Сімінін: Можливо, тренерський штаб збірної України зверне на мене увагу
Захисник "Ворскли" Сергій Сімінін в інтерв’ю "Футбол 24" - про адаптацію у Полтаві, епічний виліт від "Жиліни" і бажання потрапити у національну збірну.
Антон Шиндер і Сергій Сімінін / Фото ФК "Ворскла"
«Хочу, аби український чемпіонат зрівнявся з АПЛ»
– На зимову перерву «Ворскла» пішла шостою. Таке місце влаштовує керівництво та гравців команди?
– Враховуючи факт, що ми прагнемо зайняти позицію, не нижчу від тієї, яку посіли минулого року, то ні. Маємо мету знову опинитися в наступному розіграші Ліги Європи.
– Що трапилося в домашньому матчі проти «Жиліни»?
– Це футбол, тут трапляються різні речі. Наприкінці зустрічі ми допустилися помилки, а словаки нею вміло скористалися.
– В роздягальні за втрачені моменти дісталося Ковпаку та Шиндеру?
– Та ні, нічого такого не було. Давайте говорити про те, що «Жиліна» – це вже давно пройдений етап. Потрібно все забути і рухатися далі. Постараємося в Лізі Європи сезону 2016/17 виступити краще. Якщо туди потрапимо, звісно.
– Весною полтавчани у найпершій грі після тривалої паузи протистоятимуть «Шахтарю», після чого їх очікує поки ще живий «Металург». На твою думку, «Ворсклі» підходить такий календар, чи спочатку краще було би зіграти проти «козаків»?
– Не бачу особливої різниці, тому мені однаково проти кого розпочнемо футбольну весну. До речі, минулого сезону «Ворскла» після зимової перерви свій найперший матч теж провела проти «Шахтаря». На жаль, ми тоді «згоріли» – 0:3.
– Які матчі чинного чемпіонату для «Ворскли» вдалися, а які «біло-зелені» провалили?
– Мабуть, найкращі поєдинки ми видали проти лідерів. В першу чергу це домашня нічия із «Шахтарем» та нещодавні взяті три бали з «Дніпром». Можна також пригадати успішний виїзд до Львова, де «Ворсклі» вдавалося виконати все задумане. Сказати щось про невдалі матчі… Назву програш «Волині» й нічию з «Металургом». Запоріжців потрібно було обігрувати при будь-яких розкладах.
– А загалом якої думки про нинішній рівень нашого чемпіонату?
– Як би це сумно не звучало, але він відчутно впав… Не один хороший виконавець залишив Україну. Прикро дивитися, як більшість команд УПЛ зводять кінці з кінцями. І особисто мені в рідній першості хотілося бачити не 14 команд, а 20, як от в Англії. Я не проти проводити два матчі на тиждень – тривалі перерви вибивають з робочого ритму.
«Замість Мальдів для відпочинку обрав Луцьк»
– У Луцьку ти курсував правим флангом оборони, а в Полтаві бігаєш зліва. Важко дався перехід на протилежний край?
– Після переїзду до Полтави Василь Сачко мені заявив, що, мовляв, хочу спробувати награвати тебе зліва. На правому фланзі я почувався, наче риба у воді, але хіба тут будеш сперечатися з головним тренером? На новій позиції вже практично освоївся. Василь Вікторович від мене вимагає те саме, що і Віталій Володимирович: підключатися до атак та відбирати м’яч.
– Окрім «Ворскли» надходили пропозиції з інших команд?
– Зізнаюся, що було кілька варіантів працевлаштування. Однак про них вже немає сенсу говорити, оскільки обрав для подальшої кар’єри полтавський варіант.
– Захисник казанського «Рубіна», 34-річний Олег Кузьмін, нещодавно дебютував за збірну Росії. Сподіваєшся дочекатися свого зоряного часу, аби одягнути синьо-жовту футболку? По-футбольному немолодий Федецький, а тим паче Шевчук, вічно не виступатимуть за національну команду.
– Ну звісно! На мою думку, будь-який футболіст мріє грати за свою рідну збірну. Вважаю, якщо показуватиму хорошу гру, цілком можливо тренерський штаб України зверне на мене увагу.
– Як тобі результати жеребкування для збірної та для «Шахтаря», «Динамо»?
– Підопічні Михайла Фоменка повинні пробитися до плей-офф, але не забуваймо, що з групи може вийти будь-яка збірна. Навіть та, яка під час жеребкування перебувала в 4-му кошику, а фаворит турніру пакуватиме речі вже після трьох матчів. Щодо майбутніх європротистоянь «Динамо» і «Шахтаря»? За обидві наші команди вболіватиму однаково.
– Враховуючи, скільки часу ти віддав «Волині», до Полтави звикав довго?
– На перших порах й справді почувався не досить комфортно, потребував часу, аби перелаштуватися. Тепер ніби вже все стало на свої місця, до Полтави забрав родину. Це місто дещо схоже на Луцьк – таке ж затишне, невелике.
– Полтавщина славиться смачними галушками. Пощастило поласувати цими делікатесами?
– Ні, поки не встиг.
– На новорічні свята вирушиш на облюбовані багатьма вітчизняними футболістами Мальдіви чи Емірати?
– А от і не вгадали. Новий рік та Різдво зустрічатиму в Луцьку. Три місяці тому дружина подарувала мені другого сина. Із задоволенням би десь відпочив на морях, але боюсь, що Микита нас не відпустить (посміхається, – прим. ред.).
Розмовляв Андрій Соколовський
Читайте також:
"Мої кумири - Тайсон і Мейвезер". Як Богдан Шершун сходив на бій Усика
