Футбол у Малазі, столиці знаменитого курортного регіону Коста-дель-Соль, з'явився понад сто років тому – перший зафіксований матч тут було зіграно 3 квітня 1904 року групою місцевих ентузіастів.

Камбек Расінга довжиною в 14 років – ребрендинг від диктатора, шарлатан з Одеси і екс-тренер Барселони за 40 пар бутс

За свою довгу історію клуб неодноразово змінював назви та організаційні форми. У різні роки він був відомий як ФК Малага, Реал Малага, Спортінг Малага, Депортіво Малацітано, Депортіво Малага та Атлетіко Малагеньйо. Сучасна ж Малага була офіційно заснована лише 29 червня 1994 року...

Досягнення

Сегунда: 1951/52, 1966/67, 1987/88, 1998/99
Кубок Іспанії: 1973 (півфіналіст)
Кубок Президента Федерації футболу Іспанії: 1940
Кубок Інтертото: 2002
Кубок УЄФА: 2003 (чвертьфіналіст)
Ліга чемпіонів: 2013 (чвертьфіналіст)

Три Малаги і найвище досягненя в Ла Лізі

Безпосередню участь у створенні ФК Малага брали англійці, а першими суперниками були матроси суден, що заходили до порту міста. Саме тоді у команди з'явилось прізвисько – "анчоуси". Інтерес до футболу в регіоні зростав і в 1907 році був створений ще один клуб – Malaga Club de Futbol, а в 1912-му і третій – Малагеньйо. У 1909 році Малага зіграла свій перший матч на виїзді в Гранаді, а невдовзі взяла участь в одному з перших андалусійських футбольних турнірів у Севільї.

Гравці Малаги в 1922 році

У 1927-му клуб потрапив "під роздачу" звань від короля Іспанії Альфонсо XIII і став називатися Реал Малага. Економічні та фінансові труднощі вже за два роки змусили змінити ім'я на Малага Спорт. 22 березня 1933 року Малага і Малагеньйо оголосили про своє злиття в один клуб – Депортіво Маласітано. Вже за рік команда вийшла в Сегунду, а в травні 1940-го виграла перший трофей – Кубок президента федерації футболу Іспанії. У 1941-му клуб знову проводить ребрендинг і до 1992 року виступає під назвою Депортіво Малага. У 1949-му вперше вийшли у Прімеру, посівши в дебютному для себе сезоні дванадцяте місце.

Протягом п'яти сезонів команда то піднімалася в еліту, то знову скочувалась в Сегунду. Справжнім злетом Малаги стали 1970-ті! Під керівництвом Єне Кальмара "анчоуси" не тільки вийшли в Ла Лігу, а й зуміли двічі досягти найвищого результату – сьомого місця (1971/72, 1973/74). У Кубку Іспанії команда дісталась до півфіналу (1972/73).

Гравці Малаги (1972/73)

На жаль, "золота ера" Малаги тривала зовсім недовго і клубу знову судилося опуститися в Сегунду, лише зрідка повертаючись до елітного дивізіону. Через фінансові проблеми сезон 1991/92 став останнім для Депортіво Малаги. Однак на плаву залишився резервний склад, який на той час називався Атлетіко Малагеньйо і бовтався у Терсері (четвертому за силою дивізіоні). У 1994 році на референдумі члени клубу проголосували за зміну назви – Атлетіко Малагеньйо став Малага Клуб де Футбол (Malaga CF) – офіційним спадкоємцем команди-засновника Депортіво Малаги.

Реінкарнація і початок нової історії

Мало хто вірив, що реінкарнований клуб зуміє досягти високих результатів, але Малага здивувала як критиків, так і вболівальників. За п'ять років команда зуміла вийти з Терсери назад у Прімеру (2000), а в 2002-му виборола свій перший і поки єдиний офіційний трофей, ставши володарем Кубка Інтертото (на своєму шляху вони здолали бельгійський Гент, нідерландський Віллем II та Вільяреал). Це дозволило зіграти в Кубку УЄФА – Малага зуміла дістатися чвертьфіналу, де в серії пенальті поступилася португальській Боавішті.

Малага – Боавішта

Однак у 2006 році команда провалила сезон, посівши останнє місце. Щобільше, вже в Сегунді "анчоуси" фінішували лише п'ятнадцятими. На щастя, наступного року "біло-блакитні" зуміли зібратися і з другого місця повернулися в Прімеру. А далі на Малагу чекали історичні події і найуспішніший період в історії.

Золота ера

Початок XXI століття став періодом масової купівлі європейських клубів азійськими та північноамериканськими бізнесменами. Хтось купував представника з топ-чемпіонату (Манчестер Сіті, ПСЖ, Челсі), аби зробити з нього машину для завоювання трофеїв, а хось брав провінційний або регіональний клуб і робив з нього гегемона в рідному чемпіонаті й виводив на вершину (Лудогорець, Хоффенхайм). З Малагою була дещо інша ситуація.

Новий власник Малаги – шейх Аль-Тані (ліворуч)

У 2010-му році катарський бізнесмен Абдулла бен Нассер бін Абдулла Аль Ахмед Аль-Тані придбав Малагу за 36 млн євро. За покупкою приховувалась не лише і не стільки спортивна, скільки матеріальна вигода: новий власник планував активно розвивати готельний бізнес у сонячній, портовій Малазі та інвестувати в нерухомість (понад 350 млн євро), а тому мав намір зробити собі додаткову рекламу та привернути до себе консервативне суспільство покупкою футбольного клубу.

Влада після кризи 2008 року дуже хотіла хоча б якихось інвестицій, адже через економічні проблеми постраждав ще й туристичний сектор (безробіття в провінції сягнуло 25%), а фанатам дуже сподобались обіцянки створити команду рівня Реала і Барселони.

Нассер Аль-Хелаїфі (президент ПСЖ) і Аль-Тані

Малага була ідеальним піар-проектом. Шосте за величиною місто Іспанії з чудовою відвідуваністю. Плюс в Андалусії весь футбол сконцентрувався у Севільї (Бетіс і Севілья), тож поява "третьої сили" мала лише збільшити інтерес вболівальників на півдні королівства.

Аль-Тані погасив усі заборгованості, але дав зрозуміти, що не має наміру відразу витрачати нечувані суми на трансфери, маючи намір планомірно розвивати своє нове дітище і наближати його до боротьби за єврокубки. З першого заходу це не вдалось – команда завершила сезон лише одинадцятою. Попри це, влітку 2011-го катарський бізнесмен вирішив солідно зміцнити склад.

Мануель Пеллегріні і Рууд ван Ністелрой

На посаду головного тренера було запрошено "чілійського інженера" – Мануеля Пеллегріні. Йому вдалося підписати перспективного плеймейкера Санті Касорлу, а з Валенсії перейшли досвідчений Хоакін і юний Іско. Також команду підсилили Жеремі Тулалан (Ліон), Рууд ван Ністелрой (Гамбург), Жуліо Баптіста (Рома), Начо Монреаль (Осасуна) та аргентинський воротар Віллі Кабальєро (Ельче).

За крок від півфіналу Ліги чемпіонів

Найуспішнішим в історії "анчоусів" став сезон 2011/12. Малазі вдалося посісти четверте місце в чемпіонаті Іспанії і завоювати право грати у Лізі чемпіонів 2012/13.

Малага в сезоні 2012/13

У раунді плей-офф команда Пеллегріні здолала міцний Панатінаїкос, а в групі ЛЧ фінішувала першою з 12-ма очками, не помітивши Мілан, Андерлехт і Зеніт. В 1/8 фіналу Малага пройшла Порту, а в чвертьфіналі поступилась дортмундській Борусії (іспанці вигравали з рахунком 2:1, але на 90+1 і 90+3 хвилинах підопічні Юргена Клоппа зуміли забити двічі, вирвавши перемогу).

Малага втрачає шанс на вихід у півфінал ЛЧ у матчі з Борусією Д

Такі результати викликали у вболівальників і експертів справжній фурор і всі очікували, що це лише старт нової, захоплюючої історії. Однак все розбилось об сувору реальність.

Зрада шейха і розбиті мрії

Ще перед стартом дебютного сезону в Лізі чемпіонів Аль-Тані фактично припинив фінансування клубу. Іспанська влада не дозволила йому побудувати готель у природоохоронній зоні Марбельї і після постійних відмов він охолонув до проекту. Як наслідок, влітку 2013-го головний тренер Мануель Пеллегріні перейшов до Манчестер Сіті, а з ним команду покинули майже всі лідери. В клубі почалась жорстка економія, а Аль-Тані вирішив продати Малагу, яка на той момент виглядала ласим шматочком.

Хуанде Рамос не зумів повернути Малагу в когорту топ-клубів

У наступні сезони командою встигли покерувати Бернд Шустер, Хаві Грасія та Хуанде Рамос, але ніхто з них не зумів створити щось виразне на обвугленому фундаменті чілійського наставника. Сезон 2013/14 команда завершила на 6-му місці та здобула путівку до Ліги Європи, але всі карти сплутав УЄФА, викривши "анчоусів" у порушеннях фінансового фейр-плей та дискваліфікував клуб із єврокубків.

Після цього катарський власник остаточно втратив інтерес до клубу, фактично не беручи участі в його житті. Почалися постійні затримки зарплат і розпродаж гравців. За підсумками сезону 2017/18, вже за наставника Хосе Гонсалеса, клуб на довгі роки опустився в Сегунду.

У 2020-му іспанський суд ухвалив на півроку ввести у клубі внутрішнє управління – шейха запідозрили у відмиванні грошей та незаконному виведенні коштів і відкрили кримінальні провадження. Як підсумок, у 2023 році Малага вперше у XXI столітті вилетіла у третій дивізіон.

Камбек в еліту через 8 років

У сезоні 2025/26 Малага зробила все, аби повернутися в Ла Лігу і, нарешті, змогла втілити мрію вболівальників. "Анчоуси" фінішували у турнірній таблиці Сегунди четвертими і пробивались в еліту через матчі плей-офф. У півфіналі підопічні Хуана Фунеса пройшли Лас-Пальмас (1:0, 1:1), а в фіналі були сильнішими за Альмерію (0:0, 2:1), якою володіє Кріштіану Роналду.

Для багатьох уболівальників ця перемога стала символом завершення одного з найважчих періодів в історії клубу. Варто зазначити, що велику роль в успіху відіграли вихованці академії клубу. Через 8 років очікування Малага знову гратиме в Прімері.

Джордж Клуні, ПСЖ і Ліверпуль

Попри всі проблеми Малага досі залишається бажаним активом. Проблеми із законом та сварки з іспанською владою змусили Аль-Тані повернутися на батьківщину та заснувати там інвестиційний фонд BlueBay, довіривши йому управління клубом. Уболівальники вже декілька років вимагають продати команду, проте катарський бізнесмен не поспішає розлучатися зі своїм неліквідним активом і має намір йти до кінця.

Ще у 2013-му з'явилися перші чутки, що Аль-Тані може продати клуб власникам ПСЖ. Однак до реальних переговорів справа не дійшла через санкції УЄФА. Відразу після запровадження зовнішньої адміністрації повідомлялося, що Малагу може викупити неназвана американська компанія, пов'язана з кіноіндустрією. У перемовинах навіть брав участь актор Джордж Клуні. Але Аль-Тані запросив у компанії 100 млн євро і американці відмовились від угоди.

Згодом на горизоні знову виник ПСЖ і компанія Fenway Sports Group (FSG), яка володіє Ліверпулем (в останні роки цінність Малаги зросла ще й через підготовку до чемпіонату світу-2030). У будь-якому випадку очікуваний відхід Аль-Тані має стати благом для андалусійців, а результати своєрідного аукціону з продажу клубу будуть орієнтиром для всіх майбутніх інвесторів.

Український слід

У різні роки у складі Малаги виступали троє українських легіонерів. Першим, хто захищав кольори "анчоусів", став півзахисник Олександр Яковенко.

Олександр Яковенко в Малазі

Вінгер Фіорентини був відданий в оренду іспанцям на півроку – з січня по червень 2014-го. Екс-гравець збірної України відіграв за команду 9 матчів, в яких забив 1 гол (загалом провів на полі 366 хвилин).

Влітку 2016-го Малага орендувала у Бешикташа за 435 тисяч євро голкіпера Дениса Бойка. Екс-зірка Динамо встиг зіграти лише у п'яти матчах, в яких пропустив 13 голів (після відходу з команди Хуанде Рамоса українець втратив місце в складі іспанського клубу).

Денис Бойко у складі Малаги

Ще одним українцем в Малазі був нападник Євген Селезньов. У січні 2019-го форвард турецького Акхісарспора за 500 тисяч приєднався до "біло-блакитних", але вразити не зумів – 12 матчів і 0 голів. Вже за півроку він покинув команду, перейшовши в турецький Бурсаспор.

Євген Селезньов

Варто згадати також легіонерів з УПЛ, який залишили свій слід в андалусійській команді. Саме у Малаги взимку 2015-го Динамо за 6 млн євро придбало португальського захисника Віторіно Антунеша. Аргентинський півзахисник Фернандо Тіссоне після виступів за Малагу і річної паузи без футболу влітку 2017-го перейшов до Карпат (13 матчів), які покинув вже за півроку у статусі вільного агента, перебравшись у потругальський Авеш.

Віторіну Антунеш

У сезоні 2017/18 за Малагу в оренді з китайського Тяньцзінь Цзіньмень Тайгер грав нігерійський екс-форвард Динамо Браун Ідейє. Також у складі "анчоусів" засвітився нападник Карпат і Шахтаря Густаво Бланко-Лещук. Саме "гірники" позичали його Малазі (у 42-х поєдинках аргентинець забив 9 голів і віддав 7 асистів).

Цікаві факти

Домашній стадіон Малаги – Ла Росаледа – був збудований у 1941 році. У 1982-му на ньому було зіграно декілька матчів чемпіонату світу. У 2006-му стадіон після повної реконструкції став четвертою за місткістю ареною Андалусії (28 963 глядачів). У 2010-му з приходом катарських власників передбачалося будівництво нового стадіону, місткістю 65 000 місць, але плани не були реалізовані через бюрократичні перепони.

Найпринциповішим суперником Малаги є Гранада, а їхні дуелі називають "Східним дербі". Однак, через слабкі виступи "насридів" дербі втратили свій градус, на відміну від тих протистоянь, які були у 1970-ті роки. Нині головним опонентом Малаги стала Севілья.

Найвідомішим вболівальником Малаги є актор Антоніо Бандерас. Свого часу він теж пробував себе у футболі і мріяв грати за "анчоусів", але травма змусила його зав'язати з великим спортом.

Аль-Тані (ліворуч) і Антоніо Бандерас (праворуч)

Найвідоміші футболісти, які виступали за Малагу: Альберт Луке, Франсіско Руфете, Хосемі, Хоакін Санчес, Санті Касорла, Начо Монреаль, Фернандо Санс, Мартін Демікеліс, Хав'єр Савіола, Марсіо Аморозо, Жуліо Баптіста, Саломон Рондон, Пауло Ванчопе, Енцо Мареска, Мунір Ель-Хамдауї, Кікі Мусампа, Рууд ван Ністелрой, Роке Санта Крус, Себастьян Фернандес, Марсело Ромеро, Даріо Сільва, Жеремі Тулалан та інші.

Злет і падіння Малаги, яка ледь не стала жертвою катарського шейха – український слід, Бандерас із Клуні та фурор в ЛЧ