"Я не відчуваю ноги, не дай мені померти". Моторошні подробиці трагедії гравців "Шапекоенсе" та реакція їхніх близьких
"Футбол 24" розповідає про всіх гравців "Шапекоенсе", які потрапили в авіакатастрофу, та як їх близькі відреагували на цю жахливу трагедію.
Вболівальники "Шапекоенсе"
29 листопада бразильська команда "Шапекоенсе" розбилась на літаку по дорозі на фінал Копа Судамерікана. Після авіакатастрофи вижило лише 6 осіб, з них – 3 футболісти: Алан Рушел, Еліу Нету та Джексон Фольманн, якому ампутували ногу. Воротар Даніло вижив під час аварії, але помер у лікарні. "Футбол 24" згадує всіх гравців, які були на борту літака, історії з їх життя та реакцію рідних і близьких футболістів.
Алан Рушел
У 2014 році, коли його підписав "Інтернасьйонал", щоб замінити ветерана Клебера (не "динамівського"), у клубі вже було двоє футболістів з іменем Алан. Таким чином, його почали називати Алан Рушел. Він – лівий захисник, і за кар’єру забив лише 5 голів. Проте один з них, у ворота "Сеари" у 2014-му, вийшов на славу.
Джексон Фольманн
Запасний голкіпер команди, який не встиг зіграти жодного офіційного матчу за клуб, перейшовши у "Шапекоенсе" лише цього року. Фактично – третій воротар у команді. Замість нього мав летіти 2-й воротар Марсело Бук, але 28 листопада в нього був День народження, і йому вдалось відпроситись у тренера.
"Не дай мені померти... Я не відчуваю ноги, не дай мені померти", – це були єдині слова, які він повторював Глорії Рамірес з Цивільної оборони Колумбії, яка однією з перших знайшла його вцілілим на місці катастрофи.
Еліу Нету
Центральний захисник, якого всю кар’єру супроводжували травми. Вершиною його шляху були виступи за "Сантос", але він так і не зміг заграти на повну через постійні проблеми зі здоров’ям. Перейшов у "Шапекоенсе" на початку 2015-го. І пропустивши черговий відрізок, повернувся на поле і став міцним гравцем основи. Зіграв 23 матчі за команду в чемпіонаті.
Даніло
Основний воротар команди протягом останніх трьох років, які "Шапекоенсе" провів у Серії А, найвищому дивізіоні Бразилії. Відіграв за клуб 152 матчі. Став героєм матчу 1/8 фіналу Копа Судамерикана проти аргентинського "Індепендьєнте", відбивши у серії післяматчевих пенальті чотири удари суперника.
Ананіаш
У 2012-му році атакувальний півзахисник Ананіаш добре проявив себе в оренді в "Португезі". Там вболівальники клубу почали називати його Ананьєста, порівнюючи його з гравцем "Барселони" Андресом Іньєстою. Спочатку опинився у "Шапекоенсе" в 2015-му році в оренді з "Крузейро", а в 2016-му клуб підписав з ним повноцінний контракт.
Артур Майя
У 2012 році, коли йому було 20, був визнаний найкращим гравцем молодіжного Кубку Бразилії у складі рідного клубу "Віторія". У 2015-му пограв в оренді за японський клуб "Кавасакі Фронтале" у Джей-лізі. З травня 2016-го грав за "Шапекоенсе", який орендував його у "Віторії". Був знайомий з Давідом Луїсом, який присвятив йому запис в інстаграмі.
"Я був радий зустріти тебе одного дня, ти був мені як молодший брат. Потім ми втратили контакт один з одним, кожен пішов своїм шляхом. І сьогодні я прокинувся, дізнавшись, що тебе більше немає з нами. Такі новини розбивають серця по всьому світу, я не можу повірити в це. Нехай Господь піклується про твою сім’ю, друзів і родини всіх загиблих. Я назавжди збережу цю фотографію, де ти такий справжній і замріяний. Молюсь за всіх!" – написав Давід Луїс.
Айлтон Канела
Молодий нападник, який відіграв лише 6 матчів за "Шапекоенсе" і не встиг відзначитись голом, опинившись у клубі лише в цьому році. У 2015-му у складі "Ботафого" (Рібейран-Прету) став чемпіоном бразильської Серії D (четвертий за рангом дивізіон).
"Він був багатообіцяючим молодим гравцем, гордістю всіх нас", – розповів його брат.
Карамелу
Матеус Люсена дос Сантос – таке його справжнє ім’я. А Карамелу – його "солодке" прізвисько, яке так часто отримують бразильські гравці. Його історія привернула увагу вболівальників і ЗМІ. Появу прізвиська цього футболіста пов’язують із піснею бразильського дуету Munhoz & Mariano – Сamaro Amarelo ("Жовтий Камаро"). У ній є слова "Сьогодні я солодкй, як карамель, щоб "осідлати" жовтий Камаро".
Він вже грав за "Шапекоенсе" у 2015 році. Але, повернувшись із оренди до "Сан-Паулу", не отримав місця у складі. Тому в серпні цього року клуб прийняв рішення знову віддати його в оренду у команду із Шапеко.
Гравці, які не полетіли з командою, прийшли в роздягальню клубу на домашньому стадіоні
Бруну Ранжел
Ветеран клубу, виступав за клуб ще з часів Серії Б, другого за рангом дивізіону Бразилії. Чотири роки тому став найкращим бомбардиром Серії B у складі "Шапекоенсе" (31 гол у 34 матчах), який в тому сезоні вийшов у Серію А. Більше того, зовсім нещодавно, забивши 80-й гол за клуб, він став найкращим бомбардиров в історії в "Шапекоенсе". Його мати після трагедії змогла сказати одну, але важливу фразу:
Він – наша гордість.
Хіменес
У грудні минулого року перейшов у "Шапекоенсе" із "Гояса". "Це ніби ніж у груди. Не син ховає матір... Мати не можете ховати свою дитину. Це дуже боляче, дуже сумно, його так не вистачає. Він був дуже щасливий, отримавши новий контракт. Ще з дитинства він був сильним духом, був дуже дисциплінованим", – згадує мати Хіменеса Росана. А дружина пригадує слова свого чоловіка:
Він казав, що буде чемпіоном.
Росана, мати Хіменеса
Клебер Сантана
Головна зірка команди, її капітан. За свою довгу кар’єру півзахисник встиг пограти в Іспанії за "Атлетіко" та "Мальорку". До цього він встиг провести сезон у японському клубі "Касіва Рейсол". У інстаграмі вже з літака він розмістив фотографію, на якій відмітив дружину і написав:
Скільки б життів я не прожив, я любитиму тебе.
Денер
З 2015 року був гравцем команди. Його сестра Даніелла розповіла, що переписувалась з ним перед польотом у WhatsApp. "Коли ми доберемось, я наберу тебе", – написав їй Денер. Даніелла розповідає: "Для нього це була мрія дитинства. Те, чим він хотів займатися – це грати у футбол".
Ней Феррас, перший тренер гравця, сказав наступне: "Вже у 13-14 років було видно, що він має потенціал. Наприкінці минулого року я гостював у нього вдома, і він подарував мені футболку "Шапекоенсе". Я з гордістю прийняв її, для мене це як трофей".
Філіпе Машаду
Є вихованцем "Інтернасьйоналя", проте у 22 роки поїхав підкорювати Європу, підписавши контракт з іспанською "Понтеведрою" із Сегунди Б. І відразу ж виграв у її складі третій за рангом дивізіон Іспанії. Вже в наступному році опинився в софійському ЦСКА, де виграв Суперкубок Болгарії. Крім того, він навіть зумів принести перемогу команді в дербі над "Левскі". Через два роки він уже став чемпіоном Азербайджана у складі "Інтера" з Баку. Кар’єра захисника йшла на спад, але влітку 2016-го він перейшов з іранського "Саба Ком" у "Шапекоенсе", де переживав другу молодість.
Жил
Перед "Шапекоенсе" 4 роки відіграв за "Корітібу", зробивши собі ім’я саме в цьому клубі. У 2012-му з цим клубом виграв чемпіонат штату Паранаенсе. Один з братів Жила, Весклі, знайшов сили дати коментар бразильським ЗМІ:
Коли справа йде про Господа, ми можемо лише прийняти це. Бог втішає нас. За день до трагедії він говорив з батьком. Той побажав йому удачі, все було в порядку. Ми ніколи не могли уявити, що відбудеться щось таке.
Останнє фото з борту літака перед польотом
Матеус Бітеко
Молодий півзахисник, який навіть викликався до молодіжних збірних Бразилії. Більше того, він навіть був капітаном бразильської "молодіжки", яка виграла відомий турнір в Тулоні у 2014-му році. Провів 24 матчі за "Шапекоенсе". Брат гравця Гільєрме розповів про Матеуса і про те, як дізнався про трагедію:
Я почув батька. Я спав, і він розбудив мене цією новиною. Спочатку я не повірив. Я навіть зараз не вірю в це. Це дуже важко для нашої родини.
Він був щасливий у "Шапекоенсе", у них були важливі наступні ігри. А чотири місяці тому в нього народився син. Він був щасливий. Він розповідав, що у клубі все було організовано на хорошому рівні.
Сержіо Маноел
"Шапекоенсе" став 10-м клубом в кар’єрі цього півзахисника. За нього він відіграв 26 матчів, в яких забив 2 голи. Батько футболіста Жилсон Сантос так відреагував на втрату сина:
Мій син був дуже ввічливою, чудовою дитиною. Весь світ в шоці. А мені, як батьку, ще важче. Моя донька не може сказати нічого, а мати в ще гіршому стані. Чудова дитина...
Тіагінью
Молодий нападник лише розпочинав свій шлях у великому футболі. Тіагінью встиг забити 4 голи у 23-х матчах за клуб. З ним сталась зворушлива історія: за кілька годин до польоту партнери повідомили йому про те, що він стане батьком.
Тіагінью з дружиною
Вілліан Тієго
Двічі намагався заграти за межами Бразилії. У 2010-му пішов з "Греміо" в оренду в японський "Кіото Санга", відігравши там лише 10 матчів. А у 2014-му відіграв сезон за азербайджанський "Хазар" (29 ігор, 2 голи). Потім перейшов у "Шапекоенсе", за який відіграв 84 матчі. Його мати Еленіссе після трагедії сказала наступне:
Ми знаємо, що те, що сталося – це нещасний випадок. Зараз важко на серці. Але ми віримо, що Господь попіклується про нього.
Жозімар
Довго добивався місця в "Інтернасьйоналі", скитаючись по орендах з 2007-го по 2011-й роки. Зрештою, у 2012 і 2013 відіграв 67 матчів за клуб. Але згодом йому знову не знайшлось місця в команді. Так, у 2015-му він опинився в "Шапекоенсе", провівши за клуб 50 ігор.
"Він був дуже особливим хлопцем, скромним, простим і другом для кожного. А на полі, без сумніву, був чудовим гарвцем", – розповів Алекс Мартінс, з яким він працював у клубі "Греміо Бразіл".
Кемпеш
"Шапекоенсе" став 17-м клубов в довгій кар’єрі нападника. З 2012-го по 2014-й доволі успішно виступав в двох японських клубах "Сересо Осака" і "Джеф Юнайтед", забивши загалом 47 голів у 120 матчах в цій країні. У 2015-му приєднався до команди з Шапеко, забивши 16 голів у 53-х іграх.
Фото гравців "Шапекоенсе" з пілотом перед вильотом
Лукаш Гомеш
У "Шапекоенсе" був з січня цього року. За цей час встиг забити 8 голів. Луїш Гомеш, його брат, говорить наступне:
У мене немає слів, це дуже важко. Сім’я перебуває у шоці. Навіть не можна було уявити, що це відбудеться з нами.
Марсело
У клубі опинився лише в цьому році, зігравши у 23 матчах. Сам Марсело родом із Жуїз-ді-Фора, і вважається одним із найвідоміших його представників. Відразу після трагедії мерія міста висловила свої співчуття з цього приводу:
Марсело ніс ім’я Жуїз-ді-Фора по Бразилії та світу, і лише у 25, був іконою нашого міста. Він – спортсмен, якого завжди пам’ятатимуть з любов’ю і вдячністю всі мешканці цього міста.
