Як один клуб може перезапустити весь український футбол – Шахтар уже відчув, Лобановського беруть за орієнтир
Сергій Тищенко не приховує своїх симпатій до стратегії нового-старого клубу УПЛ.
Ставка на українців / Фото ФК Металіст 1925
Металіст 1925 є одним із найамбітніших клубів України. Власник не шкодує грошей на своє дітище. Навіть виступаючи у Першій лізі, харків'яни були ньюзмейкерами інформаційного поля, підписуючи статусних за українськими мірками гравців. Виграли боротьбу за Іллю Крупського у самого Шахтаря. Після підвищення у класі нічого не змінилося.
Попри те, що у Металіста 1925 поки не дуже вдалі результати – тільки через "стики" вийшли до УПЛ, маючи потужний склад, та не вельми переконливо стартували в еліті – я бачу певну філософію розвитку, яка мені імпонує.
Харків'яни працюють на перспективу. Вони витрачають гроші на молодих українських гравців. Зрозуміло, що зараз війна. Легіонери сюди не квапляться. У будь-який момент можуть виникнути проблеми з їхнім поверненням із відпусток, або ж родина буде проти. Умовно кажучи, Олександрія дуже багато дала Хуану Безеррі, але у нього свої плани на життя. Чи Факундо Батіста, який запалював весною у Житомирі, але потім не захотів повернутися до України. Коли ж ти підписуєш українських гравців, то є впевненість у певній стабільності. Війною їх точно не залякаєш.
Ще із минулого літа, коли Металіст 1925 вилетів у Першу лігу, клуб визначив свій головний вектор трансферної роботи – молоді, талановиті українці. Взяти перспективного місцевого футболіста із можливістю його подальшого розвитку та прогресу.
Влітку 2024 року МХ 1925 виграв конкуренцію у ряду англійських клубів за Раміка Гаджиєва. На Володимира Салюка також претендували чимало клубів, але він опинився у Металісті 1925.
Взимку харків'яни випередили Шахтар у погоні за захисником Ворскли Іллею Крупським. Не пошкодували три мільйони євро. Тоді ж був підписаний попередній контракт із гравцем збірної України Іваном Калюжним, на якого претендували англійські і німецькі клуби. Цього літа історія продовжилася – молодий захисник із Ворскли Євген Павлюк та дебютант національної команди Олександр Мартинюк, за якого заплатили 1,5 млн євро.
З українських новачків тільки Калюжному більше 25 років. Всі інші – молоді гравці, спроможні суттєво прогресувати та розвиватися. Плюс-мінус можуть дорости до рівня збірної України та стати активом клубу.
Повідомляють, що Металіст 1925 активно цікавиться й іншими молодими українськими виконавцями – голкіпером Оболоні Денисом Марченком та півзахисником Динамо Олександром Яциком. За першого харків'яни запропонували мільйон євро, а за динамівця готові розкошелитися утричі більше. До завершення трансферного вікна все ще може бути. Не здивуюся, якщо Марченко таки опиниться у харківській команді. Або спрацює інтерес до рухівця Богдана Слюбика, голкіпера Зорі Олександра Сапутіна.
Для мене очевидно, що Металіст 1925 хоче побудувати якісну команду, спираючись саме на українців. Попри те, що клуб живе поза рідним Харковом, тут займаються розвитком власної академії. Зараз у двері першої команди стукають 19-річні Самуель Обінайя та Матвій Панченко. Є й інші дуже цікаві гравці.
Тепер цю філософію потрібно підтвердити вибором відповідного тренера. Критерії очевидні – вміння працювати із молодими гравцями та їх розвивати. Щоб вони давали результат і було капіталовкладення.
Запрошення Віктора Скрипника та Патріка ван Леувена – десь логічне продовження цієї лінії. Скрипник працював із молодими гравцями у Зорі (Михайліченко, Лєднєв, Тимчик, Русин). Патрік у Зорі розвивав Бражка, Сапутіна. Русин при ньому показував свій найкращий футбол. Зараз команду довірили Младену Бартуловічу, який також непогано попрацював у Зорі – Яцик, Слесар. Не завжди із першої спроби можна вгадати з наставником. Потрібно мати терпіння.
Трансферний вектор Металіста 1925 – дуже важливий для розвитку українського футболу. Шахтар робить ставку на бразильців. У Динамо не так багато грошей на трансфери, переплачувати кияни не хочуть. Якщо Металіст 1925 готовий викладати три мільйони за молодого українського гравця, це спонукатиме інші клуби розвивати власну молодь. Є перспектива на цьому заробити. Бо у Європу продати дуже важко, особливо – за великі гроші. А тут – покупець, готовий платити багато. Це може серйозно перезапустити український футбольний ринок, дати певний поштовх для розвитку юнацького футболу.
На мою думку, Металісту 1925 варто задуматися над поверненням українських гравців додому, що також стане продовженням обраного вектора. Під час війни дуже багато молодих талантів виїхали за кордон. Далеко не всі з них знайшли себе там. Фінансове питання повернення не таке високе, як у випадку з українськими клубами. Для прикладу, харків'янам точно би не завадив ще один воротар. За Марченка вимагають умовно два мільйони. А є Олександр Петренко із Байєра, який у 16 років вже був основним голкіпером U-19, а потім через травму виявився непотрібним "фармацевтам". Потенціал Петренка навряд чи менший за Марченка. Платити великі гроші не потрібно. І таких прикладів дуже багато.
У нас завжди так було, що саме команди, складені з українських гравців, мали найбільшу підтримку вболівальників. Останню велику команду Лобановського не можуть забути досі. До Шахтаря дуже змінилося ставлення, коли після початку війни команда почала спиратися на українських гравців під керівництвом Ігора Йовічевіча. Український фактор може дати дуже багато у плані впізнаваності та підтримки для Металіста 1925.
До речі, я підтримую ідею ребрендингу назви клубу. Металіст має асоціацію із виступами ще у радянському футболі, успіхами клубу в часи роботи Мирона Маркевича. Конкурувати із цим просто немає ніякого резону. А місто Харків зараз відоме всьому світу через війну. Величезна впізнаваність може бути не тільки в Україні.
