"Я так і не став актором": польський форвард вивів команду в півфінал ЛЧ, але не отримав слави на батьківщині
Кшиштоф Варжиха став героєм для Греції, але не отримав визнання у рідній Польщі. Вдома його вибір ставили під сумнів та вважали зарозумілим.
Кшиштоф Варжиха
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про Кшиштофа Варжиху, недооціненого польського нападника.
до речі
У вересні 1999-го відбувся один із найбільш масштабних землетрусів у Греції. Стихія наробила багато лиха у столиці країни – Афінах. Землетрус забрав життя півтори сотні мешканців міста, ще дві тисячі людей зазнали травм. Ця трагедія народила міф, який промовисто характеризує велич футболіста Панатінаїкоса Кшиштофа Варжихи.
рекламна інформація
HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Коли рятувальники знайшли під завалами пораненого хлопчика, то насамперед запитали, чи потрібна йому якась допомога. Подейкують, малий своєю відповіддю шокував усіх: "Я хочу побачити Кшиштофа". Хлопчик мав на увазі польського футболіста.
Юнаком знімався у фільмі в ролі футбольної легенди
Усі польські хлопці, які цікавилися футболом у середині минулого століття, мріяли бути як Ґерард Цесьлік. Форвард хожувського Руху та збірної Польщі вважався справжньою зіркою на батьківщині. І саме Кшиштоф Варжиха у прямому сенсі перевтілився у свого кумира. Коли 1978-го режисер Анджей Котковський взявся за зйомки фільму "Gra o wszystko", то молодого Цесьліка у кіно довірили зіграти 14-річному Кшиштофу.
"Мені дуже сподобалася ця роль, – розповідав потім Варжиха. – На мить я мав стати великим Ґераром Цесьліком, якого кожен із нас знав і дуже поважав. Мене фарбували, одягали, стригли. То була крута пригода, але без продовження. Я так і не став актором".
Зате Варжиха став спадкоємцем свого кіношного персонажа у футболі. І якщо у кар’єрі Цесьліка був лише Рух, то Варжиха грав за дві команди. Окрім рідного клубу з Хожува, Кшиштоф став легендою грецького Панатінаїкоса. Саме переїзд в Елладу провідного форварда 1989-го дозволив Руху покращити фінансове становище та вибратися з боргів.
Засвітився в Кубку чемпіонів та "поїхав на заслання"
Варжиха миттєво здобув статус лідера Руху та подолав з командою усі можливі падіння та злети. Кшиштоф вилетів з рідною командою у нижчий дивізіон, а потім тріумфально повернувся і 1989-го виграв чемпіонат Польщі та став найкращим бомбардиром ліги.
Тоді ж Кшиштоф спробував себе у єврокубках – Рух не зумів створити гідного опору болгарському ЦСКА в Кубку європейських чемпіонів (1:1 та 1:5), але засвітив Варжиху. Лідер поляків відзначився голом у другому матчі та сподобався наставнику ЦСКА Дімітару Пєнєву – він порекомендував Варжиху своєму товаришу Христо Бонєву, котрий очолював Панатінаїкос.
Переговори були таємними і про факт укладення контракту стало відомо лише на початку 1990-го. У будь-якому разі зароблений мільйон доларів поповнив практично порожню казну Руху та дав новий імпульс бомбардиру (дорожче з Польщі продавали лише Збіґнєва Бонєка, який кількома роками раніше поїхав у Ювентус). Щоправда, не всі зрозуміли напрямок того трансферу.
"Коли я їхав до Греції, то чув навколо себе: "Куди ти їдеш? На заслання? Що це за ліга?" Подібні заголовки з'являлися в газетах. Дійсно, тоді грецька ліга не була сильною, але я відчув, що мушу піти. До того ж пропозиція Панатінаїкоса була фактично єдиною. Виявилося, що я виграв джекпот. Щороку ми грали в єврокубках, щороку змагалися за чемпіонство. Чого ще бажати?" – згадував Варжиха.
Вивів сенсаційний клуб до півфіналу ЛЧ
"Я швидко вивчив грецьку мову, – пояснював свій секрет адаптації Варжиха. – Через півроку вже розумів, що мені хотіли сказати. Я ще не знав усіх слів, але, прослухавши все речення, я розумів, що мається на увазі. А на полі слова були зайвими. За мене говорили голи".
У Греції Варжиха почав дуже результативно та відзначався ледь не в кожному матчі. За майже 15 років у футболці Панатінаїкоса поляк відіграв понад 500 поєдинків. При цьому Варжиха тричі ставав найкращим бомбардиром грецької ліги, а 244 м’ячі у чемпіонаті зробили його безальтернативним голеадором в історії клубу. У вересні 1995-го Варжиха видав матч усього життя проти Паніоніоса. Його команда перемогла 5:3, а усі п’ять голів у складі Панатінаїкоса забив польський форвард.
У тому ж році Кшиштоф дебютував з Панатінаїкосом у Лізі чемпіонів. У прем’єрному матчі Варжиха оформив дубль у ворота французького Нанта (3:1). Греки вийшли з групи та у чвертьфіналі потрапили на польську Легію. Для Варжихи то був момент слави і шаленого тиску. Якщо у Варшаві команди голів не забивали, то в Афінах господарі відвантажили Легії три сухі м’ячі. Два з них записав до активу Варжиха.
Панатінаїкос створив сенсацію та пробився до півфіналу Ліги чемпіонів. Там на греків чекав Аякс Луї ван Гала. В Амстердамі греки несподівано перемогли 1:0. Єдиний гол у ворота Едвіна ван дер Сара забив Варжиха. Казка закінчилася через два тижні, коли Аякс нейтралізував головного бомбардира суперника і не залишив шансів грекам – 3:0.
За підсумком сезону 1995/96 Кшиштоф Варжиха став другим найкращим бомбардиром ЛЧ з шістьма голами, проте не наважився покинути Грецію. Там він почувався, наче вдома, і невдовзі отримав грецьке громадянство.
Не отримав належної слави не батьківщині
Інша справа – у Польщі. Там Кшиштофа недооцінили та не вважали зіркою. Варжиха не демонстрував належного рівня у збірній, скандалив з тренерами і періодично йшов з головної команди країни. Зокрема, Кшиштофу не подобалася позиція дев’ятки, на якій наставники збірної систематично його використовували.
У Польщі футболіст мав прізвисько Ґуцьо, яке закріпилося за ним з дитинства. Усе через особливу любов до популярного мультика 70-х "Gucio i Cezar". У певний момент Ґуцьо посварився з польськими медіа, котрі писали, що у футболіста "мухи в носі".
Коли Варжиха приїхав до Варшави на згаданий матч чвертьфіналу ЛЧ, то відмовив польським журналістам у коментарях, відправивши їх до свого тренера. У сезоні 1996/97 Панатінаїкос знову зустрівся з Легією, але тепер вже в Кубку УЄФА. Перемога в Афінах 4:2 затьмарилася поразкою в Польщі 0:2 та проходом польської команди.
Варжиха чимало наслухався з трибун, після гри влаштував істерику та тепер відправляв журналістів на спілкування до вболівальників: "Говоріть з ними, а не зі мною". Преса вбачала у цьому зарозумілість зірки з Панатінаїкоса.
Грав до 40 років та шукав себе у політиці
Прощальний матч Варжиха провів 2005-го, коли йому виповнилося 40 років. На поле вийшли дві головні команди його життя: Рух та Панатінаїкос. У якості локації Кшиштоф обрав Хожув – мабуть, єдине місце у Польщі, де Ґуцьо мав безумовний авторитет. Щоправда, кілька років тому частина фанатів Руху звинуватила Кшиштофа у лояльності до президента клубу, який, на думку вболівальників, руйнував Рух зсередини.
Пізніше Варжиха тренував у Греції та Польщі (2017-го навіть очолював Рух та вилетів з ним до третього дивізіону), але не реалізував себе в тренерському ремеслі. Ще раніше відомий футболіст засвітився у політиці. Спочатку балотувався на грецьких місцевих виборах до муніципалітету Афін 2014-го, а згодом намагався потрапити до парламенту, проте обидва рази зазнав невдач.
Екс-партнер Варжихи по збірній Томаш Хайто якось сказав, що Кшиштоф був найкращим футболістом, якого він коли-небудь зустрічав: "У нього було все: ліва нога, права нога, голова, швидкість, удар". Не можна сказати, що з таким набором якостей Варжиха не реалізував себе. Проте є відчуття, що Кшиштоф народився трохи не в той час. Хтозна, можливо Варжиха став би тим, хто кинув виклик Роберту Лєвандовскі. Однак він був героєм іншої епохи.
