Буває, сідають в машину п’яні гравці "Карпат" – і починають понти ганяти, – герой 90-х
Екс-захисник "Карпат" Сергій Танасюк, який зараз працює водієм таксі, розповів, що йому не раз доводилося підвозити футболістів львівського клубу.
Сергій Танасюк / Tribuna.com
– Часто випивали?
– Не скажу, що алкоголіком був, але після кожного матчу – стабільно. Збиралися командою – а яка у футболістів причина? Їх дві буває: виграли – п’ємо, програли – теж п’ємо. Ми не робили це так, як зараз "карпатівці". Проїжджаю повз Fashion (нічний клуб у Львові. – прим. ред.), дивлюся – Гітченко стоїть курить, інший п’яний ходить. Ми ж знали свої "тихенькі" місця й не сильно показувалися на людях.
– 35 років, завершення кар’єри – що далі?
– Ох, то було страшно. Я не знав, куди себе подіти. Продали машину жінки і ще якийсь час тягнули. Орендував приміщення, щоб жінка проводила тренування з фітнесу, але довго так не могло продовжуватися. Мені всі казали: "Сєрий, треба щось робити!" А що я, бл***ь, зроблю? Що? Я у футбол все життя грав. Хотілося за такі слова просто в***ти.
– Як з’явився варіант з таксі?
– Я їхав у маршрутці, рукою голову підпер і думаю знову: що, куди, як? Бачу оголошення: "Шукаємо водіїв таксі". За кермом їздити любив, спілкуватися з людьми теж. Варіантів було мало – довелося піти. В цій сфері я вже 10 років. Працюю в нічні зміни – до обіду сплю, після обіду вирішую якісь сімейні питання, а ввечері – на роботу.
– Важко було настільки кардинально змінити професію?
– Важко – не те слово. Нереально. Я їхав за кермом і так рукою прикривався, щоб раптом хтось не побачив. Танасюк – таксист! Було соромно. Але пізніше звик, стало по-барабану. Я ж ні в кого грошей не краду, заробляю як можу. Які питання?
– Не було бажання спитися?
– Не було. В мене батько любив хильнути, то я, згадуючи це все, не хотів йти тією дорогою. Зараз, наприклад, я кожного ранку випиваю 100 грам. Кожного. Приготував сніданок і налив собі. А що? Я горілку люблю, але треба мати міру.
– Пасажири впізнають?
– Ну, я ж не мегазірка. Спочатку впізнавали трохи, а зараз спокійно собі їжджу. Буває, сідають в машину футболісти "Карпат" – п’яні-і-і-і. І починають понти ганяти: "Я футболіст "Карпат" – чули?" Я ж просто усміхаюся – колись теж був у цій шкурі. А буває, хтось нап’ється із колишніх чи теперішніх футбольорів, і дзвонить, щоб я забрав. Вже на таких машинах їздив, що можу похвалитися. За це і платять достойно, і знайомства якісь є.
– Чому коли ви грали, не вдалось відкласти, щоб потім, скажімо, бізнес якийсь відкрити?
– Бо я дурний, а жінка така сама. Їй і машину купив, і на відпочинок відправляв, а могли ті гроші зекономити і купити, наприклад, дочці квартиру. Чи взагалі накупити нерухомості і зараз відпочивати. Розумієш, я закінчив – а грошей нема. Я не мав можливості навіть піти на тренерські курси, не кажучи вже про бізнес.
– Але ви все-таки отримали тренерський диплом.
– Я пробував на рівні області, наче непогано виходило, але не знаю, чи це моє. Тренерська робота – невдячна, там одні нерви. Візьми Вернидуба, Павлова – їх же сіпає. Кожен рух футболіста повторюють, дригаються – це ненормально, вони хворі. Думаю, основне для них – навіть не гроші. Найсильніший наркотик – влада. Ти ж керуєш масою людей, ти – пан.
А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях
