"Навіть Рембо не вибрався б живим із тієї машини". Неймовірні пригоди аргентинця, який ледь не пристрелив Кадирова
Покровитель "Терека" полюбляє брати своїх опонентів "на мушку". Не всі знають, що у 2009-му смертоносне дуло навели на нього самого. "Футбол 24" розповідає про футболіста із "сталевими яйцями". Сьогодні йому "стукнуло" 38!
Ектор Бракамонте / Советский спорт
Брака, Пушкін, Кіркоров
Ектор Бракамонте був посереднім футболістом. Здавалося б, хлопчак, що народився у провінції Кордова – самісінькому серці Аргентини, мав би від природи чудово оснащуватися технічно і володіти принаймні десятою частиною таланту великого Дієго Армандо. Однак – ні. Довгов’язий (190 сантиметрів) Ектор виріс із посереднім ударом. Про швидкість і дриблінг узагалі забудьте. Єдине, що він навчився добре робити і що стало його фірмовою фішкою на пристойному рівні – це гра головою і непогані інстинкти у межах штрафного майданчика, де Бракамонте часто вдавалося підстерегти свій шанс і зіграти на добиванні.
Наприкінці 90-х Ектор спробував пробитися в один із двох найбільш культових клубів країни – «Бока Хуніорс». На «Бомбонері» не одразу зрозуміли, з яким мають справу. Одного матчу виявилося достатньо, щоб забракувати Бракамонте і відправити його у клуб «Лос-Андес». «Червоні» через кілька років пробилися в елітний дивізіон, щоправда, вже без Браки (Брака – закономірне прізвисько нашого героя). Адже він, почавши нарешті забивати, хутко проторував собі шлях у Старий світ, де ним зацікавився іспанський «Бадахос». У нових реаліях Ектор швидко адаптувався і поставив голи на конвеєр. Невдовзі сама «Бока» стала кусати лікті, що так необережно відпустила свого вихованця у вільне плавання. «Генуезці» забили на гордість і попросили Браку повернутися. Той одразу відповів згодою. Упродовж року, проведеного в складі «Хуніорс», форвард забивав у кожному другому матчі.
Слава про нього докотилася й до Росії. У вбогого «Торпедо-ЗІЛ» якраз звелися грошенята, які поперли у клубний бюджет від співпраці із «Норільським нікелем». Команда стала називатися «Торпедо-Металург», а Ектор прибув у Білокам’яну в період буремних змін. Через короткий проміжок часу “Тор-мет» вкотре змінив вивіску – тепер він називався ФК «Москва». Та суть не в цьому.
Справжнім досягненням аргентинця стали не голи у ворота «Сатурна» чи «Спартака», а його швидка адаптація до суворих умов зовсім іншої цивілізації. Він опинився у мовному вакуумі – гравці «Москви» не розмовляли англійською, не те що іспанською, а Ектор, відповідно, не розумів російської. Це стимулювало новачка посилено вникати у хитросплетіння «могучего» і вже невдовзі Бракамонте доволі стерпно висловлювався російською. Повага до російських традицій (аргентинець «глушив» водку із задоволенням), а також колоритна зовнішність (густа довга шевелюра, з якої стирчав довжелезний дред) зробили з нього особливого футболіста. Вболівальники лагідно прозвали його «Пушкіним».
Фірмовий гол Брака під завісу кар'єри в Росії
Іноді Брака удостоювався прізвиська «Кіркоров». Він мав добрий вокал і, на відміну від Філі, віртуозно грав на гітарі. Згодом Бракамонте пригадував, що міг слухати пісні будь-якого музичного стилю, але російський шансон так і не зумів осягнути. Цей жанр вводив аргентинця в ступор.
У грудні 2007-го «Москву» очолив Олег Блохін – і тут почалося! «Деколи між нами проскакували іскри, ми обоє хотіли робити те, що, на нашу думку, повинно було піти на користь команді, - розповів Бракамонте. - Без образ, але в якихось певних ситуаціях він мене просто діставав. Думаю, я справляв на нього такий же ефект. Різниця лише в тому, що я робив це навмисно - щоб бути злішим на полі».
«Рамзан, я тебе майже вбив!»
Окрім «Москви» Бракамонте пограв ще й за «Ростов», а перехідною ланкою між цими двома пунктами став «Терек». Контракт із грозненцями Ектор підписав влітку 2009-го. Тут же відбувся унікальний епізод, який форвард запам’ятав на все своє життя. Ніхто не розкаже про це краще, ніж сам Брака. Ось уривок його інтерв’ю для видання «Советский спорт»:
«Як тільки я прибув до Грозного, стався кумедний випадок. Прямо з літака мене повезли знайомитися з Кадировим в його резиденцію. Трохи поговорили про все, навіть про скакуна із Саудівської Аравії, за якого він виклав цілий статок. Потім Рамзан запросив мене подивитися на дублюючий склад «Терека», і ми попрямували в гараж.
Кадиров сів у «Мерседес», я - поруч. Позаду розташувався охоронець. Рамзан рушив з місця, немов Шумахер. На середині шляху він вийняв з-під сидіння щось прикрашене дорогоцінним камінням. Це був автомат! Кадиров простягнув його мені. Не знаючи, що робити, я поклав палець на спусковий гачок і став цілитися... в Кадирова. Охоронець різко підняв дуло автомата і сказав: «Ніхто не має права цілитися в президента!» - «А він що, справжній?!». Не перестаючи сміятися, Рамзан відкрив магазинну коробку і продемонстрував обойму, заповнену патронами. «Він же міг вистрелити, я тебе майже вбив! - закричав я. - Хто б платив мені зарплату?!».
Реготали всі. Вилети куля, навіть Рембо не вибрався б живим з тієї машини».
У «Тереку» Бракамонте забивав небагато, але його авторитет був настільки беззаперечним, що після відставки Руда Гулліта аргентинець увійшов до тренерського штабу команди. На дуже короткий період, щоправда, та все ж!
Noes Moscada
У 2012-му Ектор з почуттям виконаного обов’язку відчалив на батьківщину. Після 9-ти років, проведених в Росії, йому б засісти за книгу мемуарів. Але Бракамонте вперто чіплявся за можливості продовження ігрової кар’єри. Він підписав однорічний контракт із аргентинським «Росаріо Сентраль» - клубом, в якому зараз феєрить Марко Рубен. Упродовж терміну співпраці нападник відіграв жалюгідний десяток матчів, забив 1 гол. Виявилося, що «Росаріо» став лебединою піснею Бракамонте. В «Атлетіко Сарм’єнто», неелітному клубі, куди 35-річний футболіст перейшов, щоб ще пограти сезончик-другий, все закінчилося.
«В одному з матчів мені завдали важкої травми - розрив ахіллового сухожилля, - бідкався Бракамонте після того, як зістриг свій легендарний дред і здійснив ритуальне повішання бутсів на гвіздок. - Щоб залікувати травму, потрібні були дві операції і два роки відновлення. Але в підсумку лікарі все одно сказали, що з такою ногою грати у футбол просто неможливо. Та я і сам це відчував. Травма не залишила мені вибору - саме через неї я перестав грати в футбол. Якби не ушкодження, будьте певні, досі би бігав по полю».
Бракамонте втретє у житті отримав запрошення із «Бока Хуніорс». Цього разу – на тренерську посаду, щоб займатися молодіжними командами 15-19 років. Це в Ектора непогано виходило – чувак з гітарою і неформальними поглядами на життя завжди користуватиметься популярністю серед тінейджерів. Увесь вільний від роботи час Бракамонте проводить на сцені, реалізовуючи своє друге життєве покликання. Він грає у рок-групі Noes Moscada (у перекладі – «Мускатний горіх»), а також веде власну музичну передачу на радіо. Ектор – щаслива людина.
«У мене є мрія - відкрити в Аргентині бар, де виступатимуть як відомі групи, так і ті, які тільки завойовують слухача, - зізнався Бракамонте нещодавно. - Будуть звучати рок, блюз, танго, фольклор - мені подобаються всі стилі. Крім того, можна влаштовувати літературні вечори, виставки. Це буде не лише бар, а такий собі культурний центр».
А ще Ектор Бракамонте мріє очолити збірну Росії після того, як там завершить свій цикл Леонід Слуцький. «Пушкін» – ще той дивак.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
"Давав пацанам по 50 доларів, щоб вони виносили сміття". Куди подівся Джуліус Агахова
"Чудак два тижні м'яча в руках не мав". Куди подівся найкращий голкіпер світу
