Фахівець оцінив головні події українського вікенду – від дебюту Степаненка та стрімкого прогресу Епіцентра до першого виклику Пономаренка у збірну і гольових досягнень Ярмоленка.
Калюжний невдоволений суддівством у матчі за участі Шахтаря: "Це про щось говорить"
Також Федецький розповів про непрості моменти у Карпатах, поведінку гравця Олександрії після матчу з ЛНЗ і дав свою оцінку суперечливому пенальті у зустрічі Металіста 1925 з Шахтарем.
– Тур розпочався цікаво: Карпати впевнено розібралися з Полтавою та нарешті здобули довгоочікувану перемогу, смаку якої не відчували ще з листопада 2025 року. Як ви вважаєте, чи може цей матч стати для львів’ян позитивною точкою відліку і чи здатні вони продовжити таку переможну динаміку?
– Дай Боже, так і буде. Але я подивився цей матч і… Полтава, при всій повазі до футболістів, так не можна грати у захисті. Те, як Карпати забивали – це реально катастрофа. Звичайно, це внутрішні проблеми полтавців, але тим не менше. А Карпатам бажаю, щоб це було початком, і дійсно команда боролася за високі місця, за місце в єврокубках – не хочу говорити за медалі, бо ще трохи зарано, але я думаю, колись Карпати доростуть до того рівня. Тому будемо сподіватись.
– Ще після першого кола, у нашій розмові, ви зазначали, що хотіли би бачити Карпати в боротьбі за єврокубки попри те, що команда тоді посідала лише дев'яте місце. Нині це виглядає, відверто, неможливим. На якій позиції, на вашу думку, львів’яни завершать чемпіонат?
– Ой, не знаю… Карпати нас у цьому сезоні дуже часто дивували в негативному плані – і вболівальники розраховували на кращий результат. Але на якій позиції? При тому всьому, як працює клуб, як працює структура, яке фінансування команди, який бюджет – ну не повинні Карпати перебувати там, де вони є зараз. Тому на якому місці закінчать – ну явно, що за єврокубки, як би не хотілося, буде важко поборотися. Якщо цей матч проти Полтави стане точкою відліку для наступних перемог, то буде супер.
Але я думаю, цей сезон Карпатам потрібно дограти, награвати склад і готуватися з прицілом на наступний сезон. А там уже треба ставити завдання. Проте має бути і підсилення – підсилення хорошими футболістами. Будемо слідкувати.
– Також окремо хотілося б запитати про тренерську проблему у Карпатах: чи варто, на вашу думку, дати Франу Фернандесу можливість допрацювати сезон, або ж клубу є сенс уже зараз розглядати альтернативу? Можливо, у Йовічевіча або іншого спеціаліста є шанс приїхати до Львова?
– Вічне питання Карпат (Сміється). Вічне питання тренера ще з часів Димінського, коли я грав – там тренери мінялися, певно, кожні півтора місяця. І тому зараз… Ну, ви знаєте, я не побоюсь цього слова і того, що раніше казав. Було величезною, найбільшою помилкою Карпат – відпустити Мирона Богдановича Маркевича. Це була найбільша помилка керівництва, бо якби біля керма Карпат був він, я впевнений, вони би боролися 100% за єврокубкові місця, а то й за медалі. Тому питання керівництва, зміна тренера… І на той час, і тепер питання актуальне. Найкраща колаборація Карпат – із Маркевичем, як не крути.
Дехто говорить там про вік – Мирон Богданович свого останнього слова не сказав, і він ще обов’язково, я знаю, скаже. Тому хто підійде зараз для Карпат, чи буде далі працювати іспанець… Зміна тренерів – тенденція не дуже позитивна, бо це ні до чого не призводить. Тут краще питання поставити керівництву клубу: на що вони розраховують. Якщо команда сподівається на якісь солідні результати, то це має бути стратегія клубу, правильний менеджмент, правильно вибудувана робота. Якщо команда дає результат наступного сезону – отже мають бути хороші трансфери, хороші футболісти.
Маркевич: Не знаю, хто зможе працювати в Карпатах, хіба інопланетянин прилетить
Зараз у команду під час війни запросити хороших футболістів не дуже просто, але можливо. Чи команда хоче грати своїми вихованцями – на це також потрібен час. То вже таке більш стратегічне питання, де треба дивитися на 30 років вперед, чекати. Знаєте, тут питання до керівництва, який напрямок воно обирає: результат сьогодні – отже треба збільшувати бюджет клубу, запрошувати хороших гравців, не тільки іноземців. У нас також є хороші українці з амбіціями, на яких треба звертати увагу і працювати з ними.
Якщо ж ми беремо гру завдяки своїм вихованцям, академії – це має розвиватись, дитячий футбол у Карпат має бути, своя потужна дитячо-юнацька школа, інфраструктура. Тому тут питання до керівництва – що воно бачить? Щоб просто команда була для вболівальників – ну це неправильно, тому що команда є, вболівальники ходять. А у Львові я сам із тим стикався – вболівальник дуже вимогливий. Вони готові терпіти, але на все є своя межа. Тому нам залишається слідкувати, дивитися. Звичайно, як фанат Карпат, я буду вболівати за них, але не дуже мені подобається структура та менеджмент, як вибудуваний і як вони працюють.
– Матч Динамо проти Оболоні не приніс сенсацій, зате подарував черговий гол Пономаренка. Уже відомо, що Матвій отримав дебютний виклик до збірної України. Як вважаєте, чи зможе форвард зі старту допомогти команді Реброва?
– Все можливо, чому б ні. Ми бачимо, як він увірвався, коли Костюк довірив йому місце у складі Динамо, і вже є одним із претендентів на найкращого бомбардира чемпіонату, а ще багато турів. Своєю грою, своїми голами він заслужив виклик у збірну, однозначно. І одне діло – заслужити довіру тренера в клубі, а інше питання – довіра тренера національної збірної України. Тому він має бути психологічно готовий. Я думаю, Сергій Станіславович подивиться і… як-не-як, але шанс у нього буде.
Пономаренко повторив бомбардирський рекорд Динамо в УПЛ – до Шахтаря ще чимало
Хоча, можливо, зараз хтось скаже, що це, скажімо, аванс. Але зачекайте: людина в десяти чи дванадцяти матчах, скільки він там зіграв, забила вже вісім м’ячів і наздогнала лідерів бомбардирської гонки – ну це не просто так. Тому я побажаю не збавляти, прогресувати, і виклик на даному етапі – це дорого вартує. Це його заслуга, звичайно. Хоча говорили і про Гайдучика, і про Краснопіра – це також ті гравці, на яких треба звертати увагу, і все в їхніх руках. Тому ми з часом можемо побачити їх у національній збірній.
– Андрій Ярмоленко вийшов на третє місце серед найкращих бомбардирів в історії нашого елітного дивізіону. Як вважаєте, чи зможе легенда Динамо обійти здобутки Шацьких та Реброва?
– Я побажав би цього, звичайно, Андрію Миколайовичу. Думаю, що вже один із бомбардирів – Євген Селезньов – трошки засмутився через те, що Ярмоленко його перегнав. Звичайно, це жарти, але ми ж бачимо: як не крути, в Андрія Ярмоленка є ще порох у порохівницях. Я давно його знаю. Ми стільки матчів і один проти одного грали, і в збірній не одну гру на одному фланзі провели, тому я його знаю як професіонала, людину з великої літери.
І взагалі Динамо – це не Динамо на полі, коли він не грає, тому цей досвід завжди допоможе команді. Дай Боже. Хоча я знаю, що Андрій – не та людина, яка буде все робити, аби побити той рекорд. Він буде виходити, робити свою роботу, ту справу, якою займається все життя, яку любить, а там в кінці вже підіб’ємо підсумки. Тому, якщо брати глобально, не думаю, що в Андрія Ярмоленка серед особистих результатів є мета перегнати Максима Шацьких – це виходить якось само собою.
– ЛНЗ обіграв Олександрію без особливих труднощів, однак найбільше обговорень викликав післяматчевий коментар Дениса Шостака, який майже на всі запитання журналіста відповідав "не знаю". Чи можете ви пояснити таку поведінку гравця?
– Добре, що ви поставили це запитання. Тут є така складова: по-перше, Шостак – гравець Олександрії, він обличчя клубу. Я вже бачив, що Нестеренко перепросив за його поведінку. І коли людина є професійним футболістом і грає за Олександрію, незважаючи на результати команди – чи вона бореться за перші місця, чи за виживання в еліті – вона повинна бути професіоналом. Насамперед поважати роботу не тільки тих людей, які на футбольному полі, але й усіх, хто перебуває поза ним: вболівальників, журналістів, стюардів, директора стадіону – абсолютно всіх. І відповідати за імідж клубу. Ми зараз не беремо спортивну складову, просто імідж клубу. Він зараз захищає кольори Олександрії.
А отак прийти і, вибачте, "помичати" журналістам, щоб його послухали і щоб себе показати, вибачте, клоуном – це не дуже гарно і не дуже професійно з його боку. Він поставив дуже серйозну пляму в негативному значенні не тільки на собі, але й на клубі. Так не можна. Має бути повага абсолютна, незалежно від результату. Ви – футболісти, дійові особи, ви вирішуєте питання на футбольному полі, досягаєте результатів. Якщо щось не виходить, то будь добрий, поважай тих людей, які поза футбольним полем, поважай роботу журналістів, бо робиться шалена праця.
На будь-які запитання і тренери відповідають так само, коли не здобувають перемог – знаходять у собі сили. Так, по гарячих слідах бувають якісь провокативні запитання, але їм вистачає розуму, щоб гарно на них відповісти. А отак прийти: "нічо, нічо" – це, у першу чергу, неповага до людей, які навколо футболу. І, звичайно, для іміджу Олександрії – величезний мінус.
– Полісся здолало Кривбас і продовжує триматися третього місця, але віднедавна перевага над Динамо становить всього одне очко. Чи зможуть "вовки" утриматись у медалях?
– У першу чергу, я знаю Руслана Петровича, знаю, як він там працює, його амбіції. Так, звичайно, він футболістом був одним, а зараз як тренер – зовсім інший, але він дуже імпонує мені тим, що в нього класний тренерський штаб, класна футбольна команда, є розуміння від президента клубу. Звичайно, непросто, бо Динамо дихає у спину. У Полісся, гадаю, точно стоїть завдання на медалі.
Буде цікаво, чемпіонат буде напруженим навіть до останнього туру... Але вийде чи не вийде в них… Ну, це футбол, тут усе трапляється. Але те, що матчі Полісся з їхніми суперниками будуть доволі цікавими – факт. Будемо слідкувати. Я не люблю давати прогнози, але підсумки будемо підбивати в кінці. Думаю, що Полісся саме в цьому сезоні заслуговує на медалі.
– Епіцентр продовжує набирати хід: у минулому турі команда обіграла Колос, а тепер і Рух. Хоча дебютант все ще перебуває в зоні вильоту, виглядає досить упевнено. Чи зможе втриматися в еліті та нав’язувати конкуренцію іншим командам?
– Епіцентр зараз не в зоні вильоту, а в зоні перехідних матчів, тому це вже такий, скажімо, невеликий плюс. Як би Нагорняку не було важко на початку чемпіонату, як би він був незадоволений результатом – вони перебували і в зоні вильоту – але поступовими підсиленнями, трансферами команда набирає хід, показує зуби. І, знаючи характер Нагорняка, його налаштування, як він працює і спілкується з футболістами, думаю, в них всі шанси є.
Там відрив до рятівного місця зовсім невеличкий, одне чи два очки, і вся боротьба попереду. Епіцентр набрався впевненості, на кожен матч буде виходити, як на останній. Тому все в їхніх руках. Я бажаю, щоб вони зберегли путівку в Премʼєр-лізі без додаткових матчів.
– Тарас Степаненко дебютував за Колос. Як ви оцінюєте повернення легенди Шахтаря на поле? Це останній ривок у його професійній кар’єрі, зважаючи на різні версії, що з’являються в мережі?
– Кожен футболіст, кожен спортсмен – це індивідуальність. Комусь футбол дозволяє грати на професійному рівні до 30 років, комусь до 35. Роналду вже 41 – і він досі грає. Тому все залежить від Степаненка, як він відчуває свій організм. Адже професійний спорт загалом – доволі непроста штука, трапляються травми, пошкодження, які у вікових футболістів можуть нагадувати про себе.
Я Тараса знаю вже давно, він шалений професіонал – від мозку до кісток. Якщо йому організм буде дозволяти працювати на рівні УПЛ з молодими футболістами, отримувати це все – то буде грати. А якщо ні – то що ж, уже… Завжди всьому приходить кінець, і потрібно бути чесним в першу чергу із самим собою, сказати собі "стоп".
Те, що Колос підписав Степаненка – це безпосередньо великий плюс як для самого Тараса, так і для команди, звичайно. Тарас дуже авторитетна людина, як я сказав, величезний професіонал, і він допоможе Колосу при виконанні поставлених завдань.
– Завершував тур матч Металіста 1925 проти Шахтаря, де "гірники" здобули перемогу завдяки доволі суперечливому пенальті. Якою є ваша оцінка цього епізоду?
– Скажу так: Лассіна Траоре, як нападник, зіграв шикарно – він зробив усе можливе, щоб з цього епізоду вичавити максимум. Мені здається, що там контакт був. Чи заслуговував він на пенальті у такому матчі, коли грають клуби, які борються за високі місця… Ну, не знаю, це рішення на погляд арбітра. Як би я зробив у тому епізоді, будучи суддею, мені важко сказати.
Заслуга того, що пенальті поставили – однозначно Траоре. Можливо, десь могла зіграти акторська майстерність. А чи по ходу матчу заслуговували харківʼяни на поразку – гадаю, що ні. Все ж таки більше, на мою думку, це був нічийний результат.