Герой дня: джокер, який виростав поруч із розлюченими биками – світовий рекорд і батько з Осасуни

Мікель Меріно

Вік: 30 років

Амплуа: центральний півзахисник / нападник

Клуб: Арсенал

Transfermarkt: 25 млн євро

Статистика у збірній Іспанії: 49 матчів, 12 голів

Пригадуєте старий голлівудський фільм "День бабака" із Білом Мюрреєм у головній ролі? Персонаж цієї стрічки змушений щодня переживати одні й ті самі події – аж до панічної істерики. Схоже відчуття нам подарувала збірна Іспанії.

У драматичній битві 1/8 фіналу "Фурія" зіткнулася із шаленим опором Португалії. Здавалося, обидві команди вже змирилися з овертаймами і ймовірною серією пенальті. Але перед самим свистком іспанці завдали смертельного удару. Роналду і його збірна вже не мали часу, щоб відігратися.

А що ми побачили у чвертьфіналі? Абсолютно те саме – нічия (щоправда, результативна) з Бельгією, йдуть останні хвилини основного часу, обидві сторони начебто вже готуються до додаткових 30 хвилин. Раптова активізація "Фурії", дальній удар, помилка голкіпера – і безжальне добивання. Суперник не встигає не те що відігратися, а бодай отямитися. Звучить фінальний свисток.

В обох матчах Мікель Меріно з’являвся на полі на 85-86 хвилині. І щоразу забивав ледь не першим дотиком. А це новий рекорд Кубка світу – ще ніколи гравець, який виходив на заміну, не відзначався переможними голами у двох іграх плей-офф. Сукупно на все про все йому знадобилося 9 хвилин. Джокер? Ще й який!

Кілька місяців тому Меріно міг тільки несміливо мріяти про те, щоб поїхати і вийти на ЧС-2026, не кажучи вже про забиті голи. У лютневому матчі з МЮ універсал Арсенала зазнав важкої травми – перелому стопи. Але якісна операція та відновлення під наглядом найкращих професіоналів поставили іспанця на ноги ще до завершення сезону. Вистраждане та омріяне чемпіонство Прем’єр-ліги Мікель святкував уже на своїх двох.

Він народився у Памплоні – одному з історичних центрів кориди. Щороку тут проводиться легендарний фестиваль Сан-Фермін із забігами биків прямо по брукованих вулицях.

"Забіги відбуваються щоранку упродовж тижня, – розповідав Меріно британській пресі. – Біжать бики, а люди біжать перед ними. Прокидаєшся о сьомій і одразу йдеш дивитися на це видовище. Звісно, небезпечно, але для нас то звична річ. Упродовж всієї історії так відбувалося і відбуватиметься надалі. Ніхто не думає про ризик".

Змалку Мікель був приречений на спорт. Його батько Анхель виступав у півзахисті Осасуни, Сельти та ряду інших клубів 80-90-х. "Я був надто малий, щоб запам’ятати його гру, але бачив чимало відео про нього – найкращі моменти та голи, – каже син. – Він був справжнім універсалом, міг грати на кількох позиціях – вінгером, "десяткою", "вісімкою", "шісткою". Майже як я".

Натомість мама Мікеля у молодості займалася баскетболом. Повага до цього виду спорту в домі Меріно практично дорівнювала футболу. Упродовж деякого періоду малий навіть замислювався, чи не обрати баскет для майбутньої кар’єри. Однак на полі його таланти проявилися швидше.

Зараз він вже й сам – батько. Каже, що найбільша складність таких тривалих турнірів, як Кубок світу, полягає не в матчах, а в розлуці із дружиною та маленьким сином. Понад усе Мікель цінує сімейний затишок, тривалі розмови за великим родинним столом, а також усамітнення з цікавими книгами. Незабаром він усе це отримає. Проте зараз докладе всіх зусиль, щоб повернутися додому не з порожніми руками.