Інтерв'ю "Футбол 24" із Сергієм Лавриненком, головним тренером Інгульця – абсолютного дебютанта української Прем'єр-ліги.
"Кістяк команди залишиться"
– Сергію Дмитровичу, розкажіть, будь ласка, як заповнюєте велику паузу на матчі збірних. Така перерва – більше плюс, ніж мінус?
– Звичайно, таку велику перерву більше сприймаю як плюс, оскільки є час на повноцінну підготовку до чемпіонату. Тобто проходимо такі собі збори, граємо товариські матчі. До речі, нещодавно грали із Зорею. Такі спаринги дуже корисні для мене, адже дають багато інформації. Самі розумієте, нам було ще важче, ніж командам, які грали в УПЛ, бо часу на підготовку до першого туру ми мали менше за них. Але нічого страшного. Перший тур ми ще зіграли на емоціях, тому, думаю, в сезон увійдемо нормально.
– Нічийний результат першого туру проти СК Дніпро-1 сприйняли як втрату чи надбання?
– Ви знаєте, через ряд вище перерахованих причин, звичайно, це очко було для нас, як три. Можна сказати, що нам навіть пощастило, позаяк СК Дніпро-1 в проміжку з 67 по 72 хвилину мав два стовідсоткових моменти. Тому ми задоволені результатом цілком. Інгулець взяв бажанням та емоцією, Дніпро Арена також зіграла свою роль. Футболісти приїхали з великим бажанням – команда дебютувала в УПЛ, а для СК Дніпро-1 гра була буденною. Можливо, це нам допомогло.
– У своїх інтерв’ю ви говорили, що планується кадрове підсилення команди. Можливо, вже можете назвати прізвища новобранців?
– Ні, поки ми переглядали футболістів, але наразі по жодному не прийняли позитивного рішення (розмова відбулася минулого тижня – Футбол 24). Я вважаю, що на такому рівні треба брати гравців на голову сильніших від тих, що вже у нас є.
– Чи правда, що в першому сезоні УПЛ ви надасте шанс проявити себе тим, хто виводив команду до еліти?
– Порадившись із президентом, ми вирішили, що так буде справедливо. Звичайно, будуть якісь підсилення, але кістяк команди залишиться. Єдине: я б хотів скоректувати по датах. Все-таки рік ми не можемо чекати. Вже взимку, залежно від результатів, у нас таки можуть відбутися кадрові зміни.
– Багато хто відзначає велику кількість досвідчених футболістів в Інгульці. Вони допомагають вам більше, ніж інші?
– Я не можу сказати, що хтось допомагає більше, а хтось менше. Просто досвідчені футболісти допомагають не тільки своїми вміннями на полі, а ще й слугують таким собі містком між тренерським штабом та командою. Мені набагато легше працювати, коли є такі аксакали, які можуть мої слова та посил правильно транслювати для команди.
– Можливо, вже бачите когось із нинішніх футболістів у своєму тренерському штабі в майбутньому?
– "Ніколи не говори ніколи". Все можливо у цьому житті, я намагаюся не забігати наперед та жити сьогоднішнім днем.
– Як ви ставитесь до того, що на керівні посади команди деякі люди залишаються відразу після завершення ігрової кар’єри?
– Дуже позитивно. Я вважаю, що вони здатні гарно проявляти себе в менеджменті, бо знають та розуміють філософію клубу. Ви ж бачите, що в Європі це активно практикується і люди, які ще вчора грали, зараз успішно тренують та працюють функціонерами. Та й в Україні молоді спеціалісти, я вважаю, успішно себе показали. Бабич, Скрипник, Сачко, Кобін – всі абсолютно точно дали зрозуміти, що в Україні також гарна школа.
"Одразу помітно, коли арбітр збирається "вбити" команду"
– Як ви реагуєте на публічне визнання вашої роботи?
– Мені, як і будь-якій іншій людині, звичайно ж, це все приємно. Навіть ті ж нагороди дають якесь моральне піднесення. От, наприклад, мене визнали найкращим тренером минулого розіграшу ПФЛ, але нагороди ще не маю, бо з відомих причин поки не вдалося зібратися всім. Так само в мене є копія кубка Першої ліги, який ми вигравали із Зіркою. Хоч це й копія, але вона все одно гріє мені душу та нагадує про той прекрасний час і команду, з якою я досягнув того успіху. Кубки та статуетки роблять свою справу.
– Ваш підопічний Ніка Сітчінава став найкращим гравцем Першої ліги минулого сезону...
– Це також не менш важливо, ніж мої відзнаки. Дуже приємно, коли люди бачать старання мого гравця та визнають його. Той же Сітчінава абсолютно заслужив цю нагороду, адже суттєво додав цього року. Взагалі, у нас було багато таких футболістів, той же Акименко забив 25 голів у Першій лізі та став найкращим бомбардиром. Я не пригадаю, хто після нього міг би похизуватися таким здобутком. Це дає свій позитивний відбиток на гравців та команду в цілому.
– Наскільки вас мотивували ті підкилимні ігри, які велися проти Інгульця, про що навіть відкрито говорив колишній голова ПФЛ?
– Ми все прекрасно знали про всі підкилимні ігри та інтриги, які проти нас плелися. Звичайно, було неприємно все це розуміти і виходити проти надмотивованих суперників, які ще й дуже часто грали грубо. Всі знають, що на Інгулець противники виходили у декілька разів злішими, ніж на будь-яку іншу гру Першої ліги. Але ж цим вони робили нас тільки сильнішими. Бо хлопці усвідомлювали, що треба викладатися в кожній грі, адже всі сплять і бачать, як би то в Інгульця очки забрати.
Поворознюк: Де зараз Волинь? Боженька – не фраєр, він усіх розставить по місцях
Час усе розставив по місцях. Хоча, звісно, Першу лігу виграти хотілося, але ця бронза для нас – на вагу золота.
– Слова суперників про те, що Інгулець – один із найбільш незручних опонентів, додавали впевненості?
– Не скажу щодо впевненості, але, звісно, це приємно. Той же Кучук у приватних розмовах завжди говорив, що з нами йому найважче. А слова такого авторитетного тренера значать для мене багато.
– Вам одразу помітно, коли арбітр збирається "вбити" команду?
– Ну що ви! Усі, хто знається на футболі, це бачать. Все ж дуже добре видно та чутно, як вони розмовляють з нашими гравцями, як приймають рішення у суперечливих моментах. Я б не хотів зосереджувати на цьому увагу. Ми в УПЛ – це головне.
– Розчарування від невиграшу Першої ліги не змогла перекрити навіть путівка до УПЛ?
– Ні, ми безперечно раді, що виконали головне завдання та вийшли до УПЛ, але все-таки хотілося це зробити переможцями. Взяти хоча б останню гру проти Балкан, нам просто не вистачило голу до чемпіонства. Звичайно, саме за таких обставин трішки прикро бути третім, але це вже все позаду. Зараз ми зосереджені на УПЛ.
– Наскільки важливою була позиція Динамо та Шахтаря при вирішенні долі розіграшу Першої ліги?
– Це стало ключовим. Я дуже вдячний нашим грандам за їхню чітку та принципову позицію. Завдячуючи їм, місця в УПЛ не були розподілені в кабінетах, як того дехто хотів, а все вирішувалося на футбольному полі. Всі адекватні люди розуміли, що сезон належало догравати, і ми були впевнені, що нам вдасться саме на полі вибороти свою путівку.
"Ці слова Поворознюка стали для мене ключовими"
– Якщо футболісти дебютували в УПЛ на емоціях, то що відчували ви? Після незрозумілого звільнення із Зірки було бажання повернутися та довести свій рівень?
– Ті емоції давним-давно вляглися. Спочатку, звичайно, було неприємно. Взагалі, після звільнення із Зірки думав, що життя для мене зупинилося. Але потім у моєму житті з'явився Інгулець, і я просто поринув у роботу. При цьому не було такого, щоб я хотів комусь доводити та мстити. Ми просто йшли своїм шляхом поступово і реалізовували цей проект.
Якщо ви знаєте, спочатку ми досягнули успіху у Другій лізі, потім вийшли у фінал Кубка України. Так, у фіналі проти Шахтаря програли, проте однаково вважаю це досягненням. Далі не вистачило буквально трішечки для виходу в УПЛ. Але цьогоріч нарешті це вдалося.
– Пригадуєте, що стало вирішальним фактором при виборі Інгульця?
– Так, я добре пам'ятаю день, коли дав згоду очолити Інгулець. Олександр Григорович (Поворознюк – Футбол 24) дуже хотів мене бачити тренером команди ще в часи мого перебування у Зірці. Але я сказав, що допоки мене не приберуть із Зірки, я не можу про щось предметно розмовляти.
У Кропивницькому я відразу зрозумів, що в УПЛ мені не дадуть довго попрацювати, але все ж таки не міг покинути команду. До того ж, у Зірці я провів дуже багато часу, знав там усіх і усе. Потім відбулася зустріч із Поворознюком, на якій я поцікавився, чи впливає він на формування заявки та складу на ігри. Він відповів, що ніколи в це не ліз і лізти не збирається. От і все, для мене ці слова стали ключовими.
– Які цілі перед Інгульцем у новому сезоні?
– Ну ви ж розумієте, що прямо зараз боротися за єврокубки ми не зможемо, як і бути у верхній частині турнірної таблиці. Але в нижній частині, я впевнений, ми поборемось достойно. Головне завдання: зберегти прописку в УПЛ, а далі будемо дивитися.
– Нові полички для нагород ви вже приготували?
– (Сміється) Знаєте, заради такої справи я готовий хоч кожного дня нові полички прибивати. Лише б нагороди додавалися.
Євген Біленький, спеціально для Футбол 24