Сергій Тищенко підбиває невтішний підсумок трансферної саги імені Миколи Матвієнка.
Головною темою зимового трансферного вікна в українському футболі став імовірний перехід Миколи Матвієнка в лондонський Арсенал. Якби хтось сказав мені про таке рік тому, я б нізащо не повірив. Напевно, більш очікуваними були трансферні саги Циганкова або Миколенка, але аж ніяк не захисника Шахтаря, який фактично проводить перший повноцінний рік в основі команди.
Шахтар провів капіталовкладення у власний бренд – десятки, якщо не сотні мільйонів доларів. Команда захопила футбольний трон в Україні, стабільно грає в Лізі чемпіонів, а кістяк збірної також складений із представників Шахтаря. Тож дешево своїх гравців донеччани не відпускатимуть. Хочете запросити футболіста – платіть на рівні європейських грандів. Це позиція клубу, з якою важко посперечатися.
Попереду – Євро-2020. Якщо збірна України виступить вдало, ціни на гравців лише зростатимуть. Але ніхто не може заглянути у майбутнє. Безперечно, команда Шевченка зачаровувала у 2019 році, але у червні 2020-го може трапитися все, що завгодно. Ярмоленко, Яремчук, Коноплянка, Бєсєдін, Зінченко, Марлос мають проблеми у тій чи іншій мірі. Все це може вплинути на гру національної команди.
Інше питання в тому, що є випадки, коли за збігом обставин певний клуб готовий платити більше, ніж реально коштує гравець. Transfermarkt оцінює Матвієнка лише у 5 млн євро. У той час, якщо вірити медіа, Арсенал був готовий викласти за гравця близько 30 млн. Виходить різниця у 6 разів. Я сумніваюся, що у майбутньому знайдуться клуби, які будуть готовими викласти такі гроші. Зрештою, Арсенал взяв в оренду з правом викупу переможця Копа Лібертадорес – іспанця Пабло Марі. У Лондоні також уміють гроші рахувати.
Смалійчук: Перехід Матвієнка в Арсенал зірвав Палкін
Потрібно визнати, що для Шахтаря був дуже хороший момент, аби продати Матвієнка (якщо, звісно, наведені у ЗМІ суми відповідають дійсності). У поточному сезоні тільки диво може позбавити "гірників" золотих нагород у чемпіонаті. Перевага над Динамо становить 14 очок. Відіграти таку відстань за 14 турів – це на рівні фантастики. Пара Кривцов – Хочолава впоралася б із таким завданням в УПЛ. До того ж, з'явився б зручний момент, щоб довіритися молодому Бондарю. А за частину отриманих грошей можна було б пошукати не тільки перспективного, але й вже зараз реально сильного оборонця.
Не менш важливим аспектом є трансферний імідж Шахтаря. Він останнім часом не такий яскравий, як це було раніше. Від цінника на футболістів багато чого залежить. Безперечно, що Тете, Соломон, Додо, Майкон із часом можуть бути проданими за великі гроші. Але ніхто не хоче згадувати, що було 3-4 роки тому. Всі хочуть бачити актуальні приклади. Так ось, Фред і Бернард так і не засяяли в АПЛ. Кар'єра Факундо Феррейри теж не така яскрава. Про Ракицького взагалі немає сенсу говорити. Це все впливає на імідж донецької команди.
Палкін відповів на звинувачення Смалійчука у зриві трансферу Матвієнка
Контракт Матвієнка розрахований до літа 2021 року. Тепер Шахтарю доведеться пропонувати йому, як мінімум, покращену версію угоди, якщо після історії з інтересом від Ман Сіті та Арсенала донецький клуб хоче зберегти гравця у команді. Вже через рік Микола може підписувати попередній контракт із будь-яким клубом. Все це – витрати для "гірників".
Так інколи буває, що тренер будь-якою ціною хоче бачити футболіста у своїй команді. Пригадайте історію із переходом іншого захисника Шахтаря – Дмитра Чигринського – у Барселону. Гвардіолу не зупинила ані ціна у 25 млн євро (і це у 2009 році!), ані те, що Дмитро був заграний у Лізі чемпіонів. До того ж, перехід відбувся на фініші трансферного вікна, тобто українець не пройшов із каталонцями підготовку до сезону.
Хосеп побачив у Чигринському не тільки захисника, але й виконавця, який має чудовий довгий пас, може розпочинати атаки. Свої сильні сторони є також у Матвієнка. Шахтар упродовж трьох сезонів грав проти Ман Сіті в Лізі чемпіонів. Останні два сезони в штабі Гвардіоли відпрацював новий наставник Арсенала – Артета. Особисті враження завжди більші та глибші від звіту будь-якого скаута чи селекціонера.
Не варто забувати, що отримати дозвіл на роботу в Англії – надзвичайно складно. Не кожен футболіст має достатню кількість матчів за збірну. У Матвієнка із цим якраз повний порядок. Тобто, навіть у такому аспекті він був ласим шматком для англійських клубів. Останній рік Микола стабільно відіграв за національну команду...
Окремої уваги заслуговує універсалізм цього футболіста. Упродовж останніх двох сезонів він спробував себе на всіх позиціях у захисті. Фонсека побачив у Матвієнку лівого захисника, який може при потребі замінити Ісмаїлі. Недовіра тренера до Бутка призвела до того, що Микола грав на протилежному фланзі. Коли ж почалися проблеми у Ракицького, Матвієнко перейшов у центр оборони.
Пам'ятаю, у 5-му турі Ліги чемпіонів проти Хоффенхайма Фонсека зіграв у три центральні оборонці. Своє місце не полі отримав і Матвієнко. Я не пригадую жодного захисника у сучасному футболі із такою універсальністю. Додам, що в жодному з випадків 23-річний оборонець не псував каші та демонстрував доволі високий рівень гри.
Також я б відзначив психологічну стійкість. Ця риса є дуже важливою – особливо для українських гравців. Зазвичай саме українські молоді футболісти, так би мовити, довго запрягають. Матвієнко почав грати на високому рівні у Карпатах (на правах оренди). Складалося враження, що виступає за цю команду не один рік.
У відборі до ЧС-2018 Едуард Соболь не зміг зіграти проти Хорватії через перебір карток. Шевченко фактично не мав альтернативи на цій позиції, окрім Матвієнка. На переповненому Максимірі Микола зіграв дуже спокійно. В обороні був надійним і декілька разів небезпечно підключився до атаки. З того часу став основним гравцем збірної України. Спочатку діяв у захисті ліворуч, змусивши забути про Соболя взагалі. Після переходу Ракицького у Зеніт і прогресу Миколенка, став основним центральним захисником.
В обороні ми зіграли дуже надійно як у Лізі націй, так і в кваліфікації до Євро (якщо не брати до уваги напівтовариські матчі проти словаків і сербів, які вже нічого не вирішували та дали головному тренеру можливість поекспериментувати). Чемпіони Європи та переможці Ліги націй – збірна Португалії – із самим Кріштіану Роналду забила нам тільки раз, причому із суперечливого пенальті. Українці не тільки пропустили мало, але й не давали суперникам створити багато небезпечних моментів. У цьому величезна заслуга пари центральних оборонців Кривцов – Матвієнко. Принаймні вони виглядають надійнішими, зосередженішими від пари попередників Хачеріді – Ракицький.
Варто назвати ще одну важливу чесноту Матвієнка. Мова про його вміння хапатися за шанс. В Ісмаїлі виникли якісь проблеми влітку 2016-го. Матвієнко зарекомендував себе на цій позиції перед новим тренером. Пам'ятаю, оглядачі тоді писали, що Микола має всі шанси стати основним лівим захисником. Потім ситуація з бразильцем стабілізувалася, але молодий українець таки зміг закріпитися у першій команді. Його конкурент Соболь вирушив по орендах.
Через півроку Матвієнко поїхав набиратися досвіду в Карпати. Львів'яни вже тоді виглядали далеко не ідеальним клубом, маючи власні проблеми. Молодий гравець не злякався викликів – поїхати у чуже місто, у невідому для уродженця Криму Західну Україну. Без проблем адаптувався у новій команді і з перших матчів почав грати. Не думаю, що він їхав до Львова за грошима. Хлопець поїхав за можливостями. Мабуть, якщо запропонувати такий варіант комусь із теперішніх гравців молодіжної команди "гірників", вони навряд чи погодяться (Якімець та Кудрик – уродженці Львова, тому вони скоріше повернулися додому).
Потім була Ворскла із доволі простим футболом від Сачка. Матвієнко й тут із перших матчів проявив себе. У Шахтарі так само хапався за кожен шанс. Потрібно зіграти на лівому фланзі оборони? Жодних проблем! Правий фланг? Добре. Центр оборони? Залюбки. Кожного разу підлаштовувався під нові вимоги, адже, як би там не було, гра у Карпатах, Ворсклі, Шахтарі має різні особливості. У кожному з випадків Микола був успішним, не маючи при цьому часу на адаптацію. Гадаю, що й у лондонському Арсеналі він би зрозумів нові вимоги.
Найбільше у цій історії мене насторожує один мінус. Матвієнко ніколи не вирізнявся вмінням вести силову боротьбу. Він гарно працює із м’ячем, має хороший пас, може просувати м'яч уперед, читає гру, а от вести силову боротьбу, грати на другому поверсі – з цим складно.
Зрозуміло, що в УПЛ Шахтар грає з позиції сили. Суперники не так часто турбують захист "гірників". Тим паче, що в команді є сильний опорник Степаненко, який руйнує ворожі атаки ще у середині поля. Але от у ЛЧ в Шахтаря не все добре. У групі пропустили 13 м'ячів. У жодному матчі ворота Пятова не залишалися сухими. Якби Ман Сіті не вирішив свої інтереси у перших турах, то у Манчестері "гірникам" точно довелося б важче.
У чемпіонаті України до Матвієнка теж є деякі питання. Високий пресинг Зорі у харківському матчі призвів до того, що Матвієнко привіз два перші голи у власні ворота. У київському матчі проти Динамо Жерсон Родрігес просто прочавив Миколу, забиваючи єдиний гол "динамівців".
Наскільки мені відомо, після вдалої гри у Харкові тренер Загреба Ненад Б’єліца вирішив відмовитися від високого пресингу, який був ефективним у першому поєдинку. Тож хорвати почали атакувати через силового форварда Петковіча, який максимально шукав протистояння із Матвієнком. Грати в АПЛ без силової боротьби, без досконалого орієнтування на другому поверсі – вкрай непросто.
Та я однаково переконаний, що перехід в Арсенал став би для Матвієнка великим плюсом. Гравець отримав би нові виклики. Спочатку основний гравець у збірній, потім – у Шахтарі, а далі – топ-чемпіонат. Самі розумієте, що прогресувати в УПЛ неможливо. У Лондоні Микола точно б спробував зачепитися за основу.
Натомість тепер Матвієнко опинився у складній ситуації. Очікування та вимоги до нього точно зростуть – все-таки за гравця пропонували величезні гроші. Кожна помилка, кожна обрізка розглядатимуться під мікроскопом. Увага Арсенала зігріває душу. Але при цьому потрібно ще більше працювати.
Йому не залишається нічого іншого, як показувати хороший футбол на Євро-2020, ставати лідером захисту та одним із лідерів Шахтаря. 23 роки – це вік, коли ще можна розвиватися і прогресувати.