Доги нової епохи: як син Анчелотті та 40-річний Жиру ведуть Лілль до вершини
Спецкор "Футбол 24" Марк Головченко повернувся з матчу 6-го туру Ліги 1 Лілль – Гавр (1:0). Не без цікавих історій, звісно.
Атмосфера на П'єр Моруа / Фото автора
Дізнавайся про перемоги першим.
Історія Лілля розпочалася у далекому XI столітті, коли його заснували графи Фландрії. Сама назва міста походить від старофранцузького L'Île (Острів), оскільки поселення виникло на болотистих островах у руслі річки Дюль. Декілька століть місто переходило від французів до бургундців та іспанців, аж допоки Людовік XIV остаточно не приєднав його до Франції. Попри це, архітектурно Лілль більше нагадує міста Бельгії та Нідерландів.
Будівля префектури регіону О-де-Франс / Фото автора
У XIX столітті місто стало головним рушієм промислової революції у Франції, за що отримало прізвисько "Французький Манчестер". Лілль здобув популярність завдяки текстильній промисловості (льон, бавовна, сукно) та важкому машинобудуванню. Цікаво, що саме тут, у промисловому районі міста, Еженом Потьє був написаний "Інтернаціонал". Однак сьогодні від робітничого та соціалістичного духу в місті не залишилося й сліду. Текстильна промисловість занепала, і Лілль вдало трансформувався, ставши культурним та студентським центром півночі Франції. Завдяки своєму вдалому розташуванню, це важливий транспортний вузол: усього за дві години звідси можна дістатися до Брюсселя, Шарлеруа та Гента.
Народження "догів" та золоті часи
Історія футбольного клубу Лілль розпочалася навесні 1944 року. Тоді дві місцеві команди, Олімпік Лілль та Фів, об’єдналися. Це миттєво принесло плоди: "червоно-сині" двічі стали чемпіонами Франції (1946, 1954) та п’ять разів вигравали Кубок країни. Проте з середини 50-х Лілль перетворився на посередній клуб, який постійно балансував між першим та другим дивізіонами. Усе змінилося, коли на північ Франції приїхав Вахід Халілходжіч. Боснійський фахівець, який прославився тут як гравець у 80-х, усього за два сезони вивів команду до найвищого дивізіону, а згодом – і до Ліги чемпіонів. Саме тоді за свій агресивний та непоступливий стиль гри вони отримали прізвисько "доги" (Les Dogues).
Головним досягненням клубу в новітній історії можна вважати чемпіонство 2010/11. Тоді команда Руді Гарсії з молодими Еденом Азаром, Жервінью та Йоаном Кабаєм оформила "золотий дубль".
Ще однією знаковою подією минулого десятиліття став прихід Луїша Кампуша, який за кілька років побудував чемпіонську команду, що у 2021 році перервала гегемонію ПСЖ. За цей період клуб вигідно продав Ніколя Пепе, Віктора Осімхена, Габріела, Рафаеля Леау та Майка Меньяна.
Сучасна арена: більше ніж футбол
У серпні 2012 року в передмісті Вільньов-д'Аск відкрився новий сучасний стадіон. Його місткість становить понад 50 тисяч глядачів. Це четвертий за розміром стадіон Франції, який має престижний статус – п'ять зірок від УЄФА.
Арена оснащена унікальним дахом, який здатен повністю закритися або відкритися лише за 15-30 хвилин. Це дозволяє проводити матчі та масштабні заходи за будь-якої погоди. Тут відбувалися фінали тенісного Кубка Девіса, матчі Євробаскету-2015 та змагання Олімпіади-2024. І, звісно ж, концерти: до Лілля приїжджали Ріанна, Бруно Марс, The Weeknd.
П'єр Моруа / Фото автора
У жовтні 2026 року Лілль викупив у компанії Eiffage права на повне комерційне та технічне управління цим технологічним дивом, що дозволить клубу самостійно заробляти на всіх нефутбольних заходах.
Нова сторінка історії: прихід Давіде Анчелотті
У цей сезон Лілль увійшов з новим головним тренером Давіде Анчелотті. Син видатного Карло Анчелотті багато років працював асистентом батька в різних клубах, а минулого року розпочав самостійну кар'єру. Його період у Ботафого виявився невдалим, тож він вирішив повернутися до Європи.
Італієць налагодив прагматичний, вертикальний футбол за схемою 4-2-3-1, яка під час атаки трансформується у 2-3-5. Флангові захисники піднімаються в одну лінію з опорним півзахисником (зазвичай це Бенталеб). Попереду ж утворюється лінія з п’яти гравців групи атаки: два вінгери розтягують фланги, центрфорвард та два атакувальні хавбеки насичують зони між захисниками суперника.
Анчелотті на післяматчевій прес-конференції / Фото автора
Старт під керівництвом Давіде видався непоганим: 13 з 18 можливих очок у стартових шести турах, включаючи нічию з ПСЖ. До переваг тренера також варто віднести його поліглотство: він вільно володіє італійською, французькою, іспанською, німецькою та англійською мовами.
Влітку клуб продав Матіаса Фернандеса-Пардо до Ньюкасла за 60 млн євро. Головним придбанням французів став Аясе Уеда – японський нападник, який минулого сезону став найкращим бомбардиром чемпіонату Нідерландів у складі Фейєнорда. Окрім цього, клуб орендував Ділана Бакву з Ноттінгем Форест і підписав данця К’єргора з РБ Зальцбург.
Мінімальна перемога над аутсайдером
На останній матч Лілль вийшов грати за стандартною схемою 4-2-3-1 з Олів'є Жиру в статусі капітана. Тридцятого вересня французькому ветерану виповнилося 40 років, проте він досі здатен проводити 60 хвилин на топ-рівні. У грі він частенько опускався нижче, створюючи простір для інсайдів та роздаючи філігранні розрізні передачі.
Однак швидкий гол господарі організували завдяки передачі центрального захисника Ньянзу. Після його вертикального пасу зі своєї половини поля Ділан Баква реалізував вихід віч-на-віч – 1:0. Надалі Лілль вирішив грати другим номером. До вилучення свого гравця Гавр встиг створити декілька гострих моментів, але голкіпер Берке Озер відстояв "на нуль".
Фан-сектор "догів" / Фото автора
На 60-й хвилині гості залишилися в меншості: центральний захисник Секо отримав пряму червону картку за фол останньої надії. Хоча до воріт було близько 25 метрів, арбітр рішуче і без перегляду VAR відправив гравця до роздягальні. Попри проведені заміни та вихід основного нападника Аясе Уеди, Лілль не зміг забити другий м'яч.
Здобувши спокійну перемогу 1:0, французи готуються до важкого візиту на Емірейтс у вівторок. У першому турі ЛЧ Лілль вдома поступився Бетісу, двічі ведучи в рахунку. Тоді дублем за севільців відзначився Марк Бартра, а переможний гол забив ірландський нападник Трой Перрот.
Лілль впевнено тримає статус одного з найкращих клубів Франції – як у спортивному, так і у фінансовому плані. За останні десять років продав гравців на загальну суму 800 мільйонів євро. Можливо, французький чемпіонат іноді іронічно називають "лігою фермерів", але вирощувати талановитих гравців та продавати їх за великі гроші тут дійсно вміють.
