"Коли він прийшов, ми думали, хто тут у нас – Пеле?": зіграти у день смерті батька і завоювати любов Енфілда
Улюбленцями публіки стають не одразу, цей статус завойовують роками. А удостоїтися овацій на Енфілд Роуд можуть лише обрані. Тіті Камара вдалося майже неможливе. Він став своїм для вболівальників Ліверпуля буквально за якийсь сезон. І забивав при цьому набагато менше, ніж ікони на кшталт Оуена чи Фаулера.
Тіті Камара
У серпні 1999-го Ліверпуль розпочинав чемпіонат поєдинком проти Шеффілд Венсдей. Важкий матч хлопцям Жерара Ульє вдалося виграти у самій кінцівці. Спочатку, на 75-й хвилині, голом відзначився Робі Фаулер, а через десять хвилин перевагу подвоїв Тіті Камара – новачок якого Ліверпуль придбав за два з половиною мільйони фунтів у Марселя.
Гвінеєць вдало зіграв на добиванні і взявся святкувати. На його обличчі засяяла особлива усмішка. Здавалося, з нею Камара грав постійно. Забивав він чи просто бігав по полю – Тіті постійно усміхався і зробив це своєю фішкою. За увесь сезон нападник лише одного разу не хотів усміхатися.
Партнер проєкту – ліцензійний букмекер GGBET з найширшою лінією понад 70 видів спорту та дисциплін кіберспорту. Крім цього, компанія створює унікальний україномовний контент на YouTube, а також активно допомагає нашим захисникам з 93 ОМБр.
27 жовтня Камара вийшов у старті Ліверпуля на матч з Вест Хемом і забив єдиний гол наприкінці першого тайму. Тіті відгукнувся на передачу з правого флангу, виграв боротьбу в юного Ріо Фердінанда і пробив Шаку Хіслопа. Замість традиційного святкування і веселощів форвард впав на коліна, схопився за обличчя, а тоді заплакав.
Більшість не розуміла, з чим пов'язана така незвична поведінка футболіста. Пролив світло на ситуацію наставник Ліверпуля Жерар Ульє: "Тіті сьогодні втратив свого батька. Однак він сказав мені: "Я хочу зіграти заради тата". Камара заплакав після того, як забив, адже це дуже емоційний день".
Тіті розумів, що є фактично єдиним форвардом у розпорядженні тренерського штабу, тому, попри жахливі новини з дому, вирішив зіграти того вечора. Такий жест високо оцінили на Енфілді. Камара став своїм, частиною зграї і улюбленцем трибун. 2006-го серед фанатів проводили масштабне опитування і обирали сотню гравців, які вразили Коп. На 91-й сходинці опинився Камара, котрий провів у клубі всього лиш 18 місяців і відіграв трохи більше 30 поєдинків. Чудовий результат, як для футболіста з категорії "один із".
Манера гри Тіті також не залишала байдужою. Він часто йшов на кількох опонентів, показував чудернацькі трюки, жонглював м'ячем, незвично рухався і взагалі був непередбачуваним для суперників. Нехай він не затримався у клубі так довго, як Сандер Вестервельд, Владімір Шміцер чи Самі Хююпя, котрі прийшли у Ліверпуль одночасно з ним, саме про гвінейця на Енфілді згадують з неабияким теплом.
Інша справа – стосунки з Жераром Ульє. Публічних скандалів вдалося уникнути, проте Камара грав, скоріше, всупереч, ніж завдяки. Спочатку Тіті змістили з атаки на фланг, а потім Ліверпуль підписав Еміля Хескі. Гвінеєць не влаштовував Ульє, тому тренер шукав альтернативу. Після невдалих ігор Камара миттєво присідав на лаву запасних і довго чекав на свій шанс. Чого тільки вартувала вистава під час матчу Кубку УЄФА проти Слована. Тіті розминався увесь тайм, але на поле не вийшов.
Додавали перцю у відносини тренера та футболіста періодичні поїздки гвінейця на батьківщину. Камара не відмовлявся від виступів за збірну Гвінеї і це дратувало Ульє.
Спогади про Енфілд залишаться зі мною до смерті. Справа не в тому, що мені бракувало амбіцій. Перший сезон минув дуже добре, але після цього Жерар Ульє хотів заборонити мені грати за збірну. Він був незадоволений, коли я поїхав. Сумно, адже я багато віддав Ліверпулю і багато чому навчився тут. Це частина життя футболіста. Трапляються моменти, коли тренер вирішує долю футболіста, – розповідав Тіті.
Проблема нападника крилася у нестабільності. Якщо Камара знаходив свою гру, то був нестримним. Якщо ж команда сипалася, а Тіті не все вдавалося – він рідко ставав у нагоді. "Коли він тільки прийшов, перші три-чотири місяці, ми всі думали, хто тут у нас – Пеле? Кожного разу, коли ти давав йому м’яч, він перекидав його через чиюсь голову або забивав чудові голи. На жаль, під кінець все пішло шкереберть", – промовисто характеризував епоху Тіті у клубі його партнер Джеймі Карраґер.
Завершення прем'єрного сезону в АПЛ у гвінейця не склалося. Він програв конкуренцію Хескі, виходив лише на заміну (та й то завдяки травмам Оуена та Фаулера) і не забивав. Ліверпуль не лише не виграв у останніх п'яти турах, а й жодного разу не відзначився – Ульє зробив ставку на Хескі і пролетів повз Лігу чемпіонів. Камара більше за Ліверпуль не грав, а на прощання отримав солідну обструкцію від Ульє, котрий фактично звинуватив підопічного у небажанні грати у складі.
У грудні, після травми та тривалого періоду поза грою, Тіті продали у Вест Хем. У Лондоні Камара з тріском провалився. "Я приїхав сюди забивати, забивати і ще раз забивати", – сказав Тіті на старті кар'єри у Вест Хемі, проте у 14 матчах не забив жодного разу.
Пізніше форвард вирушив на Схід ще до того, як це стало мейнстрімом. У Саудівській Аравії та Катарі Тіті провів насичений грошовий період, повернувся у французький Ам'єн і завершив активні виступи. Далі була тренерська робота і навіть політична кар'єра. Камара очолював національну збірну своєї країни та був міністром спорту Гвінеї.
Іронічно, та останній матч в АПЛ Тіті Камара провів на Енфілді. І хоч він грав не у червоній футболці Ліверпуля, а безуспішно намагався забити свій дебютний гол за Вест Хем, трибуни взялися співати улюблені чанти про гвінейця. Тіті зупинявся, аплодував і широко посміхався. Все, як у старі добрі часи.
