"Мене часто називають диктатором". Безсмертні цитати Валерія Лобановського
"Футбол 24" пригадує найзнаменитіші цитати Метра, чимало з яких ви знаєте напам’ять.
Валерій Лобановський / Фото Олександра Федорова
Намагатися скопіювати якийсь ідеал – заняття марне. Випередження – ось єдиний сенс роботи.
Гра забувається, а результат назавжди залишиться в історії. Сенс футболу в результаті.
Футбол, насамперед, творчий процес. А те, що він пов'язаний з грошима, було зрозуміло всім, крім радянської системи, яка хотіла отримувати високі результати, нічого не вкладаючи. Не буває так.
Будь-яка тактика хороша, якщо вона призводить до бажаної мети.
до речі
На полі не повинно бути пасивних гравців. Загальний рух. Помилка повинна бути моментально виправлена.
Рух – це життя, спокій – це смерть.
Критикувати не тільки можна, а й треба. І якщо критика конструктивна, якщо в ній є якесь раціональне зерно, то вона йде тільки на користь тим, кого критикують.
Компромісами справі не зарадиш: потрібно піти на ризик сьогодні, бо завтра, можливо, ризикувати вже буде нічим.
"Лобановський вбив великого форварда": чому легендарного капітана Динамо назвали Білим Пеле
Життя гравця футбольної команди майстрів аскетичне, яке свідомо уникає маленьких життєвих спокус.
Необхідно, щоб кожен перейнявся ідеєю так, ніби це придумано ним самим.
Все залежить від того, куди ці долари вкладаються. Можна їх розтринькати, а можна пустити на розвиток футболу, на виховання своїх гравців, створення власної матеріально-технічної бази.
Без журналістів неможливий розвиток футболу. Вони можуть або гальмувати процес, або рухати його вперед.
Справжній тренер зобов'язаний уважно стежити за сучасними світовими тенденціями, постійно дізнаватися щось нове, а не використовувати з сезону в сезон одні й ті ж напрацювання.
Бути тренером значно складніше, ніж гравцем. На полі ти керуєш тільки м'ячем, а біля бровки ти керуєш людьми.
Тренер не може формувати схему гри, виходячи з наявних футболістів. Це безглуздо і безперспективно. Прогрес футболу можливий тільки тоді, коли тренер заздалегідь уявляє модель гри і свідомо підбирає під неї виконавців.
Тренер – це творча особистість. А творча особистість має право на помилку.
до речі
Тренер не може подобатися всій команді. Це аксіома.
Кожен жест тренера, слово, погляд – це теж виховна робота. Манера одягатися, зачісуватися, тон розмови – також відносяться до категорії виховних засобів.
Мене часто називають диктатором. Я категорично з цим не згоден. Диктатор – це той, хто готовий наказувати, не вдаючись у міркування опонента. Я ж завжди пропоную гравцям оскаржити мої пропозиції.
Взяти м'яч і обвести півкоманди – це ще не індивідуальна майстерність. Індивідуальна майстерність – це вміння за частки секунди прийняти правильне рішення у складній ситуації. Я вважаю, що можна взагалі не пускатися в дриблінг і бути при цьому найкориснішим гравцем команди.
Я взагалі не розділяю перемоги і поразки, це неминучі складові частини одного процесу.
Достоєвський казав, що категоричність суджень властива невігласам. Зокрема тому я намагаюся нікому нічого не нав'язувати.
Ще в молодості я привчив себе ніколи не виставляти напоказ власні переживання.
Я не визнаю моди. Я визнаю тільки те, що розумно.
Спочатку я розглядав футбол виключно як заняття, що дозволяє відволіктися від напруженої інтелектуальної роботи.
Поразкою тренера я вважаю лише нездатність тренувати. Хоче людина, старається – не може. Це поразка. А програш на футбольному полі – зовсім інша справа. Програв – думай, докопуйся до причин.
Своїми відчуттями я ніколи ні з ким не ділюся. Поки зберігаєш їх у собі – вони сильні, варто обговорити з ким-небудь – розхолодив і себе, і співрозмовника.
У день матчу необхідна найсуворіша концентрація професійної енергії. Переконаний, є нитки, за допомогою яких вона передається гравцям. Скільки разів ловив себе на тому, що імпульс адресатом отриманий: «передавач» і «приймач» перебували на одній хвилі.
Нам вдалося не допустити пасивної оборони, яка рано чи пізно призводить до пропущеного м'яча.
Я відношу себе до категорії людей, які не люблять зізнаватися у своїй неправоті, але – з роками і досвідом – намагаюся після здійснення помилки повестися таким чином, щоб оточуючим не склало труднощів переконатися в тому, що я помилявся. Відвертість – наука важка.
Зараз ми говоримо про так звану „розумну“ універсалізацію. Що я маю на увазі? Ну, наприклад, ми не поставимо нападника Шевченка на місце правого захисника. Але якщо він потрапить у цю зону, то повинен вміти зіграти і там. А майбутнє, я вважаю, взагалі за повною універсалізацією.
Для себе я твердо засвоїв з перших же днів: тренер повинен свято пам'ятати, не забувати ні на мить, що працює з людьми, які значною мірою роблять з нього тренера. А люди на відміну від роботів мають душу, часто досить вразливу, іноді – норовливу. Тренер, безумовно, повинен досконало розбиратися у футбольній справі, але це один бік медалі. Інший – тренер зобов'язаний однаково добре розуміти і душу гри, і душу людей.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
"Підкорити Еверест у домашніх тапочках". Правила життя сера Алекса Фергюсона
"Черданцев, скажи спасибі, що нас не звели із "Зенітом". Правила життя Романа Зозулі
