Динаміт, який не здетонував на Камп Ноу – провал вибухового піонера не зачинив двері Барселони для суперзірки-спадкоємця
Легенда Васко да Гами та один із найвеличніших бразильських нападників усіх часів Роберто Динаміт не впорався із викликом в іспанській Барселоні. "Футбол 24" – про коротку історію провалу голеадора.
Роберто Динаміт / Divulgacao TV Brasil
Усі новини ЧС-2026 в один клік.
"Блаугранас" останніх трьох десятиліть складно уявити без чарівників м'яча. Ромаріо, Роналдо, Рівалдо, Роналдінью, Алвес, Неймар та багато інших бразильців неабияк допомогли Барселоні кувати трофеї вдома і на європейській арені. Іспанія і Португалія нині сприймаються ідеальним середовищем для адаптації латиноамериканців у Європі. Але так було не завжди.
16 грудня 1979-го, Барса програє Атлетіку (1:2) на Сан Мамесі. Карлос і Гойкоечеа завдали "блаугранас" п'ятої поразки за 13 матчів, що відправила тих на десяте місце в турнірній таблиці з 9-очковим відставанням від двох лідерів – мадридського Реала та Реал Сосьєдада – та всього з двома очками переваги над Бургосом, першим колективом у зоні вильоту. Звична для Камп Ноу криза ледве не зачепила Жоакіма Ріфе та прирекла Ганса Кранкля (австрійський форвард посеред сезону поїхав в оренду до віденського Фьорста). Герої базельського фіналу Кубка кубків сімома місяцями раніше – тренер і нападник – вони уособлювали крах другого проекту Жозепа Луїса Нуньєса, тому наприкінці грудня того ж року Барса непомітно й швидко оформила грандіозну угоду з ідеальною "дев'яткою" з Бразилії. То був найавторитетніший бомбардир у країні, і чоловік, який очолив процес відродження команди. Його звали Карлос Роберто де Олівейра, більш знаний як Роберто Динаміт.
Коротка мандрівка Динаміта з Барсою вмістилася у 10 матчів, три голи, море критики та втрату клубом солідних 30 мільйонів песет. Усе це всього за 7 тижнів. Божевілля!
Тодішній футбол був значно локальнішим за теперішній; перегляд матчу чемпіонатів Англії чи Італії не був буденним явищем, і відкриття когось із Бразилії було майже дивом. Приліт найрезультативнішого голеадора десятиліття у складі Васко да Гами був сприйнятий у Барселоні як з великими очікуваннями (щодо його теоретичної ролі рятівника), так і зі значною долею скептицизму. Це було неочікуване для всіх доповнення до різдвяних подарунків, яке проголосив Жоан Гаспар 3 січня 1980-го. Наступного дня Sport і Mundo Deportivo вдвох помістили на своїх обкладинках бомбу на 800 тисяч доларів (понад 56 мільйонів песет), яка повинна була завершити гегемонію мадридського Реала, що виграв чотири з п'яти попередніх титулів Ла Ліги. Ще один був завойований Атлетіко.
"Я шалено щасливий від свого переходу" та "Я заб'ю багато голів у Барселоні" були цитатами, з якими Роберто Динаміт зробив самопрезентацію у Барселоні. Він приїхав у п'ятницю, 4 січня, і вже наступного дня раптово усвідомив рівень тиску в Барсі. Гаспар потягнув його в "Палау Блауграна" на баскетбол, де Реал Лоло Сайнса побив команду Антоніо Серри (102:89) з 32-ма очками Рафи Руллана проти всього 29-ти Чічо Сібіліо. Днем пізніше з Естебаном у ролі форварда Барса не змогла добитися більшого, ніж 0:0 у Вальєкасі. Наступного тижня "блаугранас" зазнали краху в дербі на Саррії, опинившись на колінах після голів Мараньйона та Арабі. Нарешті морозного недільного дня 20 січня у Барселоні настав момент істини. Альмерія, дебютант Першого дивізіону, ступила на газон Камп Ноу о 17:00. І Роберто Динаміт зробив те, чого й очікували. Барселона перемогла 2:0 з його двома м'ячами: перший – із виконаного з неймовірною холоднокровністю пенальті на 79-й хвилині, другий – ударом із лінії штрафного у доданий арбітром час із рикошетом від оборонця і дезорієнтацією голкіпера Сесара. Не з помпезною яскравістю, але він впорався.
Однак, за цим усі очікування від бразильського бомбардира обернулися великим розчаруванням. Він був непомітний у перемозі над Сарагосою і невидимий у Ноттінгемі в першому матчі за Суперкубок Європи, коли команда легендарного Браяна Клафа здолала Барсу. Далі Роберто став об'єктом критики в наступному матчі Ла Ліги, коли команда Ріфе програла Бетісу в Севільї і після 19-ти турів опинилася на восьмому місці разом із Еспаньйолом і на 10 очок позаду від лідерів із Реал Сосьєдада. Ще за два дні Роберто забив свій третій і останній м'яч – пенальті в другому матчі континентального Суперкубка проти Форест, але його скута від холоду фігура вже виглядала привидом для окремих фанів, які день за днем читали нещадну критику на його адресу в газетах.
Минуло п'ять днів, і криза змінилася крахом. Для Роберто Динаміта, для Ріфе, і для Барси. Звичний з року в рік сценарій провалу підкреслювався візитом мадридського Реала, який приголомшив Камп Ноу (0:2) перфомансом англійця Лорі Каннінгема, невдалий роман якого з "вершковим" клубом був забутий на той день, коли каталонська публіка востаннє аплодувала мадридисті. Бразилець ще вийшов на наступні 180 хвилин у Саламанці проти Реал Сосьєдада і 2 березня в Аліканте проти Еркулеса, де виглядав приреченим і був замінений у перерві. "Цей хлопець жахливий", – прочитає відгук про нього кожен у завтрашніх газетах. А 5 березня Валенсія теж перемогла на Камп Ноу у першому чвертьфінальному матчі Кубка кубків (без бразильця, він не був заявлений) і днем пізніше Жоакім Ріфе став безробітним заради призначення Еленіо Еррери.
Історія Роберто в Барсі завершилася наступної неділі сумною нульовою нічиєю на Естаді. Еррера підставив бразильця під удар, замінивши на 63-й хвилині під насмішки фанатів, які вже винесли вирок, начитавшись щоденних звітів про воскресіння Кранкля в Австрії і дискутуючи про падіння тріумфального проекту Нуньєса на дев'яту позицію із 14-очковим відривом від Сосьєдада і Мадрида. У середу 12 березня Барса була боляче бита тим же Сосьєдадом на Аточі в Кубку (0:3), а Роберто Динаміт поїхав назад до Бразилії за 27 мільйонів песет.
Його повернення було приголомшливим. Він набрав форму, зіграв два прохідні матчі з Васко да Гама, поки 5 травня не вийшов проти Корінтіанса на Маракані. Васко виграв 5:2... і всі п'ять голів оформив Роберто Динаміт. Жива легенда клубу з Ріо-де-Жанейро, він досі залишається його найкращим бомбардиром в історії (689 голів) і першим гвардійцем усіх часів (1110 матчів). Безперечний ідол, який пройшов крізь Барсу наче якась примара.
Через два роки сталася нова екстраординарна подія – приїхав наступний бразилець. Клео коштував 15 мільйонів песет, зіграв товариський матч, наштовхнув на чутки про свою гомосексуальність, зіграв пишне весілля і повернувся до Інтернасьйонала з Порту-Алегрі. Далі кілька коротких епізодів із бразильцями, які назавжди залишилися в тіні, як підписаний після Олімпіади в Сеулі Алоїзіу. Минуло ще п'ять років, доки бразильський бомбардир нарешті не продемонстрував клас у синьо-гранатовій футболці. Цим майстром став Ромаріо. А його кумиром, за іронією долі, був Карлос Роберто де Олівейра. Більш відомий, як Роберто Динаміт...
За матеріалами Grup14.com. Переклав та адаптував Антон Федорців
