Шовковський пригадав, як Григорій Суркіс наїхав на нього за пости у Фейсбуці щодо розгону студентів на Майдані у 2013 році

"Коли прочитав новини про розгін студентів, я не зміг додзвонитися синові, який тоді жив у Михайлівському провулку. Після цього на своїй сторінці в фейсбуці я розмістив пост про те, що як громадянин і представник народу (а значить, сам народ) маю право на свою точку зору, а тому ніхто не має права закривати мені рот. Тому йду в парк Тараса Шевченка, щоб продемонструвати свою позицію.

Потім побачив, що крім півсотні пропущених дзвінків, з'явилося мільйон повідомлень. Більшість дзвінків було від керівництва клубу, повідомлень – від близьких мені хлопців. Ще був номер і прохання зателефонувати по ньому в будь-який час доби. Я набрав його і вийшов на розмову з Григорієм Суркісом.

Дуже жорстку, дуже довгу, дуже предметну розмову про те, що я як капітан Динамо ні в якому разі не маю права ось так висловлювати свої думки та ідеї. І що, тим більше як киянин, як відомий футболіст, який для багатьох є кумиром і об'єктом для наслідування, я не можу собі дозволити висловлюватися в такому ключі.

Ми тоді довго сперечалися. Я намагався шукати аргументи і відстоювати свою позицію. Розмова вийшла нескінченною, ми згадали тоді фактично всю мою біографію з тієї миті, як я прийшов в Динамо. Але в моєму пості не було ні слова пафосу: я повністю підтримував цінності, в ім'я яких тоді вийшли студенти.

Дав слово – тримай його. Якщо пообіцяв щось зробити, доведи обіцяне до кінця. В кінцевому підсумку я не відступив. Але та жорстка розмова з Григорієм Суркісом, а потім на наступний день і з Ігорем Суркісом, якому я також намагався пояснити, що відчуваю і чому так написав, все ще лежала на душі важким тягарем.

Ігор Михайлович сказав, що у нього до мене як у президента Динамо немає ніяких питань. Але саме в ту ніч у мене в волоссі з'явилася не одне сиве пасмо: посивіти за ніч – аж ніяк не метафора", – написав Шовковський в своїй книзі.