Жерсон пояснив свій конфлікт із Михайличенком у Динамо – це не єдина ситуація
Колишній нападник Динамо Жерсон Родрігес розповів, через що посварився із Олексієм Михайличенком, який на той момент очолював "біло-синіх"
Жерсон Родрігес / фото: ФК Динамо
Хочеш бачити наші футбольні новини частіше?
Протягом свого періоду виступів у складі київського Динамо Жерсон Родрігес запам'ятався і деякими скандальними витівками. Зокрема, люксембуржець не стримав емоцій в матчі Кубка України проти Шахтаря, коли накричав на наставника Динамо Олексія Михайличенка, після чого ще й вдарив по лаві запасних, за що отримав покарання. На подкасті в Дениса Бойка Жерсон зізнався, на що саме так емоційно зреагував.
"Чи пояснював Михайличенко мені свою позицію? Я не приховую, що з ним була погана ситуація. Але я не тримаю на нього зла. Бажаю всього найкращого йому та його родині. Я ж не його найкращий друг. У мене з цим хлопцем у Динамо стосунки не склалися, вибач. Але, звісно, повага в мене є. Розумієш, бо він такий самий чоловік, як і я. У нього є діти, як і в мене. Але чоловік має поважати іншого чоловіка. Але якщо він запросить мене на вечерю, я скажу ні. Бо річ у тім, що та неповага, яку він проявив до мене, це був вже трохи перебір.
Я пам’ятаю ту гру, проти Шахтаря у Кубку України, коли я вдарив ту штуку (лаву запасних, – прим.). Річ у тім, що в день гри він прийшов до нас на теоретичне заняття, де ми розбирали та аналізували гру. І сказав щось на кшталт: "Так, нам треба, щоб грало більше українців. Бо ми маємо показувати більше".
Я підводжуся і кажу: "Що ви маєте на увазі, щоб грало більше українців? Тобто, ми вам не потрібні? Ми тут заважаємо?" А він мені: "Ні-ні-ні, та ми нічого такого". Я кажу: "Слухайте, це вже якось..." Словом, я сказав йому: "Якщо ми вам не потрібні, так і скажіть". А потім додав: "Знаєте що? Я з вами взагалі не можу нормально говорити".
Сказав це йому, потім президенту. Я сказав президенту: "Якщо він залишається, я йду, якщо він іде, я залишаюся". Але він залишився в Динамо, бо в нас тоді була критична ситуація з тренером, ротація і все інше. Тож я поїхав до Туреччини, в Анкарагюджю. Чудовий сезон: 10 матчів, 8 голів, 3 асисти. Потім я повертаюся, коли прийшов Луческу.
Луческу телефонує: "Ти мені потрібен". З тим тренером (Михайличенком, – прим.) ситуація була в тому, що він посадив мене на лаву, і я такий: "Окей, мені не подобається сидіти на лавці, бо я міг допомогти". І я хотів грати. Я був мотивований, реально сильний в той час, почувався чудово, був швидким, різким, але сьогодні розумію, що футбол – це гра не одного гравця.
Я хотів грати завжди. Тож я сказав Михайличенку: "Слухайте, в другому таймі випустіть мене допомогти команді". Він каже: "Та-та, вийдеш". А хлопців на полі вже хапали судоми. Знаєш, у Сидорчука, Циганкова, усіх хапали судоми, Миколенка. І вони вже самі просили заміну. А він не знав, що робити. Тож ми на лавці кажемо йому: "Зробіть заміни". Не обов’язково мене, але освіжіть когось, щоб допомогти.
Але він: "Ні-ні-ні, грайте далі, залишайтеся". І гравці на полі вже просто божеволіли. А був момент, коли він міг зробити заміну, випустити одного захисника, щоб контролювати гру. Рахунок був 1:0 на нашу користь. Ми вигравали кубок. І тут Шахтар забиває. 1:1. Я був лютий. І я такий, знаєш: "Та що ти робиш?" А коли я нервую, я розмовляю португальською. Тож я висловив йому все португальською. Він нічого не зрозумів, але я був настільки розлючений, що кричав португальською. Величезна моя помилка, бо я не знав, що камера направлена на мене.
Вони фіксували все, кожну деталь. І піймали мене на цьому епізоді. Я такий: "Блін, ні". Ось і був той момент, коли я так вчинив і висловив йому все. Але я був дуже злий, злий, бо вважав, що він міг змінити хід гри. У нього було 4 чи 5 замін, а він зробив нуль замін. Ну як можна зробити нуль замін? Ти перемагаєш, іде 90 хвилина, випусти двох захисників і забирай перемогу", – розповів Родрігес.
