"Найбільша пастка для тренера": Туран – про можливість очолити Атлетіко, період у Барсі і легендарну витівку на Бернабеу
Головний тренер Шахтаря Арда Туран в інтерв'ю виданню АS описав роботу в українському клубі та поділився спогадами про іспанський період кар'єри.
Арда Туран і Дієго Сімеоне / AS
– Що переконало вас прийняти виклик очолити Шахтар на цьому етапі кар'єри та у нинішній ситуації в країні?
– Шахтар – чудова організація. Він має глибоку культуру та ДНК, наповнену успіхом. Я дуже щасливий бути тут. Завжди говорю, що з погляду інституційної структури – це один з найпрофесійніших клубів, які я бачив. Кожна людина на кожному рівні виконує свою роботу якнайкраще. Звісно, усвідомлюю поточну ситуацію в країні, але клуб робить все можливе, щоб ми, тренери та гравці, якомога менше відчували її вплив. Я – тренер, що живе своєю справою і має великі мрії. Шахтар – це також клуб, що мріє. Наші бачення ідеально збігаються.
до речі
– Що хотіли довести? Які ваші цілі?
– Не назвав би це необхідністю щось довести. Передусім мої мрії та хімія дуже добре поєдналися з мріями та хімією Шахтаря. У ДНК цього клубу закладений успіх. Шахтар досяг великих успіхів як на національному, так і на європейському рівні. Я вважаю, що успіх – це звичка, і моя мета – допомогти повернути цю звичку. Хочемо знову стати чемпіонами УПЛ, це наша головна мета. Ми дуже молода команда, що розвивається. Шахтар завжди був клубом, який брав участь у єврокубках. Вважаю, що ці європейські матчі є життєво важливими для досвіду наших гравців. Тому ми також маємо цілі в Лізі конференцій: хочемо дійти якнайдалі і зробити свій внесок у давню традицію клубу брати участь у європейських змаганнях.
рекламна інформація
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ “СЛОТС Ю.ЕЙ”. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024).
– Як керувати командою в умовах такої невизначеності поза полем? Чи змінює ця ситуація ваш стиль наставництва?
– Повторюсь, клуб робить все можливе, щоб мінімізувати вплив зовнішніх проблем на команду. Вони забезпечують нам чудові умови для роботи. Звісно, ми переживаємо обставини, з якими раніше ніколи не стикалися, як у фізичному, так і в психологічному плані. Наприклад, нам часто доводиться здійснювати тривалі поїздки автобусом всередині країни та за її межами, щоб зіграти матчі. Для європейських матчів ми їдемо до Польщі, а перетин кордону вимагає певних процедур і займає час. Тому нам довелося повністю адаптувати наші методи відновлення до цього календаря. Ми намагаємося розробити нові підходи. Це складне завдання в умовах такого напруженого календаря. Крім того, у нас дуже молодий склад, тому ми докладаємо надзусиль, щоб мотивувати їх і підтримувати їхні мрії.
– Ви працювали з дуже різними тренерами, такими як Сімеоне, Луїс Енріке чи Фатіх Терім. Що взяли від кожного з них для свого власного стилю?
– Я багато навчився від усіх тренерів, з якими працював. У захисті надихаюся рішеннями Сімеоне. Щодо атаки, то найбільший вплив на мене мав Луїс Енріке. Я також багато навчився від Фатіха Теріма про стосунки з гравцями та про те, як знаходити рішення в найстресовіші та найкритичніші моменти. Намагаюся надихатися успіхами цих тренерів і будувати свій власний стиль.
У тактичному плані я навчився у Сімеоне позиціюванню команди, компактності, згуртованості в обороні, пресингу, перехопленню пасів між лініями та організації стандартних положень у системі 4-4-2. Від Луїса Енріке перейняв позиціювання, варіанти рішень проти закритих команд, гру на просторі, реагування. Футбол швидко розвивається, і його динамічність змушує шукати нові підходи до кожного матчу. Тому важливо бути гнучким і йти в ногу з часом. Маю власні футбольні принципи, які намагаюся вдосконалювати, але також не відставати від швидкого розвитку гри.
– Як це бути тренером з минулим гравця? Допомагає налагодити зв'язок із футболістами, чи складно від цього абстрагуватися?
– Найбільша пастка для тренера з кар'єрою на найвищому рівні, очікувати від своїх гравців таких же результатів. Це було б несправедливо для обох сторін. Футбол швидко змінюється, і я знаю, що навіть у порівнянні з тим часом, коли ми виграли Ла Лігу 10 років тому, зараз гра є зовсім іншою. Те, що я пережив ці емоції, є перевагою. У мене є досвід, аби підвести своїх гравців і команду до такого рівня. Але попри усі плюси моєї кар'єри футболіста, не покладаюся лише на неї. Також пристосовуюся до реалій сучасного футболу. Поки ви зберігаєте цей баланс, немає проблем.
– З яким стилем повинні асоціюватись ваші команди?
– Футбол – чудовий вид спорту. Талант дуже важливий, але я ціную насамперед відданість системі. Адже в довгостроковій перспективі саме система приносить успіх, гарантує колективний рухх і гармонію. Інтегруючи її, не хочу, щоб мої гравці жертвували своєю креативністю чи свободою. Тому наголошую на дисципліні та структурі в перших двох зонах поля, а також на поєднанні таланту та свободи в останній третині. Водночас не позбваляю їх права на помилки. Поки вони віддані системі, завжди мають право на індивідуальні помилки.
– Що вас найбільше здивувало в цій новій ролі: терпіння, амбіції...?
– Я вже був амбітним гравцем, це не змінилося. Але як тренер навчився контролювати ці амбіції. У цьому сенсі можу сказати, що виріс.
– Ви тренуєте Вінісіуса Тобіаса, який був у Реалі. Як оцінюєте його?
– Вінісіус молодий і ще розвивається. Фізично і технічно він має все необхідне, щоб грати на найвищому рівні. Якщо підготується до цього психологічно, думаю, що у нього дуже світле майбутнє. Він має всі необхідні якості, щоб грати в найкращих клубах і лігах світу.
– Ви пережили золоту епоху в Атлетіко і складніший період у Барселоні. Чого навчилися з двох настільки різних етапів?
– Озираючись назад, можу сказати, що обидва дали мені багато. Мій період в Атлетіко мав іншу динаміку. Там ми росли разом; це була історія колективного зростання. Саме там я навчився страждати заради успіху. Мені пощастило бути частиною найуспішнішої епохи клубу. Ми були командою, що разом святкувала, сміялася і страждала. Завжди буду пишатися тим, що був частиною цього.
Барселона, навпаки, була зовсім іншою історією. Носити футболку Барси – це щось особливе для будь-якого гравця. Та команда була, мабуть, однією з найкращих в історії футболу. Там я побачив, як клуб може стати глобальним брендом не тільки завдяки футболу, але й своїй організації поза полем. Я був частиною чудової команди. Барселона – це дійсно "більше, ніж клуб". Ти відчуваєш це ще глибше, коли стаєш частиною цієї культури. Завжди з гордістю згадуватиму ті дні.
– Вважаєте, що в Барселоні вас ніколи повністю не розуміли, чи бракувало свободи бути собою?
– Ніколи так не думав. Кожен етап має свої обставини. Чи міг би я протриматися довше як спортсмен? Так, міг би. Але нікого в цьому не звинувачую. Я згадую свої дні в Барселоні лише з гордістю і щастям.
– Якби ви могли надіслати повідомлення собі 20-річному, що мріє про успіх у Європі, що б сказали?
– У тебе буде чудова кар'єра, якою ти завжди будеш пишатися. Насолоджуйся кожною секундою.
– Якось ви сказали, що тренерська лава Атлетіко була однією з ваших цілей. Чи хотіли б стати наступником Сімеоне? Чи наближає вас до цієї мрії прихід у Шахтар?
– Звісно, у мене великі мрії. Але знаю, що все в житті відбувається поступово. Продовжую вчитися і набувати досвіду. Сімеоне – неймовірний тренер. Попрацювавши з ним, стаєте його шанувальником на все життя. Він дає вам абсолютно новий погляд на речі. Я досяг великих успіхів з ним як гравець, а тепер, як тренер, маю можливість застосувати багато з того, чого навчився від нього. Наразі я дуже щасливий у Шахтарі. Став частиною неймовірної структури і хочу досягти тут великих успіхів. Поки Сімеоне залишається тренером Атлетіко, буду його найбільшим шанувальником. Та маю великі мрії на майбутнє. Атлетіко – це мій дім.
– Чи хотіли б очолити збірну Туреччини у майбутньому?
– Зараз у нас чудова збірна. Я дуже радий за неї, вболіваю і поділяю її мрію про вихід на чемпіонат світу.
– Найближчий матч у них проти Іспанії. Чого очікуєте після 0:6 у Коньї?
– Іспанія дуже сильна і має привабливий стиль гри. Туреччина натомість працює над тим, щоб досягти схожого рівня. Ми швидко оговталися від удару такої важкої поразки. Піднялися, і цей матч став для нас дуже повчальним. Оскільки обидві команди забезпечили собі два перші місця, на папері я очікую більш спокійного, але якісного матчу.
– На це покоління покладають великі надії...
– Так, Туреччина має золоте покоління. Ми дуже оптимістично дивимося в майбутнє. Всі усвідомлюють силу Іспанії, але, повторюсь, це буде цікавий матч високого рівня. Ми хочемо кваліфікуватися на чемпіонат світу. Сподіваємося, що нам це вдасться!
– Одним із лідерів є Арда Гюлер. Щоб ви хотіли йому передати?
– Йому не потрібен жоден меседж. Він просто повинен продовжувати робити те, що робить щодня. Він чудово справляється.
– Чи вважаєте, що це покоління може повторити успіх 2008 року (півфіналісти Євро)? Які спогади про ту команду?
– Команда 2008 року була дуже особливою. У нас була єдність між молодими та досвідченими гравцями. Це була команда емоцій. За тих обставин така емоційна напруга була для нас дуже позитивною. Атмосфера на зборах, пісні, які ми слухали перед матчами... все це особливі спогади. Зараз у нас зовсім інша команда. У нас є гравці, які виступають у найкращих європейських клубах. Вони здобули величезний досвід в дуже молодому віці. Дивитися, як вони грають, – справжнє задоволення. Бажаю їм великих успіхів.
– І наостанок, чи думали коли-небудь знову відростити волосся, яке ви обстригли на Бернабеу після перемоги в Кубку?
– Ні, ніколи (сміється). Відтоді я завжди з коротким волоссям і дуже задоволений цим. Та несподівана стрижка залишається одним з найкращих спогадів моєї кар'єри.
АРДА ТУРАН, БЛІЦОПИТУВАННЯ
Що складніше: грати чи тренувати?
Тренувати складніше; грати для мене було легко.
Пісня, яку ви ніколи не втомитеся слухати?
Benden Öte Benden Ziyade – Barış Manço
Якої турецької страви вам найбільше бракує за кордоном?
Лахмаджун.
Найвеселіший партнер по команді.
Жерар Піке.
Найсильніші суперники, з якими ви стикалися?
Ювентус з К'єлліні, Бонуччі та Барцальї... Хоча я забив їм гол.
Стадіон, що завжди викликає у вас мурашки по шкірі?
Два: старий Алі Самі Єн і старий Вісенте Кальдерон.
Ритуал або передматчеві забобони?
Завжди телефоную по відеочату своїй дружині та матері.
Якби ви не були тренером...
Президент клубу (посміхається).
