Вернидуб та його новий виклик: амбітний проєкт чи пастка для українського тренера
Юрій Остроумов розібрався з рішенням Юрія Вернидуба щодо співпраці з клубом Нефтчі Баку, 9-разовим чемпіоном Азербайджану, який він очолив у розпал російсько-української війни.
Юрій Вернидуб / фото: ФК Нефтчі
Дев'ятого грудня цього року Юрій Вернидуб відкрив нову главу у своїй тренерській кар’єрі – уклав контракт з азербайджанським клубом Нефтчі, підписавши угоду на півтора року. У Баку, столиці Азербайджану, Вернидубу допомагатимуть його син Віталій, а також Дмитро Кара-Мустафа, Валерій Михайленко та Ігор Фокін. Варто одразу зауважити, що Вернидуб, коментуючи початок роботи у Нефтчі, повідомив: він та його помічники виїхали з України за спеціальним дозволом, який був підписаний на високому рівні.
до речі
"Отримав дозвіл на виїзд за кордон до закінчення контракту у 2026-му, а потім обов’язково повинен повернутись, що я і зроблю. Якщо раніше – може бути і таке, – то повернусь раніше. Дозвіл був підписаний на високому рівні – ну, а хто ще дасть такий дозвіл. Хто дав цей дозвіл? Чесно кажучи, не знаю. Знаю, що там моє прізвище і моїх помічників", – розповів тренер в одному зі своїх інтерв’ю.
Здавалося б, питань до одного з провідних українських тренерів щодо його нового місця роботи бути не може, бо все ним та його помічниками зроблено згідно з чинними нормами. Однак усе виявилося далеко не так, як вважалося. І це стало зрозуміло за лічені дні після того, як Вернидуб та Нефтчі потисли руки один одному.
П'ятнадцятого грудня Нефтчі не без пієтету оголосив про укладання угоди щодо співпраці з російським Локомотивом Москва. Як кажуть, прилетіло так прилетіло – Вернидуб став частиною клубу, який, виявляється, не може жити без контактів із представником країни-окупанта. Ба більше, Локомотив є візитівкою російської залізниці – одного зі спонсорів військової агресії Росії проти України. Тут не варто шукати темну кішку у темній кімнаті, бо та кішка не така вже й темна.
"Меморандум включає такі напрямки та взаємодії: обмін досвідом у напрямку підготовки юних футболістів, участь у турнірах в Азербайджані, Білорусі та Росії, всебічний розвиток спортсменів; передові технології у підготовці гравців високого рівня, стажування тренерів, освітня діяльність (конференції, відеосемінари, круглі столи), забезпечення єдності, миру та злагоди між народами країн СНД, розвиток різноманіття культур за дотримання моральних і культурних цінностей за допомогою розвитку дитячо-юнацького футболу", – йдеться у заяві Нефтчі.
Можна зважити на те, що взаємодія Нефтчі та Локомотива нібито має розповсюджуватися переважно на дитячо-юнацький футбол з усіма похідними. Однак не лізе з голови той факт, що клуб із Баку, а саме – його головна команда, у липні 2023 року брав участь у російському пропагандистському турнірі Кубок PARI Прем’єр. Виключно задля довідки згадаємо, що тоді бакинська команда зазнала поразок від сербської Црвени Звезди (0:4), російського Зєніта (1:3), де працює головний український футбольний зрадник Тимощук, та турецького Фенербахче (0:1). У підсумку Нефтчі посів останню сходинку з шаленою різницею голів "мінус 7" (1-8).
до речі
Втім, турнірні здобутки теперішньої команди Вернидуба зразка дворічної давнини цікавлять нас найменше, бо головним залишається сам факт візиту клубу до Санкт-Петербурга, де тоді проводився турнір. До речі, у 2024 році такий захід не проводився, як і у 2025-му. Але то вже таке. Куди важливіше, чи прийме у перспективі клуб із Баку новий такий виклик та як на нього відреагує Вернидуб.
Втім, то майбутнє, а ми маємо поточний момент. Поки що до Юрія Миколайовича не можна висунути ніяких звинувачень щодо ймовірної взаємодії з росіянами, бо її немає. Єдине: викликає сильний подив сам той факт, що український тренер прийняв виклик від футбольного представника Азербайджану, який нібито є нейтральною стороною у російсько-українській війні, але перебуває у тісному контакті з країною-окупантом.
Сучасний Нефтчі є дитям SOCAR. Це азербайджанська державна нафтова компанія, яка позиціонує себе як "міжнародний бренд, відомий у багатьох країнах світу". В Україні на сьогодні веде свою діяльність компанія АЗК SOCAR Energy. Головний SOCAR, схоже, робить акцент на турецький ринок та ринок Європи. Доводить це наявність у SOCAR енергоактивів у Туреччині. Саме такий вектор розвитку, але ж не російський, повинен мати і Нефтчі. Але там все одно присутній якийсь "російський слід".
До речі, у серпні цього року SOCAR зазнав в Україні шалених збитків через російський ракетний удар – на Одещині знищили велику нафтобазу компанії, яка складалася із 17 резервуарів.
Отже, за всіх означених умов, у Юрія Вернидуба не може виникати в Нефтчі якихось компрометуючих, скажімо так, моментів. Є впевненість, що у керівництві бакинського клубу прекрасно знають проукраїнську позицію тренера та його помічників, і її підтримують, бо російсько-українська війна завдає клопоту й головному клубному спонсору. Втім, сучасні реалії складаються з дуже швидкоплинних факторів: сьогодні це так, а вже завтра все може бути по-іншому з розворотом на 180 градусів. Тут варто зберігати спокій, спостерігати і не робити висновків виключно на емоціях. Але, це варто повторити, якась двозначність з роботою Юрія Вернидуба в Нефтчі все ж відчувається.
Щодо спостережень, то, на мою думку, треба робити головний акцент на поведінці тренера та його заявах. Поки що він наголошує винятково на робочих моментах, і це знижує градус позафутбольної теми.
"Хіба тренер за день може щось говорити, коли він тільки познайомився з командою? Треба спочатку попрацювати, подивитись, розібратись, а потім якісь висновки робити. Що я зараз можу сказати? Нехай спочатку пройде хоча б днів 10 – тоді можна про щось говорити", – пояснив Юрій Вернидуб.
На сьогодні знайомство тренера з підопічними вже відбулося не лише у тренувальному режимі – Нефтчі зіграв два поєдинки у чемпіонаті Азербайджану. Спочатку бакинці втратили солідну перевагу у домашній грі зі Сумгаїтом. На 50-й хвилині підопічні Вернидуба вели у рахунку 2:0, але на 74-й хвилині пропустили перший гол у відповідь, а на 81-й – другий. Поєдинок завершився внічию 2:2. Гра відбулася 15 грудня. За п’ять днів, 20-го числа, Нефтчі здобув першу перемогу під орудою Юрія Миколайовича. Це була виїзна гра із Карваном – 2:1. У доданий час першого тайму команда з Баку пропустила з пенальті, на що відповіла голом на 61-й хвилині. За рахунку 1:1 у компенсований час гравці Нефтчі заробили пенальті, який приніс їм перемогу.
У турнірній таблиці азербайджанської Прем’єр-ліги Нефтчі посідає сьоме місце, маючи 20 очок після 16 матчів – 4 перемоги, 8 нічиїх, 4 поразки, різниця м’ячів 20-17. Лідирує Сабах із Баку, у якого 37 пунктів. У топ-3 також входять Карабах, чинний чемпіон країни, який має 36 пунктів, та Зіра (28 очок). Сезон у чемпіонаті Азербайджану поновиться 23 січня – на Нефтчі чекає зустріч із Зірою у 17-му турі. Всього клуби мають зіграти 33 тури.
Нефтчі, до речі, востаннє був чемпіоном Азербайджану у 2021 році, коли перервав 7-річну гегемонію Карабаху. За рік Карабах повернув собі золоті медалі, які не випускає з рук вже чотири сезони поспіль. Загалом Нефтчі є 9-разовим чемпіоном своєї країни. Крім того, він 7-разовий володар Кубка Азербайджану та 5-разовий фіналіст турніру. У совєтські часи Нефтчі один раз був призером чемпіонату – 1966-го виграв бронзу.
Не секрет, що керівництво Нефтчі запросило українського спеціаліста в команду, прагнучи бачити її на чемпіонській висоті. Мета – дуже амбітна. Саме це, напевно, стало для нашого тренера тією мотивацією, заради якої він прийняв цей виклик. Перший етап "шляху Вернидуба" буде тривати до завершення поточної кампанії. Об’єктивно, Нефтчі вже не зможе претендувати на найвищу позицію, але боротьба за призове місце йому підвладна. Що буде далі – то вже перспектива.
Сильний вплив на результати Нефтчі матиме кадровий потенціал команди. Зараз у Вернидуба є під рукою купа легіонерів з Боснії і Герцеговини, Бразилії, Малі, Сенегалу, Румунії, Чорногорії, Нігерії, Еквадору, Камеруну, Венесуели, Люксембургу, Франції, Парагваю та навіть Англії і Беніну. Проте у поточному сезоні за Нефтчі зіграли лише семеро футболістів із паспортом Азербайджану. Ймовірно, під час зимової перерви клуб працюватиме на трансферному ринку, бо, як показують турнірні надбання, кадровий потенціал команди далеко не чемпіонський.
Цікаво, чи можуть стати гравцями Нефтчі футболісти з України? Вернидуб у 2020-22 роках працював у Молдові з Шерифом. Тоді у нього були підопічні, знайомі йому по українській Прем’єр-лізі. Але то було до початку повномасштабної російсько-української війни. До того ж, де Тирасполь від України, а де Баку. Тому можна впевнено вангувати, що у Нефтчі Юрій Вернидуб буде й надалі працювати з іноземцями. А ось чого точно не станеться з появою українського тренера у Баку – то це збільшення прихильників цього клубу в Україні. Ну, хіба що, це будуть представники азербайджанської діаспори з-поміж шанувальників Зорі або Кривбасу, де Вернидуб працював раніше.
Загалом, як бачите, немає сильних аргументів на користь рішення Юрія Миколайовича щодо роботи з Нефтчі. Ну, звичайно, крім фінансового аспекту, адже Нефтчі – далеко не клуб-злидар. Амбіцій у нього вище Говерли та, навіть, Базардюзю (найвища гора Азербайджану – понад 4480 метрів). Вернидуб – також достатньо амбітний тренер. На цьому, скоріш за все, і зійшлися докупи погляди тренера та власників Нефтчі.
Ребров та його рубікон – зможе стати Блохіним, чи залишиться собою
