Франція не виграла ЧС-1982 через любовний трикутник – Платіні дізнався усе перед Мундіалем

Збірна Франції 1982 року вважалася "золотим поколінням", у півзахисті грали зірки світового масштабу: Ален Жиресс, Жан Тігана, Мішель Платіні та Жан-Франсуа Ларіо. Футбол, який демонстрував цей квартет, назвали "шампанським", а "Ле Бльо" вважалися одним із головних фаворитів турніру. Команда мала всі шанси на успіх, якби один роман не зіпсував атмосферу в роздягальні...

Платіні та Ларіо грали разом за Сент-Етьєн три сезони – з 1979 по 1982 рік. Якщо Мішель був класичним майстром і архітектором гри, то Ларіо поєднував у собі риси потужного атлета та витонченого диспетчера. Для французького футболу того часу, який часто страждав від нестачі "фізики", Ларіо був унікальним явищем – за свої габарити, витривалість і манеру гри він отримав прізвисько "Турбо".

Жан-Франсуа мав феноменальну витривалість. Він міг за лічені секунди пробігти поле від свого штрафного майданчика до чужого, відбираючи м’яч у підкатах і одразу ж розганяючи контратаку. У нього була потужна права нога. При першій нагоді він влучно бив здалеку, а також регулярно виконував прямі штрафні удари.

При цьому Ларіо не був просто "руйнівником". Він чудово бачив поле і володів мистецтвом довгої передачі, вміючи переносити вектор атаки по діагоналі на 40-50 метрів.

Платіні ненавидів чорнову роботу, і Ларіо із задоволенням виконував її за двох, розв’язуючи Мішелю руки. Саме дует Ларіо-Платіні, як вважається, привів Сент-Етьєн до чемпіонства у 1981 році та влаштовував справжні шоу в єврокубках (на кшталт легендарного розгрому Гамбурга Кевіна Кігана з рахунком 5:0).

Футболісти Сент-Етьєна в той час дуже тісно спілкувалися поза полем, дружили сім’ями та регулярно влаштовували спільні вечері й вечірки. На одній із них Ларіо познайомився з Крістель Платіні. Це знайомство змінило все.

"Це було кохання з першого погляду. Ми думали, що нам добре вдається все приховувати, але, на жаль, поширилися чутки", – пізніше розповідав Ларіо у своїй автобіографії "Я грав з вогнем".

Платіні дізнався про це безпосередньо перед ЧС-1982. У першому матчі на Мундіалі, в якому Ларіо вийшов у стартовому складі, Франція поступилася Англії з рахунком 1:3. Уся команда виглядала розбалансованою. "Я став третім зайвим. Саме Платіні вирішував, хто гратиме, а хто ні. Я знав про це. Все було б інакше, якби він був звичайним гравцем. Подібні речі траплялися й в інших клубах, але ця інформація не вилазила назовні", – розповів у своїй автобіографії Ларіо, додавши, що партнери не передавали йому м’яч.

За легендою, після гри Платіні поставив головному тренеру Мішелю Ідальго ультиматум: "Або він, або я". Інша версія стверджує, що Ларіо пожертвував собою заради блага команди.

Хай там як, Жан-Франсуа вирушив до Барселони на переговори з головним тренером каталонців Удо Латтеком. Барселона шукала заміну Бернду Шустеру, який тоді конфліктував із керівництвом і планував піти. Щоб знизити градус напруги в пресі, у Франції поширили чутку, ніби Ларіо травмований.

Другий матч на ЧС-1982 знову виявився для Франції скандальним, але вже з іншої причини. За десять з гаком хвилин до кінця гри "Ле Бльо" домінує над дебютантом Мундіалю – збірною Кувейту – з рахунком 3:1. На 79-й хвилині Ален Жиресс після блискучої комбінації з Платіні забив четвертий гол. Український арбітр Мирослав Ступар зарахував його, попри протести кувейтців: вони наполягали на тому, що перед фінальним пасом із трибун стадіону імені Хосе Соррільї чітко пролунав свисток. Він усіх обдурив.

На відеозаписі чітко видно, як Жиресс вагається, тоді як захисники суперника завмирають на місці, вважаючи, що був офсайд. Гравці збірної Кувейту звертають увагу на трибуни, де чоловік розмахує руками. Зрештою він залишає своє місце й виходить на поле, кричуще ігноруючи всі правила. Цим чоловіком є шейх Фахід аль-Ахмад ас-Сабах, молодший брат еміра, президент Кувейтської футбольної асоціації та Олімпійського комітету Кувейту.

Осліплений люттю, він наказав своїм гравцям покинути поле. Мирослав Ступар підійшов до нього, порадився з боковим суддею, а потім, у хаотичній атмосфері, вирішив скасувати гол. Обурений тим, що він вважав несправедливістю, тренер збірної Франції Мішель Ідальго вийшов на поле. Але його жорстоко відтіснили співробітники Громадянської гвардії. "Я впевнений, що якби я був одягнений інакше, вони б мене не зупинили", – заявив він після гри. Матч зрештою відновився і завершився голом Максима Боссіса, єдиним у 76 його матчах за збірну.

Кілька тижнів по тому ФІФА довічно дискваліфікувала Ступара, але це вже зовсім інша історія.

Збірна Франції продовжила участь у турнірі й дійшла до півфіналу, де поступилася ФРН у серії пенальті після напруженого матчу, що завершився з рахунком 3:3 у основний та додатковий час. Платіні забив з пенальті як на 26-й хвилині зустрічі, так і в післяматчевій серії. Однак його партнери – Сікс і Боссіс – підвели.

Платіні дізнався про зраду своєї дружини на початку 1982 року.

Ларіо та Платіні / L'Equipe

"Ми думали, що добре приховуємо свої стосунки, але, на жаль, поширилися чутки. З Платіні ми більше не спілкувалися. Але ми продовжували грати разом. Коли у тебе є контракт, ти мовчиш.

Ми були в розпалі чемпіонату [Франції], наближався чемпіонат світу. У січні 1982 року я пішов до тренера Мішеля Ідальго, щоб пояснити йому ситуацію. Я запропонував йому, заради блага команди, прикинутися травмованим і не їхати на чемпіонат світу. Він відмовився.

У житті іноді трапляється, що жінка йде з найкращим другом свого чоловіка. Зрештою, вона попрощалася зі мною по телефону, вирішивши не залишатися зі мною. Мені довелося змиритися з цим. З Платіні ми знову зустрілися лише 2001 року на Маврикії. Він просто закрив обличчя руками, коли побачив мене, ми не промовили ані слова", – розповів Ларіо.

...Після приїзду з Барселони Ларіо повернувся до збірної Франції на ЧС-1982, якій залишалося зіграти в одному матчі – за третє місце з Польщею. Він вийшов у стартовому складі, тоді як Платіні (можливо, демонстративно) не зіграв. "Ле Бльо" поступилися з рахунком 2:3.

Угода самого Ларіо з Барселоною також зірвалася: президент Сент-Етьєна Роже Роше категорично відмовився відпускати свою зірку одночасно з Мішелем Платіні, який переходив до Ювентуса. Що цікаво, сам Шустер у підсумку залишився на Камп Ноу.

Зрештою Жан-Франсуа підписав контракт з Атлетіко Луїса Арагонеса, але кар’єра в Іспанії у нього не склалася. Відтоді вона пішла на спад. Він пережив екзотичний період у канадському Монреаль Меник, потім перебрався до швейцарського Ксамакса, після чого без особливого успіху "помандрував" у Ліоні, Страсбурі та Ніцці, перш ніж завершити кар’єру в Монпельє.

У своїй автобіографії Ларіо зізнався у вживанні допінгу. "Мої старі демони так і не зникли повністю. Вони були зі мною з самого початку моєї кар’єри. Сьогодні я можу зізнатися, що вживав допінг. На полі я відчував неймовірну силу, але пізніше це обернулося катастрофою. [Потужний амфетамін] "Каптагон" поглинув мене", – згадував він, пояснюючи, що це сталося під час матчу Кубка європейських чемпіонів проти ПСВ.

У жовтні 1977 року в першому матчі 1/8 фіналу Кубка чемпіонів між Сент-Етьєном і ПСВ Ларіо було всього 19 років. Під впливом "Каптагону" молодий футболіст спочатку відчував себе "суперменом" із шаленою енергією. Однак, коли дія препарату почала слабшати, настав найжорстокіший "відкат". Ларіо покинув поле у судомах.

"Від стимуляторів неможливо було заснути. Треба було чимось компенсувати: їжею, алкоголем або наркотиками. Я компенсував усіма трьома", – зізнався Ларіо, який після завершення кар’єри багато років працював агентом провідних футболістів: Тьєррі Анрі, Патріка Вієйра, Давіда Жинола та Ніколя Анелька.

"Мені пощастило, що у мене було гарне життя, попри численні невдачі. А сьогодні я – бродяга, що живе в розкоші. Я пережив чудові моменти як футболіст, а потім як агент гравців. Можу сказати, що я справді насолоджувався життям. Занадто сильно, звісно. Я заробляв гроші, я руйнував себе алкоголем і наркотиками. Я розплачуюся за це фізично. Мені довелося зупинитися й пройти лікування. Усе має свою межу. Неможливо не розплачуватися за наслідки цих надмірностей. У мене більше немає права курити, пити багато алкоголю. І я можу лише займатися на велотренажері. Я втратив батьків, у мене залишився лише син, кілька друзів і родина. Я постараюся насолодитися своєю маленькою пенсією на сонці", – зазначав "Турбо".

Наразі він живе в Перпіньяні. У нього стався інфаркт, серце функціонує на 50%, йому ледь не ампутували ногу, і він переніс операцію на кишківнику.

За все у цьому житті потрібно платити.