Битва за Кельн. Матч, як і онлайн-трансляція Інтер – Шахтар на "Футбол 24", стартував о 22:00. Переможця пари вже чекала іспанська Севілья у фіналі ЛЄ. Це третя зустріч команд в історії. Шахтар не зміг перемогти Інтер у кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів 15 років тому, зазнавши домашньої поразки та зігравши внічию на виїзді. Водночас команда Каштру до цього дня не програла жодного матчу за межами України в нинішньому єврокубковому сезоні. Очевидним фаворитом дуелі букмекери бачили міланський клуб.

Інтер – Шахтар – відео голів і огляд матчу

Шалені проблеми Шахтаря під високим пресингом на перших хвилинах. Не можуть "гірники" ні за м'яч зачепитися, ні вивести хоча б у середину поля. Помилки Хочолави та Матвієнка перед своїм штрафним. Микола привіз небезпечний стандарт, але до удару міланці справу не довели. Спроби донеччан налагодити комбінаційну гру розбиваються об неймовірну підстраховку Інтера, в якого в кожній зоні вічно виростають по 2-3 "зайві" гравці. Про удари мова не йде, але хоча б контроль повернули собі та почали регулярно переходити поближче до фінальної третини поля. Дуже шахові, можна сказати, італійські стартові 18 хвилин без воріт.

Інтер – Шахтар: онлайн-трансляція матчу 1/2 ЛЄ

А на 19-й Інтер спокійно відкрив рахунок. Пятов подарував м'яч Бареллі, той обійшов Матвієнка і подав. Кривцов тільки зобразив боротьбу проти Лаутаро, 1:0. Команда Конте забила після першого ж удару в матчі, миттєво покаравши Шахтар за помилку. Не можуть українці нічого протиставити пресингу італійців. Особливо важко грати в таких умовах Матвієнку, Хочолаві, Пятову, Степаненку і Патріку, яких накривають найбільш жорстко. Момент, який ілюструє хід матчу. Помилка Марлоса, швидка відповідь, простріл цього разу з лівого флангу. Лише гравці Інтера (а їх у воротарському було цілих 3!) завадили один одному розстріляти ворота з кількох метрів. Захист Шахтаря банально не при справах.

А ось і момент. Прокинулися чемпіони України лише на 30-й. Матвієнко спритно закинув у штрафний, Додо віддавав під удар, але Мораєса тут же накрили. Лише кутовий, а на другому поверсі теж ловити нічого. Мабуть, найгостріший хід "гірників" у матчі від гравця збірної України, який грає не на своїй позиції. Де бразильці, де? Барелла прийняв дальній пас і миттєво пробив метрів з 25 – Пятов з великими труднощами перевів на кутовий. Намагаються Тайсон і Ко сплутати карти захисникам змінами флангів. Подача непогана, але удар Мораєса без шансів залетіти.

Немов у хокеї, розігрувала атаку команда Каштру перед штрафним Інтера. Маркоса Антоніо такий вивели на удар – трохи вище, але хоч щось схоже на осмислений штурм. Жодного удару Шахтаря у площину воріт Ханадановіча за 45 хвилин, 1:07 на 0,22 за очікуваними голами. План Конте працює ідеально. Хлопці Каштру тільки страждали до перерви: 67% володіння в порожнечу, боротьба програна практично вщент. Та що найбільше дивує і засмучує – навіть менше успішного дриблінгу, ніж в італійців (2 проти 3).

Лаутаро випередив Хочолаву і миттєво вирішив перекинути Пятова. Капітан Шахтаря в останній момент потягнув на кутовий. Були претензії щодо пенальті за гру рукою у штрафному Інтера. Це так вибивали міланці, що влучили у свого ж гравця. Ну, таке, але формально привід призначити 11-метровий був. Розриває "чорно-синя" армада суперника на контрах. Лукаку обвідним ударом трохи не докрутив. Гострота лише від однієї команди.

Соломон доволі швидко замінив Патріка. Закономірно. Алана просто задушили в центрі поля. Перший прицільний удар Шахтаря на 62-й. І знову Матвієнко! Микола ідеально навісив, Мораєс бив ще з ближчої відстані, ніж Лаутаро в гольовому моменті, але влучив прямо в Хандановіча. І ось воно миттєве покарання, так само Ліон днями прибив Манчестер Сіті. Не забили 100-відсотковий момент, тут же пропустили гол, який фактично вбиває інтригу. Подача кутового, Матвієнко програє верхову боротьбу, Д'Амброзіо замикає.

Лукаку виграв боротьбу в Кривцова і пробив у Пятова. Конте свариться, але дарма. Степаненко привозить, віддаючи м'яч перед власним штрафним. Брозовіч перехопив, Бареллі вперед, Лукаку підправив. Лаутаро Мартінес обвів Пятова з лінії штрафного. Це 3:0, і важко сказати, що несправедливо. Коноплянка довозився до володінь Пятова і "своєчасно" подарував м'яч Інтеру. А там уже справа техніки. Лаутаро цього разу віддав асист, а Лукаку розстріляв без проблем.

Бенефіс і Ромелу. Лукаку знищує Хочолаву на шкидкості та знаходить шпарину поміж ніг Пятова. Просто знущання. Еспозіто, який замінив Лукаку, тут же зобов'язаний забивати шостий. Однак молодий італієць перемудрував і пробив повз ворота метрів з 13. Катастрофа Шахтаря у всіх лініях, 3 банально подаровані супернику голи з дитячими помилками "гірників" у всіх результативних епізодах і повне тренерське фіаско – 9:1 за ударами у площину (з єдиним реальним моментом Мораєса), 5:0 за голами, і це ще вони 2 супершанси запороли.

Гра до першого гола і ключовий момент матчу

Після того казкового подарунку, який зробили Пятов, Матвієнко і Кривцов для Лаутаро у момент, коли рівна гра без моментів віщувала гидкі для ока 90 хвилин, а то й більше, стало зрозуміло – потрібно або щось радикально міняти, ризикуючи всім, або доведеться розраховувати на 2 моменти. Сприяння судді, який трактуватиме моменти у стилі арбітражу з Базелем, або реалізація свого моменту, який просто мав прийти навіть за такої гри в одні ворота. Та спочатку польський рефері Марчіняк відмовився призначати халявний пенальті за безглуздий, але очевидний гандбол (а чи не була там початкова стадія атаки, за якої будь-яке влучання в руку карається свистком?), а потім стався ключовий момент матчу.

Те, що Шахтар не настільки слабший за Інтер, доводить статистика xG. Інтер награв на трохи більше ніж 1,5 очікуваного гола, Донецьк – 0,7. Тобто фактично навіть розгром був не дуже справедливим підсумком зустрічі, ну там 2:0 чи 3:1 максимум. А забий Мораєс на 1:1, ще не відомо, чия б взяла. А так у наступній же атаці пропустили дурнуватий гол. Обидва забиті Інтером м'ячі – це якась катастрофа захисників збірної України на останній стадії. Кривцов і Матвієнко чомусь незграбно і повільно нахиляються замість того, щоб зіграти агресивно і рішуче, Пятов просто в ролі статиста.

Інтер виявився найстрогішим вчителем, який взяв і карав суперника за найменші промахи. Миттєво і безповоротно. На залізному класі. Командному, індивідуальному та тренерському. Далі вже бразильці відверто показово кинули грати, а українці з грузинським доповненням продовжили чудити так, як в УПЛ рідко хто чудить. Якби Шахтар уник дитячих помилок і якимсь дивом відкрив рахунок, навіть доля фінальної путівки могла бути іншою. Це було б не дуже справедливо, звісно, але якщо Севільї можна, то чому не можна "гірникам"?

Хочолаві можна подякувати, Кривцов, Пятов і Степаненко провокують думки про кінець епохи

Грузинський центрбек і в чемпіонаті України часто дає надії суперникам своїми, м'яко кажучи, невпевненими діями. А тут невчасно реагує на невиправданий пас Коноплянки, потім завалюється на м'яке місце після фінта Лаутаро і відкриває Мартінесу можливість зупинитись, подумати і віддати гольовий пас. Згодом ще й програє забіг Лукаку, хоча має кілька кроків переваги. Якщо після такого Хочолаву не сплавлять кудись подалі, здивуванню не буде меж.

Кривцов дозволив пробити з-під себе Лаутаро, хоча той на 12 сантиметрів нижчий, невідомого кого опікав при кутовому на 2:0. Поки розвертався спиною до суперника і очима до воріт, Лаутаро вже відправив третю смертельну посилочку. Все вкрай повільно, незграбно і комфортно для суперника. Пятов запустив вірус нервозності пасом на чужого в моменті з першим взяття воріт. Зрозуміло, що максимально неприємний високий пресинг. Зрозуміло, нема кому віддати так, щоб точно зберегти м'яч. Але так помиляються навіть не всі команди з нижньої шістки УПЛ. У подальшому банально не виручив. Не скажеш, що десь особливо завинив, але пропустити 5 з моментів, які навіть на 2 очікувані голи не потягнули, це самі розумієте.

Степаненко не особливо допоміг у відборі, а потім привіз третій гол. Проблеми не тільки з першим пасом, а й з прийомом. Відсутність швидкості руху та мислення, того прочитання гри, яке дозволяло Інтеру створювати постійну більшість на кожному клаптику поля. Відразу 3 ветерани збірної України, яким під чи за 30. В яких і близько немає конкуренції у клубі. Які ніби все життя в цій команді. Очевидно, рано всіх цих виконавців списувати за одним матчем, в якому тренерський штаб також підвів під монастир. Тим паче, що для чергового золота УПЛ їхнього класу цілком може виявитися достатньо. Однак про зміну поколінь потрібно серйозно задуматися. Шахтар ж декларує найвищі цілі? З таким рівнем оборонних дій навіть плей-офф Ліги чемпіонів буде дуже високою планкою.

Кар'єрна трагедія Матвієнка?

Барелла знищив Миколу в першому гольовому епізоді. Д'Амброзіо – в другому. Дивитися лише на м'яч, не оцінювати ситуацію і навіть не стрибнути у півфіналі Ліги Європи? А більше нічого і не треба було. Захисник, якого вели скаути топових команд Англії та Італії, так жорстоко обірвав свої європейські перспективи. У скільки тепер його оцінить менеджмент Шахтаря? Цікаво порівняти із сумою, яку готові будуть викласти клуби з топ-ліг.

Ситуація тим трагічніша, що серед всієї команди саме Матвієнко, не враховуючи кількох спалахів від Марлоса, Додо і Маркоса, був найгострішим попереду. Два блискучі моменти, чи не єдині в усіх "гірників" за 90 хвилин, коли футболіст донецької команди грав уперед, а не назад чи поперек поля. Микола віддав найбільше в матчі передач, моментами жорстко обрізався, але частіше створював перевагу. І не вина 24-річного українця, що Тайсон і компанія воліли розвертатися назад.

Тайсон з'їв Тете? Каштру навіть не намагався пручатися

Своїми боязкими замінами головний тренер підпсував гарно вибудувану репутацію. Каштру провів неоднозначний сезон, ставши безапеляційним №1 в Україні, але неодноразово і гучно програючи окремі ключові матчі. Динамо в Кубку України, Аталанта в ЛЧ, Інтер зараз. Поразки з великою перевагою, якщо не в рахунку, то ігровою, з домінуванням суперника і повністю проваленим планом на гру. Шахтар Каштру не показав плану Б у кризові моменти, і це може нівелювати всі успіхи та скоротити час перебування португальського наставника в Україні.

Конте ідеально описав ситуацію: "Ми зробили так, що Шахтар виглядав посередністю". Авжеж, італійський тренер не посоромився вивчити домашнє завдання і зіграти, відштовхуючись від сили і козирів потенційно дуже гострого суперника. У підсумку опонент став сірим і безликим, як форма "гірників" цього вечора. Інтер душив донецьку команду довго, безжально і жорстоко. Душив там, де його воротам нічого не могло загрожувати. Робив це так натхненно і самовіддано, ніби це найважливіша місія кожного футболіста – терпіти, бігати і накривати.

Тайсон, Патрік, Мораєс, гравці оборонної лінії не вилазили з-під постійного тиску та стали головними жертвами. Водночас неможливо знайти хоча б одну бойову одиницю, яка вижила в цій "різні". Шахтар ніби очікував, коли ж італійці видихнуться і дозволять нарешті грати своє, гнути атакувальну лінію, хоч трохи відпустять пресинг а-ля Динамо в кубковій дуелі, коли опонент постійно отримує чисельну перевагу біля твоїх воріт, ніби грає в більшості. Натомість виснаження і болісне падіння прийшло до "гірників". І тут Інтер відпустило, творцям дозволили зняти маски ремісників.

У такій ситуації потрібно було йти ва-банк, хоча б ув'язатися в обмін ударами. Конте, наприклад, миттєво замінив свою слабку ланку – Янга, з-під якого і прийшов найкращий момент Шахтаря. Каштру ж після виходу Соломона замість Патріка ніби завис, як картинка на телетрансляцію в негоду. Коли зображення відновили, ми побачили сюрреалістичний вихід... Коноплянки. Чим це завершилося, всі вже знають. Євген створив ідеальний момент, але не на ті ворота.

Те, що від Тайсона і Марлоса не дочекатися ні дриблінгу, ні якогось звичного креативу, стало очевидно вже так хвилині на 30-й. А самі солдати Конте, вишикувані за ідеальною схемою свого творця, чомусь не хотіли відкривати зони чи обрізатися у стилі суперника. Для когось це стало несподіванкою? Чому б не випустити Тете? Невже конфлікт на лінії агента молодого бразильця проти Тайсона зайшов аж так далеко, що в команді тепер може залишитися лише один? Та й Фернандо міг би чогось додати в нападі. Гірше, ніж Мораєс, якому знову було потрібно кілька моментів, аби забити (а їх і не виникло стільки), навряд чи стало б.

5-зірковий Інтер з фантастичним Лук-Лау нагадує той інший

Рідко коли побачиш на такій стадії, щоб 3 гравці суперника припустилися помилки, яка привела до пропущеного м'яча. Пятов, Степаненко і Коноплянка зробили все, аби фестиваль дуету нападників Інтера був максимально веселим. Інтер виглядав 5-зірковим ансамблем, але його солісти зібрали майже всі овації невидимого залу. Лукаку та Лаутаро забили по 2 голи та віддали по асисту. Добре, що Конте вчасно зняв їх на знак поваги до суперника, адже це могло завершитися ще принизливішим погромом. Ромелу взагалі став першим в історії, хто забивав 10 матчів поспіль в Кубку УЄФА/ЛЄ (14 голів загалом).

Мартінес пережив недавно певну кризу і повернувся тим, за кого Барселона була готова віддати понад 100 мільйонів євро. Тільки питання, а чи потрібна тепер Лаутаро така Барса, якщо тут будується такий перспективний проект, а там з кожним роком все токсичніше? Ця перемога може надихнути команду Конте на великі звершення як в Італії, так і Європі. Згадаймо останній вихід Інтера у фінал єврокубка? Рівно 10 років тому це стало можливим з командою, яка добудувала свій менталітет переможця в протистоянні з іншим українським суперником. Самі гравці Інтера визнавали, що вистраждані перемоги над Динамо Київ стали ключовими в сезоні, який увінчався тріумфом в ЛЧ.

Нинішні "нерадзуррі" потребували такої ж символічної (ще ніколи в історії Кубка УЄФА/Ліги Європи півфінал не вигравали з різницею у 5 голів) фундаментальної звитяги. Жертвувати собою вони навчилися і так (стиль Конте не терпить млявості, якою нині так страждав Шахтар), а ось щоб з подібною феєрією проти солідного суперника, якого самі дещо побоювалися – це дорогого варте. Побачимо, чи українська прикмета спрацює і цього разу, але як мінімум Інтер уже став першою італійською командою, яка пробилася у фінал другого єврокубка за 21 рік. Поєднання італійських талантів з топовими легіонерами та могутньою тренерською рукою (суперник робив нині рівно те і в тій послідовності, що хотів і планував Антоніо Конте) може вивести міланський клуб на призабуті вершини.

Інтер – Шахтар: історичне побиття ціною фіналу ЛЄ – заявка на Барселону, катастрофа лідерів і український символ