Щербачов: правда про Чорнобиль, "полуничка" з Лобановським і цигарка Блохіна (частина 1)
Відомий тележурналіст поділився з "Футбол 24" спогадами про тріумфальну поїздку київського "Динамо" у Францію.
Щербачов і Лобановський. Фото: facebook.
У першій частині інтерв'ю - абсолютно неймовірна історія про поїздку "Динамо" (Київ) у французький Ліон в 1986 році. У цьому місті збірна України має зіграти на Євро-2016 проти команди Північної Ірландії. Через 30 років після визначного і трагічного одночасно візиту української команди, подробиці якого нам розповів учасник того вояжу.
Перемога "для здоров'я нації"
2 травня 1986 на ліонському стадіоні "Жерлан" київське "Динамо" зустрічалося з мадридським "Атлетіко" у фіналі Кубка кубків і здобуло переконливу перемогу з рахунком 3:0, вигравши цей єврокубок вдруге у своїй історії. Багато хто досі пам'ятає і той матч, і знаменитий репортаж коментатора Валентина Щербачова, який цілком міг стати для нього останнім. Ми не перебільшуємо. Успіх "Динамо" практично витіснив з пам'яті те, що говорив телекоментатор на перших хвилинах прямої трансляції. А його слова на ті часи цілком могли б вважатися, якщо не "державною зрадою", то чимось близьким до цього. Щербачов перший оголосив на весь СРСР (не програма "Время", зауважте!) про Чорнобильську трагедію. У футбольному репортажі.
- Валентине Васильовичу, ви з кимось радилися перед ефіром перш, ніж зробити таку заяву?
- Ні, звичайно. У мене характер авантюрний, але я чітко розумів: як тільки я скажу - редактура вирубає звук. І замінити мене було кому: сидить людина в Москві на випадок того, якщо будуть проблеми зі звуком, то він відразу веде під "картинку". Цього не можна було допустити, я хотів, щоб всі у нас, особливо в Україні, знали, яка біда трапилася. Нам відразу після прильоту до Франції принесли газети, я подивився карти. Ці плями радіаційні в Україні, в Білорусії. Але у нас - особливо Київ, Житомирська та Чернігівська області - все Полісся, це все було в плямах. Оскільки не можна було зателефонувати - зв'язок Радянський Союз обірвав в односторонньому порядку - я і почав репортаж з цього. Так, я чув у навушниках, як у Москві, після паузи сказали: "Ти що твориш?" Очевидно там гарячково вирішували: відключати чи ні, але склади команд не встигли почути, можливо. Це все-таки був пізній репортаж і мій колега, напевно, не був у курсі всього. Напевно, вирішили: "Проговорив, а вранці ми в повторі виріжемо". Так у підсумку і зробили: у повторі моїх слів не було. Але в пярмом ефірі я сказав про цю велику біду. Підвів це до того, що, звичайно, хлопці сьогодні повинні підняти всім настрій, це корисно для здоров'я нації.
Бомба і "килим"
- Санкції були?
- Так, отримав після повернення. Але оскільки біда була велика, і начальству було не до цього, то обмежилися відстороненням від пари ефірів. А ще ми ж повернулися пізно через те, що в літаку бомба - ми три дні добиралися...
-? ..
- Коли вилітали 5 травня вранці якийсь "доброзичливець" зателефонував - це ж радянський літак - і сказав, що в ньому бомба. Вивернули весь багаж, літак простояв весь цей час, який повинен був летіти з Парижа до Москви. І тільки потім, коли стало зрозуміло, що в "польоті" він не вибухнув, нас завантажили. І тому прилетіли годин на 6 пізніше. Звичайно, ні зустрічі ніякої урочистої не було (ну як же москвичі будуть урочисто українців зустрічати? У Москві?) Наступного дня я повинен був на "килимі" стояти або в Москві, або в Києві. Але і час йшов. До того моменту всі вже зрозуміли, що НС дуже серйозна і, напевно, забули про мене. Ну, не забули: так, отримав усну догану і пару відлучень від ефіру - це таке... У моєму житті було безліч разів, коли намагалися покарати, а потім з'ясовувалося, що працювати ж комусь треба?
А, може, й "нагорі" зрозуміли, що не можна так брехати людям, тому, що страшні наслідки могли бути.
Топ-моделі для Блохіна
- А гравці не знали до закінчення матчу про те, що трапилося на Чорнобильській АЕС?
- Лобановський намагався відгородити всіх від цього. Я, коли після прильоту переглянув газети, кажу: "Васильовичу, дивіться, що відбувається! Серйозна штука". А до нас вже біжать люди з мікрофонами і дозиметрами в аеропорту Шарль де Голль. А ми повинні відразу ж на тренування їхати в Парижі і переїжджати в інший аеропорт, Орлі, щоб летіти в Ліон. Лобановський відмахнувся: "А що там таке? Ну пожежа, та й пожежа... Що я можу сказати цим (гравцям - прим. авт)?" Я вибачився, і ми поїхали на стадіон. Мені він доручив розминати Блохіна, тому що йому не можна було тренуватися з усіма, ще задня поверхня трохи надірвана була. І ми з Олегом, значить, бігаємо по стадіону кола, а решта з м'ячем смикаються. І - дівчатка на каблуках (медійники розуміли, що футболісти, молоді хлопці - дівчатам не відмовлять) з радійними диктофончиками: "Олег, Олег!" Може, якісь уривчасті фрази і записали, але толком ніхто нічого не говорив. Зате в Ліоні нам взагалі виставили команду топ-моделей з мікрофонами. Вони запитували, а мужики міряли нас дозиметрами.
Загалом, я не брехав, коли мене запитували, говорив: "Так, все серйозно". А до хлопців усвідомлення дійшло тільки коли банкет після матчу був. Тоді якось з Києва прорвалася Іра Дерюгіна зателефонувала чоловікові Олегу (як у них вийшло зв'язатися?!) Тільки тоді за столом почали усвідомлювати, що сталося. І навіть Лобановський почав розуміти.
- До цього не усвідомлював?
- Радянський Союз же. Якщо партія і уряд говорять: "Нічого такого, все нормально", то це означає: "Нормально!" Ще й запитав мене Васильович: "Що ти там нагнітав?" Я: "Так я це й не нагнітав! Там все ще гірше!". І коли приїхали вже до Києва, то він - в машину і рвонув, вже серйозно поставився.
Порно - порятунок від іспанців
- Наприкінці матчу вся публіка "Динамо" вітала, як героїв. А на початку?
- На "Жерлані" було 15 тисяч іспанських уболівальників. Ми врятувалися від них, коли в Ліоні гуляли напередодні матчу по місту. Йдемо, а нам назустріч - натовп з прапорами іспанськими! Не впізнати Лобановського? Та як?! І до них метрів 100... Ми: куди тікати?! До кінотеатру, поруч. Там сеанс йде, ми квитки купили, сіли, мовляв, ну подивимося якийсь фільм. А там - мало не порно. І чутно, що на вулиці шум, вони гудуть... Годину просиділи.
Руслан Меженський, Футбол 24
P.S. Закінчення інтерв'ю з українським телекоментатором, журналістом і мандрівником Валентином Щербачовим для "Футбол 24" - 29 грудня. У ньому наш співрозмовник розповість про особливості Євро-2016 у Франції, роль Андрія Шевченка в збірній, горах Героїв України та українського Футболу в Гімалаях, любові до Іспанії та багато іншого.
