Аргентина – Швейцарія: прогноз і анонс чвертьфіналу ЧС-2026
Збірна Аргентини в рамках 1/4 фіналу ЧС-2026 зіграє зі Швейцарією. Анонс і прогноз на матч читайте на "Футбол 24".
Аргентина - Швейцарія анонс
Всі інсайди про зірок збірної України.
Вболівальники у всьому світі обурювались через надзвичайно легку сітку плей-офф для збірної Аргентини, якій виклали "червону доріжку" до півфіналу. "Альбіселесте" треба було здолати Кабо-Верде та пройти переможця пари Єгипет – Австралія, а далі серед найскладніших суперників були Швейцарія чи Колумбія. Звісно ж, дуже швидко у соцмережах почали плести теорії змови на користь Мессі.
Навіть Джанні Інфантіно зізнався, що вболіває за чинних чемпіонів світу, а Мессі не дали червону картку за грубий фол у поєдинку з Алжиром! Ну це явна змова!
Вже нікого не цікавить, що цитата із зізнанням Інфантіно виявилась фейковою, а сітка стала настільки простою через провали фаворитів. Підопічні Ліонеля Скалоні цілком могли б отримати в суперники Уругвай, Туреччину та Португалію.
Якби "селесао" не страждали дурнею, то сьогодні ми б отримали першу в історію зустріч Мессі та Роналду на рівні збірних.
А може і не отримали б. Аргентина після яскравих виносів Алжиру (3:0), Австрії (2:0) та Йорданії (2:1) ледь не вилетіла з Мундіалю – матчі з Кабо-Верде та Єгиптом завершились із рахунком 3:2, причому "акули" змусили грати "альбіселесте" на відбій, а проти "фараонів" довелося переписувати історію. Ще нікому не вдавалося виграти матч чемпіонату світу в основний час, поступаючись 0:2 до 79-ї хвилини.
Ось тобі й "червона доріжка" до півфіналу. Сітка виявилась настільки простою, що Мессі ревів навзрид – важко було стримати емоції після тріумфу в настільки важком матчі. Ліонель у матчі з Єгиптом оформив гол+пас, а також своєчасно підказав напрям для передачі у вирішальній атаці.
Невже Аргентина така слабка? Можливо, збірна Швейцарії стане її кінечною зупинкою? "Наті" точно не поступаються попереднім суперникам в організації гри, але такою мають значно більше індивідуального класу й тактичної універсальності.
Підопічні Мурата Якіна дуже легко пройшли Алжир, який попри провал турніру мав дуже серйозний потенціал, а яскраву Колумбію в 1/8 фіналу майже повністю нейтралізували.
Як альпійці зможуть стримати чинних чемпіонів світу? Здавалося, що відповідь уже надало Кабо-Верде – тренерський штаб Бубішти першим хакнув систему Лео Скалоні. Алжир, Австрія і навіть Йорданія зустрічали "альбіселесте" блоком із двома опорниками, однак острів'яни ж додали до своєї схеми третього.
Цей опорник передусім займався опікою Мессі. Додатковий опонент у центрі поля руйнував комбінації в аргентинському ромбі, розташованому на вузькому просторі й орінтованому під обіграші з Мессі.
Крім того, кабо-вердійці першими зрозуміли, що Аргентина ігнорує власні фланги, адже основні на ту мить фулбеки (Медіна та Моліна) мають слабкі кроси й в цілому слабкі у підтримці позиційного наступу.
Як наслідок, Мессі провів доволі невиразний матч, а його збірна попри перемогу 3:2 взагалі не була схожою сама на себе. Команду витягнули стандарти та індивідуальний геній Лео в окремому епізоді, але в цілому гранд створив небагато.
Це неабияк важливо у контексті протистояння зі Швейцарією, адже підопічні Мурата Якіна вже пройшли схожого суперника. Колумбія мала вільного художника з топовими передачами й відкриваннями на чужій половині – це був Хамес Родрігес – а його прикривали троє центрхавів. Модель частенько нагадувала аргентинський ромб з вільними блуканнями Мессі й підлаштуванням партнерів під його рух.
"Наті" відповіли переходом на гру з трьома опорниками. Прямо як Кабо-Верде проти Аргентини – і це спрацювало! Хамес залишився непомітним, а за весь матч обидві збірні не награли навіть на один очікуваний гол.
Втім, Єгипет не став косплеїти Кабо-Верде, зігравши з двома опорниками й взагалі не приставивши до Лео опікуна. "Фараони" захищалися зонально й навіть не цуралися пресингувати, допоки були сили – а потім сіли в низький блок.
І все одно Аргентина майже нічого не створила до 79-ї хвилини, хоча простору і часу між лініями у Мессі й партнерів було вдосталь.
А потім Ліонель виконав точний навіс, сам зіграв на замиканні й допоміг у третій гольовій атаці. Тобто, геній прокинувся й знову витягнув команду за вуха. Виходить, що проблема Аргентини зовсім не у тактиці – просто "альбіселесте" критично залежні від настрою свого капітана.
Не дивно, чому Ліонеля так качали після поєдинку з Єгиптом. Він досі залишається богом цієї збірної. D10S, як пишуть на банерах барра-бравас.
Якби Лео було так легко стримати звичайним скупченням суперників у опорній зоні, то хет-трику у ворота Алжиру не сталося б. Як і дублю у ворота Австрії. Ліонель Скалоні навмисно намагається лізти вперед крізь блок, користуючись шаленою зіграністю та класом лідерів, однак без хорошої форми Мессі модель починає буксувати.
Ще одна неприємна особливість збірної Аргентини криється у непереконливій роботі на власній половині поля. Єгипет у перші 30 хвилин обрав дуже сміливу тактику, тримаючи володіння на рівні 48-57% і великими силами перепасовуючись за центральним колом.
У разі втрат вмикався агресивний пресинг. Така сміливість за центральним колом принесла Єгипту гольовий кутовий.
Ось тут "фараони" точно надихнулися Кабо-Верде. Острів'яни після пропущених голів йшли відігруватись, втягуючись на чужу половину поля великими силами – доволі несподівано виявилось, що там у "акул" є багато простору, тож можна заплітати красиві комбінації із хорошим завершенням. Перед другим голом андердог провів 13 поспіль передач, подолавши пресинг.
Причина такої слабкості Аргентини криється у відсутності Мессі в оборонній роботі та у високих позиціях вінгерів. Як наслідок, "альбіселесте" іноді доводиться захищатися лишень вшістьох.
Швейцарія може дуже болісно покарати за такий футбол. По-перше, підопічні Мурата Якіна дуже сильні у просуванні м'яча. На чужій половині альпійці вибудовуються у схемі 3-4-2-1 або навіть 3-1-5-1, перевантажуючи фланги та застосовуючи позиційні ротації.
Часто фулбеків "наті" можна побачити в центральних вертикалях, тоді як вінгери створюють ширину або змінюють фланги. Ключова ідея – постійна динаміка відкривань.
Крім того, сьогоднішній суперник аргентинців дуже небезпечний у контратаках. Зокрема – флангових. Ліворуч у швейцарців більше обіграшів 1-в-1, праворуч активніше комбінують і плутають зміною позицій, а в цілому все дуже швидко й гнучко. Між тим, команда Ліонеля Скалоні пропускала від Єгипта та Кабо-Верде саме після флангових проривів.
Але якщо Аргентина така слабка, то чому вона залишається фаворитом і має 12 голів на ЧС-2026? Головна сила випливає із головної вразливості – залежності від Мессі. Ліонель може мати купу проблем по ходу зустрічі, але його неможливо закрити повністю. Він завжди матиме хороші відкривання й моменти – і він завжди може виконати фантастичний удар або будь-який тип передачі.
Що найбільш важливо, GOAT не є статичним. Капітан аргентинців завжди перебуває у пошуку нових варіантів для просування, пропонує себе в різних зонах і швидко оцінює тактичну обстановку. Показовим став поєдинок з Кабо-Верде – оцінивши закритість центру, Лео спочатку став опускатись аж на власну половину, перетворившись у глибинного племейкера.
Також він пропонував себе в ролі правого вінгера, прямо як у часи Барси. А в поєдинку з Алжиром капітан відривався в ширині на лівому фланзі!
Перед першим голом у ворота Кабо-Верде Ліонель зіграв, як топовий центрфорвард – ідеально вирахував таймінг для ривка за спину захисникам, уникнув офсайду й пробив з гострого кута. Так у 1998 році Бергкамп забивав Аргентині.
А в поєдинку з Єгиптом "блоха" стала ідеальною машиною для діагоналей та подачі, встигаючи ще й працювати у зоні підбирання. Як наслідок, маємо гол+пас.
У свої 39 років Мессі забиває по 8 голів на одному чемпіонаті світу, а за кількістю асистів він вже став найкращим в історії Мундіаля – їх уже дев'ять. Ліонель побив рекорд самого Марадони. Що найбільш важливо, Лео знаходить в собі ресурс вмикатись і витягувати збірну навіть за найбільш несприятливих умов.
Втім, варто відзначити й іншого Ліонеля – Скалоні. У надважкій зустрічі з Єгиптом він переломив себе, спростивши гру заради камбеку. Він не просто наказав більше подавати, а й допоміг футболістам правильними кадровии й тактичними рішення. Коуч випустив третього форварда (Лаутаро), випустив вінгера (Ніко) замість фулбека (Тальяфіко), а Ромеро й Енцо Фернандес стали регулярно вриватись у штрафному під кроси.
Власне, усі вищезгадані футболісти й сконструювали камбек з 0:2. Виявилось, що Аргентина може бути значно гнучкішою, ніж здається на перший погляд – "альбіселесе" надзвичайно небезпечні на стандартах і при навісах, що неабияк важливо при зламі щільних "автобусів".
Хоча це й не було секретом. Стандарти вже працювали з Кабо-Верде, кроси могли призвети до голів ще в першому таймі з Єгиптом, а протягом турніру аргентинці не завжди ломилися суто через центр. Частенько вони вмикали класичний європейський стиль – з шириною у флангах, лонгболами та перевантаженнями на краю атаки. Просто ці методи не є основними при зламі оборони.
Атакувальні чесноти чемпіонів світу дуже вдало накладаються на вразливості збірної Швейцарії. "Наті" дуже вразливі у позиційній обороні – а особливо при закиданнях за спину, при подачах і зі стандартів. Саме таким чином підопічні Мурата Якіна пропускали голи від Катару, Боснії й Канади, та і Колумбія мала забивати в овертаймах після діагоналей на дальню стійку.
Швейцарці намагаються компенсувати цю проблему, демонструючи клубний рівень злагодженості у роботі на м'ячі та вмикаючи інтенсивний пресинг / контрпресинг. От тільки грати в такий футбол проти Аргентини, маючи стільки проблем за спиною, дуже ризиковано – Єгипет і Кабо-Верде попри всю сміливість пропустили по три голи, а менше двох "альбіселесте" не забивають в принципі.
Дуже цікаво, яку модель обере Мурат Якін: сміливу, перспективну, але приречену на пропущені голи – чи обережну, нудно, але з шансами на серію пенальті (якщо Мессі нарешті втомиться виблискувати). Хай там як, на Аргентину чекає поки що найважчий суперник на ЧС-2026.
Кадрова ситуація
Швейцарія підходить до зустрічі із колосальною втратою. Можливо, вона стане вирішальною – від травми не зміг відновитися Йоган Манзамбі. 20-річний атакувальний хав став головним відкриттям ЧС-2026, забивши три голи й віддавши два асисти всього за 200 хвилин на турнірі.
Збірна Швейцарії без Манзамбі відчуває критичні проблеми зі створенням моментів. Команда прекрасно контролює рух м'яча на перших двох третинах поля, вражає зіграністю й ідеями, але перед чужим штрафним потрібні нетривіальні відкривання, особливе відчуття положення корпусу й дар передбачення ігрових ситуацій. Плюс, вміння завершувати – усе це дає Манзамбі, який крім своїх 3+2 віддав пас під пенальті (з Боснією) та під автогол (з Алжиром).
Без Манзамбі "наті" провели максимально нудний матч з Колумбією, майже нічого не створивши. Лишень Джака може порівнятись з Йоганом в креативності, однак Граніт сильно завантажений роботою на інших ділянках поля – він і з-під пресингу виводить, і просуває м'яч у центр з власної половини, і ще й повинен страхувати від контратак.
Зате тепер точно можна виставляти трьох опорниів у центрі, адже за наявності Манзамбі довелося б кимось жертвувати. Із інших проблем можна відзначити тільки підвішений стан центрбека Жаке та унівесала Ебішера – участь обох залишається під питанням, хоча вони не є ключовими футболістами. Як і аргентинець Балерді, який не зіграє через травму литки.
Орієнтовний склад на матч Аргентина – Швейцарія
Аргентина: Еміліано Мартінес – Моліна, Ромеро, Лісандро Мартінес, Тальяфіко – Де Поль, Паредес, Енцо Фернандес – Маккаллістер – Мессі, Лаутаро Мартінес
Швейцарія: Кобель – Закарія, Ельведі, Аканджі, Родрігес – Фройлер, Джака, Рідер – Варгас, Емболо, Ндой
Прогноз "Футбол 24" – перемога Аргентини
Аргентина нарешті отримала суперника, який здатен не лише терпіти без м'яча, а й нав'язати власний футбол. Швейцарці достатньо організовані, щоб ускладнити життя Мессі через насичений центр, але відсутність Манзамбі суттєво б'є по їхній здатності карати у відповідь. Без нього "наті" значно легше стримати в завершальній фазі.
Водночас стиль Швейцарії залишає саме ті слабкі місця, які Аргентина вміє використовувати найкраще. Фактор Мессі, а також закидання за спину, подачі, стандарти й гнучкість Ліонеля Скалоні виглядають занадто сильними аргументами проти команди, яка має проблеми із захистом власного штрафного. Ставимо на перемогу "альбіселесте".
