"Про дриблінг говорили більше, ніж про гол": як фрагмент матчу Барселони та Атлетіко увіковічнили в кіно
Одна дія, один фінт, одна магія. "Футбол 24" розповідає про епізод з поєдинку Атлетіко проти Барселони, що став класикою Ла Ліги та невід’ємною частиною кінематографу.
Камінеро в матчі за збірну Іспанії (ліворуч) / CARLOS GARCIA POZO - EL MUNDO
На початку 90-х мадридський Атлетіко був командою парадоксів. Два поспіль Кубки Іспанії та потрапляння на п’єдестал швидко змінилися значною нестабільністю в клубі, що конвертувалася у систематичні зміни тренерів та, врешті-решт, невдалі результати. На фоні цього хаосу прихід Радоміра Антіча і золотий дубль 1996-го став приємним винятком з правил.
до речі
У Мадриді Антічу вдалося створити яскраву команду із сильними особистостями, про яких говорила уся Іспанія. Хосе Моліна, Мілінко Пантіч, Кіко, Любослав Пенєв та Дієго Сімеоне провели ідеальний сезон з двома кульмінаційними датами: 10 квітня столична команда перемогла в фіналі Кубка Барселону (1:0), а 25 травня в заключному турі Ла Ліги виграла у Альбасете (2:0) та завоювала титул.
рекламна інформація
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ". Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
Між цими двома поєдинками команда Антіча видала ще один яскравий спалах, який став свідченням домінації "матрацників" у Іспанії. Атлетіко у статусі лідера ліги та на фоні трьох матчів без перемог їхав у гості до Барселони, все ще випереджаючи команду Йохана Кройфа на три очки. Перемога на Камп Ноу з рахунком 3:1 переконала публіку в тому, що мадридці свого не віддадуть. Навіть поразка від Валенсії в наступному турі не збила з дороги Атлетіко, який через чотири тури оформив чемпіонство.
Проте у тому поєдинку з Барселоною 20 квітня 1996-го було щось навіть важливіше за три очки. На 10-й хвилині зустрічі трапився епізод, котрий згодом знайшов своє відображення у кінематографі. Він так вразив одного з найвідоміших у світі іспанських режисерів Педро Альмодовара, що той зробив його частиною свого фільму "Жива плоть", який побачив світ 1997-го.
Власне, стрічка з молодими Хав'єром Бардемом, Ліберто Рабалом та Пенелопою Крус не має жодного стосунку до футболу. Але фрагмент з матчу Атлетіко надихнув Альмодовара, який інтегрував його у фільм, де розгортається любовна драма.
То що це за момент? Захисник гостей Тоні Муньйос віддає передачу Хосе Луїсу Камінеро, той зміщується ліворуч і заганяє себе до кутового прапорця. На спині в гравця Атлетіко оборонець Мігель Анхель Надаль. Здається, центральний захисник Барселони досягає свого і витісняє опонента – потенційно небезпечна атака згасла, оборонці встигли зайняти свої позиції та розібрали футболістів Атлетіко.
Принаймні, так думає Надаль і втрачає пильність. Камінеро цього достатньо, щоб елегантно розвернутися і втекти від опікуна. Все, що відбувається далі, є наслідком магії та прагматизму гравця "матрацників". Камінеро ледь не збиває арбітра, вривається у штрафний майданчик каталонців і прострілює вздовж воріт на Роберто Фреснедосо, котрому залишається з близької відстані вразити ціль.
"Це допомогло нам вдало почати життєво важливий матч у боротьбі за чемпіонство, – згадував Камінеро в інтерв’ю AS. – У підсумку, ми виграли 3:1. Багатьом здається, що це я забив гол, але ні – насправді то був Роберто. Ми добрі друзі, і він дуже злився через це. Його турбувало те, що люди більше говорили про дриблінг, ніж про гол, і про те, що всі кажуть "гол Камінеро", хоча насправді то був його гол".
У згаданому фільмі персонажі Хав'єра Бардема (до речі, вболівальника Атлетіко) та Ліберто Рабаля з’ясовують стосунки поруч із телевізором, де транслюється матч. Сварка переривається епічним фінтом Камінеро і голом Роберто. Сам діалог доволі промовистий:
"Який гол… Гоооооол! Голасо! Диви, диви, бляха, як він скрутив йому талію… [лайливе слово], який крутий, Камінеро [лайливе слово]… Гаразд, Вікторе, я тебе попередив…"
І нехай критики потім знайдуть суперечність у витворі Альмодовара (сварка персонажів відбувається вдень, а матч – увечері), той рух Камінеро на фланзі стане культовим.
"Чесно кажучи, я не можу уявити кращого способу увічнити свою кар'єру, ніж з'явитися у сцені Альмодовара за участю Бардема. Це те, що залишиться назавжди", – сміється Камінеро, додаючи: "І це я навіть не забив гол!"
Про появу в кіно Хосе Луїс дізнався не одразу – якось йому повідомили в клубі, що хтось попросив кадри того матчу. Футболіста запросили на передпрем’єру, але він пропустив її через матч. Камінеро подивився фільм лише через тиждень… Цікаво, що герой епізоду ніколи не розмовляв з Хав’єром Бардемом, лише з його братом Карлосом.
Камінеро згадував схожий фінт Зідана у Вальядоліді, але про нього майже не говорили, бо він не трансформувався у гол: "Відверто, я й сам не розумію, що робив у тій зоні поля – вона була не моєю. Надаль прагнув передбачити, що я зроблю пізніше, а я в той момент вирішив зробити все навпаки".
Камінеро розпочинав займатися футболом в академії мадридського Реала, однак у пошуках ігрової практики перебрався у Вальядолід. 1993-го футболіста Сегунди несподівано запросив Атлетіко, а вже через місяць Хосе Луїс отримав шанс у збірній Іспанії. Камінеро зізнавався, що не ставився до футболу з усією серйозністю та сприймав його винятково як розвагу, а не роботу.
"У дитинстві я більше любив гандбол. У футболі в мене не було бажання самовдосконалюватися, я ніколи не був амбітним і це позначилося на мені. Мені дуже подобалося грати у футбол, та я не був одержимий ним. Щоденна рутина не мала для мене значення; мене цікавив сам матч. Моя єдина мета – вийти на поле та насолоджуватися грою. Ніколи не прагнув стати одним із найкращих футболістів", – казав Камінеро.
Той дриблінг на Камп Ноу є ідеальною вітриною нестандартного Камінеро. Утім футболіст зізнавався: фокус відбувся через те, що Надаль послизнувся, а також пояснював його раціоналізмом Антіча. Щосереди вранці головний тренер Атлетіко та його асистент Решад Куновац присвячували значну частину тренування розвитку технічних навичок: контроль м'яча, довгі передачі, дриблінг... Хосе Луїс взяв той прийом саме звідти. Коли він вирішив спробувати його у матчі, це спрацювало.
Весела вдача та непростий характер ледь не стали фатальними для Камінеро у нефутбольному житті. Спочатку преса звинувачувала його у романі з дружиною Дієго Сімеоне, а згодом колишнього футболіста (на той час спортивного директора Атлетіко) заарештували у зв’язку з підозрою у відмиванні грошей та торгівлею наркотиками. Камінеро визнав свою причетність до шахрайської схеми та не заперечував своєї вини.
"Іноді в житті важливо не те, що в тебе є, а те, що тебе оточує, і я не міг розрізнити ці два поняття, – каявся Камінеро. – Це були справді важкі часи. Багатьох речей я не розумів. На щастя, все це вже в минулому. Я задоволений своєю кар’єрою. Вона була саме такою, як я й хотів. Цього мені більш ніж достатньо".
В Іспанії недарма казали, що Хосе Луїс Камінеро міг би бути значно кращим гравцем. Якби справді цього хотів. Мабуть, у ньому бачили те, чого він сам у собі не бачив. І йому було достатньо поодиноких спалахів геніальності, що стали складовою кінематографу.
