"Після Реала голова може піти обертом": правильна ставка Шахтаря, визначальна "трієчка" і парадокс імені Динамо
"Футбол 24" обговорює матч 4-го туру ЛЧ Шахтар – Реал (1:1) зі знаменитим захисником "гірників", а також Зорі, Карпат і збірної України 90-х Володимиром Микитиним.
Володимир Микитин / Фото з відкритих джерел
Всі інсайди про зірок збірної України.
Незважаючи на прикрий пропущений гол на п’ятій компенсованій хвилині, матч Шахтаря та Реала подарував українським вболівальникам задоволення. Донеччани залишили на полі усі сили і знову змогли здивувати потужнішого суперника.
За мотивами варшавського двобою екс-захисник Шахтаря та збірної України, а нині тренер запорізького Металурга Володимир Микитин в розмові з Футбол 24 хвалить Йовічевіча, вірить у шанси на вихід з групи та порівнює Шахтар і Динамо.
– Якщо б нам до гри сказали про нічию з Реалом, то ми однозначно були б задоволені?
– Звичайно. Ніхто не очікував такого результату. Пригадайте минулий матч з Реалом – просто диво, що мадридці не розгромили Шахтар. А тепер можна сказати, що "гірники" – молодці, адже вони зіграли саме у такий футбол, як треба грати проти Реала. Закрилися трохи, вибігали в контратаки, діяли дисципліновано. Словом, обрали правильну тактику.
– Вам подобається Шахтар Йовічевіча?
– Ігор вміє працювати з молоддю. Навіть у Карпатах він розпочинав роботу із юнацькою командою, а тоді з основою. Тепер Йовічевіч дає результат у Шахтарі. Недаремно донецький клуб зробив ставку на хорвата. Вони розуміли, що матимуть обмаль іноземців у своєму розпорядженні, а ставка робитиметься на своїх. От тренер і проявляє себе та показує, що це був правильний вибір.
– Ви грали за Шахтар наприкінці 90-х ще до легіонерського засилля. Паралелі між вашою командою та нинішньою можете провести?
– Це зовсім інші епохи і не думаю, що їх варто порівнювати. У тодішньому чемпіонаті України був єдиний лідер – Динамо. Наш клуб лише розвивався, починав будувати власну тренувальну базу. Фактично то був етап становлення у часи Яремченка та Прокопенка.
– Безумовний герой матчу у Варшаві – Олександр Зубков. Хорошу пресу отримав і Георгій Судаков. Вас хто вразив?
– Погоджуся з більшістю. Зубков забив вдруге поспіль та й Судаков видав класний матч. Відзначу ще Мудрика, який постійно створював загрозу. Саме ця трієчка і була визначальною в контексті гри в атаці. А взагалі хвалити треба всю команду.
– "Гірникам" щастило у перших турах. Пропущений гол вчора на останніх секундах був своєрідним боргом фортуні?
– Не думаю, що фарт був визначальним. Шахтар зіграв у свою силу. Все ж робота тренерського штабу тут ключова. Та елементи удачі у футболі завжди присутні. Особливо з такими командами, як Реал. Якщо ти надійно граєш в обороні, то і попереду все виходить.
– Шахтар зберігає цілком робочі шанси на вихід у плей-офф Ліги чемпіонів. Команді під силу поборотися з Лейпцигом?
– Судячи з вчорашнього поєдинку, шанси у них дійсно є. Умова тільки одна – стабільність. Молоді футболісти не завжди стабільно виступають. Наступна гра буде ще важчою. Після таких матчів, як з Реалом, голова може піти обертом. Важливо правильно налаштуватися. Думаю, і Лейпциг, і Селтік тепер по-іншому налаштовуватимуться на Шахтар. Буде важко, та я сподіваюся, що у наших хлопців все вдасться.
– Порівняння із Динамо напрошуються мимоволі. У Шахтаря набагато сильніші суперники, ніж у киян, але й результати відрізняються. Плюс також є переїзди, на які скаржиться Мірча Луческу. Чому між нашими грандами така різниця?
– Треба перебувати у тренувальному процесі, щоб робити висновки. Зізнаюся, що перед початком чемпіонату я вважав Динамо претендентом №1 на чемпіонство в Україні. Мабуть, так казали майже всі. Бачите, який парадокс виходить.
– Перед протистоянням з Реалом представники Шахтаря багато акцентували увагу на війні в Україні. Їхні старання та результат – це своєрідний позитивний внесок у страшні будні українців?
– Це додає сил усім нам. Думаю, наші воїни теж відчувають це. Усі ми віримо у Збройні Сили України. Я не сумніваюся, що ми переможемо. Скажу про свою команду – ми завжди пам’ятаємо про тих, хто дає нам можливість грати у футбол. Зараз нам доводиться евакуйовуватися із Запоріжжя – Металург переїжджає до Києва. Нам важко. Проте де б ми не були, завжди гратимемо для своїх вболівальників, для свого міста і для України.
