Футбольна Україна: Львівська область
По правді зізнатися, було важко вибирати футболістів з-поміж такого різноманіття талантів. На Львівщині, окрім великої кількості команд, справно функціонують спеціалізовані спортивні заклади. Приміром, Львівський інститут фізичної культури. Тому тут не відчувають проблем у підготовці молодих гравців.
1969-ого на древнє місто очікував неймовірний успіх: місцеві «Карпати» сенсаційно виграли Кубок СРСР. Основу команди становили уродженці області: Лев Броварський, Ігор Кульчицький, Ростислав Поточняк, Володимир Данилюк, Роман Покора. Наприкінці 70-их ряди «левів» поповнить результативний нападник Степан Юрчишин. Також в радянські часи інші львів’яни успішно виступали за імениті клуби країни: Андрій Баль (київське «Динамо»), Андрій Ділай («Дніпро»), Володимир Журавчак («Металіст»). Найкращі бомбардири луцької «Волині» – Андрій Федецький і Володимир Дикий – народилися на Львівщині. Ну а звідки родом Мирон Маркевич нагадувати зайве.
В новітній період футбольної історії чимало львів’ян побігало у вищій лізі України: Богдан Стронціцький («Карпати», «Таврія»), Роман Толочко («Карпати», «Волинь»), Олег Федюков («Волинь»), Василь Леськів («Карпати», ФК «Львів»), Ярослав Хома («Карпати», «Волинь»), Юрій Беньо («Карпати», «Арсенал», Київ), Василь Кардаш («Динамо», «Чорноморець»), Василь Швед («Карпати»), брати Баранці («Львів», «Оболонь»), Володимир Єзерський («Дніпро», «Таврія»), Максим Фещук («Карпати», «Таврія»), Богдан Шуст («Шахтар», «Металіст»), Артем Громов («Ворскла»), Василь Прийма (донецький «Металург»), Роман Мисак («Карпати»).
Кубок СРСР в руках капітана Ігоря Кульчицького
Географічна довідка:
Площа та кількість населення: 21 833 км. кв., приблизно 2,5 млн. осіб; межує з: Волинською, Івано-Франківською, Рівненською, Тернопільською, Закарпатською областями, Республікою Польща; найбільші міста: Львів, Червоноград, Дрогобич, Стрий, Самбір, Новояворівськ, Трускавець, Новий Розділ, Золочів, Броди, Сокаль; найбільші ріки: Дністер, Західний Буг, Сян, Стир, Стрий, Іква, Свіча
Відомі команди регіону:
«Лехія», Львів (роки існування: 1903-39); «Чарні», Львів (роки існування: 1903-39); «Погонь», Львів (роки існування: 1904-39); «Погонь», Стрий (період існування: 1906-39); «Гасмонея», Львів (роки існування: 1908-39); «Спарта», Львів (роки існування: 1910-32); «Україна», Львів (період існування: 1911-44); «Самбір», Самбір (попередні назви: «Дністер» «Промінь», дата заснування: 1931); «Юнак», Дрогобич (попередня назва: «Стшелець», період існування: 1931-39); «Ватра», Дрогобич (роки існування: 30-ті рр. – 1944); «Динамо», Львів (роки існування: 1940 – початок 2000-их); «Спартак», Львів (часи існування: 1940-49); СКА, Львів (роки існування: 1949-89); «Шахтар», Червоноград (час заснування: 1957); «Сільмаш», Львів (дата існування: 1961-62); «Карпати», Львів (час заснування: 1963); «Гірник», Соснівка (час заснування: 1964, попередні назви: «Рочин», «Шахта № 8», «Надія»); «Сокіл», Золочів (дата утворення: 1976); «Гірник», Новояворівськ (час заснування: 1982); «Газовик-Хуртовина», Комарно; «Сокіл», Львів; «Гарай», Жовква; «Миколаїв», Миколаїв (попередня назва: «Цементник-Хорда»); «Скіфи», Львів (попередня назва: ФК ЛАЗ); ФК «Львів» (роки існування: 1992-01); «СКА-Орбіта», Львів; «Рава», Рава-Руська (час виникнення: 2001); «Рух», Винники (час заснування: 2003); «Авангард», Жидачів; «Скала», Стрий; «Нафтуся», Східниця (рік заснування: 2006); ФК «Куликів», Куликів (дата утворення: 2008)
Роман Зуб
Дата народження: 16.02.1967; місце народження: Львів; позиція: захисник, півзахисник; кар’єра гравця: «Динамо», дубль (Київ), 1987-88 – «Зоря» (Луганськ), 1989 – СКА (Львів), 1990 – «Галичина» (Дрогобич), 1990 –92, 2002 – «Волинь» (Луцьк), 1993 – «Легія» (Варшава), 1994-97, 1999-00 – «Карпати» (Львів), 1998 – «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), 1998 – «Нива» (Вінниця), 2000-01 – ПФК «Олександрія», 2001 – «Зірка» (Кіровоград), 2002 – «Сокіл» (Золочів), «Карпати» (Трускавець), «Рочин» (Соснівка); досягнення: бронзовий призер ЧУ (1998)
Вихованець Львівського спортивного інтернату. З навчального закладу Романа заберуть до Києва. Звісно, юному хлопцеві нереально було пробитися до основи «Динамо» – володаря Кубка володарів Кубків.
Футболіст на полі «відзначався» не тільки вдалими діями з м’ячем. Від його боксерських навичок інколи потерпали судді та гравці суперника. Ну а волинські легенди оповідають історію як кулаків Романа спробував один з відомих і брутальних тренерів України. У Польщі на львів’янина очікуватиме допінговий скандал, хоча схоже, що футболіста просто-напросто підставили.
Після завершення професійної кар’єри чоловік тренував аматорів. З червня 2014 року Роман Іванович працює з «Карпатами» U-21.
Сезон 1994/95, «Карпати» – «Дніпро» – 3:1
«Карпати»: Расулов Ельхан, Євтушок Олександр (к), Чижевський Олександр, Павлюх Іван (Федюков Олег, 88), Зуб Роман, Доценко Віктор, Амілехін Сергій, Леськів Василь, Шумський Віталій (Петрик Анатолій, 80), Покладок Андрій, Липинський Микола (Різник Володимир, 75)
Тренер: Маркевич Мирон
«Дніпро»: Сирота Святослав, Скрипник Віктор (Горілий Володимир, 22; Червоний Олександр, 74), Беженар Сергій, Дірявка Сергій (к), Багмут Володимир, Полунін Андрій, Похлебаєв Євген, Думенко Сергій (Захаров Олександр, 36), Фінкель Борис, Плотко Ігор, Коновалов Сергій
Тренер: Павлов Микола
Голи: 1:0 – Зуб (10), 2:0 – Липинський (34), 2:1 – Беженар (52, з пенальті), 3:1 – Покладок (57)
Олег Лужний
Дата народження: 05.08.1968; місце народження: Львів; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1985-88 – «Торпедо» (Луцьк), 1989 – СКА «Карпати» (Львів), 1989-99 – «Динамо» (Київ), 1999-03 – «Арсенал» (Англія), 2004 – «Вулверхемптон» (Англія), 2005 – «Вента» (Латвія), 8 матчів за збірну СРСР, 52 матчі за збірну України; досягнення: чемпіон СРСР (1990), Кубок СРСР (1990), чемпіон України (1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999), Кубок України (1993, 1996, 1998, 1999), чемпіон Англії (2002), володар Кубку Англії (2002, 2003), фіналіст КУЄФА (2000)
Волинські вболівальники із стажем пригадують часи, коли Олег Лужний, не завжди потрапляючи в склад «Торпедо», бігав в чемпіонаті області. Хтось з них тоді міг сказати, що бачить перед собою чемпіона двох країн? Після волинського етапу Олегова кар’єра різко стрибнула вгору. Він, 21-річний хлопець, мав усі шанси поїхати на італійський чемпіонат світу. Ех, якби не травма…
Замість лондонського «Арсеналу» він міг опинитися в іншій червоно-білій команді – «Бенфіці». Також інтерес до українського захисника проявляли «Ліверпуль» з «Нюкаслом». Та все сталося так, як і мало трапитися: Лужний обрав Лондон, з «канонірами »виграв Кубок і чемпіонат Англії, відіграв у Лізі Чемпіонів
А ще Олег Лужний в ролі капітана тридцять дев’ять разів виводив збірну Україну на зелене поле.
Чемпіонат України 1995/96, «Шахтар» – «Динамо» – 2:3
«Шахтар»: Шутков Дмитро, Леонов Ігор (Онопко Сергій, 46), Коваль Олександр, Чіхрадзе Георгій, Старостяк Михайло, Кочвар Сергій, Орбу Геннадій, Воскобойник Олександр (П’ятенко Володимир, 46), Петров Ігор (к), Співак Олександр (Ателькін Сергій, 77), Федьков Андрій
Тренер: Рудаков Валерій
«Динамо»: Шовковський Олександр, Лужний Олег (к) (Шматоваленко Сергій, 67), Беженар Сергій, Головко Олександр, Михайленко Дмитро, Дмитрулін Юрій, Похлебаєв Євген (Коновалов Сергій, 63), Мізін Сергій (Скаченко Сергій, 81), Косовський Віталій, Ребров Сергій, Шевченко Андрій
Тренер: Сабо Йожеф
Голи: 1:0 – Федьков (17), 1:1 – Лужний (29), 1:2 – Косовський (35), 2:2 – Орбу (44), 2:3 – Беженар (81)
Андрій Покладок
Дата народження: 21.06.1971; місце народження: Яворів; позиція: нападник; кар’єра гравця: 1992, 1993 – «Скала» (Стрий), 1992-98, 1999-01 – «Карпати», «Карпати-2» (Львів), 1998-99 – «Металург», «Металург-2» (Донецьк), 2001 – «Галичина-Карпати» (Львів), 2002 – «Спартак» (Івано-Франківськ), 2002-03 – ПФК «Олександрія», 2003-04 – «Нива» (Вінниця), 2004-06 – «Рава» (Рава-Руська); досягнення: фіналіст Кубка України (1993), переможець 2-ої ліги (2005)
Юний Андрій Покладок не завжди потрапляв у збірну рідного інституту фізичної культури, як раптом хлопця, що називається, «прорвало». Саме пан Андрій є найкращим голеадором «Карпат» у вищій лізі (а цілком реально він планував обрати «Волинь»), саме він «втащив» команду до півфіналу Кубка України-1993, забивши переможний м’яч запорізькому «Металургу». З «левами» Покладок «засвітився» у Кубку Кубків, поступившись ірландському «Шелбурну».
Загалом у вищій лізі України гравець відзначився 62 рази, у тому числі поклавши по хет-трику «Дніпру» (установку на гру з яким Андрій благополучно проспав – ще та історія) та луганській «Зорі».
Чемпіонат України 2000/01, «Карпати» – «Динамо» – 2:0
«Карпати»: Стронціцький Богдан (к), Вільчинський Володимир, Павлюх Іван, Даниловський Сергій, Вовчук Любомир, Луцишин Михайло (Лучкевич Ігор, 85), Толочко Роман, Назаров Євген, Маковій Ігор (Швед Василь, 81), Покладок Андрій (Єсип Богдан, 88), Шукатка Віталій
Запасні: Тлумак Андрій, Уштан Володимир, Кабанов Тарас, Тимчишин Олег
Тренер: Броварський Лев
«Динамо»: Кернозенко В’ячеслав, Хацкевич Олександр, Герасименко Олексій (Деметрадзе Георгій, 65), Головко Олександр (к), Ващук Владислав, Дмитрулін Юрій, Несмачний Андрій, Яшкін Артем, Мороз Геннадій, Шацьких Максим, Гусін Андрій
Запасні: Близнюк Ілля, Федоров Сергій, Михайленко Дмитро, Боднар Ласло, Серебрянніков Сергій, Максимюк Роман
Тренер: Лобановський Валерій
Голи: 1:0 – Толочко (47), 2:0 – Покладок (74)
Андрій Гусін
Роки життя: 11.12.1972 – 17.09.2914; місце народження: Золочів; позиція: опорний півзахисник; кар’єра гравця: СКА (Львів), «Авангард» (Жидачів), «Карпати» (Кам’янка-Бузька), 1992 – «Газовик» (Комарно), 1992-93 – «Карпати» (Львів), 1994-995, 1997-04 – «Динамо-2», «Динамо» (Київ), 1995-96 – «ЦСКА-Борисфен» (Київ), 2005-07 – «Крила Совєтов» (Росія), 2008 – «Сатурн» (Росія), 71 матч за збірну, 9 голів; досягнення: чемпіон України (1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004), Кубок України (1998, 1999, 2000, 2003), чвертьфіналіст чемпіонату світу (2006)
Особисто в мене Андрій Гусін асоціюється з відбором на чемпіонат світу 2006-ого року. Львів’янин заб’є єдиний м’яч еллінам, який забезпечить «козакам» перше місце. В жодному разі не забуваймо про не менш важливі Андрієві голи албанцям та датчанам. На перших етапах кар’єри Гусін часто травмувався, траплялося таке, що тренери його «списували» з футбольної карти. Однак він вперто працював, доводячи критикам протилежне.
Окрім «Динамо», нападника «Карпат» (це вже Валерій Лобановський поставить Андрія опорним) дуже хотів переманити московський «Асмарал». І дякувати долі, що гравець зробив вибір на користь української столиці.
Чемпіонат України 1995/96 «Зоря-МАЛС» – «ЦСКА-Борисфен» – 1:5
«Зоря-МАЛС»: Серченко Валерій, Микитин Володимир(к), Дімітрішвілі Темурі, Квітатіані Гела, Мустофаєв Асан, Шелаєв Олег, Коробченко Олексій, Киян Володимир, Гущин Олександр (Кравченко Андрій, 46), Кулієв Вагіф (Рубанчук Валерій, 81), Мірошниченко Роман (Перегрім Дмитро, 72)
Тренер: Журавльов Олександр
«ЦСКА-Борисфен»: Рева Віталій, Свистунов Олександр (Лобас Володимир, 78), Закотюк Микола, Волосянко Микола (к), Анненков Андрій, Дірявка Сергій, Ревут Сергій, Пушкуца Віталій (Бєлкін Віктор, 76), Кузнєцов Олег, Гусін Андрій, Цихмейструк Едуард
Тренер: Фоменко Михайло
Голи: 0:1 – Свистунов (6), 0:2 – Гусін (21), 0:3 – Гусін (66), 0:4 – Бєлкін (77), 1:4 – Кравченко (88), 1:5 – Гусін (89)
Вилучення: Квітатіані (61)
Михайло Старостяк
Дата народження: 13.10.1973; місце народження: с. Грусятичі; позиція: захисник; кар’єра: 1992-93 – «Сокіл» (Бережани), 1993-95 – «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), 1995-04 – «Шахтар» (Донецьк), 2005 – «Шинник» (Росія), 2006 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 2007-09 – «Сімург» (Азербайджан), 17 матчів за збірну; досягнення: чемпіон України (2002), володар Кубку України (1997, 2001, 2002, 2004)
Один з символів донецького «Шахтаря» початку 2000-их. Попередник Даріо Срни, тобто Михайло носився на правому фланзі оборони. Окрім донеччан, Старостяка до себе звали представники «Дніпра».
Уродженець невеликого села відіграв у чемпіонатах України різного ґатунку безліч матчів, але відзначився тільки одного разу – після пасу Ателькіна забив алчевській «Сталі». Також кілька м’ячів він заніс до свого активу у Кубку України.
Чемпіонат України 2000/01, «Шахтар» – «Сталь», Алчевськ
«Шахтар»: Вірт Юрій, Старостяк Михайло, Ндіайє Асан, Тимощук Анатолій (Шевчук В’ячеслав, 79), Попов Сергій (к), Аліуце Маріан, Агахова Джуліус (Стрєлков Ігор, 79), Окоронкво Ісаак, Зубов Геннадій, Ателькін Сергій, Конюшенко Андрій (Абрамов Віталій, 54)
Запасні: Шутков Дмитро, Глевецкас Дайнюс, Бахарєв Олексій, Хома Ярослав
Тренер: Прокопенко Віктор
«Сталь»: Старцев Вадим, Моргунов Олексій, Скіндеріс Маріус, Вертелецький Анатолій, Полушин Сергій, Ветренніков Сергій, Манько Євген (к) (Кучирка Роман, 75), Тіца Сергій, Ареф’єв Віктор (Акобян Ара, 46), Лопаткін Артем, Кріпак Яків (Федорченко Артем, 82)
Запасні: Ногін Олександр, Матвійчук Олександр, Ключик Сергій, Танурков Володимир
Тренер: Волобуєв Анатолій
Голи: 1:0 – Ателькін (8), 1:1 – Ареф’єв (43), 2:1 – Старостяк (56), 3:1 – Агахова (76)
Юрій Вірт
Дата народження: 04.04.1974; місце народження: Львів; позиція: воротар; кар’єра гравця: 1992-95 – «Скала» (Стрий), 1995-97 – ФК «Львів», 1997-99, 2002-03,2003 -07 – «Металург» (Донецьк), 1999-01, 2007-11 – «Шахтар» (Донецьк), 2004 – «Борисфен» (Бориспіль), 2004 – «Інтер» (Боярка), 2 матчі за збірну; досягнення: чемпіон України (2002, 2008, 2010), володар Кубку України (2001, 2002, 2008)
Свого часу Юрій Вірт мав непогані шанси, аби зайняти місце головного воротаря збірної, але в Києві знаходився неперевершеного СаШо. Та й травма коліна не дозволила Юрію показати сво найкращі якості.
З «Шахтарем» кіпер виступав у Лізі чемпіонів проти «Арсеналу» та «Лаціо». І якщо пропускав у найпрестижнішому клубному турнірі, то виключно від «зірок» футболу: Клаудіо Лопеса, Недведа, Сімоне Індзагі, Сільвена Вільтора, Хуана Верона... Одним словом, львів’янину є про що дітям розповісти.
Нині пан Юрій працює у тренерському штабі дніпродзержинської «Сталі».
Чемпіонат України 2000/01, «Динамо» – «Шахтар» – 1:2
«Динамо»: Шовковський Олександр, Хацкевич Олександр, Боднар Ласло, Головко Олександр (к), Яшкін Артем (Дмитрулін Юрій, 77), Несмачний Андрій, Мелащенко Олександр (Венглинський Олег, 73), Белькевич Валентин, Федоров Сергій, Чернат Флоріан, Пєєв Георгій (Кузьмічов Володимир, 77)
Запасні: Кернозенко В’ячеслав, Мороз Геннадій, Лисицький Віталій, Гавранчич Горан
Тренер: Лобановський Валерій
«Шахтар»: Вірт Юрій, Окоронкво Ісаак, Глевецкас Дайнюс (Старостяк Михайло, 46), Тимощук Анатолій, Попов Сергій (к), Бахарєв Олексій (Шевчук В’ячеслав, 90), Агахова Джуліус (Ателькін Сергій, 71), Ндіайє Асан, Зубов Геннадій, Аліуце Маріан, Воробей Андрій
Запасні: Шутков Дмитро, Бєлік Олексій, Абрамов Віталій, Конюшенко Андрій
Тренер: Прокопенко Віктор
Голи: 1:0 – Мелащенко (17), 1:1 – Агахова (50), 1:2 – Ндіайє (53)
Микола Морозюк
Дата народження: 17.01.1988; місце народження: Червоноград; позиція: захисник, півзахисник; кар’єра гравця: 2005-09, з 2015-ого – «Динамо», «Динамо-2», «Динамо-3» (Київ), 2009 – «Оболонь» (Київ), 2010 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 2010-15 – «Металург» (Донецьк), 13 матчів за збірну, 1 гол; досягнення: чемпіон України (2009), Суперкубок України (2007)
Футбольна доля Миколи Морозюка по-своєму унікальна та своєрідна. За основну команду «Динамо» він дебютував 17 червня 2007 року. Трапилося це в останньому турі чемпіонату, коли кияни вже оформили чемпіонство. Тренер Анатолій Дем’яненко проти «Арсеналу» виставить «зелених» дублерів: Морозюка, Рибку, Мандзюка, Аладашвілі, Допілку, Федоріва, Імедашвілі, Єщенка, Мілько, Олійника, Фаркаша, Кравця, Лисенка. І що ви думаєте? Необстріляна молодь перемогла – 1:0! А через місяць фактично ті самі дублери, розбавлені Гавранчичем, Нінковичем, Михаликом та Алієвим, створять ще гучнішу сенсацію. У матчі за Суперкубкок України вони "бахнуть" донецький «Шахтар»! Нехай і в серії пенальті. Останній влучний удар з «точки» виконає саме Морозюк.
Та у «Динамо» Микола не закріпиться, і вирушить до Донецька. В «Металурзі» він перетвориться на справжнього лідера команди. Наприкінці весни Морозюк знову отримав шанс заявити про себе в Києві.
Чемпіонат України 2014/15, «Металург» (Донецьк) – «Шахтар» – 2:1
«Металург»: Бандура Олександр (к), Барановський Артем, Чечер В’ячеслав, Путівцев Артем, Соболь Едуард, Овсепян Румян (Шарпар В’ячеслав, 88), Прийма Василь, Нельсон Грегорі, Лазіч Джордже (Мішенко Богдан, 90), Морозюк Микола, Федотов Віталій (Афонсо да Сильва Александре, 77)
Запасні: Паньків Юрій, Поступаленко Антон, Трояновський Євген
Тренер: П’ятенко Володимир
«Шахтар»: П’ятов Андрей, Срна Даріо (к), Ордець Іван, Ракіцький Ярослав, Шевчук В’ячеслав, Степаненко Тарас, Мартінс Фернанду (Гладкий Олександр, 59), Коста Дуглас (Родрігес де Паула Сантос Фредеріко, 79), Тейшейра Алекс, Барселос Фреда Тайсон (Анісіо Дуарте Бернард, 70), Луїс Адріано
Запасні: Каніболоцький Антон, Чигиринський Дмитро, Сільва Санчес Веллінгтон, Дентіньо Феррейра
Тренер: Мірча Луческу
Голи: 1:0 – Морозюк (73), 2:0 – Лазіч (75), 2:1 – Срна (82)
показати приховати