Легендарний Паоло Мальдіні загрався у футбольний менеджер. "Футбол 24" пояснює, чому звільнення Марко Джампаоло не врятує Мілан.
"Є лише один капітан", – виспівували вболівальники майже переповненого Сан-Сіро, тримаючи банер із зображенням легендарного Франко Барезі. Цей жест можна було б вважати звичною даниною заслугам неперевершеного колишнього захисника "россонері". Однак це трапилося після матчу 37-го туру Серії А сезону-2008/09 проти Роми. Цей поєдинок став останнім на домашній арені для людини, яка у багатьох асоціюється з усіма останніми визначними успіхами Мілана. Мальдіні був настільки засмучений, що навіть скасував заплановану прес-конференцію. "Я радий, що не є одним із тих людей", – не на таке прощання розраховував гравець, чий номер вирішили вивести з обігу.
Після завершення кар'єри Паоло тривалий час залишався без футболу. Він проводив час із сім'єю, подорожував та грав у теніс, навіть зумівши дебютувати в офіційних змаганнях. Мальдіні разом зі своїм тренером Стефано Ландоніо заявився на турнір ATP Milan Challenger, де очікувано припинив боротьбу за трофей у першому ж раунді. Колишній капітан ніколи не втрачав нагоди повторити, що для нього існує лише один клуб, і йому боляче дивитися, в якому стані перебуває Мілан. Однак ніхто з попередніх власників не поспішав кликати Паоло.
Спершу здавалося, що функціонери просто бояться авторитету колишнього гравця. Адже команда потребувала перебудови, а у пам'яті футболістів ще жили спогади про подвиги Мальдіні на футбольному полі. Поки Мілан ще належав Берлусконі, не було бодай натяків, що колишній капітан повернеться. Сам Паоло однозначно заявляв, що хоче мати вагоме право голосу, а не бути "весільним генералом". Цього йому не змогли запропонувати і китайці на чолі з Йонхонгом Лі. А от американці з хедж фонду Elliott люб'язно на це погодилися. Перший сезон Мальдіні працював під керівництвом Леонардо, а влітку, після повернення бразильця в ПСЖ, став "першою скрипкою", покликавши собі на допомогу Звоніміра Бобана, який для цього навіть покинув роботу в ФІФА.
Тепер Паоло несе цілковиту відповідальність за спортивні результати команди. Він визначає вектор трансферної політики (саме Мальдіні під час особистої зустрічі переконав Тео Ернандеса перебратися на Сан-Сіро) та здійснює ключові призначення. Марко Джампаоло – цілком і повністю вибір технічного директора Мілана. Публічно він підтримував аленатторе до останнього, заявляючи про спільну відповідальність: "Ми вибрали тренера і будемо захищати його. Ми знали, що на початку сезону можуть виникати проблеми". Проте, схоже, ніхто не очікував, що все буде настільки погано.
Після 7-и турів "россонері" набрали лише 9 очок. Відставання до зони Ліги чемпіонів складає всього чотири пункти, але цього виявилося достатньо, щоб відправити Джампаоло у відставку. Заперечувати, що Марко не вдалося передати Мілану своє бачення футболу, безглуздо. Команда виглядала мляво навіть проти суперників, які мають значно слабші кадрові ресурси. Проте цього варто було очікувати, оскільки трансферна кампанія, проведена влітку, зовсім не відповідала вимогам нового тренера.
Для Джампаоло найважливішим компонентом завжди був баланс, тому схема 4-3-3 не відповідає його вимогам. Проте керівництво так і не придбало гравця, навколо якого міг би будуватися новий Мілан. Марко був необхідний виконавець у зону треквартісти. Впродовж усього літа ширилися чутки про близький трансфер Анхеля Корреа, але аргентинець попри незадоволення своїм становищем в Атлетіко так і залишився на Ванда Метрополітано. Мало того, перед самим трансферним дедлайном Мальдіні і Ко здійснили ще одне підписання. В обмін на Андре Сілву з Айнтрахта перейшов Анте Ребіч. Хорват – типовий вінгер, для яких просто немає місця у схемах Джампаоло. Вже тоді закралося припущення, що тренера банально кинули.
В таких умовах аленатторе спробував розв'язувати проблему, перевівши Сусо на позицію "десятки". Іспанець і там залишився найгострішим гравцем команди, але було видно, що на фланзі він себе почуває значно комфортніше. Звісно, можна звинувачувати Джампаоло, що він не зумів пристосуватися до нових вимог, але хіба керівництво не розуміло, якого тренера воно запрошує. Мальдіні постійно говорив про підтримку і бажання всіляко допомогти наставнику побудувати сильну команду. Проте жодного топового придбання в середину поля і легке прощання з Бакайоко зробили півзахист Мілана імпотентним. Не дарма гольову засуху Пйонтека тренер пояснював нездатністю команди створити для нього достатню кількість моментів.
Джампаоло протримався на посаді головного тренера всього 111 днів. Це антирекорд для наставників "россонері", які працювали з командою повноцінно, а не на правах виконувача обов'язків. 6 забитих голів – передостання атака Серії А на момент звільнення. Доннарумма стабільно перебуває серед лідерів топ-чемпіонатів за кількістю сейвів. Так, причин для звільнення тренера предостатньо, але несправедливо усю провину перекладати на плечі Джампаоло.
Мальдіні досі користується беззаперечним авторитетом у керівництва. Італійська преса стверджує, що Elliott хотів, щоб команду очолив Спаллетті, але Паоло та Бобан переконали довіритися Стефано Піолі. Схоже, це найбезглуздіший з усіх варіантів, які обговорювалися. Колишній капітан Мілана у своєму бажанні допомогти рідному клубу дійшов до того, що зробив усе навпаки. Цього варто було очікувати, якщо поставитися до висловлювань близьких до "россонері" людей більш серйозно. Не дарма ж Дженнаро Гаттузо був готовий повернутися у тренерське крісло лише після звільнення Мальдіні. Своєю чергою Сільвіо Берлусконі вирішив проігнорувати запитання про оцінку роботи тандему Паоло та Звоніміра: "Скажемо так: я аплодував їм, коли вони були футболістами".
Увесь хаос Мілана описує процес звільнення Джампаоло. Марко подзвонили окремо спортивний директор Фредерік Массара, технічний директор Паоло Мальдіні і директор з футбольних питань Звонімір Бобан і повідомили, що він буде звільнений з займаної посади через погані результати на старті сезону, а також через втрату довіри. Це не дуже схоже на роботу менеджменту топ-клубу, яким себе ще досі позиціонує Мілан.
Джампаоло вирішив ризикнути, перебравшись на Сан-Сіро. Його експеримент провалився досить швидко. Цікаво, що це не похитнуло позицій 52-річного фахівця на Апеннінах. Італійська преса та уболівальники досі вважають Марко одним із найперспективніших та цікавих тренерів кальчо, в якому чимало провідних аленатторе бачать свого послідовника. Про це ми писали у матеріалі на початку літа після його призначення у Мілан. Так, з "россонері" нічого не вийшло, але єдине, про що повинен шкодувати Джампаоло, що своїм рішенням прирік на крах Сампдорію, а з цим Міланом вже давно усе зрозуміло.