"Ну прямо Райя", містер Рібейро, Парагвай жонглює після тренування – один день із клубом ЮКСА
Ольга Любушкіна заїхала в гості до представника Першої ліги із села Тарасівка, що на Київщині.
Андерсон Рібейро заряджає / Фото ФК ЮКСА
Торік у сонячний серпневий день я сиділа на трибунах стадіону Баннікова і дивилася матч ЮКСА. Команда програла, але мені захотілося познайомитись із нею ближче. І ось тепер, знову у серпні (трохи символічно, так?) мені вдалося відвідати базу цього представника Першої ліги.
до речі
Доїхати до домівки ЮКСА досить просто. Для цього є кілька способів, зокрема – романтика електрички, де можна дізнатися всі останні новини світу і отримати цінні знання на тему "дім-сад-город", або ж маршруткою, яка по Києву їде довше, аніж за містом. Я обрала другий варіант.
Прибувши на локацію, одразу помітила, наскільки чисто і доглянуто навколо. Це відчуття не покидало ні на мить. Поблизу входу з охороною мене зустрів представник ЮКСА Назар Заплатинський.
Люб'язно провели на територію. Тут височіє головна будівля з великим надписом "ЮКСА". Від неї до поля – рукою подати. У будівлі розміщені їдальня та кімнати відпочинку.
Неподалік – дитячий садок із сучасним, яскравим майданчиком, повноцінна школа-ліцей, зона відпочинку з мангалами (вживання алкоголю там заборонене), де часто збирається команда. Також є зона для волейболу і штучне поле, на якому переважно займаються дітлахи та юнацькі склади, а перша команда використовує його у зимовий період. До всіх локацій веде вимощена доріжка, по боках якої ростуть ялинки і декоративні кущі. Атмосфера спокійна та робоча, і дуже легко забути, що десь там за воротами існує інший світ.
Мене привели на поле, поблизу якого одразу розташована невеличка споруда, де на першому поверсі – роздягальня і медкабінет, а на другому – зал для занять із теорії. Дуже зручно. На іншому боці кипить будівництво нових корпусів для першої команди.
Футболісти збиралися на тренування, але перед цим у них було важливе завдання. Віце-президент ЮКСА Василь Скіцько завітав до команди разом із ветераном російсько-української війни Валерієм Вишняком (позивний Валет). Наш захисник – мешканець Боярки, був мобілізований до лав 143-ї окремої піхотної бригади. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни він отримав важке поранення, яке призвело до часткової ампутації лівої ноги. Усі гравці підписали йому футболку та український стяг, влаштували коридор пошани з гучними оплесками.
Далі команда розпочала розминку – біг і розтяжка. А голкіпери відійшли убік, щоб проводити свої вправи під пильним наглядом тренера воротарів Івана Остапова. Якщо дещо з командних вправ я добре знаю і не раз бачила, то ось найцікавіше для мене було спостерігати за роботою голкіперів. Поки команда розминалася, Андерсон Рібейро, головний тренер, та його помічник Сергій Люлька готували обладнання та поле для вправ.
Синє небо, метелики, тиша і палке сонце (добре, що є прохолодна водичка). Польові гравці розбилися на групи по четверо, щоб відпрацювати паси та завершення. Варто зауважити, що на своїх прес-конференціях Рібейро наголошував: його команді варто краще завершувати моменти, які вона створює.
Іван Остапов тим часом працював із голкіперами. Весь час тренер наполягав на повній концентрації, стрибати вище, діяти швидше і найголовніше – пояснював, чому та чи інша дія може призвести до пропущеного гола під час гри. Перша частина заняття воротарів була повністю побудована на відбиванні різних ударів. Критики вистачало, хоча Остапов і не скупився на компліменти. "Ну прямо Райя!", – і таке можна було почути.
Поки я милувалася сейвами, польові гравці приступили до нового тренування. Знову весь процес був сконцентрований на роботі в невеликих групах. До кожної підходив Рібейро і показував, розказував, що вимагає, як має рухатися м’яч між лініями, як віддавати пас. Підопічні ретельно працювали, час від часу тренер зупиняв процес і вказував на нюанси в роботі.
Тим часом Остапов змінив локацію на полі, перейшовши до воріт, біля яких вже були встановлені бар’єри та манекени, щоб голкіпери відпрацювали сейви при обмеженому огляді.
Останньою вправою була гра вже із залученням голкіперів. Рібейро наполягав на тому, щоб гравці контролювали свою позицію і працювали над завершенням атак. Не обходилося і без жорстких підкатів, але, на щастя, ніхто не постраждав. На цьому тренування завершилось. Трішки своєї майстерності показав Парагвай, пожонглювавши м'ячем.
Після роботи на полі ми з містером Рібейро вирушили в зал для теоретичних занять – поговорити про все на світі. Незабаром інтерв’ю вийде на Футбол 24. Не пропустіть!
