"Ми просто грали для всієї країни": Калюжний із Шахтаря про дебютний гол, драму з Німеччиною і максимум на ЧС
"Футбол 24" поспілкувався із захисником Шахтаря та збірної України U-19 Микитою Калюжним про історичний виступ на Євро, драматичний півфінал і головні емоції турніру.
Микита Калюжний / Фото УАФ
Будь в курсі спортивних новин першим
– Перед Євро збірну України навряд чи хтось називав фаворитом групи. Чи відчували, що вас недооцінюють? Наскільки це додавало мотивації довести, що ця команда здатна на більше?
– Не можу сказати, що ми сильно відчували недооцінку. Але точно додавало мотивації показати всім, на що ми справді здатні.
– Ви обіграли Хорватію, Сербію та Італію – збірні, які традиційно вважаються одними з найсильніших у Європі. У чому, на твою думку, був головний секрет цієї команди? Завдяки чому вдалося зробити те, у що перед турніром мало хто вірив?
– Ігрова дисципліна. Ми чітко виконували все, що вимагав тренерський штаб. Саме тренерські ідеї та наша самовіддача допомогли досягти такого результату.
– Для тебе Євро розпочалося ідеально: дебютний гол за збірну U-19 уже в першому матчі, та ще й переможному. Що тоді відчув?
– Так, Євро я розпочав із гола. Але найголовніше, що ми перемогли в першому матчі. Відчув неймовірні емоції, адже завжди хотів грати на такому рівні. Усвідомлення прийшло не одразу, але думки про те, що ми можемо зайти дуже далеко, були.
– Після двох матчів, у яких ви першими пропустили, але зрештою перемогли, не було жартів у команді на кшталт: "Може, нам навіть краще пропускати першими?"
– Ні, нічого такого не було.
– Якщо відкласти результат убік, який матч цього Євро став для тебе найважчим?
– Для мене найважчим був матч проти Німеччини. Було дуже важко і фізично, і психологічно, тому що це був поєдинок за вихід у фінал.
– З кожним матчем на трибунах ставало дедалі більше українських уболівальників. Чи відчували, що разом із вашими перемогами дедалі більше людей починали вірити в цю команду? Можливо, було навіть трохи образливо, що на старті турніру ця підтримка була значно скромнішою?
– Так, підтримка була неймовірною. Ні, образливо не було. Ми просто грали для всієї країни.
– З боку помітно, наскільки згуртованою була команда: постійні підказки, підтримка одне одного, щирі емоції тренерського штабу. Що скажеш?
– Атмосфера в команді була неймовірною, колектив – чудовий. Вважаю, саме ця атмосфера допомогла нам дійти так далеко.
– У півфіналі саме після твоєї результативної передачі Україна відкрила рахунок. Чи промайнула думка, що фінал уже зовсім близько?
– Думки були, що ми ще зможемо забити, але, на жаль, не вийшло. Про фінал тоді не думав, бо всі думки були тільки про цю гру.
– Футбол буває дуже жорстоким: ти віддав асист, команда першою забила, але до фіналу не дійшла. Чи зміг ти після фінального свистка взагалі порадіти своєму асисту?
– Такий матч дуже складно прийняти, тому що ми програли. Після фінального свистка не було жодних емоцій, і про свій асист я взагалі не думав.
– Навіть після другого пропущеного м’яча команда не припинила атакувати й створила ще кілька хороших моментів. Чого, на твою думку, все ж не вистачило, щоб перевести гру бодай в овертайм?
– Думаю, нам просто не вистачило стовідсоткового моменту, щоб забити.
– Основний час завершився внічию, але Німеччина вирвала перемогу вже в компенсований час, коли до овертайму залишалися лічені хвилини. Наскільки болісною стала саме така розв’язка? І як вважаєш, якби вдалося втримати рахунок, чи вистачило б команді фізичних та емоційних сил на додатковий час?
– Звісно, дуже боляче пропускати в компенсований час. Було дуже прикро. Думаю, якби перевели гру в овертайм, ми б зробили все, щоб перемогти.
– Взагалі на цьому Євро вийшла цікава закономірність: проти Хорватії та Сербії ви першими пропускали, але знаходили сили перевернути гру. З Італією вже самі відкрили рахунок і втримали перемогу. А в півфіналі проти Німеччини сценарій ніби повторився навпаки – вже суперник після вашого гола зміг переламати хід матчу.
– Це футбол. Кожен матч складається по-різному.
– Коли емоції вже трохи вщухли, чи є відчуття, що ця збірна реалізувала свій максимум?
– Вважаю, що ні. Попереду ще чемпіонат світу, і сподіваюся, там ми покажемо свій максимум.
– Як думаєш, через кілька років ця збірна U-19 більше згадуватиме цей турнір із гордістю чи все ж із думкою про той один крок, якого не вистачило до фіналу?
– Думаю, вся команда запам’ятає цей турнір тільки з позитивного боку.
– Наостанок: чи дивився фінал між Іспанією та Німеччиною? За кого вболівав?
– Так, дивився. Вболівав за Іспанію.