"Там безвихідна ситуація, комусь перекрили кисень": Мендосу в Динамо, Ярмоленку рекорд, ЛНЗ і Полісся достойні срібла

Новий тур УПЛ приніс одразу кілька гучних сюжетів – суперрезультативну перестрілку Кривбаса з Динамо, загострення боротьби за срібло, черговий крок Шахтаря до чемпіонства та проблеми Руху. Не обійшлося і без суперечливих суддівських рішень, які знову стали однією з головних тем українського вікенду.

Про ключові події туру, гонку бомбардирів, перспективи збірної України та боротьбу за медалі Футбол 24 поспілкувався з автором першого гола в історії збірної України Іваном Гецком.

– Хотілося б розпочати з матчу Зорі та Шахтаря, який хоч і не входив до програми 25-го туру, однак викликав чимало обговорень. Зокрема, йдеться про епізод із пенальті у ворота луганців, коли арбітр призначив 11-метровий після падіння Лассіни Траоре у штрафному майданчику. Цей пенальті приніс Шахтарю перемогу. Як ви оціните ситуацію?

– Ну, тут інше. Справа в тому, що в нас на сьогодні є така компанія, як VAR, яка підказує, розказує, аналізує, дивиться, переглядає всі ці моменти. І якщо вони знайшли, що воно там було, значить арбітр на боці VAR. Тоді ми VAR, як то кажуть, довіряємо і перевіряємо, і тут усе в їхніх руках. Тому говорити, було там чи не було, ми можемо що завгодно, але є вищі станції, є суддівська колегія, є VAR, який підтверджує той чи інший момент. Вони таке рішення ухвалили, отже ми маємо з ним погоджуватись.

– Карпати розгромили Рух у львівському дербі. Наскільки безнадійним зараз виглядає становище Руху? Чи спроможна Олександрія, яка у понеділок розписала нічию із Епіцентром, наздогнати львів’ян і отримати шанс у боротьбі за збереження прописки?

– Сьогодні дуже хороша гра була, коли Епіцентр грав із Олександрією, я якраз її дивився. Помітно дух команд, помітно, що команди борються, команди вірять у свої сили і сподіваються на те, що до них фортуна, як то кажуть, обличчям повернеться і буде все нормально.

А Рух зараз у такому стані, що я навіть не знаю, чи треба на сьогодні Львову дві команди. Тому... Коли все було файно в Руху, я дуже сильно симпатизував цій команді і був упевнений, сподівався на те, що там хороша дитяча школа, що там люди з таким ентузіазмом ставляться до футболу, що хочуть переплюнути ті ж Карпати, які тоді трохи хандрили. Але того не сталося. І все стало на свої місця. Пішли фінансові проблеми у Руху, і чим воно все закінчилось, ми бачимо на сьогоднішній день. Тож під питанням: хоче Рух бути у вищому дивізіоні, чи він уже змирився і дограватиме у нижчому дивізіоні.

– А як ви загалом оцінюєте сценарій, що Рух може залишитись без дорослої команди та зробити ставку лише на академію, про що говорять уже тривалий час? Чи не стане це кроком назад?

– Скоріш за все, до цього воно йде. Але я не розумію інше: як можна робити дитячу школу, а не мати команду у вищій лізі? Куди діти будуть прагнути, до чого? До того, щоб потім самі себе продавати? Перш за все – суто йде така комерційна справа, на мій погляд. Бо якщо не буде основної команди, куди будуть прагнути футболісти? Я тоді не бачу майбутнього у Руху.

– Можливо, в цьому контексті набуває сили так звана співпраця Руху з Карпатами?

– Я думаю, там не співпраця. Там, перш за все, безвихідна ситуація. Комусь перекрили кисень, і вони, щоб то все не розпалось, вирішили об’єднатись. Але ми бачимо, що об’єднання ні до чого хорошого не привело, тільки ми загубили ще одну команду, яка була дуже достойна. І дуже симпатизувала мені колись, коли перебувала на коні, коли ставила перед собою завдання і показувала добротний футбол. Наш футбол, український, львівський футбол – і це немаловажливо було на той момент.

– Неділя подарувала один із найяскравіших матчів сезону – Кривбас поступився Динамо у трилері з 11 голами. Яке враження на вас справила така гра?

– Я думаю, що тут іде серія великих помилок – як із одного боку, так і з іншого. Повірте мені, що жодна команда, виграючи 4:1, не довела би матч до переможного рахунку, але що сталось, те сталось.

Те, що багато голів – це так, це було дуже приємно. Люди отримали задоволення, була боротьба до останньої хвилини. Вийшов Ярмоленко, зробив взагалі диво для Динамо. Але є в мене якесь таке своє враження по цій грі трохи... Я не дуже задоволений результатом і цією грою.

– Ще у першому таймі Мендоса оформив покер. Наскільки несподіваною для вас стала така результативність форварда, і чи здатен він тримати цей рівень надалі?

– Я би хотів, щоб були забивні футболісти у нас. Насамперед зараз великі проблеми якраз із нападниками, дуже мало наші форварди забивають. Хотілося б, щоб з’явився хороший бомбардир.

Наскільки він буде хорошим, як довго він буде там після таких матчів... Я думаю, що у Мендоси з’явиться багато запрошень. Він забив кому? Він не забив якійсь посередній команді, він забив київському Динамо. І, гадаю, це одна із перших команд, яка буде зацікавлена, щоб цей гравець потрапив до їхнього складу. Або того ж Шахтаря, а може ще й якихось закордонних клубів. Тому що забити Києву чотири – це, повірте мені, не так просто.

– Ви самі були визначним бомбардиром свого часу. Чи пам’ятаєте власні покери, і наскільки особливим досягненням для нападника є чотири голи за гру?

– Це дуже приємно. Дуже приємно й те, що мій покер є найшвидшим у Вищій лізі, його досі ніхто не побив. Плюс – у мене є два покери в чемпіонаті, це також не менш важливо, і теж поки що ніхто це досягнення не перевершив. Покер для нападника – то дуже хороша справа. Показує його рівень, його майстерність, його клас. А якщо ще й забивають по два покери в чемпіонаті, то я взагалі думаю, як то кажуть, з цим треба рахуватись. Тому маю приємний спогад, що в моєму житті сталась така хороша традиція.

– Черговим голом відзначився Матвій Пономаренко, який очолює бомбардирські перегони. Позаду Мендоса, Будківський також у грі. Хто, на вашу думку, зрештою стане найкращим снайпером сезону? І хто вам особисто найбільше імпонує серед нападників нинішньої УПЛ?

– Хотів би, звісно, щоб це був Пономаренко, однозначно. Тому що дуже хороший хлопець, має хороші задатки, і ми всі віримо в нього, що він допоможе не тільки Динамо, але й нашій збірній. Таких гравців дуже мало. Нині він перебуває на тому місці, на якому має бути. Що найголовніше для нападника: потрібно перебувати в тому місці у той час, коли м’яч туди прилітає, і реалізація, звісно – у нього все є.

– Як ви вже згадували, Ярмоленко зробив своєрідне диво для Динамо своїм дублем у ворота Кривбаса і, тим самим, дедалі ближче підбирається до історичного рекорду. Чи вірите, що Андрій Миколайович уже цього сезону зможе вийти на перше місце в реєстрі бомбардирів усіх часів?

– Думаю, що він буде грати, грати і грати. Я йому того бажаю. Ми бачимо, що не тільки за кордоном, а й у нас в Україні є такі старожили, які вже мають достатньо зрілий вік, але при тому всьому грають і показують дуже велику майстерність. Це приємно. Я вірю в те, що він доб’ється свого.

– На тлі таких виступів знову згадують невиклики Ярмоленка до збірної. Чи варто й надалі дорікати Реброву за минулі рішення? І чи може новий наставник національної команди змінити цю тенденцію?

– Я теж був дуже здивований, тому що Ярмоленко – це дух команди, це старожил, який провів багато років у збірній. Він зробив дуже багато для "синьо-жовтих", і з ним потрібно рахуватись однозначно. Навіть для підказки, навіть для того, щоб у команди було натхнення, щоб був "заводила". А він якраз таким був і є, його не зміниш.

Він міг струсонути і збірну, і молодих виконавців, які приїжджають з-за кордону тільки для того, щоб відбути номер, а не демонструють той футбол, який показують у своїх клубах. Тому він дуже був потрібний команді. Був би Ярмоленко – і, може, було б щось по-іншому.

– Трохи відійшли від теми УПЛ, але цікаво ще почути про збірну. Реброва офіційно звільнено, вже з’являються різні кандидатури. Кого ви бачите на тренерському містку національної команди?

– Перш за все, щоб це був наш фахівець, який розбирається в українському футболі, який розуміє весь наш менталітет, який знає всі підводні камені, які є в нашому чемпіонаті і в командах загалом, який би розбирався в гравцях, який би вніс свіжу кров. Тобто, на мій погляд, для того, щоб була нормальна серйозна конкуренція, треба вливати свіжу кров – так має бути.

Ну і хотів би спитати з тих наших великих гравців, чому? За всю історію такої збірної, як сьогодні, не було ніколи. Це найкраща збірна, і ми беремося за голову, що не потрапили нікуди – ми програли Європу, світ, відбірні – все, що можна було програти з таким складом. Отже, щось у нас десь було неправильно, щось ми пропустили. Хотілося б, щоб той новий тренер у тому розібрався і таких помилок більше не робив.

– Описуючи можливого наставника, чи маєте ви на думці якусь конкретну персону?

– На сьогодні є багато тренерів, які сидять без роботи. Це не говориться про те, чи вони готові – вони готові можуть бути морально, але в цій купі треба варитися. Потрібен тренер, який бачить зсередини весь потенціал нашої збірної і знає всіх гравців на 100%, які можуть допомогти команді і з якими вона може ставити завдання.

Однозначно має бути людина, яка у футболі розбирається дуже добре, і вона має бути азартна, молода, перспективна. Хоча в нас є багато тренерів, які заслуговують на цю позицію. Тяжко сказати... Ну, припустимо, в мене є кандидатура... Ротань – це майбутнє нашого футболу, і ставив би ставку на нього, якщо запитуєте.

– Повернімось до чемпіонату. ЛНЗ та Металіст 1925 розписали нічию, яка вдарила по амбіціях обох команд. Що, на вашу думку, не дозволило суперникам дотиснути матч на свою користь?

– Знову ж таки, для того є багато причин. Ви знаєте, що кожна команда вирішує свої завдання, це однозначно. І є ж таке розуміння, як "люди рахують очки". Тобто – є шанс ризикувати, немає шансу ризикувати, підходить один бал чи його буде мало потім... Є схема, є напрацьовані тренери, є фахівці, які розбираються у цій справі, і, скоріш за все, тут зіграла ось ця друга тематика, на мій погляд.

– Шахтар здобув чергові три очки у матчі з Кудрівкою. Чи вже можна говорити, що "гірники" контролюють чемпіонські перегони, або ж можливі несподівані повороти?

– Думаю, що несподіванок уже бути не може.

– Полісся перемогло Оболонь і максимально наблизилося до ЛНЗ у боротьбі за друге місце. Чи здатна команда Ротаня випередити черкасців на фініші сезону?

– Думаю, що ось тут якраз буде дуже серйозна боротьба між цими двома клубами. Вони до останнього достойні один одного. І я хотів би, щоб ця боротьба точилася до кінця, щоб люди були щиро задоволені від ажіотажу, від самої гри та від усього. Видовище буде дуже хороше, і зрозуміло, що це повноцінні дві команди, які заслуговують на срібло чемпіонату України.

– Тур завершився перемогою Зорі над Вересом, однак луганці проводять дуже нерівний сезон. Чи здивовані ви регресом команди Скрипника і в чому головна причина таких непостійних результатів?

– Перш за все, ви знаєте прекрасно, що команда на колесах, весь час на колесах. Це одна з причин наших клубів, чому в них немає стабільності. Якщо в Динамо питань нема, а його хандрить, то про що можна говорити Зорі, яка роз’їжджає більше, ніж сидить на місці. Цим все сказано.

І не тільки Зоря. У нас є багато клубів, які не мають свого притулку і їздять по всій Україні. Це не дає тієї стабільності, якої потребуємо.