Захисник Леганеса Василь Кравець став гостем Youtube-каналу Бомбардир. "Футбол 24" обрав найцікавіше зі слів оборонця "пепінерос" та збірної України.
Про гру проти грандів іспанського футболу
Зрозуміло, що перед поєдинком проти того ж Атлетіко був мандраж. Я не так боявся когось індивідуально, як клубу. Ще недавно я грав проти Уески в Сегунді, а тут Реал та Атлетіко. Їхав у автобусі і тряслися руки, а коли сказали, що я у складі, то взагалі не знав, що відбувається.
А потім собі пригадав гру проти Шахтаря U-14 у фіналі чемпіонату України, я ще був малим. Всі вийшли перелякані, але тренер сказав, що назви команд у футбол не грають. Шахтар це, чи Динамо – байдуже. Пригадав цей момент і заспокоївся.
Марсело – ще грубший за мене, в прямому розумінні цього слова. На полі виглядає таким, наче приїхав із села від бабусі. Проте я не думав про протистояння з ним, я думав лише, щоб наш тренер нічого не кричав через мою гру.
Про зайву вагу
Коли я переходив у Луго, то перших півроку не грав через зайву вагу, мені про це так і сказали. Тоді я важив 85-86 кілограмів, згодом 3 кілограми скинув. Після цього сказали, що у мене є жир, якого треба позбутися. Я сів на дієту та почав працювати в залі, а згодом аналіз крові показав брак заліза в організмі.
Дали мені спеціальну дієту – я знову набрав 3 кілограми. Після цього мені подзвонив Олег Смалійчук і сказав "Як хочеш, але скинь цю вагу. Тебе не будуть турбувати, але скинь". Я скинув до 83-х і почав грати. Ще на початку наступного сезону мені трохи це згадували, але потім президент клубу сказав: "Залишай, як є, все добре".
Чутки, що в період у Карпатах я набирав багато їжі на зборах? Цікаво, як я мав це зробити, якщо в мене зайва вага і тут сидить тренер? Як я собі міг таке дозволити? Це маячня.
Про зацікавленість інших клубів
Що стосується інформації про інтерес Динамо, то вона для мене стала чимось новим. Я наче у новий світ потрапив. З Динамо до мене ніхто не звертався. У мене був агент, а коли до мене хтось дзвонив (хоча і це було нечасто), я одразу відправляв до нього.
Але жодних дзвінків чи повідомлень безпосередньо з Динамо я не отримував.
Про рівень УПЛ та чемпіонату Іспанії
Рівень УПЛ і Ла Ліги? Зараз не можу порівняти, адже я вже 3 роки в Іспанії. Але, вважаю, що тоді чемпіонат України перебував на хорошому рівні. Якби у нас не було футболу, мене б не покликали в Іспанію. Не можу сказати, що зараз будь-яка іспанська команда без проблем би переграла Шахтар чи Динамо.
А от база Карпат яскравіша за базу Леганеса. Це було улюбленим місцем не лише для мене, але й для інших футболістів. Приходив, пив фреш, йшов у сауну чи басейн. База Карпат мені подобалась набагато більше. Тут, в Леганесі, сауни немає, лише погода нагадує сауну.
В Іспанії можна перейматись лише через футбол. Люди тут добрі та спокійні, життя теж спокійне. Колектив нормальний. Ти когось пошлеш, тебе пошлють – все, вже друзі. Треба говорити з людьми. Так само, як в Україні – щоб подружитись, спочатку треба посваритись. Це жарт, звісно. Підійшов капітан і розповів, до кого можна лізти, до кого не варто. Ми разом обідаємо та вечеряємо, немає жодних проблем.
А от так званої "пісні новачка" тут немає. Я коли співав у збірній України, то таке було відчуття, наче треба було проти Реала грати. Перші 4 дні в національній команді я думав не про тренування у складі збірної, а про пісню. Мені взагалі важко виступати, а тим більше на людях.