Від працівника на заводі до тренера Коноплянки – як у Німеччині перемагають революційні тренди і зникають досвідчені тренери
Німеччина знову намагається нав'язувати Європі свою філософію і домінування. Нові перемоги на Євро і чемпіонатах світу готують тренери нового покоління, але чи так все гладко?
Доменіко Тедеко очолив Шальке у... 31 рік, і це не межа
Фіаско на двох Євро як сигнал для незворотніх змін
Це зараз вони чинні чемпіони світу та вічні претенденти на нові перемоги. А на початку 2000-х Німеччина двічі поспіль осоромилась на Чемпіонаті Європи. Прозвучало багато голосів про необхідність починати жити по-новому. Але якщо в одному куточку Європи це просто красиві гасла, то німці серйозно взялись до роботи над помилками і своїми слабкостями.
З'явилась Система ідентифікації та виховання футбольних талантів, збірну Німеччини очолив тамтешній Шевченко – легендарний форвард без досвіду тренерської роботи. Юрген Клінсманн вивів Бундесманшафт лише у фінал за 3-є місце домашнього ЧС-2006, але це дало надію багатьом молодикам, які навчались у футбольних університетах, поєднуючи це із звичайнісінькою роботою добропорядного громадянина.
Тоді вони і подумати не могли, що через десяток років домінуватимуть в Бундеслізі над тренерами старшого покоління і витіснятимуть їх у Китай, нижчі ліги чи ще кудись світ за очі. Справжня культурна революція 2006-2008 років вивела в топи молодих наставників.
Рекордна кількість молодих наставників у топ-чемпіонатах
Бундесліга виховує стільки футбольних талантів, що може дозволити собі піти далі. А чому б не взятись за "виробництво" тренерів нової, технологічної ери, синхронно подумали відразу в декількох місцях і це поклало початок революції, яка засмутила і відкинула одних та дала унікальний шанс іншим.
Якщо взяти топ-ліги Європи станом на початок сезону 2017/18, то саме в Німеччині було найбільше тренерів, яким немає і 40. У Бундеслізі таких бравих молодих солдатів було аж 6. Для порівняння в інших провідних чемпіонатах не більше 2-х!
Дебютували в лізі 9 наставників – за цим показником нічия з іспанською Прімерою. Зате влітку 2017-го тренери в елітному дивізіоні Німеччині були поза конкуренцією, якщо брати середній вік: 44,9, що на приблизно 5 років менше, ніж у Серії А, Прімері і Лізі 1. А про АПЛ взагалі мовчимо – тут найдосвідченіші коучі (52,6).
Коли Шальке і Майнц міняються місцями, або Фабрика тренерських зірок
До початку шалених змін у Бундеслізі клуб, за який потім почав грати Євген Коноплянка, був другою силою в Німеччині. Тільки Баварія, що завжди йде поза конкурсом, була вище і за спортивними, і за фінансовими показниками. Шальке ж в один прекрасний момент почав відставати. З часом Борусія Дортмунд залишила сусідів далеко позаду. хоча починала свій підйом ледь не банкрутом.
Зовні на порожньому місці в чемпіонаті Німеччини почали з'являтись герої нового часу. Майнц із спортивним директором Крістіаном Хайделем вибив в люди таких майбутніх тренерських геніїв, як Юрген Клопп та Томас Тухель. Таке враження, що вічний середняк (у найкращому випадку) німецького футболу бачив у цьому бізнесі тільки молодих спеціалістів. І ось вже трапилось нове диво – Майнц засвітився там, де ніхто його не чекав – у Лізі Європи.
Клопп, Тухель. Мартін Шмідт, Сандро Шварц – за останні 17 років Майнц лише двічі відмовлявся від молодих тренерів, які перед тим працювали в клубній системі. Ці короткотривалі експерименти зі скандинавськими варягами не дали результату, і в клубі остаточно переконались – немає нічого кращого, ніж свої рідні хлопці з молодечим запалом.
Як клуб Коноплянки почав брати успішний приклад із середняка
Хайдель уже в Гельзенкірхені, де старається втілювати ідеї з часів Майнца: новий перспективний коуч фактично нізвідки очолює клуб. Тільки зараз різниця в тому, що амбіції цих "гірників" завжди сягають найбільших висот. Доменіко Тедеско – персонаж, цікавий тим, що воскресив до життя Коноплянку-футболіста. Його робочий день триває стільки, скільки у президента держави. З 8 ранку до 23. І навіть цього йому самому буває не достатньо.
Наставник Шальке цікавий ще й тим, що раніше він працював... на заводі гіганта автопрому Daimler. Працював над мінімізацією шуму в машинах Мерседес, дослужився до боса служби інженерів. Фахівець з технологій та інновацій. Чиста правда. Однак в один момент постав твердий вибір: або бути топовим інженером, або тренувати юнаків у Штутгарті.
Після того, як завершив легендарну німецьку академію тренерів імені Хеннеса Вайсвайлера з найкращим балом, перевершивши навіть "вундеркінда" Нагельсманна, Доменіко не довго попрацював з Хоффенхайом U-19 і злетів у другу Бундеслігу, а тепер є одним з головних кандидатів на тренера року в першій.
Ноутбук-тренери – тактичні маніяки замість досвіду гравця чи диктатури
Молодих тренерів, помішаних на тактиці, які або не грали зовсім або грали дуже мало і на рівні а-ля Моурінью, трохи зневажливо називають лаптоп (ноутбук)-тренерами. Мовляв, вони більше часу проводять за своїм комп'ютером, ніж на полі, і якось не так відчувають гру. Але це старше покоління тренерів може ображатись, а молодше не звертає уваги на іронію і скепсис.
Час Фелікісів Магатів потроху минає. Цікаво, адже прогресивна у всьому Німеччина все ж відходить від своїх шаблонів – дисципліна, строгість, морально-вольові вже не є достатнім фундаментом для перемог. Нині футбольна німецька молодь цілковито відрізняється від тих динозаврів, які приносили успіх ще в 90-х.
І головне, що ці хлопці є ще успішнішими, ніж їхні попередники. І вже у молодіжні 20 років стають суперзірками головної Бундестім, готовими битись за золоті вершини, як той же Тімо Вернер. Креативних гравців вистачає на кілька збірних і якщо хтось випадає з рейсу, йому на зміну приходить миттєво наступник. Як деталі на заводі, їх ніколи не стає замало.
Відповідно і тренери з креативним підходом, які на повну використовують найсучасніші технології (скажімо, Нагельсманну збудували на тренувальній базі Хоффенхайма гігантський екран для миттєвого розбору польотів) та хитрують з тактичними моментами не гірше за італійців, зараз у ціні. А ось ціле покоління колишніх зіркових гравців з недавнього минулого виявляється фактично втраченим для тренерської професії. Лише одиницям, як то Хайко Херрліху з Байєра вдається відвоювати своє місце під сонцем.
Головні схеми Доменіко Тедеско в Шальке, роль і перспективи Євгена Коноплянки в кожній з них
Ці тренери не бояться ставити на молодих, а навпаки, роблять це із дивовижною легкістю і бажанням наввипередки створювати, ліпити нових зірочок. Якщо вони чогось і бояться, то лише ставити на тих, хто же "всього добився", вважає себе кращим за інших і не бажає працювати, як віл.
Чому багаті, бо мудрі, чому мудрі, бо багаті
Перефразовуючи старе-добре прислів'я, можна визначити одну з головних причин розвитку молодої тренерської школи в Німеччині. У цій країні дійсно нічого не працює випадково, а все дуже продумано. Так, у регіоні Рур (та грають Борусія і Шальке з нашими легіонерами) кожній дитині забезпечено бещкоштовне право отримати музичний інструмент та навчання на ньому. А це понад 210 тисяч діток! Проект, вартий 50 мільйонів євро, має відкрити школярам нове бачення світу через контакт з прекрасним.
Культура і мистецтво тут йдуть невідривно від спорту та суспільного життя. Найталановитіші молоді музиканти Рура можуть зіграти концерт на стадіоні Шальке, а сам клуб дає футболу чи не найбільше талановитої німецької молоді. Промисловий регіон не може бути культурним центром? Може. Ще й як може! Головне думати і працювати у правильному напрямку, а не зосереджуватись на своїй депресивності.
У Німеччині не існує дитинки у віці 8-14 років, талант якої не помітив би тренер! Німецький футбольний союз (DFB) пускає щупальця своїх тренерів у 366 куточків по всій країні. Тамтешня федерація створює власні академії. Якщо в інших топових лігах, клуби самі шукають талантів, то тут часто-густо DFB знаходить гравців для клубів. Бо всі працюють на велику мету – збірну і гордість Німеччини.
Якщо в Україні федерація лише займається побудовою нових майданчиків, у німців механізм функціонує значно гармонійніше. Тренери не повинні бути жебраками. Вони мають отримувати солідну зарплату за свою роботу з пошуку та виховання талантів. У Німеччині кількість тренерів з ліцензією УЄФА перевершує Англію, Іспанію, Італію. Фахівці, які працюють з молоддю, не можуть бути голодними та непрофесійними. Це константа, яка працює, адже робоча модель налагоджена з вигодою для всіх сторін.
Школа, в якій створюють тренерів-магів – вони готуватимуть чемпіонів світу
Ті ж німецькі тренери також зацікавлені в тому, щоб розвиватись так само швидко, як і футболісти (називати в Бундеслізі гравця перспективним у 22-23 роки – нонсенс і поганий жарт). Не всі проблеми, знаєте, можна списати на війну і проблеми економіки. Дивіться, вже згадана потужна тренерська школа була заснована у 1947-му, через 2 роки після розгромного фіаско німців у 2-й світовій і за 16 років до першого сезону Бундесліги.
Одним з улюблених тактичних ходів її нинішнього декана Франка Вормута є контрольований неточний пас. Твої гравці навмисне віддають на суперника вбік його штрафного майданчика. Ще в момент пасу твої нападники та півзахисники заганяють захисника в пастку: вбивчий пресинг (накривають всі напрямки для передачі, навіть воротаря і можливість вибити м'яч) має привести до помилки, перехоплення і легкого гола. "Я в цій школі є тільки модератором для дискусій між різними тренерами. Зміцнюємо їхні сильні сторони та працюємо над слабкими", – каже Вормут.
Щоб отримати ліцензію УЄФА Про, потрібно прослухати не менше 240 годин за звичайним уєфашним стандартом. Але в Німеччині академія тренерів Хеннеса Вайсвайлера у Кельні "мучить" молодих спеців у понад 4 рази довше! Це якщо ще не рахувати самостійної роботи і практичні стажування. Хоча там такі тренерські унікуми трапляються, що хто ще кого мучить!
На курс, який коштує 9 тисяч євро, не беруть за заслуги в ролі гравця. Ви повинні ще на вступній співбесіді показати, яку тактику запропонуєте вашій команді проти суперника з визначеною схемою. А ще треба дати свої відповіді на різні проблеми, які виникають у команди під час гри. Словом, з нуля вас ніхто вчити не буде. Навіть за великі гроші. Але й закривати двері перед талантами, які приходять у футбол зразу тренерами, теж ніхто не буде.
Ну, і правильно. Ти ж мусиш бути впевнений у собі, відкритий на нові ідеї та бездоганний у тактичному плані. А також вміти захищати свої ідеї спочатку перед колегами, а вже потім перед гравцями. Ніхто інший не виховає майбутніх чемпіонів світу.
Не все так гладко? Жорстка критика молодих тренерів від легенд
Повертаючись до проблеми з досвідченими тренерами, варто навести слова екс-зірки Баварії Мехмета Шолля. Нині він працює телеекспертом і не боїться висловлювати непопулярні речі. "Це все промивання мізків!" – так тренерську академію в Кельні оцінює екс-півзахисник збірної Німеччини. Дісталось і системі підготовки молодих німецьких гравців. "Наймолодших не навчають дриблінгу та техніці, на тренуваннях їх критикують за ризиковані рішення. Замість цього їм в голови вкладають 18 різних тактичних схем".
Шолль завершував академію Хеннеса Вайсвайлера, тому начебто знає, про що говорить. Однак у Німеччині ці слова чемпіона Європи-1996 більше сприймають як критику фахівця, ображеного на відсутність пропозицій роботи. "Такі тренери, як Доменіко Тедеско чи Ханнес Вольф, є причиною того, що незабаром у нас стане менше класних футболістів. Навчання у Кельні – це промивання мізків для людей. Ми втрачаємо базу та фундаменти. Студенти опанували наш футбол.
Система створює хороших гравців, але вони ніколи не вийдуть на світовий рівень", – Шолль явно не може спокійно пережити, що якісь вискочки займають місця людей з досвідом. Великий тренерський тиран на прізвисько "Саддам" також вважає, що занадто велика кількість молодих тренерів створює загрозу Бундеслізі. Досвід є досвід, нагадує екс-наставник Баварії, останнім місцем праці якого був Китай, де він досягнув лише 6-го місця.
Покоління 50+ і справді, здається, нікому не потрібне: Томас Шааф, Армін Фе, Бруно Лаббадія, Мірко Сломка, Петер Нойрурер, той же Роджер Шмідт – хтось з них здобував чемпіонство, хтось досягав успіху в Кубку Німеччини та єврокубках. Усі вони зараз на узбіччі футбольного світу або й взагалі безробітні, хоча ще недавно були на коні.
Німецькі клуби і справді останнім часом не вражають в єврокубках. Попри те, що сам чемпіонат, якщо не зважати на мертву чемпіонську інтригу, дуже рівний і дає шанси на Лігу чемпіонів усіляким вискочкам. Дивіться, цьогоріч в ЛЧ лише Баварія вийшла у плей-офф. Команда, в якої найстарший тренер чемпіонату Німеччини, який керується принципами ще тієї, старої школи.
Хоффенхайм зарубали ще на стадії кваліфікації, а потім настав провал у Лізі Європи. РБ Лейпциг і Борусія Дортмунд посіли 3-і місця у своїх групах, зате пройшли італійські клуби в 1/16 Ліги Європи. Герта, Кельн і Фрайбург сконфузились в ЛЄ значно раніше, ніж очікували. І схожа тенденція триває вже не один сезон. Он навіть Італія обійшла Німеччину у таблиці коефіцієнтів УЄФА, на які працюють всі учасники єврокубків від кожної країни.
Тим не менше, Бундесліга продовжує йти своїм шляхом. А він, зокрема, унеможливлює появу китайських чи арабських інвесторів через так зване правило 50+1 (контрольний пакет акції клубу має належати саме йому, а не великій компанії чи якомусь мільярдеру). Навіть Баварія намагається не вв'язуватись в гонку трансферних озброєнь. І хтозна, чи це не кращий вибір, ніж сподіватись на шалені мільйони (мільярди?) шейхів у досягненні своїх найвищих цілей.
