Диво-2010: Фулхем на куражі – майже королі Європи
В історії кожного клубу є сезон, за яким вболівальники сумують дуже довго. Для Фулхема таким стала подорож 2009/10, коли лондонці на характері ледь не підкорили Лігу Європи.
Фулхем ледь не став королем Європи / Getty Images
Лондонський Фулхем впродовж тривалого часу не транслює чемпіонських амбіцій на внутрішній арені. Але "котеджери" яскраво продемонстрували, що представник найсильнішої ліги світу може наробити галасу на континентальній арені, які тільки випаде така нагода.
Футбол 24 разом з Nemiroff розповідає про один із найкращих сезонів в історії Фулхема, де "котеджерам" не вистачило маленького кроку, аби стати володарем європейського кубка.
Підготовка до видатного вояжу
Сьоме місце в таблиці АПЛ за підсумками сезону 2008/09 дало Фулхему путівку у кваліфікаційний раунд Ліги Європи. Жодних ставок на тривалий турнірний шлях "котеджерів" ніхто не ставив, та все ж – європейський досвід для такого клубу вже був куди цікавішою подією, аніж постійна боротьба за бодай середні місця в чемпіонаті.
Підготовку до нового сезону команда розпочала туром по Австралії, і вже на "вході" – поразка від Голд Кост Юнайтед, хоч Фулхем і вийшов вперед першим. Підопічні Роя Ходжсона швидко зробили правильні висновки і познущалися з Мельбурн Глорі та Перт Глорі. Преса, яка вже була готова іронічно "ховати" Фулхем ще до початку сезону, причаїлася в очікуванні більш серйозного приводу для критики.
Але "котеджери" таких не давали. Дам'єн Дафф, за якого виклали 4 мільйони євро для Ньюкасла, дуже швидко влився у новий колектив, Боббі Замора та Клінт Демпсі не тринькали моменти, і команда набирала обертів. Так, в захисті ще були проблеми, через що спаринги з Борнмутом та Пітерборо завершилися нічиєю, однак було зрозуміло, що зі спадом фізичних навантажень Фулхем буде демонструвати зовсім інший футбол.
Спектакль з інтригою до останньої дії
Якщо кожен матч в АПЛ був для Фулхема як остання битва, то в Європі справи складалися на диво легко. Протистояння з латвійською Ветрою нагадувало спаринг з дублем, з російським Амкаром після домашніх 3:1 ніхто не навантажувався, тож трагедію з виїзної поразки 0:1 не робили. Усе найцікавіше ще чекало попереду.
Виїзд до болгарського ЦСКА ледь не перетворився на фіаско. Камара відповів на гол господарів, але на більше команда Ходжсона не спромоглася. На щастя, гол Мерфі допоміг здобути три очки з Базелем, інакше втрата перемоги на останніх секундах з Ромою могла б стати трагедією. Втім, поразка від "вовків" в четвертому турі таки підігріла ситуацію: в наступних двох матчах Фулхем влаштовувала лише перемога.
З ЦСКА вдома проблем не виникло – впевнені 1:0. А от в Швейцарії розігралася справжня драма, і якби в Базеля було трішки більше часу після другого гола, то хто його знає, як би все повернулася. Втім, умовного способу історія не знає – 3:2 та омріяний вихід у плей-офф Ліги Європи.
Розчарована Україна та тріумф андердога
Суперником Фулхема в 1/16 фіналу став донецький Шахтар, переможець останнього розіграшу Кубка УЄФА. Кожен українець, якому б клубу не належало його серце, в душі сподівався, що Україна переможе. Однак фортуна, і тільки вона, була не на нашому боці.
У Лондоні Шахтар бився достойно, але Боббі Замора був на піку – 2:1. У Донецьку "гірникам" знову довелося відігруватися. Жадсон на 69-й хвилині таки відновив статус-кво, але забити ще один та перевести гру в овертайми донеччани не встигли, хоч нагоди й були. Прикра різниця в один гол – і далі йде команда Ходжсона.
Команда, якій пророкували роль андердога. Ніхто всерйоз не розмірковував, що Фулхем зможе впоратися з Ювентусом, який після повернення з Серії В знову почав писати нову історію величі. Погром від "Старої синьйори" з рахунком 1:3 підтверджував ці сподівання. А потім сталося диво.
Друга хвилина на Крейвен Коттедж, Трезеге забиває швидкий гол. І тут Фулхем наче з ланцюга зірвався. Замора та Гера вивели господарів вперед ще до перерви, одразу по перерві Гера робить дубль, а Демпсі вбиває цвях у єврокубкові надії Юве. Лондонська версія стамбульського подвигу Ліверпуля, не інакше.
Далі – Вольфсбург та Гамбург, стадіон якого мав прийняти фінал. Звитяга над Юве запалила шалений вогонь в серцях гравців Фулхема. Дві перемоги над першими, нічия в Гамбурзі, черговий домашній відіграш з 0:1 та путівка у фінал – на очах вболівальників "чорно-білих" розвивався сюжет справжньої казки. Казки, яку будуть пам'ятати ще дуже довго.
Коли для мрії сміливості замало
Перед першим в історії фіналом Ліги Європи ніхто вже не насмілювався називати мадридський Атлетіко явним фаворитом. Так, склад кращий, досвіду більше (хлопчисько Де Хеа грав більш ніж впевнено і міг дати фору багатьом колегам по цеху), але тим самим могли похизуватися Юве та Вольфсбург, і де вони опинились? Обидві команди підходили до матчу у максимально бойовому складі, тож всі з нетерпінням чекали на розв'язку.
Часто у фіналі, коли суперники рівні за силами, спрацьовує магія одного гравця. І вечір на Гамбург Арені став бенефісом легендарного уругвайця Дієго Форлана. Саме він відкрив рахунок у матчі та вивів Атлетіко вперед. Фулхем ще до перерви відповів голом Демпсі та мужньо тримав оборону другий тайм й більшу частину овертаймів. Однак коли на 116-й Дієго височив з-за спини захисника, відгукнувшись на простріл Агуеро, та вразив ворота Шварцера, в "загашнику" лондонців аргументів більше не знайшлося. Лічених хвилин не вистачило, аби дотягнути до серії пенальті та попросити покровительства фортуни, яка супроводжувала впродовж всього турніру...
Та навіть попри прикру поразку Фулхем-2010 назавжди залишиться на сторінках футбольної історії. Темні конячки, які кидають виклик найсильнішим та перемагають, завжди будуть джерелом особливого натхнення.
