Герой дня: плаче, коли пригадує свої перші бутси – жив у бідності, але відмовився від Реала

Лаутаро Мартінес

Вік: 28 років

Амплуа: центрфорвард

Клуб: Інтер

Transfermarkt: 85 млн євро

Статистика у збірній Аргентини: 84 матчі, 40 голів

Збірна Аргентини вже стала чемпіоном світу за кількістю пролитих сліз. Плакати почали одразу з першого туру – Скалоні, Мессі, Енцо Фернандес, Дібу Мартінес та інші. На щастя для "альбіселесте", це поки що винятково сльози радості та зворушення. Просто аргентинці від природи настільки сентиментальні. Все, що всередині, виходить назовні. І вони цього не соромляться.

Після вольової перемоги над Англією у півфіналі настав час заплакати й Лаутаро Мартінесу, який вколотив Пікфорду переможний м’яч за кілька хвилин до ймовірного овертайму. Даючи післяматчевий коментар, форвард не стримав сліз.

"З того дня, як мій батько подарував мені мою першу пару бутс, я завжди мріяв пережити такі моменти".

О, Лаутаро… Навряд чи ще хтось із гравців цієї збірної виростав у такій скруті, як ти. Ці перші бутси він згадує ледь не в кожному своєму інтерв’ю – настільки яскравий спогад. Настільки дорого вони коштували його батькам.

"Вони були блакитно-білі, як прапор Аргентини, – очі форварда знову наповнюються вологою. – Це був особливий і важливий подарунок, адже батькам довелося докласти величезних зусиль, щоб купити їх для мене. Запам’ятав на все життя, бо дитинство у мене було непростим".

Мартінеси мешкали у містечку Байя-Бланка за 300 кілометрів від Буенос-Айреса. Маріо, глава сімейства, був форвардом скромних місцевих клубів, його заробітку хронічно бракувало для повноцінного утримання найрідніших.

"У нас фактично не було жодних доходів, – пригадує Лаутаро. – Ми стояли перед вибором: заплатити за житло чи купити їжі. Тож сьогодні я ціную все, навіть найдрібніші речі мають для мене значення. У ті часи мої батьки думали, насамперед, про нас – щоб ми мали що їсти. Вони самі іноді залишалися голодними…"

Додав сімейної драми від’їзд Мартінеса-молодшого в академію Расінга з Авельянеди. Його брат Алан, старший всього на десять місяців, настільки затужив за Лаутаро, що важко захворів. Батьки деякий час приховували це, але зрештою юний форвард про все дізнався і хотів занедбати свою кар’єру – рвався додому. "На щастя, була мама, яка переконала мене залишитися в Буенос-Айресі, щоб здійснити мрію – стати професіоналом. Саме завдяки її підтримці, її силі, я маю життя, про яке мріяв", – каже Лаутаро.

Лаутаро в Расінгу / Clarin

Батько теж відзначився доленосною порадою. У 2015-му обдарованого аргентинця помітили скаути мадридського Реала. Проте Маріо Мартінес наполіг: у Європу синові ще занадто рано, треба спершу закріпитися у першій команді Расінга, набратись досвіду. Так і сталося. У 18 років Лаутаро дебютував за "Ла Академію", замінивши свого кумира – Дієго Альберто Міліто. За три сезони забив 27 м’ячів і переїхав у міланський Інтер, хоча його хотіли бачити у Барселоні, Атлетіко та Монако.

Зараз за його спиною вже вісім сезонів на Джузеппе Меацца і понад 170 голів. Лаутаро – жива ікона італійського гранда, отримав капітанську пов’язку "нерадзуррі". Цей факт приносить його батькові особливе задоволення: "Бути капітаном Інтера судилося далеко не кожному".

У збірній Аргентини все трохи по-іншому. Тут є один бог – Мессі, а решта гравців – лише свита короля. Мартінесу доводиться миритись із обмеженим часом на полі. Попри те, він свою роботу виконує бездоганно – забив Йорданії, Швейцарії та Англії і вже піднявся на четверте місце в історичному заліку бомбардирів збірної Аргентини. Більше за Лаутаро забили тільки Агуеро (41), Батістута (56) і, звісно, Мессі.

Три покоління однієї родини / Instagram

Матеріальний добробут Мартінесів теж у повному порядку. Лаутаро обожнює свою родину, тож обдарував її різноманітними благами. "Тепер я можу віддячити за все, що вони мені дали. Це те, чим я пишаюся найбільше. Після всіх цих років жертв ми отримали свою винагороду: можливість жити іншим життям", – полегшено зітхає він.

А потім знову плаче, коли пригадує свої перші бутси.