"Воротар – як канатоходець": не пропустити жодного м’яча і вилетіти з ЧС – панєнка Мілевського і критика своїх фанатів

Удар панєнкою Артема Мілевського у серії післяматчевих пенальті на ЧС-2006 виявився історичним з багатьох причин. 21-річний футболіст деморалізував швейцарців стилем виконання, вивів Україну вперед у рахунку та заклав початок майбутньої перемоги.

Вибити з рівноваги воротаря швейцарців Паскаля Цубербюлера могла лише така річ. Вдумайтеся у ці цифри – протягом 390 хвилин Цубербюлер зберігав ворота на замку. Навіть перший пенальті від Андрія Шевченка воротар парирував. Лише нахабність Мілевського зруйнувала чари швейцарської стіни.

Наступні два пенальті від Сергія Реброва та Олега Гусєва кіпер також не взяв, а його партнери не змогли жодного разу пробити Шовковського. У підсумку Україна пробилася у чвертьфінал чемпіонату світу, а Цубербюлер з партнерами поїхали додому.

"Після кожної гри та кожного турніру я завжди аналізую свої дії: що я міг би зробити краще? Я повернувся до Швейцарії після чемпіонату світу, і мені не було чого аналізувати. Я дивився чвертьфінали, півфінали, фінал і думав: "Що я роблю вдома? Ми не пропустили жодного гола!" У нас є цей світовий рекорд, але ми нічого не виграли", – розповідав швейцарський кіпер.

Того вечора усі говорили про іншого воротаря-героя. Українець Олександр Шовковський став першим кіпером, який не пропустив жодного м'яча у серії післяматчевих пенальті на чемпіонатах світу. Натомість про Цубербюлера – єдиного воротаря в історії чемпіонатів світу, який не пропустив жодного м’яча на турнірі, хоча зіграв при цьому чотири поєдинки – усі забули.

Шлях до унікального досягнення Цубербюлер розпочав у команді з рідного містечка Фрауенфельд. У 21 Паскаль перебрався у провідну команду Швейцарії – Грассхоппер. До речі, там воротар вперше перетнувся з українською командою. 1994-го швейцарці потрапили в 1/16 фіналу Кубка володарів кубків на одеський Чорноморець.

Домашню гру Цубербюлер пропустив через дискваліфікацію (двома роками раніше в матчі з Ромою кіпер отримав червону за фол проти Клаудіо Каніджі). Грассхоппер обіграв "моряків" 3:0, а на поєдинок в Одесі Паскаль повернувся у рамку. Чорноморець переміг 1:0 – Тімерлан Гусейнов пробив Цубербюлера, однак цього виявилося недостатньо для проходу в наступний етап.

У складі Грассхоппера воротар провів понад двісті поєдинків, тричі став чемпіоном Швейцарії, виграв Кубок країни і здобув Кубок Інтертото. 1999-го Цубербюлер переїхав у Базель і став легендою й цього клубу: майже триста матчів, ще три чемпіонства та два Кубки країни.

Після першого вдалого сезону на Санкт-Якоб-Парк воротаря орендував леверкузенський Байєр. Проте виступи у Бундеслізі стали чи не найгіршим періодом в кар’єрі Цубербюлера. Кіпер припустився кількох помилок та потрапив у немилість власних вболівальників і медіа. Кожен дотик до м'яча супроводжувався свистом.

"Те, що сталося в Леверкузені, морально мене похитнуло, – казав Паскаль в інтерв’ю Transfermarkt.ch. – Освистування вболівальниками суперника – це нормально. Але коли твої власні вболівальники освистують чи навіть ображають тебе – це неприємно. Для мене той час був надзвичайно повчальним. У той період я дізнався більше про себе, про стресові ситуації, про силу психології. Футбол – це жорстока сфера, де треба викладатися. А у Леверкузені я просто не викладався достатньо".

Батько Паскаля також був воротарем аматорської команди Фрауенфельда. Син займався легкою атлетикою, але постійно їздив з татом на матчі, тож полюбив футбол і воротарське ремесло.

"У неділю ми завжди всією родиною ходили на татові матчі, – згадував Цубербюлер. – Я теж трохи грав там у футбол. Але по-справжньому я почав відносно пізно – у 14 чи 15 років. Ніхто не змушував мене ставати у ворота, батько – теж. Та з самого початку моїм найбільшим бажанням було стати воротарем. Я не хотів грати в півзахисті, і вже точно не в захисті".

Цікаво, що перші воротарські рукавиці Паскалю виготовляла його мама: "Вона шила мені рукавички з тканини та приклеювала до них гумові шипики, щоб я не травмував руки. Однак я ніколи не носив ці рукавички. Щоб уникнути питань вдома, я щоразу натирав рукавички брудом або пилом від шлакового поля".

Шлях від кіпера з невеликого містечка до першого номера збірної був непростим. У пресі писали, що воротар, який провалився у Байєрі, не може вважатися основним у національній команді. Тиск збільшився після помилки у відбірковому матчі на ЧС у поєдинку з Кіпром. У медіа навіть почали писати про добровільне завершення кар’єри Цубербюлера у збірній.

Я з тих людей, яким потрібен тиск, – каже Паскаль. – Мені це подобалося. Це те, що дає мені енергію зробити ще один крок. Усі дивляться на тебе, освистують. Це був мій чемпіонат світу, щоб показати, на що я здатний. Головний тренер підтримував мене, але тепер я мав добре виступити.

Цубербюлер провів той турнір так, що ніхто не міг дорікнути йому. То був ідеальний виступ та найкраща відповідь усім критикам.

Після Мундіалю 35-річний кіпер взявся підкорювати АПЛ і підписав контракт із Вест Бромвіч Альбіон, а згодом – з Фулхемом. А 2008-го Паскаль красиво закінчив кар’єру в збірній переможним матчем на домашньому чемпіонаті Європи-2008, коли Швейцарія обіграла Португалію 2:0. Епоха у збірній тривалістю в 14 років завершилася.

"Життя воротаря можна порівняти з життям канатоходця: одна помилка, і твій виступ закінчено, – каже Цубербюлер. – Ти повинен бути зосередженим з першої до останньої хвилини. І якщо ти все ж таки помилишся, наступного разу повинен повернутися ще сильнішим. Коротше кажучи: падай, вставай, падай, вставай. Але ніколи не здавайся".