу на індивідуальну техніку юних футболістів, а Тоналі вже був більш зрілим. "Це було схоже на те, коли дорослі грають з дітьми і передають їм м'яч вже перед воротами. Він грав саме так, але зі своїми однолітками", – зізнається Гатті.
Деякий час разом із Сандро грав його брат, але йому забракло відповідального ставлення до занять, щоб пробитися на професіональний рівень. "Енріко був нападником і забивав багато голів, але у футболі потрібно мати здоровий глузд. У мого брата цього не було. Тепер він стежить за моєю кар'єрою. Ми дуже близькі, і я прислухаюся до його порад", – каже Тоналі, який дуже рано визначився з тим, чим хоче займатися. Його бабуся зберегла лист хлопчика до Святої Лючії (щось схоже на листи до Санта Клауса – прим.). "Я хочу форму Мілана: футболку, шорти і гетри. Ще Playstation, гру FIFA і хороший кікер. А ще зарядку для PSP. А ще скажи, я стану футболістом або святим?"
Згодом у лист були додані правки. Хлопчик також попросив футболку Інтера (на знак поваги до своєї сім'ї) та вже не хотів бути святим: "Я зрозумів, що мені довелося б занадто багато працювати для святості, і вирішив: давай будемо футболістом. Після чемпіонату світу 2006 року я також додав зноску: гравець, який виграв хоча б один чемпіонат світу".
У 9 років Тоналі здійснив свій перший перехід в іншу команду, перебравшись у систему П'яченци. Він протягом трьох років займався у академії, яка виховала Алессандро Лукареллі та братів Сімоне і Філіппо Індзагі. Але вже у 2012 році клуб збанкрутував, і у нього більше не було ресурсів для фінансування молодіжного сектору. Тоді тренер Тоналі Джанлука Балестрі відправив хлопчика у Брешію. Інсує версія, за якою представники "ластівок" помітили Сандро на одному із дитячих турнірів. Зараз це питання не має ключового значення, адже хлопчина опинився там, де виріс у гравця рівня збірної Італії.
Саме у Брешії Тоналі остаточно сформувався як футболіст. Тут вирішили, що позиція "під нападником" йому не дуже підходить і поставили грати перед захисток (запам'ятайте цей факт). Усіх своїх тренерів Сандро вражав сумлінністю та відповідальністю, а відсутність гоноровості та одіозних агентів призвели до того, що про хлопця мало говорили. Хоча він грав за збірні Італії різного віку і вже починав стукати у двері першої команди Брешії.
Заявити про себе на професіональному рівні вдалося вже у 17 років. Массімо Челліно купив клуб 10 серпня 2017-го, а Тоналі дебютував у складі "ластівок" в Серії В через 16 днів. Безперечно, колишній власник Кальярі та Лідса не зміг втратити таку можливість для самопіару. Челліно постійно наголошує, що саме він відкрив талант гравця світові: "Коли я прийшов у Брешію, він не грав навіть за Прімаверу. Я помітив Сандро на тренуванні і сказав нашому тренеру, щоб той взяв його в першу команду. Сила Тоналі – в його скромності, працездатності і таланті".
У дебютному сезоні хавбек провів на полі 19 матчів, у яких забив 2 голи та віддав 2 асисти. Непогано для сімнадцятирічного? Логічно, що за футболістом почали стежити європейські гранди. Однак справжній ажіотаж почався після того, як Роберто Манчіні восени 2018-го викликав Тоналі у збірну Італії. Лише вдумайтесь: хлопцю 18 років, він грає у Серії В і отримує виклик у національну команду своєї країни. До нього взагалі ніхто 2000-го року народження не отримував запрошення! Однак дебюту за Скуадру Адзурру довелося чекати іще рік.
Маліновський, Роналду і Златан змусили Серію А знову сяяти – найголовніше про минулий сезон кальчо
На той момент Сандро вже був лідером Брешії, з якою вийшов у Серію А. Челліно активно готував підгрунтя для майбутнього трансферу. Массімо не соромився називати клуби, які проявляють інтерес, та шокував пресу своїми апетитами – звучала сума ледь не 300 мільйонів. Очевидно, це була лише тактика відлякування, а функціонер дуже хотів, щоб Тоналі в елітному дивізіоні грав у його команді. Хтозна, чи могли б ми зараз обговорювати трансфер у Мілан, якби Брешія не вилетіла. Та й Челліно можна було зрозуміти. На початку сезону він у якості зірки запросив Балотеллі, але й тут Маріо частіше провокував скандали за межами поля. Довелося "продавати" у ЗМІ саме Сандро як головну родзинку команди, а його дебютний гол у Серії А в цьому тільки сприяв.
Зрештою, претендентів було із надлишком. Мауріціо Саррі хотів купити Тоналі, ще коли очолював Челсі. Логічно, що згодом інтерес почали приписувати Ювентусу. А тут ще й спортдир туринців Фабіо Паратічі включив гравця у четвірку найперспективніших італійців разом із Дзаньйоло, К'єзою та Бернардескі. Подейкують, що сам Пеп Гвардіола високо оцінив потенціал Сандро, але більше конкретики було з боку іншого манчестерського клубу. Юнайтед навіть пропонував більше грошей, ніж Мілан. Проте Челліно і сам футболіст не хотіли, щоб трансфер відбувся в іноземний клуб. На рівні чуток фігурували також ПСЖ і Барселона, де гравці подібного профілю користуються попитом.
Фактично ж головна битва за Тоналі розгорнулася не те що в Італії, а навіть у одному місті – Мілані. Тривалий час фаворитом був Інтер, адже "россонері" належало спочатку врегулювати чимало структурних проблем у клубі. У якийсь момент здавалося, що трансфер неминучий. Була досягнута домовленість з Брешією та самим гравцем. Чому все зірвалося, чітко пояснив сам Челліно: "Мені не сподобалося, як вчинив Інтер. Маротта хотів закрити трансфер, Конте подобався гравець, але вони постійно тягнули час. Я відхилив декілька пропозицій від інших клубів через домовленість з "нерадзуррі".
Відтак дійшло до того, що на авансцену вийшов Мілан, маючи козир у рукаві. Ключову роль зіграла дитяча пристрасть Тоналі і бажання швидше визначитися зі своїм майбутнім. Знову слово Челліно: "Коли з'явився Мілан, все змінилося, і вже ніхто нічого не розумів. Сандро попросив мене відпустити його лише в Мілан. Це клуб, за який він уболіває з самого дитинства. Це його мрія. Я поважаю цей клуб, вони вміють цінувати гроші, а Мальдіні стане чудовим менеджером".
Наразі складається дуже красива історія про здійснення мрії маленького хлопчика. А красивішою її робить сам Тоналі. Футболіст за день до медогляду опублікував у своєму Інстаграмі дитяче фото, де він у червоно-чорній формі, а в саму клініку прибув уже в клубній медичній масці. Здавалося б нічого дивного, але Мілан не забезпечує командним екіпіруванням гравців, які ще не пройшли медогляд. Це означає, що Сандро сам або купив, або попросив клуб надати маску. Маленький жест, який свідчить про велику любов. До того ж хавбек навіть не поїхав на матчі збірної у Лізі націй, щоб якомога швидше завершити свій трансфер.
В мережі стала вірусною історія про вибір ігрового номера новачком Мілана. Річ у тім, що своїм кумиром Тоналі вважає Дженнаро Гаттузо. Так от, він навіть зателефонував Ріно, щоб отримати дозвіл носити його "вісімку". Той був дуже здивований, але оцінив жест і навіть дав хавбеку кілька порад: "Тобі не обов'язково було запитувати мене, але це гарний жест. Я свого часу теж попросив дозволу у Роберто Донадоні взяти його номер. Для мене ти навіть сильніший як гравець, ніж я. Раджу тобі бути зрілим, тому що футболка Мілана – велика і водночас "важка". Уважно прислухайся до тих, хто вже провів у клубі якийсь час. Мілан – це серйозна справа".
Пропри усе захоплення грою Гаттузо Тоналі постійно доводиться відбиватися від порівнянь з іншою легендою Мілана – Андреа Пірло. Історія могла б бути символічною – обидва починали у Брешії, мають схожу роль на полі та Мілан у списку клубів. Проте ні Пірло, ні Сандро не бачать схожості між собою.
"Кажуть, що він може бути моїм спадкоємцем, але я не бачу багато спільного. Він інший тип гравця. Він набагато більш досконалий як в оборонній фазі, так і під час підготовки атак. Тоналі найперспективніший із півзахисників. Він обов'язково стане великим гравцем", – говорив Андреа. Сандро погоджується з Маестро: "Мене надихав Пірло, але я ніколи не бачив себе в ньому, за винятком зачіски. Мені завжди подобався Дженнаро Гаттузо, його злість і те, що він демонстрував на полі. Пірло вже довів мою правоту: ми не схожі. Я вважаю за краще говорити те, що я хотів би отримати від нього, – це пас із глибини з точністю до міліметра".
Хай там як, але, як мінімум, візуальна схожість є. Ще в 2017 році на тренувальній базі Брешії тамтешні журналісти помітили гравця на футбольному полі. Вони відразу пригадали заяву Пірло, що після повернення зі США, де той грав за Нью-Йорк Сіті, хотів би тренуватися зі своєю рідною командою. Вони думали, що Андреа повернувся, але це був Тоналі. Саме футболка Брешії, позиція та зачіска нагородили Сандро ярликом "нового Пірло". Хоча навіть щодо волосся у нього є заперечення: "Почнемо з того, що у мене немає його пов'язки, довгої і тоненької".
Насправді дуже важко визначити, на кого з відомих футболістів Тоналі схожий. Можливо, найбільше подібного у нього з Модрічем, однак також є якості Крооса, Верратті, Де Россі та все тих же Пірло та Гаттузо. Очевидно, що перед нами гравець з унікальною комбінацією умінь. Не дарма ж Джеймс Хорнкасл свою статтю для The Athletic завершив фразою: "Можливо, через 10-15 років ми будемо шукати у молодих гравцях "нового Тоналі".
Наразі складно прогнозувати, як складеться його кар'єра. І йдеться не лише про Мілан. Однак його статистика у дебютному сезоні в Серії А вражає. Зауважте, що це у складі другої найгіршої команди чемпіонату. Просто цифри для глибинних плеймейкерів: 1,9 ключових пасів за гру (другий показник у лізі), 7 асистів (найкращий), 6.28 xA (найкращий), 11 Big chances (найкращий). Лише Беннасер зробив більше перехоплень (59), ніж Тоналі (39) серед гравців віком до 23 років. На Сан-Сіро вимальовується цікава зв'язка, адже Сандро та Ісмаель також входять у топ-3 за успішністю спроб дриблінгу – 80% та 81.9% відповідно.
Найголовнішою зброєю Тоналі залишаються довгі передачі та стандарти. У всій Серії А йому просто немає рівних. 0.9 ключових передач після кутових, 0.5 – після штрафних і 1.1 – після довгих передач: у всіх трьох компонентах Сандро найкращий в Італії. А за якістю навісів він взагалі лідер чемпіонатів топп'ятірки. 151 гравець у цих лігах минулого сезону виконав щонайменше 100 кросів, але ні у кого не виходить робити це настільки ж точно, як у Тоналі – 37.8%. Слабкою стороною його гри заведено вважати короткий пас, але варто зробити поправку на стиль Брешії, яка продукує вертикальний футбол. Саме 20-річний італієць відповідав за переведення м'яча в атакувальну третину. Очевидно, що вертикальні передачі більш ризиковані і призводять до більшого відсотку браку, але водночас створюють більше гостроти. В Мілані успішність середніх і коротких пасів повинна підвищитися.
Тепер у розпорядженні Стефано Піолі буде дуже якісний і перспективний гравець. Тоналі належить іще багато працювати, щоб розкрити свій потенціал. Добре, що він і сам це розуміє: "Знаю, що правильними жертвами можу дістатися до вершини світу. Я навіть не досяг тієї мети, яку задумав, але відчуваю себе досить сильним, щоб зробити це. Я на правильному шляху".
Сандро необхідно ще багато чого зробити, щоб стати справжньою зіркою світового класу. Але саме у бажанні працювати і збалансованій самокритиці нестачі ніколи не було. Хочеться сподіватися, що прехід у Мілан стане не просто здійсненням мрії. Важливо, щоб він відбувся у правильний момент. Схоже, клуб близький до того, щоб остаточно вибратися з хаосу на всіх рівнях, і рішуче налаштований повернутися на вершину. Що ж, у Тоналі є всі шанси стати одним із символів цього камбеку. Італійська преса вже пише, що Мілан врятував Кальчо від ганьби. На Апеннінах дуже боялися, що Сандро спіткає доля Марко Верратті, який вирушив за кордон, так і не дебютувавши в Серії А. Настав час відпрацьовувати аванси.
Замість висновку просто прочитайте висловлювання Франческо Тотті: "Тоналі стане одним із найпотужніших півзахисників світу. Як Джеррард, Де Россі або Лемпард. Він також є поєднанням Пірло і Гаттузо, у нього справді є все: неймовірна зміна темпу, він технічно обдарований і кмітливий, Сандро завжди сконцентрований. І в важливих матчах, і в легких".