Інтерв’ю "Футбол 24" із 25-річним захисником Слована Ліберец. Український легіонер наближається до нових кар’єрних викликів, а також мріє про національну збірну.
Рік 2020-й завершується. Для більшості футболістів він став суцільним кошмаром – пандемія, порожні трибуни, безпрецедентні заходи безпеки, численні локаути, а потім пекельний графік поєдинків одразу на кількох фронтах.
Проте Тарас Качараба – серед небагатьох винятків, адже цьогоріч його футбольна кар’єра зробила величезний стрибок вгору. Спершу українець дійшов до фіналу Кубка Чехії, потім подолав нелегку кваліфікацію Ліги Європи і зіграв у груповому турнірі. А за підсумками 5-го туру єврокубка навіть потрапив до символічної збірної від УЄФА.
Ми розмовляємо у середу – наступного дня після матчу Слована у Празі. Качараба відіграв усі 90+ хвилин і допоміг своїй команді здобути одне очко проти Спарти, яка вважалася фаворитом.
"Плануємо спаринг із Зорею"
– Виїзна нічия 1:1 зі Спартою – успішний результат?
– Звичайно, що для Слована – це позитивний результат. Ми їхали туди за перемогою, але якби нам сказали перед грою, що візьмемо одне очко, ніхто б не відмовився.
– Після 13 турів клуб ділить 6-8 місця зі Словацко та Баніком. Яке головне завдання Слована у цьому сезоні?
– Маємо ще один матч у запасі – його перенесли через пандемію. Як і в кожному сезоні, перед нами стоїть завдання закінчити чемпіонат на третьому, четвертому або п’ятому місці. Це дасть можливість зіграти у Лізі Європи.
– Амбіцій замахнутися на щось більше наразі немає?
– Дуже важко конкурувати зі Спартою, Славією та Вікторією Пльзень. У них фінансовий аспект значно кращий, тож вони можуть дозволити собі придбання серйозніших гравців. У Слована з цим скромніше. Ми підписуємо молодих гравців, розвиваємо їх і продаємо – або в ці клуби, або за кордон.
– Хто володіє Слованом? Чи маєте свого олігарха, який, за українським зразком, виділяє гроші на клуб?
– У Чехії, як і в багатьох європейських країнах, клуби самоокуповуються, тому що мають багато партнерів. Звісно, у нас є президент, який вкладає певні кошти, але це не такі великі суми, як у Динамо чи Шахтарі. Тим не менше, Слован не є збитковим клубом, а кожні 2-3 роки виступає у єврокубках.
– Старт другого кола запланований вже на 16 січня. Зимових зборів, як таких, не буде?
– 24-25 грудня ми відсвяткуємо Різдво. Команда збереться 3 січня, пройдемо тести і полетимо на збори. Чемпіонат дійсно відновиться 16 січня – таке трапиться вперше. Причин – кілька. По-перше, у чинному сезоні аж 18 команд (попереднього сезону ніхто не вилетів, а в еліту зайшли два найкращі клуби нижчого дивізіону). По-друге, ми зіграли кілька матчів, а потім у Чехії призупинили всі спортивні змагання через новий спалах коронавірусу.
Упродовж місяця команди лише тренувалися. Іноді – невеликими групами по 5 осіб. Іноді дозволяли це робити в загальній групі. Особисто нам, Вікторії, Спарті та Славії було трохи простіше з тонусом, бо хоч чемпіонат перебував на паузі, ми грали в єврокубках.
– І куди полетите на тренувальні збори?
– Спочатку розглядалася Португалія. Наскільки мені відомо, повинні були летіти чартерним літаком разом зі Славією. Між обома клубами – непогані стосунки. Але, в підсумку, полетимо самі у Туреччину. Там навіть планується спаринг із луганською Зорею.
– Чи відчувається у Чехії, попри пандемію, дух Різдва?
– Звичайно. Ще місяць тому розпочалася підготовка до цього свята. Прикрашалися вулиці та будинки, встановлювались ялинки.
– Де плануєте відпочити? Можливо, приїдете додому – на Львівщину?
– Ні, ми одразу не планували їхати додому. По-перше – зайвий клопіт при перетині кордону, пов’язаний із ковідом. Не хочемо ризикувати, тому залишаємося в Лібереці. Тим більше, часу на відпочинок зовсім мало. Якщо буде нагода, поїдемо автомобілем в інше місто або в якусь із країн Євросоюзу.
– Рік видався по-особливому важким: вірус, дуже щільний календар матчів, єврокубки. Втомилися більше, ніж зазвичай?
– Особисто для мене цей рік був достатньо позитивним у футбольному плані. Вперше зіграв у груповому етапі єврокубків. І хоча трибуни були порожніми – це зовсім інший рівень та клас суперників. Тобто, я цей період прожив на футбольному полі з радістю.
Звичайно, цей вірус наламав нам із дружиною багато планів на мандрівки. Але у спортивному плані я вважаю 2020 рік успішним для себе.
"З радістю зіграю ще раз під суддівством Монзуль"
– П’ятий тур Ліги Європи: ви забиваєте Генту, Слован повертається додому з перемогою, а вас включають у символічну збірну від УЄФА. Це найщасливіший момент вашої кар’єри?
– Я ставлюся до таких подій спокійно. Якби був молодшим, то, можливо, відреагував би інакше. Раніше переживав позитивні емоції, коли виходив зі збірною на чемпіонати світу та Європи, а також виступав у Юнацькій Лізі чемпіонів. Тобто, це лише один із найщасливіших моментів моєї кар’єри.
– Словану вдалося двічі обіграти Гент вашого земляка – Романа Яремчука. Про що ви встигли поспілкуватися і якими були емоції Романа, адже сезон для його команди складається дуже невдало?
– Перший матч я пропускав через позитивний тест на коронавірус. А в Бельгії щодо команди не спілкувалися. Просто були раді бачити один одного, тому що перетиналися дуже давно – 4-5 років тому, коли разом грали у якихось молодіжних командах. Обмінялися побажаннями удачі в наступних матчах. А ще я йому побажав успіху в національній збірній.
– У цьому поєдинку трапився інший цікавий епізод: Катерина Монзуль з певних причин не дозволила бельгійцям провести одну із замін – нестандартним випадком посмакували навіть європейські ЗМІ. Як ви оціните її роботу?
– Це був важкий матч для Катерини. Перший тайм пройшов на хорошому рівні, без негативу, але потім…
Можливо, ми своїми діями призвели до цього. Бо Гент прагнув зрівняти рахунок, ми ж чинили опір, кінцівка видалася дуже напруженою. Вважаю Монзуль хорошим арбітром. Вона заслуговує й надалі працювати на матчах такого рівня.
– Вам сподобалося?
– Чому б ні? Якщо трапиться така нагода, я з радістю зіграю ще раз у матчі під її суддівством.
– Одразу три чеські клуби зіграли в груповому етапі Ліги Європи. У чому причина такого успіху?
– Останні два роки у єврокубках виступали дві команди. Але раніше Вікторія, Славія і Спарта були стабільними учасниками групових турнірів, тож нічого надзвичайного не трапилося. Ймовірно, зріс рівень чемпіонату Чехії. Якщо поглянути на турнірну таблицю, з другого місця по десяте, – щільність дуже висока. Варто десятій команді здобути три перемоги поспіль – і вона буде під четвіркою.
Вистачає хороших матчів, тож це могло вплинути, зокрема, й на нас, дозволивши подолати кваліфікацію Ліги Європи. Перший суперник із Литви був неважким (перемога 5:1 – Футбол 24). Натомість Стяуа та АПОЕЛ (перемоги 2:0 і 1:0 – Футбол 24) стали достатньо складними суперниками для нашого клубу. Але ми їх пройшли і гідно позмагалися у груповому етапі.
"Тренер дозволив нам пиво"
– У чемпіонаті України ви пограли за Говерлу та Зірку. Порівняйте, будь ласка, наш рівень із чеською першістю.
– Я починав у юному віці – тоді мені було лише 19 і я демонстрував зовсім інший рівень гри. Тому важко порівняти.
– На початку грудня вас вилучили з поля в матчі зі Словацко, після чого суперник зрівняв рахунок, а Слован втратив 2 очки. Довелося сплатити штраф?
– Ні-ні! Не покарали, бо це був ігровий момент. Перший "гірчичник" суддя виписав не зовсім заслужено. Ну а потім я не стримав емоцій. Цьому епізоду передували випадки, коли фолили проти моїх одноклубників. А я не люблю несправедливості і не терплю, коли ображають когось із моєї команди…
Що ж, підвів свою команду і, так би мовити, вирівняв склади. Суперники цим скористались.
– Який, до речі, рівень чеських арбітрів?
– Якщо згадувати минулий сезон, то нам із суддівством довелося дуже важко. І вдома, і на виїзді відчувалося, що судять більше проти нас. Натомість зараз, можливо через те, що Слован виступав у груповому етапі Ліги Європи, суддівство стало кращим.
Сам рівень чеських арбітрів оцінювати не беруся. Мабуть, як і в Україні та багатьох інших країнах, коли граєш проти лідерів чемпіонату – Славії, Спарти, Вікторії – симпатії феміди будуть на їхньому боці. А от проти рівного собі опонента трапляється по-різному.
– Ваш наставник – Павел Гофтич: кого з українських тренерів він нагадує своїм типажем або методами роботи?
– Ми граємо у футбол, схожий на Зорю часів Вернидуба. Маємо швидкісну лінію нападу, полюбляємо діяти на контратаках. Навіть не знаю, хто зараз так грає у чемпіонаті України.
Загалом у чехів – силовий футбол. Напевно, це допомогло нам у єврокубках непогано виступити. Шкода тільки, що не вдалося вийти з групи. Можливо, у суперників були більш технічні футболісти, проте завдяки характеру ми вигравали ці матчі.
– Чеські "мужики"?
– Можна й так сказати (Усміхається).
– У Словані ви вже три роки. Чи почуваєтеся одним із лідерів команди?
– Напевно, що так. Гравців, які перебувають у команді три роки, назбирається лише близько п’яти. Тут постійно змінюється склад. Якщо добре себе зарекомендуєш, тебе одразу продають за кордон. Слован існує, зокрема, за рахунок цих грошей.
– Хто ваш друг у команді?
– Правий захисник Мартін Кошельнік, якого останнім часом почали запрошувати у національну збірну Словаччини. А ще – Якуб Пешек. Зрештою, у мене з усіма хороші стосунки. За всю мою кар’єру, тут, мабуть, найкращий колектив. У нас всі рівні між собою. Підтравлюємо один одного, але якщо на полі когось із наших ображають, за скривдженого стаємо горою.
– Як вам місто Ліберец?
– Тут гарні краєвиди, архітектура. Поруч – гори. Коли стартує новий сезон і температура повітря ще досить висока, а в Празі чи Остраві по 35 градусів тепла, у Лібереці – прохолодніше завдяки горам. Відповідно, більш комфортно грати у футбол.
Місто – спокійне, 100 тисяч населення. Нам із дружиною тут затишно, є куди вийти – і на каву, і на прогулянку.
– Від легендарного чеського пива не відмовляєтеся?
– Звичайно, що я його куштував. У цьому плані немає заборон. Наприклад, після матчу у Бельгії ми ночували у готелі, а виліт – наступного дня. Тренер без зайвих питань дозволив випити нам по кухлеві пива. У Чехії збираємося всією командою на спільну вечерю після чемпіонату або якихось важливих матчів. Тоді також можемо вміру посмакувати пивом.
"У Шахтарі не мав можливості проявити себе"
– Свого часу ви не захотіли йти в оренду до Маріуполя. Про своє рішення не пошкодували ні разу?
– Звичайно, що ні. У мене була можливість перейти туди, але я обрав для себе інший шлях розвитку, і зараз дуже щасливий, що так вчинив. Тут набагато більше можливостей, адже навіть на другорядні ігри приїжджають багато скаутів з інших чеських клубів, а також з-за кордону.
Безперечно, перші півроку у новій країні були для мене складними. Опинився без дружини, товаришів, довелося вчити чеську мову. Згодом кохана переїхала до мене – стало значно легше. Не боявся комунікувати – вчителя не мав, тож чеську сприймав "на слух". Якщо чогось не розумів, міг перепитати англійською. Для чехів дуже важливо, щоб легіонер володів їхньою мовою. Одразу до тебе зовсім інше ставлення.
– Ми можемо роздумувати суто гіпотетично, та все ж… Якби ви дочекалися у Шахтарі приходу Луїша Каштру, чи був би у вас шанс? Португальський тренер зараз залюбки робить ставку на молодих вихованців…
– Важко сказати. Звичайно, зараз не тільки у Шахтарі, але й в Динамо з’явилося дуже багато талановитої молоді. Можливо, якби у мій час виникла така ситуація, я мав би більше шансів поїхати з першою командою хоча б на кілька зборів і проявити себе.
Натомість у мене взагалі не було такої можливості. Буквально 1-2 рази побував на якихось короткотривалих зборах. Ніколи не мав шансів потрапити в заявку чи провести хоча б місяць у розташуванні першої команди. Лише в поодиноких випадках, коли занадто багато збірників роз’їжджалися і бракувало необхідної кількості гравців, залучали мене – просто щоб було з ким тренуватися.
Але я прекрасно усвідомлюю, що в кожного – свій шлях. У мене немає ніяких образ на Шахтар. Можливо це й добре, що все склалося саме так. Тепер усе в моїх руках. Намагаюся утверджуватись своїми матчами, забитими голами. Сподіваюся, що на мене звернуть увагу. Принаймні, розмови про це у клубі є – і про мене, і про деяких інших хлопців. Але зараз, поки відпустка, мені хочеться трішки забути про футбол і відпочити. Опісля ж далі працюватиму і рухатимуся вперед.
– Моїм колегам ви розповідали про інтерес із Німеччини та Словаччини…
– Словаччини? Такого не було. Я говорив у цілому – про країни, які поблизу. Просто є люди, що цікавляться, яка у мене ситуація, скільки триватиме чинний контракт тощо. Звичайно, через коронавірус у футбольному світі настала певна криза – клуби обмежені у своїх коштах на купівлю певного гравця. Попри те, є команди, які готові заплатити за мене Словану, або якось домовитися про подальші кроки.
– Який топ-чемпіонат вважаєте ідеальним для себе?
– Для початку мені б хотілося нарешті щось виграти зі Слованом. Минулого сезону ми дійшли до фіналу Кубка Чехії, але, на жаль, поступилися Спарті (1:2). Як варіант – перебратися тут в якийсь із топ-клубів. А у майбутньому мені цікавий той же чемпіонат Бельгії, наприклад. Уважно слідкую і за Яремчуком, і за всіма нашими хлопцями, які там виступають.
Для переходу у справді топову лігу дуже важливо виступати за свою національну збірну. Лише так на тебе звернуть увагу. Можна і без збірної, зрештою, але тоді треба виграти зі своїм клубом хоча б Кубок або чемпіонат.
– Ви пограли за збірну України усіх вікових категорій, окрім національної. Пора вже…
– Звичайно, хотілося б. Це природне бажання кожного професіонального гравця – не тільки потрапити у збірну своєї країни, але й закріпитися там.
Розумію, що в українській команді – велика конкуренція. Тренерський штаб має хороший вибір. Мені є над чим працювати. Найголовніше – вірити в це і прогресувати. Рано чи пізно на тебе звернуть увагу.
"Раніше вболівав за Карпати"
– Чи стежите за тим, як змінюється ваша вартість на ресурсі Transfermarkt?
– Чесно кажучи – ні, за такими речами не слідкую. Для мене це не показник. Як ти виступаєш за свій клуб – ось це показник.
– Наразі вас оцінюють на цьому сайті у 750 тисяч євро. Малувато, чи не так?
– Можливо, можливо. Я ж кажу – для мене це не пріоритет.
– Ви – із Львівщини. Львів у професіональному футболі представлений трьома клубами. До якого з них лежить серце?
– Найбільше на даному етапі цікавлюся Рухом. Ні для кого не секрет, що там будується європейська академія, школа, якісні поля. Але не скажу, що бачив усі їхні матчі – лише деякі.
Раніше, коли Карпати виступали в еліті, вболівав за них. Та й навчався в ЛДУФК – вони співпрацювали із Карпатами. Пригадую сезон "зелено-білих" у Лізі Європи – проти Борусії Дортмунд, ПСЖ. Я був на тих матчах.
– Подавали м’ячик?
– М’ячик не подавав, але сидів на трибунах. З батьком, з хлопцями із академії.
– Відкривши ваш Instagram, одразу стає зрозуміло, що ви з дружиною любите подорожувати. Де мрієте побувати найближчим часом?
– Хочемо поїхати до Відня. Кажуть, там дуже гарно. Наразі я бував у столиці Австрії лише проїздом або прольотом.
– А ще героєм вашого Instagram є песик…
– Песика звати Моллі. Це дівчинка (Усміхається).
– Домашній улюбленець – це добре, поповнення у сім’ї – ще краще. Плануєте?
– (Усміхається) Звичайно, плануємо. Але, як то кажуть, на все – Божа воля.