Україна U-21 перемогла Фарерські острови: слабка реалізація, прогрес Ротаня й плюси у піжонстві Бондаренка та Судакова
Молодіжна збірна України в рамках матчу 4-го туру кваліфікації до Євро-2023 U-21 переграла однолітків з Фарерських островів. Звіт читайте на "Футбол 24".
Україна U-21 – Фарерські острови U-21: звіт на матч відбору до Євро-2023 U-21
Підопічні Руслана Ротаня після розгромної поразки у Франції опустилися на друге місце в групі Н, відставши від "Ле Бльо" на один заліковий бал і на стільки ж випереджаючи збірну Фарерських островів U-21. Сербія мала на два очки менше, Вірменія – на три. В таких умовах ще одна осічка могла дорого коштувати, тож у домашньому поєдинку проти Фарерів нашій молодіжці була потрібна тільки перемога. Щоправда, закидувати капелюхами гостей українці не мали права, адже острів'яни грали внічию з Францією.
У складі "синьо-жовтих" була проведена відчутна ротація. Дискваліфікованого Таловєрова в центрі оборони замінив 18-річний Боль, який дебютував за U-21. Михайленко присів у запас, поступившись місцем Мудрику, а на вістрі атаки замість Кухаревича вийшов В'юнник.
Україна вважалася однозначним фаворитом зустрічі. У першому таймі це стало очевидно і на полі – фарерці не створили жодного моменту, та і загалом за центральне коло вони переходили дуже рідко. Господарі контролювали темп гри й плели комбінації на чужій третині, домінуючи в кожному епізоді й на будь-яких ділянках. Вже на 8-й хвилині такий футбол міг вилитись у взяття воріт, однак Бондаренко після прострілу Мудрика не влучив по м'ячу, а Назаренко метрів з 20-ти пробив вище воріт. На 10-й Бондаренко по м'ячу влучив, але його удар метрів з 10-ти полетів у небо. Після цього в штрафний пройшло ще кілька небезпечних передач без завершення.
На 17-й хвилині в гру вступав голкіпер Мьорк – Криськів виконав класний навіс на лінію воротарського, В'юнник головою замкнув його, однак воротар витягнув сферу з-під поперечки. На 20-й він виконав ще один сейв, врятувавши після вривання Мудрика на край штрафного. Втім, на 24-й хвилині Мьорку таки довелося виймати м'яч із сітки: Мудрик з кутового виконав щось схоже на сухий лист, а захисник Едмундссон підрізав "круглого" в дальній кут власних воріт – 1:0!
Після забитого голу українці взяли паузу в активності, аби перевести дух й притиснути суперника в останній третині першого тайму. Початок новій хвилі атак поклав Вівчаренко, який ударом головою метрів з семи замикав закидання від Бондаренка – Мьорк парирував! Ще за дві хвилини Криськів влетів на правий край штрафного, опинившись перед воротарем і пробивши повз нього, однак м'яч пролетів поруч з дальньою стійкою! На 37-й В'юнник зайшов з лівого краю, вистріливши по воротах – Мьорк виставив руку й врятував Фарери.
Голкіпер спіймав кураж, але на допомогу "синьо-жовтим" знову прийшов Едмундссон. Надивившись на сейви свого партнера, він на 40-й хвилині теж виставив руку, заблокувавши простріл, а рефері без вагань призначив пенальті. На повторах здалося, що м'яч влучив у корпус, однак українців це вже не хвилювало. На емоційному піднесенні підопічні Руслана Ротаня вирішили повторити трюк Мессі-Суареса з середини 2010-х – Судаков замість удару з "позначки" покотив на Бондаренка. Втім, Артем не зміг пробити Мьорка!
Out of context Ukrainian Football pic.twitter.com/F7QqRcrlF8
— Yaroslav Marianko (@YMarianko) October 12, 2021
Перед свистком на перерву господарі могли подвоїти свою перевагу внаслідок прострільної передачі з вдалим відскоком на лінію воротарського. Мудрик готовий був замикати, але Мьорк випередив його. Зрештою, відпочивати команди відправились за рахунку 1:0 на користь України U-21. Другий гол "синьо-жовтих" здавався лишень питанням часу.
Втім, у другому таймі справи пішли не так круто. Підопічні Руслана Ротаня продовжували домінувати, розкатуючи м'яч, вриваючись у карний майданчик і демонструючи високий темп гри, однак із загостренням все було дуже сумно – до 70-х хвилин українці не створили жодного явного моменту. Сич і Бондаренко метрів з 20-ти стріляли по горобцях, замикання Мудрика метрів з 10-ти накрили захисники, а класна комбінація за участі Боля, Бондаренка й В'юнника завершилась заблокованим пострілом Артема. Фарери нічим не відповідали, але рахунок на табло змушував вболівальників нервувати.
Руслан Ротань на 70-й хвилині провів подвійну заміну, випустивши Желізка й Супрягу замість Назаренка й Судакова. Україна забігала краще, нарешті почавши загострювати. Так, на 74-й хвилині Супряга отримав передачу на хід від Мудрика й вистрілив низом з правого краю штрафного – Мьорк парирував ногами. На 76-й Мудрик прийняв крос від Вівчаренка й з центру карного майданчика пробив у голкіпера Ще кращий шанс прилетів на 80-й: Мудрик виконав навіс на лівий край штрафного, В'юнник головою замкнув дуже неоковирно, але м'яч по високій дузі почав приземлятися під поперечину – на жаль, він влучив саме в неї.
На 85-й хвилини В'юнник змарнував ще кращу нагоду закрити гру: Сич прорвався правим флангом і прострілив на дальню стійку, захисники пролетіли повз м'яч, а Богдан пробив метрів з восьми – вище воріт! Після цього Руслан Ротань замінив форварда на Кухаревича. Микола теж взяв участь у кількох епізодах біля штрафного та в ньому, але забити українцям так і не вдалося. У підсумку, фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу нашої молодіжки.
Таким чином, Україна U-21 набрала 9 очок, піднявшись на першу позицію в групі Н, але вже через дві години Франція U-21 може повернути лідерство. Фарерські острови U-21, маючи 5 залікових балів, опустилися на п'яту сходинку.
Проблеми з конвертацією переваги у голи
У трьох матчах відбору з чотирьох Україна U-21 завдала 49 ударів по воротах, 13 разів влучивши у площину й забивши 4 голи. Конвертація, на перший погляд, виглядає непогано, але команда могла забивати набагато більше. Так, у поєдинку з сербами "синьо-жовті" запороли два постріли метрів з 10-ти та вихід віч-на-віч, а з Фарерами важко навіть порахувати кількість ударів з мінімальних дистанцій та явних гольових нагод. З вірменами вийшло трішки інакше: при тотальній перевазі не вистачало реально небезпечних моментів із перспективних зон загострення.
Проблеми з конвертацією переваги в голи важко пояснити одним пунктом. У кожному з епізодів є своя причина провалу – десь неправильно ставили ногу чи розвертали корпус, десь робили зайвий дотик, десь піжонили, а десь футболісти просто втрачали концентрацією. Руслан Ротань головною проблемою бачить психологію, маючи на увазі конкретні речі – підопічні не завжди ставляться до своїх моментів із належною повагою.
Крім того, коуч вказав, що з Фарерами конкретно не вистачало забігань за спину. До його зауважень варто додати фактор відсутності ігрового часу в клубах у багатьох виконавців (того ж Бондаренка). Звісно ж, це сильно впливає на впевненість та самоконтроль.
Сильно панікувати не варто. Моментів Україна створює багато, а реалізація – це штука, яка має властивість зрівнюватись із середніми показниками. Не забивши багато зараз, "синьо-жовті", ймовірно, забиватимуть своє з мінімуму шансів навесні. Якщо, звісно, в тактичному плані все буде грамотно, а футболісти робитимуть висновки зі своїх помилок у завершальній фазі.
Перформанс Бондаренка та Судакова – це добре
Більшість вболівальників у коментарях на футбольних сайтах та у соцмережах розгнівані на Артема та Георгія за цирк, який вони влаштували при пенальті. Навіть Руслан Ротань не витримав, влаштувавши обом підопічним розгром у роздягальні. Хавбеки дійсно заслужили на критику, адже вони спіжонили не за рахунку 5:0, а при доволі слизьких 1:0.
Забий гол спокійно – і все, другий тайм перетворюється у формальність, а у підсумку вийшло, що Фарери до останніх секунд мали шанс на "відскок". Вчинок Бондаренка й Судакова можна назвати безвідповідальним. Вони це розуміють.
Втім, загалом ситуація виглядає круто. Молодіжний футбол створений саме для того, щоб гравці експериментували, набивали гулі й шукали межі дозволеного. На цьому рівні хлопці формують характер і вчаться нести відповідальність за свої рішення на полі. Бондаренко і Судаков у матчі з Фарерами бажали зробити щось нестандартне, але відверто спіжонили, та ще й запороли пенальті за слизького рахунку – за це вони отримали на горіхи від коуча й зловили хейт фанів. І це круто!
Чому? Тому що Артем і Жора отримали цінний урок. Наступного разу вони тричі подумають, перш ніж виконати щось із репертуару Мессі-Суареса. Футбол дійсно потребує карнавальних дій на втіху фанатам, але потрібно розуміти, коли і як їх давати. Бондаренко і Судаков тепер про це знають.
Разом з тим, фанати чомусь не помічають позитивного мислення Артема та Георгія. Поки більшість наших пацанів змалку вчать думати виключно про результат, центрхави Шахтаря думають, як при цьому отримати задоволення від гри й подарувати це задоволення фанатам. Вони хотіли зіграти красиво – хіба не в цьому суть футболу? Хіба не такі бажання вирізняють реально крутих виконавців?
Можна було б критикувати Бондаренка й Судакова, якби вони старалися зробити красиво, забуваючи про інші завдання на полі. Цим дещо страждає Мудрик, який, однак, почав виправлятись. Цим завжди страждав Коноплянка. Наша ж парочка пенальтистів реально веде гру "молодіжки" – всі якось і забули, що половину гострих моментів у першому таймі прилетіла з передач Бондаренка. Всі чомусь забули, що Артем у минулому сезоні тягнув на собі основу Маріуполя, а Георгій став гравцем ротації у Шахтарі. Хлопці стараються, але при цьому не втрачають футбольний смак.
Крім того, подобається ще дві риси. По-перше, два лідери у дуже важливому епізоді не побоялися зіграти нестандартно. По-друге – Бондаренко і Судаков не дуже переживають через це фіаско. На післяматчевому флеш-інтерв'ю обидва сміялися з епізоду. Навряд чи їм настільки все одно, що вони не зроблять висновків (тим паче, після наганяя від Ротаня), але й сильно переживати через помилки неправильно.
Свого часу Гвардіола ставив Зінченка у приклад своїм зіркам, адже той після грубого привозу із Саутгемптоном в АПЛ продовжив грати, ніби нічого не сталося – саме такого спокою вимагають топ-коучі. З помилок потрібно робити уроки, а не впадати у депресію.
Ротань прогресує, але повільно
Руслана Петровича всі поважали за кар'єру гравця, але після переходу на тренерський пост він обнулив свій футбольний шлях. Тепер його будуть оцінювати за тренерські здобутки – їх поки що немає. Принаймні, якщо говорити про речі, які можна умовно "помацати" (трофеї, топ-турніри, топ-перемоги). А як інакше могло бути, коли ти приходиш у другу за важливістю команду країни практично без досвіду? За це фанати критикують легенду Дніпра – і, як би це не було прикро особисто для мене, вони мають на це право. Очоливши "молодіжку" так рано, він підписався під ці удари.
До весни 2021-го року збірна Ротаня, при окремих плюсах, дійсно виглядала слабко. На турнірі імені В. В. Лобановського коуч навіть дещо втратив контроль над командою – хтось "відмазався" від виклику в команду, а хтось не викладався належним чином. Втім, прямо зараз Руслан Петрович заслуговує на свою порцію респекту. Вперше за три роки за його "молодіжкою" дійсно цікаво спостерігати, а сам тренер демонструє не тільки перспективну тактику, а й перебудовується психологічно.
Раніше його U-21 просто копіювала принципи гри Андрія Шевченка. Ротань був його креатурою на цьому посту – і коучі працювали у спарці. З відходом Шеви коучу "молодіжки" довелося робити вибір – підлаштовуватись під стиль Петракова чи будувати щось своє.
Руслан Петрович пішов по другому шляху, почавши працювати від осмисленого володіння й просуваючи м'яч через короткі й середні паси. Його підопічні і з Фарерами, і з Сербією, і з Вірменією, і навіть з Францією якісно тримали м'яч. У трьох матчах з чотирьох команда розкривала зони через переміщення, а тріо Судаков-Бондаренко-Криськів прямо зараз реально претендує на статус майбутніх лідерів першої збірної.
На тлі першої команди, у "молодіжки" Ротаня є одна важлива перевага – її тренер розуміє користь від володінь. Україна U-21 ще далека від ідеалу, але у матчі з тією ж Сербією результат вдалося захистити завдяки стерильним перепасовкам, які не давали супернику вилетіти в контрвипад, а також дозволяли українцям контролювати темп і не втомлюватись у розмінах атаками та в сотнях єдиноборств. Крім того, така гра забирає сили у опонентів. З Фарерами таким же чином збірна нівелювала загрозу контратак та стандартів – і футболісти про це відкрито говорили. Вони знають, що вони роблять.
Не в останню чергу такий прогрес відбувся через кадрові перестановки. У "молодіжку" перестали викликати туристів, надавши перевагу представникам молодіжки грандів та футболістам УПЛ. Зараз із скромніших колективів у основі представлені тільки рухівець Сич (який грає в УПЛ) та легіонер Таловєров.
В психологічному плані Руслан Ротань теж змінився. До 2020-го він ще виглядав футболістом, якому трішечки не вистачає суто тренерської харизми – нині ж він "пихає" лідерам, не боїться розказувати журналістам якісь тактичні вимоги, а особливо сильно він намагається прищепити футболістам правильний менталітет. Сміливість Бондаренка й Судакова у моменті з пенальті не в останню чергу пов'язана зі спробами Ротаня пояснити підопічних, що вони не гірші за тих же французів.
Це – круто, але разом з тим помітно, як сильно бракує Руслану Петровичу нормальної школи й досвіду роботи тренером. Вже саме рішення грати у володіння й перепасовки виглядає суперечливо, адже у першій команді так не грають, а завданням тренера молодіжки є підготовка кадрів. По-друге, з кадрами теж не все однозначно – у збірну викликаються "баночники" на кшталт Батагова, від яких клуб майже офіційно відмовився, а деякі гравці грають не на тих позиціях, на яких вони грають у клубах (зокрема, це стосується Сича). Вони прогнозовано дають високий брак, але Ротань продовжує гнути свою лінію.
В тактичному плані в очі впадає відсутність запасного плану й сліпа віра у можливість перефутболити весь світ. Ця віра й призвела до розгрому від Франції, однак Руслан Ротань досі впевнений, що його підопічні талановитіші за гравців основи Ліона й Монако. Зрештою, в тактичному плані залишається багато запитань щодо ефективності в завершальній фазі та гейм-менеджменту по ходу гри. Його збірна, при всіх плюсах, виглядає нестабільно.
Ротань зустрічається з такими проблемами вперше. Він вчиться, він експериментує, він намагається побудувати довготривалий проект. Це – позитивні риси, які років через 5-10 можуть принести успіх у клубі на кшталт Зорі (якщо вона доживе до того часу), а то і більше. Руслан Петрович явно прогресує, як тренер, але він робить це доволі повільно. Ну а як інакше, коли ти працюєш у збірній?
Ротаню потрібно знайти якийсь цікавий клуб, який готовий сприйняти його ідеї й дати час на їхнє втілення. Зараз, з його бекграундом, пропозиції вистачатиме. Прикро тільки, що саме збірні України стають школами для тренерів, а не вітчизняний центр ліцензування – втім, це вже не проблема Руслана Петровича.
