Українська Прем'єр-ліга прокидається після зимової сплячки, а Сергій Тищенко аналізує плюси та мінуси головного тренера Олімпіка, який восени здійснив маленький подвиг.
Головним відкриттям першої частини сезону УПЛ став головний тренер Зорі Віктор Скрипник. Але разом з тим ніяк не можна забувати про керманича Олімпіка – Вісенте Гомеса.
На початку чемпіонату я був впевнений на 101 відсоток, що доля команди, яка понизиться класом, вже вирішена. Олімпік під керівництвом Жуліо Сезара виглядав просто жалюгідно. Ідеї бразильського тренера не спрацьовували взагалі. Команда дуже інертно діяла в атаці і постійно провалювалася в захисті. Бажання грати через короткий пас і високий захист стало величезною проблемою. Складалося враження, що гравці просто не сприймають тренерську філософію Сезара.
Грав за Реал проти Динамо, був одноклубником Шевченка та виграв ЛЧ: що відомо про Жуліо Сезара
Із стану грогі донецьку команду міг витягти тільки чарівник. Таким чарівником виявився іспанський спеціаліст Вісенте Гомес. Олімпік одразу почав набирати очки, з'явилася ігрова дисципліна, гравці зрозуміли, що від них вимагають. Дійшло до того, що наприкінці осені клуб став реальним претендентом на першу шістку.
Заслуга у такому перевтіленні належить виключно Вісенте Гомесу. Він змусив футболістів повірити у власні сили, зацікавив їх своїми ідеями, знайшов підхід до кожного, використовуючи його сильні сторони. Адже, якщо відверто, склад Олімпіка – один із найслабших в УПЛ. Можливо, він навіть найслабший за всю історію донецького клубу в елітному дивізіоні. Про футболістів калібру Мохи, Шабанова, Богданова можна тільки мріяти. Ряд позицій просто тріщав по швах упродовж сезону. Збиті льотчики, вільні агенти, молодь – з такими кадрами лише б зберегти прописку в УПЛ. Натомість маємо цікаву команду та пристойний результат.
У таких умовах нереально сподіватися на скаутинг чи селекцію. Скоріше потрібно працювати з агентами, які зможуть привозити гравців. Грубо кажучи, футболіст може приїхати в Олімпік тільки тоді, коли інших варіантів вже не залишилося. Зотько, Лук'янчук, Лебеденко провалилися у не найсильніших європейських лігах та клубах – потрібно десь грати. А тут якраз цікавий тренер – є можливість перезавантаження кар’єри. Мотивація у таких футболістів буде максимальною. При тому, що кістяк команди зараз складають молоді виконавці 20-23 років. Спільні інтереси, вподобання та проблеми – це робить колектив сильнішим, згуртованішим. Плюс – досвідчені "дядьки" на ключових позиціях (голкіпер Кичак, захисник Гришко тощо).
Зрозуміло, що дуже складно заманити перспективного гравця у клуб, який має не найкращу репутацію. Тим паче, умови там залишають бажати кращого, адже Олімпік живе фактично без бази, стадіону та вболівальників. Єдина фішка – це Київ і комфортний стадіон Динамо.
Дивлюся 80-90 відсотків матчів УПЛ. Зізнаюся чесно: серед всіх команд мені найбільш чужий саме Олімпік. Не бачу у команді жодного цікавого для себе футболіста, який хоча б теоретично міг піти на підвищення, зацікавити клуби із Польщі чи, скажімо, Угорщини. На першому місці – тільки командна гра і результат. До речі, від гри "олімпійців" також не отримую жодного естетичного задоволення. Команда Санжара була в рази цікавішою.
Скоріше мова може йти про те, що колектив Гомеса у першій частині сезону грав через слабкі сторони суперника, недооцінку і тому подібне. Якщо відчувають якусь слабинку опонента – намагаються тиснути на болюче місце. Так було, скажімо, проти Карпат у Львові, коли провалився молодий воротар Артим.
Окремої уваги заслуговує матч Олімпік – Динамо. Вісенте Гомес максимально підготував свою команду до іменитого суперника. "Олімпійці" спокійно сушили гру завдяки кількісному захисту, не даючи створити біля власних воріт майже нічого, намагаючись ловити опонента на швидких атаках. До поразки призвели грубі індивідуальні помилки. Програли футболісти, але не тренер. Висновок: Гомес дуже ретельно підходить до вивчення кожного суперника.
Недавно іспанець став героєм YouTube-програми Романа Бебеха "Бомбардир". Там показали, як помічники Гомеса розбирають гру суперника, у цьому випадку – Карпат. Відеоаналітик уточнив, що розбирає стандарти команди Санажара. Яким же був подив, коли Олімпік забив Карпатам саме після стандарту!
Подобається, що Вісенте збирає навколо себе молодих людей, які допомагають йому в роботі. Так само було і в Динамо. Важливо, що іспанець не тільки ділиться своїм досвідом, але й дає шанс розвиватися молодим українським спеціалістам. В УПЛ дуже важко знайти команду, де працювали б такі соціальні футбольні ліфти.
У сучасному футболі важливо не просто виходити і показувати свою найкращу гру, але й розуміти сильні та слабкі сторони суперника. Думаю, що з позиції сили у деяких матчах вже не грають навіть Барселона та Реал.
Не менш важливо, що Вісенте Гомес зібрав навколо себе цікавий штаб. Знайшлося місце, зокрема, Ігорю Климовському, який минулого сезону рятував команду після "роботи" В'ячеслава Шевчука. Цей спеціаліст знає клуб зсередини. Взимку приєднався тренер воротарів Володимир Тименко. Він раніше працював із Оболонню-Бровар і Чорноморцем. Дається шанс молодим людям – в аналітиці, скаутингу. На перше місце виходить не фінансовий аспект, а можливості. Робота усього штабу організована дуже добре, розставлені правильні наголоси.
Під час зимових зборів Олімпік у плані результату виглядав чудово: 8 перемог у 9 матчах. Команда мало пропускала та багато забивала. Футболісти ще краще зрозуміли вимоги тренера. Проте, особисто для мене, постать Вісенте Гомеса залишається дуже суперечливою. Мені поки що важко визначитися, наскільки це позитивний герой...
Свого часу я підтримував рішення Гомеса покинути "дубль" Динамо. Нічого нового він цій команді дати вже не міг. Вісенте – не зовсім іспанський тренер, адже працював у системі Атлетіка з Більбао. У цьому клубі дуже обмежена кадрова політика – грати можуть тільки баски. Бажано доводити цих дітей, які прийшли в систему клубу у 10-річному віці, хоча б до U-19, U-21. Стиль футболу – не комбінаційний, а скоріше силовий, де багато уваги приділяється характеру, фізичним кондиціям, вмінню боротися.
Вісенте Гомес приєднався до Динамо на початку 2014 року і працював із молодіжною командою до 2016-го (потім ще сезон – помічник Реброва у першій команді). Йому дісталося доволі талановите покоління: Яремчук, Харатін, Бурда, Кузик, Чумак... Пропоную одразу відкинути Циганкова, бо талант цього гравця проріс би навіть крізь асфальт. Покоління 1998-99 років збирав та формував Юрій Мороз. Той же Назарій Русин в інтерв’ю розповідав, що у нього не склалося з іншим іспанцем – Унаї Мельгосою, а от Мороз побачив у ньому перспективу.
Головна претензія до Гомеса полягає в тому, що Яремчук так і не був готовий до дорослого футболу. Форвардом збірної України, за яким стежать багато топ-клубів, його зробили вже у Бельгії. Натомість у Динамо двох останніх сезонів – проблеми із нападником. Яремчук мав всі можливості для того, щоб стати бомбардиром №1 на багато років, але так і не подолав шлях до дорослого футболу. Звичайно, тут вагома провина головного тренера. Він повинен довіряти, розуміти перспективу. Тут важливо, щоб і сам гравець по максимуму був готовим до нових викликів. Яремчук виявився неготовим фізично і психологічно.
Яремчук не почав би так прогресувати, якби лишився в Динамо, – Вісенте Гомес
Із всієї молоді, яку тренував Вісенте, зараз у першій команді залишається Шепелєв. Був ще Бєсєдін, але тепер він поза грою. Так от, ці два футболісти продовжують фігурувати у категорії перспективних. На рівень стабільності та класу вони поки не вийшли. Бурда і перший пас, початок атаки – поняття протилежні або дуже далекі. Такі речі засвоюють точно не в першій команді. Чумак зовсім загубився, хоча грав навіть у плей-офф Ліги Європи. Андрієвський досі ходить у перспективних, хоча йому вже 25. Тимчик, Михайліченко, Оріховський... Напевно, тут є суттєві недопрацювання, допущені Гомесом під час роботи із молодіжними командами.
З іншого боку, я аж ніяк не хочу применшувати заслуг Вісенте у Динамо. Він привніс багато користі у систему молодіжних "динамівських" команд у плані методологічного процесу і тому подібне. Думаю, певні речі залишилися досі.
Хороший тренер у футболі не залишиться без роботи. Три роки Вісенте Гомес відпрацював у такому великому та відомому клубі, як Динамо. Потім провів один рік у Саудівській Аравії, асистуючи Сергієві Реброву в Аль-Ахлі. Певний час крутився у структурі московського Спартака. Той же Жорді Гратакос, який свого часу працював в академії Дніпра, зараз без проблем керує школою Барселони у Москві.
У російському футболі є гроші. Якщо тренер себе зарекомендував, він отримає можливість працювати. Проте Гомес там нікого не вразив... Саудівська Аравія також намагається розвивати футбол, і талановитий тренер там зайвим не буде. У країні працюють багато іноземних спеціалістів – "за долари вчать верблюдів грати у футбол", як кажуть в Іспанії.
Але Гомес не отримав особливих варіантів. Змушений був очолити лише Олімпік – клуб із жахливою репутацією (дискваліфікація молодіжних команд!), інфраструктурними проблемами, грою фактично для свого власника. Невже кращих варіантів не було?
Навіть Ребров, який співпрацював із Вісенте в Києві та Джидді, не покликав іспанця до себе. Зараз із ним працюють Альберто Босх (колишній головний методист академій Дніпра та Динамо) та Унаї Мельгоса. І Ференцварош, варто відзначити, виглядає на порядок різносторонніше та потужніше, ніж Аль-Ахлі.
Президент Ференцвароша розповів, яку домовленість має із Ребровим
Були чутки, що Гомес може стати помічником Андрія Шевченка у збірній України після відходу Рауля Ріанчо, але, як бачимо, цього не сталося. Іспанець зміг тільки повернутися у Динамо, де був помічником Хацкевича. Там його робота була скоріше формальною, а з приходом Михайличенка на тренерський місток першої команди Гомес виявився зайвим і у столичному клубі. При тому, що штаб Динамо виглядає не до кінця укомплектованим.
Сьогоднішній Олімпік – це певна копія "дубля" Динамо епохи Вісенте Гомеса. Принципи гри, філософія тренера залишаються такими ж. Команда дуже раціональна, заточена на результат, але зовсім не яскрава, не видовищна. Для прикладу, той же Ребров серйозно змінився з часу роботи в Динамо. Чи готовий Вісенте Гомес змінюватися, сприймати нові футбольні постулати? Поки що це запитання залишається відкритим.
У чому проблема? Наявні якісь скелети у шафі, чи просто немає агента, який би просував? А Вісенте – вже не хлопчик. Іспанцеві скоро виповниться 50 років, солідний вік для тренера. Що змусило його прийняти команду скандальної репутації, маючи при тому доволі серйозне резюме і досвід роботи із великими командами? Я для себе відповіді досі не знайшов...
Вісенте Гомесу ще тільки належить довести, що у нього є тренерське майбутнє. Адже в Олімпіка після вдалої серії розпочався спад. Суперники вже зовсім по-іншому почалися ставитися. В останніх трьох матчах УПЛ (проти Динамо, Шахтаря та Маріуполя) – три поразки.
Весною від Олімпіка чекатимуть більшого. Особливо враховуючи результати зборів. Календар чотирьох останніх турів першого етапу дозволяє поборотися за топ-6. Тут на перше місце вийде вміння працювати під тиском. Бо коли від тебе ніхто нічого не очікує, легше дивувати і користуватися зверхністю суперника. Роман Санжар також був цікавим тренером на рівні Олімпіка. Після вдалого сезону і виходу в єврокубки від нього чекали успіху у Карпатах. Але тиск – і команда не змогла показати змістовний футбол. Після перших невдач гравці також втрачають віру в себе.
Для Вісенте Гомеса настав момент істини. Друга частина сезону дасть відповіді на всі запитання. Або іспанець самоствердиться і рухатиметься далі, або зупиниться на рівні всього лише перспективного тренера.
Динамо без єврокубкової весни навіть серед U-19: сім запитань до Ігоря Костюка